Апелляционный суд отменил решение суда о взыскании долга ПриватБанком с клиента в размере более 36 000 грн.

В 2017 году ПриватБанк обратился с исковым заявлением о взыскании задолженности с нашего клиента по кредитному договору в размере более 36 000,00 грн.

08.02.2021 г. решением Шевченковского районного суда было частично удовлетворено исковое заявление банка. Было взыскано с клиента более 34 000,00 грн.

Адвокатами АБ “ЮРКОНСАЛТ” в интересах клиента была составлена и направлена апелляционная жалоба на решение Шевченковского суда.

14.06.2021 года постановлением Запорожского апелляционного суда была удовлетворена наша жалоба и отменено решение Шевченковского районного суда.

Также, с ПриватБанка в пользу клиента были взысканы судебные издержки в размере 2400,00 грн.

Текст решения суда:

Дата документу 14.06.2021 Справа N 336/5216/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У. N 336/5213/17 Головуючий у 1 інстанції: Жупанова І.Б.

N 22-ц/807/1853/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

розглянувши впорядку спрощеногописьмового провадженнябез викликуучасників справицивільну справузаапеляційноюскаргою ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

В вересні 2017 року АТ КБ “Приватбанк” звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що між АТ КБ “ПриватБанк” та відповідачем був укладений договір б/н від 06.06.2011 р…

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, “Тарифами”, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ “ПриватБанк”, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви. що підтверджується його підписом у анкеті-заяві. Крім того відповідачем під час укладення кредитного договору також підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”.

У порушення умов договору, відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала. Станом на 09.08.2017 р. у неї виникла заборгованість в сумі 36566,52 грн., яка складається з наступного: 7619,55 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 15317,42 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 11412,10 грн. нарахована пеня; а також 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1717,45 грн. штраф (процентна складова).

Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2021 року позов задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк”, заборгованість по кредитному договору N б/н від 06.06.2011 року у розмірі 34349,07 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк” витрати по оплаті судового збору у розмірі 1502,88 грн.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду, ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення суду законне та обґрунтоване. Обставини, на які посилається відповідач у даній справі не відповідають дійсності, відтак відсутні підстави для скасування рішення суду. З цих підстав просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За вимогами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п’ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ “ПриватБанк”).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв’язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору позивачем надано фотокопію Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У зазначеній Анкеті-заяві містяться анкетні відомості про відповідача, а також у відповідних графах містяться підписи відповідача та представника позивача.

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

Водночас Анкета-заява не містить жодних відомостей про розмір кредитного ліміту, процентну ставку за користування кредитом, строк кредитування, ставки штрафу, пені та комісії тощо.

Позивач додав також до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, повні версії яких розміщені на сайті https://privatbank.ua. При цьому зазначені документи не містять підписів сторін та дати їх складання.

Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Пам’ятку клієнта, а також доказів фактичного отримання відповідачем Пам’ятки клієнта, кредитної картки та пін-коду до неї, позивач суду взагалі не надав.

Сукупність встановлених судом фактів вказує на те, що при вирішенні спору у цій справі підлягають застосуванню правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03.07.2019 року у справі 342/180/17, а саме:

1)оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ “ПриватБанк” в період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, – до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України щодо правил укладання договору приєднання;

2)за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин;

3)надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов’язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

4)з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг – це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Крім того роздруківка із сайту позивача, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ “Приватбанк” за посиланням http://privatbank.ua/terms, належними доказами бути не можуть, оскільки вони повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Не можуть бути доказами укладення кредитного договору й фотокопії підпису відповідача від фотознімками свого паспорту, оскільки такий підпис не свідчить про узгодження відповідачем та позивачем конкретних умов кредитування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що й у цій справі відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем АТ КБ “ПриватБанк” дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону “Про захист прав споживачів”, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Відсутність домовленості сторін щодо такої істотної умови кредитного договору, як процентна ставка за користування кредитом, а також умов щодо кінцевого строку повернення кредитних коштів та відповідальності за їх несвоєчасне повернення, означає те, що відповідні зобов’язання між сторонами не виникли, що унеможливлює й задоволення вимог позивача у цій частині.

Водночас, колегія суддів бере до уваги, що відповідач не надав заперечень проти стверджень позивача про те, що відповідач фактично користувався коштами, доступними за допомогою кредитної картки, а також поповнював рахунок, доступний за допомогою цієї картки, що підтверджується також доданою до позовної заяви випискою про рух коштів по цьому рахунку (а. с. 144-151).

З матеріалів справи вбачається, що згідно розрахунку заборгованості, всього позичальником було використано доступних йому за допомогою платіжної картки коштів за період з 31.03.2013 року по 09.08.2020 року в сумі 16318,24 грн., повернуто позичальником коштів на суму 49095,00 грн., тобто на 32776,76 грн. більше, ніж було знято.

З огляду на зазначене, рішення суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Аргументи апеляційної скарги є переконливими.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (“Серявін та інші проти України” (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява N 4909/04).

В силу вимог ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, має право на компенсацію за рахунок позивача судових витрат у вигляді судового збору, понесених ним при подачі цієї скарги до суду апеляційної інстанції.

Оскільки АТ КБ “Приватбак” відмовлено у задоволенні позову, то з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судових витрат, яка складається із суми, що була сплачена ОСОБА_1 при зверненні до суду з апеляційною скаргою у розмірі 2400 грн.

Керуючись ст. ст. 367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2021 року по цій справі скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2400 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 14 червня 2021 р.

Головуючий: Крилова О.В.

Судді: Кухар С.В.

Поляков О.З.

 

One thought on “Апелляционный суд отменил решение суда о взыскании долга ПриватБанком с клиента в размере более 36 000 грн.

  1. Олександр сказал:

    Я висловлюю свою вдячність та задоволення від роботи адвокатів бюро “Юрконсалт”. Завдяки їхній професіональній підтримці та наполегливості нам вдалося скасувати рішення суду щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Також хочу відзначити, що на користь нашого клієнта були стягнуті витрати на судові процедури. Велике спасибі адвокатам Геннадію Працевитому, Денису Димитрашко та Валерії Скользневі за їхню професійну працю та високий рівень володіння справою. Ми раді, що обрали бюро “Юрконсалт” як наших представників і рекомендуємо їх послуги всім, хто потребує якісної юридичної допомоги.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *