Отменили исполнительную надпись нотариуса на сумму 185000 грн.

«Вердикт капитал»! Многим заемщикам, которые по тем или иным причинам допустили просрочку по кредиту МФО и попали под лавину процентов, знакомы эти слова. Зачастую они как гром доносятся из телефона и сопровождаются угрозами уголовного преследования, выезда некой группы к месту жительства (интересно какой именно? «Scorpions» или «ACDC»?) и т.п.

                Вердикт капитал – это факторинговая компания, которая, сотрудничая с МФО выкупает у них право требования по долгам заемщиков и в качестве уже нового кредитора начинает обработку должников. Основной метод воздействия – это работа по окружению должника (звонки, письма).

               «Вердикт капитал»! Звучит достаточно сурово, наименование – важный элемент бизнеса. Достаточно всего лишь громким грубым голосом произнести это название – и часть должников уже готова на все, лишь бы к ним никто не приехал.

                Как и другие, Вердикт капитал действует прежде всего способом психологического давления.

               Однако не стоит думать, что кредитор беспомощен и ни на что кроме звонков не способен.

               «Тяжелая артиллерия» – исполнительная надпись нотариуса. ИНН – это исполнительный документ, по которому открывается исполнительное производство. Зачастую именно ИНН является причиной ареста имущества и блокировки банковских карт.

               Но даже ИНН не нужно воспринимать как «приговор». С этим можно и нужно бороться, при чем довольно успешно, главное найти толкового адвоката.

               Наш клиент имел неосторожность в 2005 году взять кредит и до конца не выплатить его. Шли годы, а кредиторы не давали о себе знать. Пока однажды долг не перешел к ним: Вердикт капитал. Быстро поняв, что звонить клиенту бесполезно, кредитор обратился к нотариусу за надписью.

               И вот в один прекрасный момент наш клиент оказался с заблокированными банковскими картами и исполнительной надписью нотариуса, согласно которой в пользу Вердикт капитал взыскивалось 185000 грн.

               185000 грн. по кредиту 2005 года, Карл.

               Потирая руки, кредитор ждал поступления столь крупной суммы.

               К счастью, клиент сразу же обратился за помощью, и попал именно к нам.

               В ответ на действия кредитора адвокатом бюро был подан иск о признании исполнительной надписи нотариуса такой, что не подлежит исполнению.

               Решением суда исполнительная надпись нотариуса Ивано-Франковского городского нотариального округа Личук Тараса Владимировича, по которой в пользу Вердикт капитал требовалось взыскать 185000 грн. была отменена, все аресты сняты, а уже взысканные средства возвращены клиенту.

               К огромному сожалению, суд посчитав явной издевкой над кредитором с нашей стороны, обязал Вердикт капитал компенсировать клиенту всего 3908 грн. судебных затрат из 40000 грн. затребованных нами.

текст решения суда

Справа N 331/4507/21

Провадження N 2/331/2445/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Солодовнікова Р.С.,

при секретарі судового засідання – Чуйко О.С.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ”, треті особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталія Євгенівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ”, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність ознак безспірності у кредитних правовідносинах, а також на порушення процедури вчинення виконавчого напису, вчиненні виконавчого напису на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, порушення строків вчинення виконавчого напису поза межами позовної давності, що суперечить вимогам чинного законодавства. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням закону, а тому просить суд визнати його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідачем 04.10.2021 поданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” висловив свою незгоду з позовними вимогами, зазначивши про те, що неповідомлення боржника про заміну кредитор у зобов’язанні не звільняє від обов’язку погашення кредитного зобов’язання, виконавчий напис вчинений нотаріусом у відповідності до вимог чинного законодавства за наявності безспірної заборгованості боржника. Вказано на неможливість ототожнення строку вчинення виконавчого напису і строку позовної давності, а також на невідповідність понесених витрат на правову допомогу в сумі 39962,41 грн критеріям реальності, розумності, справедливості.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.08.2021 по справі відкрито спрощене позовне провадження, призначений судовий розгляд, витребувані у приватного нотаріуса копії нотаріальної справи щодо вчинення спірного виконавчого напису.

Позивач і його представник в судове засідання не з’явились, у позовній заяві міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Треті особи в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв і пояснень суду не надали.

Враховуючи викладене, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, суд відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), розглядає справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних обставин.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81,83 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 09.03.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. вчинено виконавчий напис за N 3048 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” заборгованості за кредитним договором N 1Ф-1014 від 27.10.2005 в сумі 184812,09 гривень.

На підставі зазначеного виконавчого напису 19.07.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н.Є. відкрито виконавче провадження N 66121229.

За загальним правилом статей 15,16 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України “Про нотаріат” та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України “Про нотаріат”). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22лютого 2012 року N 296/5 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України “Про нотаріат”). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України “Про нотаріат” та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України “Про нотаріат” визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв’язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Аналіз підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв’язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Українивід 29червня 1999 року N 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України “Про нотаріат” та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії (стаття 50 Закону України “Про нотаріат”).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України “Про нотаріат”). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, – шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат” захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, перевірці підлягає не лише додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87,88 Закону “Про нотаріат” у такому спор і перевірці підлягають також і доводи боржника в повному обсязі, установлення та зазначення чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості, ці обставини встановлюються відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Надаючи оцінку доказам у справі судом встановлено порушення процедури вчинення виконавчого напису, яке полягає в наступному.

Як встановлено судом, відповідач не надав суду доказів, що він подав нотаріусу необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості позивача, зокрема вимогу про усунення порушень за кредитним договором.

Всупереч п. п. 2.3. п. 2 гл. 16 р. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій перед вчиненням виконавчого напису письмова вимога про усунення порушень кредитного договору позивачу не направлялась.

Крім того, відповідач не подав суду доказів, що позивачем було отримано вимогу про усунення порушень за кредитним договором, що об’єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача. Позивач не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об’єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

При цьому вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Матеріали справи відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення не містять.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ N 1172 від 29.06.99 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України N 662 від 26 листопада 2014 року “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку па підставі виконавчих написів нотаріусів”.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі N 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв’язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14, договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.

За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог і визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки порушення процедури вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також відсутність ознак безспірності у кредитних правовідносинах сторін є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв’язку із чим позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову – покладається на відповідача.

Таким чином, з відповідача ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати у виді судового збору в сумі 908 гривень, які сплачені ОСОБА_1 при поданні позову. Відомості про вжиття заходів забезпечення позову і витрат у виді судового збору в сумі 454 гривень матеріали цивільної справи не містять.

Разом з тим, позивачем заявлені вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 39962,41 гривень, які складаються з послуг складання позовної заяви в сумі 3000 гривень і 36962,41 гривень гонорару за ведення справи.

Згідно з ч. 1, п. 1. ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За положеннями ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі N 552/2145/16-ц.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат про надання правничої професійної допомоги надано: договір про надання правової допомоги від 05.08.2021, додатковий договір від 05.08.2021, рахунок N 155 від 17.08.2021 про надання послуг на суму 3000 грн. Акт N 155 від 17.08.2021 надання послуг, рахунок N 183 від 17.08.2021 про надання послуг на суму 36962,48 грн. Акт N 155 від 17.08.2021 надання послуг.

Проаналізувавши наведений у позові детальний опис наданих позивачу адвокатом послуг, а також подані ним документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Так, складання позовної заяви обсягом 9 сторінок, не є співмірним зі складністю справи, з огляду на те, що доводи складеної заяви містять здебільшого посилання на сталу судову практику і цитування норм законодавства України, а розгляд справи проведений за відсутності сторін.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи заперечення відповідача щодо необґрунтованості витрат на правову допомогу, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 18 ЦК, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат” ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 258-268, 354 ЦПК, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, – задовольнити.

Визнати виконавчий напис N 3048, вчинений 09 березня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” заборгованості за кредитним договором N 1Ф-1014 від 27.10.2005 в сумі 184812,09 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 908 гривень і витрат на правову допомогу в сумі 3000 гривень, а всього 3908 (три тисячі дев’ятсот вісім) гривень 00 копійок.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” (місцезнаходження: 04053 м. Київ, вул. Кудрявский Узвіз,5-Б, код ЄДРПОУ 36799749).

Суддя: Солодовніков Р.С.