Приватбанку полностью отказано в иске о взыскании задолженности в сумме 22000 грн.

Мало кто знает, что идея о возникновении универсального платежного документа, которым можно было бы расплатиться, совершая покупки, возникла еще в 19 веке и казалась фантастикой.

Сегодня же практически не встретить человека, который бы не пользовался кредитной картой.

И пусть кредитные карточки кажутся нам обыденностью, но совсем не многие осознают риски, связанные с оформлением на себя кредитки.

Зачастую оформив карту, многие просто о ней забывают, полагая, что проблемам не удастся обогнать время. В этом и кроется главная ошибка.

Оформив в 2011 году кредитную карту в Приватбанке, наш клиент пользовался ею недолго – до 2013 года, после чего успешно избавился от нее ввиду завершения срока действия. При этом клиент считал что задолженность по карте отсутсвует, так как сумма денег, которые он снял, была существенно меньшей, от суммы возвращенных средств.

Однако в 2019 году Приватбанк обратился с иском к нашему клиенту, о взыскании задолженности в размере 22056,83 грн., львиная доля которой состояла из штрафных санкций и процентов.

Приватбанк – наш основной оппонент в кредитных спорах, тактика которого изучена адвокатами бюро полностью, и юристы банка осведомлены об этом.

Поэтому, узнав, что должник обратился именно к нам, банкиры резко решили существенно уменьшить исковые требования, в надежде, что клиент согласиться с иском или же суд станет меньше анализировать их расчет задолженности.

Но мы никогда не останавливаемся на половине пути!.

В суде нам удалось полностью доказать, что Приватбанком пропущены сроки исковой давности, проценты и штрафы насчитаны неправомерно, соответственно иск не подлежит удовлетворению.

Текст судебного решения

Справа N 331/4865/19

Провадження N 2/331/83/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

13 травня 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого судді Антоненко М.В.

за участю секретаря судового засідання Федорової К.Д.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ “Приватбанк” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 вказавши, що у відповідності до укладеного 14.11.2011 р. Відповідач шляхом підписання заяви-анкети на отримання кредиту приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, розміщений на сайті Приватбанку. Після підписання анкети відповідач отримав кредитну картку з встановленим лімітом та обов’язком сплачувати відсотки та інші платежі за нею. На день подання позову у відповідача наявна заборгованість за карткою в розмірі 22 056,83 грн.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2019 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання по справі на 13 годину 30 хвилин 04 березня 2020 року у приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2020 року здійснено перехід з розгляду цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку спрощеного провадження, на розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням. Призначено підготовче судове засідання по справі на 11 годину 00 хвилин 02 червня 2020 року у приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2020 року справу призначено до слухання на 23.03.2020 року на 08 год. 50 хв.

03.03.2021 р. представником позивача було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в зв’язку з чим позивач просив стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором від 14.11.2011 р. в розмірі 2937,67 грн., з яких 989,14 грн. за тілом кредиту, 989,14 грн. за простроченим тілом кредиту, 513,04 грн. за простроченими відсотками, 1435,49 грн. за пенею.

23.03.2021 р. представником відповідача, адвокатом Працевитим Г.О. було направлено до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач окрім анкети-заяви від 14.11.2011 р. інших документів з банком не підписував, з Правилами, Умовами та Тарифами банку не погоджувався, та їх не підписував, в зв’язку з чим банк не мав права нараховувати відсотки та пеню за договором. Крім того зазначив про пропуск строків позовної давності, оскільки останній платіж позичальником було здійснено 27.05.2013 р., а позов було подано 31.10.2019 р., з пропуском строків позовної давності.

Додатково до відзиву представником відповідача було надано контррозрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно з яким сума знятих коштів за карткою становить 726,36 грн., сума повернутих коштів 7697,25 грн., переплата 435,89 грн.

Представником ПАТ КБ “Приватбанк” заперечення на відзив надані не були.

Інших заяв та клопотань сторонами не заявлялось.

В судове засідання представник позивача, представник відповідача не з’явились, про місце та час розгляду справи були сповіщені в установленому порядку, в своїх заявах по суті справи просили суд розглядати справу без їх участі.

У зв’язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 14.11.2011 р. Недоступ ОСОБА_2 підписав з ПАТ КБ “Приватбанк” анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Додатково до анкети заяви підписано довідку про умови кредитування, згідно якої встановлено розмір відсоткової ставки, комісії та пені за договором.

На підставі вищезазначеної анкети ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок, що підтверджується наданою випискою по кредиту.

Виходячи з виписки по кредиту та уточненого розрахунку, наданого ПАТ КБ “Приватбанк”, ОСОБА_1 нараховувалися відсотки та пеня за договором згідно з тарифами, зазначеними в довідці від 14.11.2011 р., в зв’язку з чим суд погоджується з уточненим розрахунком заборгованості, наданого банком суду.

В той же час, в пункті 6 відзиву на позов, представник відповідача зазначає в п. 5.1 відзиву про пропуск банком строків позовної давності при зверненні до суду, оскільки останнє зняття за карткою відповідачем було здійснено 27.05.2013 р., а погашення 18.11.2013 р.

З позовом до суду банк звернувся 31.10.2019 р., тобто більше ніж через 3 роки після останнього платежу за договором, що є підставою для відмови в позові.

Дослідивши виписку за кредитним договором, судом встановлено, що останній платіж з погашення заборгованості за договором, здійснений позичальником, було здійснено 18.11.2013 р., призначення платежу “Поповнення готівкою через відділення ПриватБанку”, в подальшому згідно з випискою наявні операції щодо автоматичного погашення кредиту 14.12.2016 р., 06.04.2018 р., 12.10.2018 р., що не вважається перериванням строків позовної давності, оскільки автоматичне списання банком з рахунку коштів на погашення процентів, або скасування нарахованих процентів не є визнанням позичальником свого боргу (Постанова від 25.11.2020 N 635/6696/17 Верховний Суд. Касаційний цивільний суд, Постанова від 02.10.2019 N 639/5616/16-ц Верховний Суд. Касаційний цивільний суд).

Згідно довідки про умови кредитування, підписаної сторонами, позичальник зобов’язаний здійснювати погашення кредиту до 25 числа місяця, наступного за звітним. Таким чином, банк повинен був дізнатися про порушення строку повернення кредиту 25.12.2013 р., тобто наступного місяця після останнього платежу за кредитом, який було здійснено 18.11.2013 р.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1054 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За правилами статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В частині 5 статті 261 ЦК України зазначається, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність – строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що останній платіж за кредитом було здійснено позичальником 18.11.2013 р., про порушення своїх прав банк повинен був дізнатися 25.12.2013 р., але позов було подано до суду лише 31.10.2019 р., і клопотань про поновлення строків позовної давності позивачем заявлено не було, суд вважає, що позов підлягає відхиленню в зв’язку з пропуском строків позовної давності.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд керується наступним.

Статтею 133 ЦПК Українивитрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Стаття 137 ЦПК Українивказує, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ч. 8 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 137 передбачає також, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 18.02.2021 року, укладений між ОСОБА_1 таАБ “Юрконсалт ” Г. Працевитого”, додатковий договір від 18.02.2021 р. до договору про надання правової допомоги.

Пунктом 3.2 додаткового договору до договору про надання правової допомоги зазначено, що гонорар адвоката за ведення справи у суді становить 20 % від суми заборгованості.

Також суду були надані документи щодо наданих послуг, а саме: акт N 1 від 18.02.2021 року надання послуг за договором на суму 1000,00 гривень, рахунок-фактуру N 1 від 18.02.2021 року до договору на суму 1000,00 гривень, акт та рахунок від 15.03.2021 р. за написання відзиву на позов на суму 3000,00 грн.

Враховуючи ту обставину, що банком було зменшено суму заявлених вимог, суд встановлює суму гонорару в розмірі 20 % від суми боргу 2937,67 грн., тобто 587,54 грн.

Таким чином, документально підтверджено суму витрат на правову допомогу в розмірі 1000+3000+587,54 грн., в загальному розмірі 4587,54 грн.

Статтею 141 ч. 8 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 137 передбачає також, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до висловленої Верховним Судом у постанові від 09.07.2019 року по справі N 923/726/18 позиції від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем ПАТ КБ “Приватбанк” не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в зв’язку з чим суд стягує документально підтвержений розмір понесених судових витрат з Позивача на користь Відповідача.

Керуючись статтями 10-13, 60, 74, 79, 84, 88, 259, 263-265 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

ПозовАкціонерного товариства Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від N б/н від 14.11.2011 р. – залишити без задоволення.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в сумі 4587,54 гривень.

Відповідно дост. 265 ч. 5 ЦПК Українизазначаються наступні відомості:

Позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк”, яке зареєстровано за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. З урахуванням положень п. 15.5розділу XIII “Перехідні положення” ЦПК Україниапеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя: Антоненко М.В.