Уменьшили сумму задолженности перед ПриватБанком в несколько раз

История о карточках «Универсальная, 55 дней льготного периода» уже давно стала нарицательной, и мало кого можно удивить тем, что отголоски этого «выгодного предложения» доносятся спустя десятилетие после оформления кредитки. Очередной наш клиент не стал исключением.

Еще во времена премьерства Ю. Тимошенко нашим клиентом в Приватбанке была оформлена карточка «Универсальная, 55 дней льготного периода», позже банком был установлен кредитный лимит 8000 грн. по этой карте.

Спустя несколько лет клиент прекратил пользоваться картой, не став ее обновлять по истечению срока, посчитав, что этого достаточно для прекращения отношений с банком.

Спустя годы, в 2020 году Приватбанк решил вспомнить и о карточке, и о кредитном лимите, подав на клиента в суд с требованием взыскания 26000 грн. задолженности по кредиту.

Решение суда первой инстанции оказалось в пользу банка, однако уже в апелляционном суде нам удалось доказать беспочвенность начисленной банком задолженности ввиду истечения срока исковой давности отдельных требований, сократив задолженность в три раза.

текст постановления суд

Дата документу 02.08.2021 Справа N 334/4805/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний N 334/4805/20 Головуючий у 1-й інстанції:Фетісов М.В.

Провадження N 22-ц/807/1104/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Подліянової Г.С.

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника адвоката Працевитого Геннадія Олександровича на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ “ПриватБанк” звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору без номеру від 19.05.2009 та довідки про Умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, який в подальшому було збільшено до 8000,00 гривень на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому договором, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку. Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі. Відповідачка взяті на себе обов’язки щодо виконання умов договору належним чином не виконувала, у зв’язку з чим станом на 13.08.2020 виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 26006,69 гривень, яку позивач просив стягнути з відповідачки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором б/н від 19.05.2009 у сумі 26006 гривень 06 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, станом на 13.08.2020.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” судовий збір у сумі 2102 гривні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 у особі представника адвоката Працевитого Г.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та матеріалам справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.

Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зі змісту статті 274 ч. 1 п. 1 ЦПК України вбачається, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, до яких відповідно до приписів п. п. 1, 2 ч. 6 статті 19 ЦПК України належать справи з ціною позову, що не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справи незначної складності.

Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скаргапідлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 19.05.2009 та виписки до договору N б/н станом на 12.08.2020 відповідачка отримала кредит у сумі 500,00 гривень, який в подальшому 07.02.2016 було збільшено до 8000,00 гривень. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві від 19.05.2009.

Крім цього, на підтвердження доводів позову банком до матеріалів справи долучено підписані ОСОБА_1 заяву від 19.05.2009 та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” від 19.05.2009.

Відповідно до розрахунку заборгованості та витягу з особового рахунку відповідачки заборгованість останньої за кредитним договором станом на 13.08.2020 становить 26006,69 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, в тому числі: заборгованості за поточним тілом кредиту 20,00 гривень та заборгованості за простроченим тілом кредиту 25986,69 гривні, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідач не заперечувала, що отримувала у банку картку та кредитний ліміт, якими скористалась, але вказувала, що інших узгоджених істотних умов кредитного договору між нею та банком досягнуто не було, оскільки жодного підпису під вказаними банком документами, які він визначив як складові договору, вона не вчиняла, зокрема, у Довідці про умови кредитування, у анкеті-заяві під розділом, у якому визначено процентну ставку. Відтак, навівши свій контррозрахунок, у якому підрахувала розмір фактично отриманих у банку в кредит коштів та розмір здійснених платежів на їх погашення, визначила, що отримані нею кредитні кошти повністю повернуті банку.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що, хоча Умови та правила надання банкі-

вських послуг та Тарифи не можна визнати складовими договору як такі, що не були підписані відповідачем, але отримання кредитних коштів відповідачем від банку та користування кредитним лімітом підтверджено належними і допустимими доказами у справі, а здійснений банком розрахунок заборгованості за тілом кредиту відповідає умовам, визначеним у анкеті-заяві та Довідці про умови кредитування.

При цьому суд вказував, що посилання представника відповідачки, що зазначену заяву від 19.05.2009 ОСОБА_1 підписувала до того, як у ній був зазначений розмір кредитного ліміту та розмір базової процентної ставки за кредитом на залишок заборгованості, а також те, що Довідку про Умовикредитування звикористанням кредитки “Універсальна,55днів пільговогоперіоду” від19.05.2009вона не підписувала, оскільки її підпис у вказаному документі відрізняється від підпису у анкеті-заяві, не знайшли свого підтвердження у справі. Відповідні докази позивачкою та її представником суду не надані, клопотання про призначення судових експертиз для підтвердження вказаних ними обставин ними не заявлялись.

Наданий представником відповідачки контррозрахунок заборгованості суд визнав не- доведеним належними, допустимими та достатніми доказами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника адвоката Працевитого Г.О. зазначає, що суд задовольнив вимоги банку, вказуючи, що банком стягується лише заборгованість за тілом кредиту, а вимоги про стягнення відсотків, пені та штрафів позовна заява не містить. Проте суд не врахував того, що в розрахунку заборгованість розрахована з використанням відсоткової ставки, пені та штрафів, згоди на які відповідач не надавала, а сплачені відповідачем кошти в розмірі 17225,80 грн. банк спрямував на погашення відсотків, а не тіла кредиту, які безпідставно нараховані банком, оскільки умов про відсотки між сторонами у належний спосіб не узгоджувалось. Тому вважає обґрунтованим саме його розрахунок заборгованості, згідно з яким з 19.05.2009 р. по 25.09.2020 р. позичальником було використано 146167,20 грн., а повернуто банку 170457,49 грн., що вказує на відсутність боргу у відповідача перед банком. Також знову наголошує на тому, що будь-якого документу, у якому були б узгоджені відсотки, пеня та штрафи відповідач не підписувала за доводами, які були викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши вказані обґрунтування апеляційної скарги, колегія дійшла наступного.

Так, відповідач не оспорює встановленого судом факту свого звернення до Приватбанку з заявою від 19.05.2009 р. з приводу отримання банківського продукту надання кредиту, на підставі якої відбулось відкриття карткового рахунку, отримання нею картки, ПІНу до картки та кредитних коштів, ліміт яких збільшено банком поступово до 8000 грн., якими вона користувалась.

У скарзі фактично йдеться про те, що з нею не були погоджені істотні умови кредитного договору, у зв’язку з чим відбулось безпідставне нарахування відсотків банком та спрямування на їх погашення внесених відповідачем коштів, через що і утворилась заборгованість.

При цьому, ані відповідачем, ані банком не оскаржуються висновку суду в тій частині, що Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку визнано судом такими, що не є складовими укладеного між сторонами у цій справі договору. Тому рішення в цій частині колегія не переглядає.

Отже, для перевірки розміру заборгованості відповідача або факту її відсутності, колегія аналізує документи, які банком визначено та судом прийнято як складові договору:

заяву від 19.05.2009 р. та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Уні-

версальна, 55 днів пільгового періоду”.

Аналізом заяви від 19.05.2009 р. встановлено, що вона заповнена на стандартному

бланку, який існував на той час та надавався кожному клієнту, який бажав замовити у

Приватбанку банківську послугу з надання кредиту. В цій стандартній формі передбачено лише два види кредитних карток: кредитка “Універсальна, 30 днів пільгового періоду” та кредитка “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” (а. с. 20).

У розділі “Виявляю бажання оформити на своє ім. ” я кредитку” особисто ОСОБА_1, чого вона не заперечує, визначила розмір кредитного ліміту 7000 грн.

Наступний розділ заяви “5. Банківські послуги”, як і нижче розташовані розділи заяви, заповнюється не клієнтом, а працівником банку після аналізу кредитоспроможності клієнта, яким і визначається обґрунтований розмір кредитного ліміту та умови користування ним.

Так, банком після здійсненого аналізу кредитоспроможності ОСОБА_1 визначено, що їй може бути надана кредитка за програмою “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” із первісним встановленням на неї кредитного ліміту у сумі 500 грн., а також визначена базова процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 2,5 % на місяць на залишок заборгованості.

Отже, колегія погоджується з судом, яким відкинуто як безпідставні доводи сторони відповідача про те, що остання не була обізнана ані з типом кредитної картки, ані з розміром відсотків, оскільки заява є стандартною для всіх клієнтів та її заповнення та підписання відбувається самим клієнтом лише у розділах 1-4, в той час як решта розділів заповнюється працівником банку та графи щодо підпису клієнта не передбачає.

Погоджується колегія і з висновками суду щодо того, що Довідка про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, яка рукописно датована 19.05.2009 р. та має підпис, який банк визначає як підпис відповідача, є належним доказом погодження умов кредитного договору між банком та відповідачем. На це вказує її датування 19.05.2009 р., яка збігається з датою підписання заяви, та визначений банком тип кредитної картки у заяві. А оскільки для такого типу картки умови кредитування є стандартними, то, отримавши саме таку картку, відповідач погодилась із її умовами.

Крім того, колегія при цьому зважує на те, що, заперечуючи свій підпис під Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, належними доказами, зокрема, письмовим доказом у вигляді висновку спеціаліста, отриманим в позасудовому порядку, не довела, про призначення судової почеркознавчої експертизи на стадії розгляду справи судом першої інстанції не клопотала. А отже, презюмується, що підпис під вказаною довідкою належить саме їй, оскільки такий доказ може бути спростовано лише іншим письмовим доказом.

Таким чином, колегія визнає правильними висновки суду про те, що істотні умови кредитного договору між банком та ОСОБА_1 є узгодженими на підставі заяви та Довідки про умови кредитування, яка містить такі умови: тип кредитної лінії поновлювана, пільговий період (нарахування процентів передбачено за ставкою 0,01 % річних) становить до 55 днів за кожною витратою, базова процентна ставка 1,9 % на місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів/рік), розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) становить 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; пені за несвоєчасне погашення заборгованості, яка розраховується як пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка по договору) / 30 нараховується за кожен день прострочки кредиту, та пеня (2) = 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць нараховується 1 раз на місяць при наявності прострочення по кредиту чи відсоткам 5 та більше днів та при виникненні прострочки на суму більшу від 50 грн.; штраф при порушенні строків платежів за будь-яким з грошових зобо’язань, передбачених договором, більш як на 30 днів у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахування нарахованих та прострочених відсотків і комісій; процентна ставка (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування 2,85 % (на місяць), комісія за безготівковий платіж у системі Приват24 3 % від суми операції (а. с. 21).

З урахуванням цих обставин, банк правомірно нараховував відповідачу відсотки, зокрема, прострочені, пеню. Інших нарахувань розрахунок, наданий банком, не містить. А тому правомірним було і спрямування внесених відповідачем коштів на погашення заборгованості за відсотками, пенею та тілом кредиту.

З огляду на вказане, колегія, як і суд першої інстанції, не може прийняти до уваги контррозрахунок, наданий відповідачем, оскільки він базується на тому, що відсотки та пеня нараховані відповідачу неправомірно, у зв’язку з чим відповідач не спрямовувала внесених нею коштів на їх погашення, а безпідставно зараховувала на погашення лише тіла кредиту.

Між тим, перевіряючи розрахунок за наданими матеріалами справи з урахуванням відзиву відповідача на позовну заяву, колегія встановила, що ОСОБА_1 заявляла про застосування строку позовної давності (а. с. 65), але, як слідує з рішення суду першої інстанції, цю заяву суд не вирішував, хоча в описовій частині зазначив про наявність такої заяви відповідача. Тому колегія, вийшовши за межі апеляційної скарги, але не виходячи за межі позиції відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції, заявленого, але не вирішеного клопотання про застосування позовної давності, вирішує це клопотання на стадії апеляційного провадження.

Так, колегія наголошує, що суд першої інстанції, взявши до уваги Довідку про умов кредитування, якою передбачені щомісячні платежі, не врахував, що у такому разі до кожного щомісячного платежу слід застосовувати строк позовної давності.

Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочки виконання) відповідачем обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (постановаВеликої Палати ВС від 28.03.2018 р. у справі N 444/9519/12).

У вказаній постанові ВП ВС зазначено, що оскільки договір встановлює окремі зобов’язання, які деталізують обов’язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем строку внесення чергового платежу. У разі порушення позичальником такого строку, передбаченого договором (прострочка боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання строку сплати кожного з цих платежів.

Встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочки.

Аналогічні правові позиції наведені у постановах Великої Палати ВС від 05.06.2019 р. у справі N 523/3082/14-ц, від 27.03.2019 р. у справі N 200/15135/14-цта інших.

Встановлено, що ані у анкеті-заяві, ані в Довідці про умови кредитування не встановлено строку повернення кредитних коштів, але клієнт мала сплачувати щомісячно платіж у розмірі 7 % від заборгованості, зокрема, нараховані за місяць відсотки та частину тіла кредиту. Строк дії останньої картки не збіг, оскільки визначений до 04/22.

У останній графі табличного розрахунку банком наростаючим підсумком визначалась заборгованість за наданим кредитом, яка з урахуванням періодичних платежів відповідача з 19.05.2009 р. по 13.08.2020 р. визначена у сумі 26006,69 грн. Але з позовом до суду про стягнення всієї заборгованості за кредитом банк звернувся 27.08.2020 р., а тому трирічний строк позовної давності, оскільки збільшеного не визначено додатковою письмовою угодою, сплив щодо заборгованості, нарахованої до 27.08.2017 р., підсумована сума якої становить 18148,69 грн.

Отже, сума заборгованості за кредитом, яка утворилась поза межами строку позовної давності не могла бути стягнута з відповідача, але суд, не звернувши уваги на заяву відповідача, що міститься у змісті відзиву на позовну заяви, та не вирішивши її, припустився порушення норм процесуального права, що призвело до безпідставного збільшення розміру заборгованості на 18148,69 грн., яку слід відрахувати від стягнутої судом суми боргу. Тому апеляційним судом визначено обґрунтовану суму до стягнення у розмірі: 26006,69 грн. 18148,69 грн. = 7858 грн.

Виходячи з вище наведеного, колегія відповідно до приписів статті 367, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої заборгованості, зменшивши її до 7858 грн.

Змінюючи розмір стягнення, колегія вирішує питання у відповідності до статті 141 ЦПК України щодо розміру судових витрат.

Так, банком при пред’явленні позову з вимогами майнового характеру з ціною позову 26006,69 грн. сплачено судовий збір на суму 2102 грн., який у зв’язку із задоволенням позову рішенням суду повністю стягнуто з відповідача. Але, змінюючи рішення, колегію пропорційно до задоволених вимог зменшую і суму судового збору, яка належить банку до стягнення з відповідача в розмірі: 7858 х 2102: 26006,69 = 635,13 грн.

В той же час, відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 1576,50 грн. (на підставі заяви відповідача про матеріальний стан сума судового збору зменшена з 3153 грн. для забезпечення доступу до суду), а в позові відмовлено на суму 18148,69 грн., тому відповідачу за рахунок позивача належить до компенсації сума судового збору у розмірі: 1576,50 х 18148,69: 26006,69 =1100,16 грн.

Взаємозарахуванням визначено до стягнення з позивача на користь відповідача сума судового збору у розмірі: 1100,16 635,13 = 465,03 грн.

В апеляційній скарзі адвокат просить також стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в сумі 8900 грн. в т. ч.: 3000 грн. складання адвокатом відзиву на позовну заяву, 1000 грн. участь адвоката в судовому засіданні, 3000 грн. написання апеляційної скарги, 3900 грн. гонорар адвоката за ведення справи. Зі складових витрат на адвоката вбачається, що відповідачем допущено арифметичну помилку, оскільки їх підсумком загальний розмір становить 10900 грн.

Що стосується їх підтвердженості, колегія за наданими відповідачем доказами встановила таке.

Згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2020 р., укладеним між ОСОБА_1 та адвокатським бюро “ЮРКОНСАЛТИНГ” Геннадія Працевитого”, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов’язання надавати правову допомогу та представляти інтереси клієнта в усіх судових установах України усіх інстанцій та юрисдикцій.

Згідно з п. 1.2 зміст правової допомоги за цим договором: представництво прав та інтересів клієнта, надання консультацій, роз’яснень з юридичних питань, складання та подання всіх видів процесуальних та інших документів, участь в судових засіданнях, тощо.

Пунктом 3 цього договору узгоджено питання оплати послуг адвоката: п. 3.1 – розмір гонорару визначається та сплачується за погодженням сторін та викладається у додатку (додатковому договорі) до цього договору, який вважається його невід’ємною частиною; п. 3.2 мінімальна вартість послуги адвоката, яка пов’язана з необхідністю перебування адвоката за межами місцезнаходження офісу, не може бути меншою від вартості однієї години роботи адвоката; п. 3.3 вартість послуг розраховується шляхом множення погодинної ставки згідно п. 2.1 додаткового договору на кількість робочого часу, витраченого на надання таких послуг; п. 3.4 гонорар сплачується адвокату в порядку та розмірах, що визначені додатковим договором до вказаного договору; п. 3.6 оплата послуг адвоката може бути сплачена готівкою або шляхом здійснення безготівкового платежу на рахунок адвокатського бюро в АТ “ПриватБанк”; п. 3.7 факт оплати послуг (гонорар) адвоката клієнтом підтверджує фактичне отримання клієнтом наданих послуг.

Згідно з Додатковим договором від 01.10.2020 р. до вказаного договору, клієнт ОСОБА_1 доручає АБ “ЮРКОНСАЛТ” Геннадія Працевитого” надавати правову допомогу щодо захисту її інтересів у справі за позовом АТ КБ “ПриватБанк” до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.05.2009 р.

Пунктом 2 визначена вартість однієї години роботи адвоката у розмірі 1000 грн. Згідно з п. 2.1 написання відзиву на позовну заяву банку складає 3000 грн., з п. 2.1 участь у судовому засіданні 1000 грн. В пункті 3.1 зазначено, що гонорар адвоката за ведення справи в суді 15 % від суми, зазначеної у виконавчому написі 3900 грн. Цей додатковий договір не підписано ОСОБА_1 (а. с. 116).

Але згідно з Актом N 1 від 01.10.2020 р., який клієнт ОСОБА_1 підписала, адвокатом було написано відзив на позовну заяву протягом 3 годин, та вартість цієї послуги визначена в сумі 3000 грн., яку згідно з рахунком-фактурою N 1 від 01.10ю2020 р. готівкою сплачено ОСОБА_1 адвокату Працевитому Г.О. (а. с. 117).

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, складений та підписаний адвокатом Працевитим Г.О. як представником відповідача ОСОБА_1, а також контр- розрахунок (а. с. 62-65, 98-112).

В судовому засіданні в суді першої інстанції приймав участь адвокат Демитрашко Д.В., якому доручення було видано АБ “ЮРКОНСАЛТИНГ” Геннадія Працевитого” (а. с. 141-143). Також в справі міститься апеляційна скарга на рішення суду в цій справі підписана адвокатом Працевитим Г.О. Проте , ані додаткового договору як це передбачено п. п. 3.1, 3.4 договору про надання правничої допомоги, ані акту приймання цих послуг, ані рахунку-фактури, ані доказів сплати в будь-якому вигляді цих послуг відповідачем не надано, та з огляду на узгоджені позиції в п. п. 3.6, 3.7 договору клієнт обумовленим договором способом не підтвердила фактичне отримання цих послуг. А тому вони не можуть бути задоволені як непідтверджені.

Не може бути задоволено і вимога про сплату гонорару в сумі 3900 грн., оскільки договором її сплата обумовлена 15 % від суми, зазначеної у виконавчому написі 3900 грн. Але таких обставин ця справа не містить.

Таким чином, колегія визнає підтвердженими належним чином та у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги лише витрати на послуги адвоката в сумі 3000 грн., які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача лише у сумі, пропорційній до вимог, у яких банку було відмовлено: 3000 х 18148,69: 26006,69 = 2093,54 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-38/4, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника адвоката Працевитого Геннадія Олександровича задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2020 року у цій справі змінити в частині розміру стягнутої заборгованості та судових витрат, у зв’язку з чим резолютивну частину рішення викласти у редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором б/н від 19.05.2009 станом на 13.08.2020 р. у сумі 7858 (сім тисяч вісімсот п’ятдесят вісім) гривень.

Стягнути з АТ КБ “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 465 (чотириста шістдесят п’ять) гривень 03 копійок, витрати за адвокатську допомогу в сумі 2093 (дві тисячі дев’яносто три) гривен 54 копійок, а всього 2558 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят вісім) гривень 57 копійок.

В задоволенні вимог банку щодо іншої частини заборгованості відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної дав ності.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лишеу випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково

Постанова прийнята, складена та підписана 02 серпня 2021 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Гончар М.С.

Подліянова Г.С.