Сняли через суд забытый арест 2004 года.

Начало и середина нулевых для Украины ознаменовались целым рядом реформ и нововведений, так, к примеру, был принят Гражданский кодекс, свою работу начал Единый государственный реестр судебных решений, начался процесс цифровизации.

Для запуска целой системы, которая позволяла бы органам власти хранить оцифрованные данные и обмениваться ими потребовалось время, кроме того, существовал целый ряд проблем и ошибок, связанных с трансформацией. Отголоски такого переходного периода до сих пор могут проявляться самым различным способом: будь то отсутствие части информации о человеке в системе, информации об имуществе, важного документа, или решения органа власти и т.д. Не нужно также забывать о человеческом факторе в работе органов.

Решив однажды продать квартиру, наш клиент столкнулся с проблемой: на нее был наложен арест. Чем он был очень удивлен, ведь не брал никаких кредитов и в долг ни у кого не занимал. Долго не думая клиент сразу обратился за помощью.

Нами было выяснено причину: еще в 2004 году клиент был ответчиком по делу о взыскании задолженности, и суд признал право истца, выдав судебный приказ. По клиенту было незамедлительно открыто исполнительное производство, повлекшее за собой арест имущества.

В 2005 году клиент погасил задолженность перед истцом, однако о снятии арестов все позабыли.

Обращения в исполнительную службу не дали результата, ведь у них не имелось никаких материалов о вышеуказанном производстве относительно клиента.

Определив причинно-следственную связь и получив необходимые сведения адвокатом бюро был подан иск в суд о снятии арестов с имущества клиента.

Решение суда было в нашу пользу, арест с имущества клиента был благополучно снят.

текст судебного решения

Провадження N 2/331/2119/2021

ЄУН 331/3830/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого – судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю: секретаря Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника- адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до приватного акціонерного товариства Бахчисарайський комбінат ” Будіндустрія”, третя особа – Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Четверта запорізька державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

14.07.2021 р. від ОСОБА_1 в осбі представника – адвоката Працевитого Г.О. до суду надійшла позовна заява до Приватного акціонерного товариства Бахчисарайський комбінат “Будіндустрія”, треті особи: Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, за результатами розгляду, якої позивач просить: вилучити (скасувати) з Державного реєстру прав відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про обтяження у вигляді арешту на все майно ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_1), а саме: обтяження, реєстраційний номер обтяження: 1348184, підстава обтяження: постанова, АА 944137, 16.06.2004, Жовтневе райуправління відділ ДВС м. Запоріжжя; зареєстровано: 01.10.2004 р. 16:59:30 реєстратором: Четверта запорізька державна нотаріальна контора, 69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 50; об’єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1.

Позов обґрунтовано тим, що 10.04.2004 р. судовим наказом Господарського суду Запорізької області по справі N 9/96 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Бахчисарайського комбінату “Будіндустрія” борг у сумі 22 523, 37 грн.

В 2004 р. на підставі вищевказаного судового наказу, було відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу N 9/96 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу, який було пред’явлено стягувачем до Олександрівського ВДВС у м. Запоріжжі.

В 2005 р. ОСОБА_1 виконав рішення суду шляхом погашення боргу перед Відповідачем. В період з 2005 р. по сьогодні БК “Будіндустрія” не зверталося до виконавчої служби з приводу виконання вищезазначеного рішення суду.

04.02.2021 р. позивачем ОСОБА_1 було отримано інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майна N 243019026 від 04.02.2021 р., з якої ним було встановлено факт накладання арешту на квартиру позивача за адресою: АДРЕСА_1., на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА N 944137 від 16.06.2004 р., видавник: відділ ДВС Жовтневого райуправління м. Запоріжжя.

04.03.2021 р. представником позивача – адвокатом Працевитим Г.О. було отримано відповідь від Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя, згідно з якою стало відомо, що виконавчі провадження з примусового виконання судового наказу N 9/96 не перебували та не перебувають. В подальшому вказаний судовий наказ до примусового виконання не пред’являвся.

09.03.2021 р. представником позивача – адвокатом Працевитим Г.О. було отримано відповідь від Олександрівського ВДВС у м. Запоріжжі, згідно з якою від нотаріальної контори було отримано копію постанови про арешт майна боржника, відповідно до якої арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА N 944137, винесеної 16 червня 2004 р. державним виконавцем ВДВС Жовтневого РУЮ арешт накладено з метою виконання наказу N 9/96 від 10.04.2004 р., виданого Господарським судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Бахчисарайського комбінату “Будіндустрія” боргу у сумі 22 523, 37 грн.

Звернувшись до виконавчої служби з проханням щодо зняття арешту з майна боржника, заявнику було відмовлено в зв’язку з тим, що матеріали виконавчого провадження станом на 2021 р. були знищені, а тому заявнику було роз’яснено його право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна боржника.

Оскільки станом на сьогодні матеріали виконавчих проваджень, за якими було накладено арешти знищені, повторно судовий наказ до виконання не пред’являвся, арешти нерухомого майна можуть бути зняті лише за відповідним позовом.

Наявність арешту на нерухомому майні порушує права позивача як власника в сенсі статті 321 ЦК України, у зв’язку з чим ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Як на правові підстави заявленої вимоги позивач посилається на статті 316, 317, 321 ЦК України, статті 2, 10, 18, 19, 71, 74 Закону України “Про виконавче провадження”.

Ухвалою суду від 19 липня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання. (а. с. 20-21).

Ухвалою суду від 17 вересня 2021 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а. с. 53-54).

Сторони та треті особи в судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Представник позивача – адвокат Працевитий Г.О. в прохальній частині позову просить проводити розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник третьої особи – Четвертої запорізької державної нотаріальної контори, в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву в якій просить проводити розгляд справи без присутності представника нотаріальної контори.

Представник третьої особи – Олександрівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у судове засідання не з’явився, хоча про час день та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заперечень стосовно позовних вимог позивача не надав.

Причина неявки представника відповідача суду не відома. Будь-яких заяв, клопотань від них до суду не надходило, як і не надходило відповідних заяв по суті справи.

У відповідності до вимог статей 280, 281 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи.

Суд, ознайомившись з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. N 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” роз’яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі “Христов проти України” суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

Правилами статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частин п’ятої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 10.04.2004 р. судовим наказом Господарського суду Запорізької області по справі N 9/96 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Бахчисарайського комбінату “Будіндустрія” борг у сумі 22 523, 37 грн.

В 2004 р. на підставі вищевказаного судового наказу було відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу N 9/96 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу, який було пред’явлено стягувачем до Олександрівського ВДВС у м. Запоріжжі.

В 2005 р. ОСОБА_1 виконав рішення суду шляхом погашення боргу перед Відповідачем. В період з 2005 р. по теперішній час БК “Будіндустрія” не зверталося до виконавчої служби з приводу виконання вищезазначеного рішення суду.

Відповідно до листа Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя N 4470/7 від 23.02.2021 р. виконавчі провадження з примусового виконання судового наказу N 9/96 не перебували та не перебувають. В подальшому, вказаний судовий наказ до примусового виконання не пред’являвся. (а. с. 13)

Відповідно до листа Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя N 5230/7 від 03.03.2021 р., від нотаріальної контори було отримано копію постанови про арешт майна боржника відповідно до якої арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА N 944137 винесеної 16 червня 2004 р. державним виконавцем ВДВС Жовтневого РУЮ арешт накладено з метою виконання наказу N 9/96 від 10.04.2004 р. виданого Господарським судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Бахчисарайського комбінату “Будіндустрія” боргу у сумі 22 523, 37 грн. (а. с. 14)

На даний час, враховуючи, що у відділі ДВС відсутнє виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт, зняття арешту державним виконавцем та надання боржникові відповідної постанови неможливе.

Наявність арешту на нерухомому майні ОСОБА_1, а саме квартирі АДРЕСА_2, підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 04.02.2021 р. N 243019026 (а. с. 15).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції від 1999 р.), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

– фактичного виконання рішення суду в повному обсязі;

– закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення (п. 6);

– повернення виконавчого документа без виконання (п. 9);

– непред’явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону (п. 13).

Частиною 1 статті 50 Закону України “Про виконавче провадження” зазначається: у разі закінчення виконавчого провадження), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв’язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби N 2274/5 від 25.12.2008 р., строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки.

Таким чином, виходячи з вищезазначеним, державний виконавець був зобов’язаний скасувати арешти майна боржника в порядку ст. 22,49-51 Закону України “Про виконавче провадження”. Оскільки на даний час матеріали виконавчих проваджень знищені, арешт може бути знятий лише за судовим рішенням.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з частиною статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. За змістом ч. ч. 1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2, ч. 1 ст. З, ст. 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

За змістом зазначених норм та положень ст. 16 ЦК України власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку – звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд вважає необхідним захистити порушене право позивача вільно користуватися, володіти та розпоряджатися своїм майном, право власності на яке він набув в установленому законом порядку, шляхом скасування (вилучення) з Державного реєстру прав відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про обтяження у вигляді арешту на все майно ОСОБА_1, а саме: обтяження, реєстраційний номер обтяження: 1348184, підстава обтяження: постанова АА 944137, 16.06.2004, Жовтневе райуправління відділ ДВС м. Запоріжжя; зареєстровано: 01.10.2004 р. 16:59:30 реєстратором: Четверта запорізька державна нотаріальна контора, 69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 50; об’єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_3.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265, 281, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3; РНОКПП: НОМЕР_1) задовольнити.

Скасувати (вилучити) з Державного реєстру прав відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про обтяження у вигляді арешту на все майно ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3; РНОКПП: НОМЕР_1), а саме: обтяження, реєстраційний номер обтяження: 1348184, підстава обтяження: постанова, АА 944137, 16.06.2004, Жовтневе рай управління відділ ДВС м. Запоріжжя; зареєстровано: 01.10.2004 р. 16:59:30 реєстратором: Четверта запорізька державна нотаріальна контора, 69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 50; об’єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_3.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Бахчисарайський комбінат “Будіндустрія” (адреса місцезнаходження: Автономна Республика Крим, Бахчисарайський район, м. Бахчисарай, вул. Промислова, буд. N 2) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3; РНОКПП: НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 908 (дев’ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Сторонам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п. п. 15.5) п. п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 01 листопада 2021 року.

Суддя: Скользнєва Н.Г.

18.10.2021 331/3830/21 2/331/2119/2021