UA
В очередной раз нам удалось добиться успеха в деле с ПриватБанком о взыскании задолженности по валютному кредиту. На этот раз судебное разбирательство происходило в г. Бердянск Запорожской области.
В начале сентября 2021 года к нам обратились с просьбой помочь в разрешении вопроса о выплате задолженности перед ПриватБанком по валютному кредиту. К этому моменту, 08.07.2015 года уже было вынесено заочное решение суда о взыскании с клиента задолженности в пользу банка в сумме 21633,26 дол. США. Что в свою очередь потянуло за собой целый ряд последствий неблагоприятного характера: аресты движимого и недвижимого имущества, блокирование счетов, и т.д.
Детально изучив ситуацию, проанализировав все имеющиеся материалы дела, нам все же удалось найти обоснования для пересмотра решения суда, была выработана и стратегия защиты, так как при изучении реестра прав собственности адвокаты установили, что права требования по кредитному договору еще в 2007 году были проданы Приватбанком в пользу другого кредитора. И в настоящее время Приватбанк не является надлежащим истцом по делу.
Так, нами было в срочном порядке подготовлено заявление о пересмотре заочного решения суда, что вскоре и произошло. Суд принял во внимание аргументацию адвоката нашего бюро, и к началу октября 2021 года заочное решение было отменено.
Дело получило новый виток – было наново назначено судебное разбирательство по взысканию с клиента задолженности перед ПриватБанком в сумме 21633,26 дол. США по валютному кредиту.
Имея большой опыт в разрешении подобных споров, наработанные годами методы и способы защиты, нам все же удалось добиться разрешения спора полностью в пользу нашего клиента.
22.11.2021 года Бердянским горрайонным судом Запорожской области ПриватБанкту было отказано в иске. Банк остался ни с чем.
Справа N 310/3744/15-ц
Полный текст судебного решения
22 листопада 2021 року м. Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2015 р. ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулось до суду з позовом, посилаючись на те, що 26.02.2008 р. між ними та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого позичальник отримав кредит у сумі 50000,00 доларів США на термін до 26.02.2028 року. Відповідач умови договору не виконує, кредитні кошти не повертає, у зв’язку з чим станом на 14.04.2015 р. має заборгованість у сумі 21633,26 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом 18410,04 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 1930,79 доларів США, заборгованості по комісії 86,79 долари США, пені 165,08 доларів США, штрафи 10,95 долари США (фіксована частина) і 1029,64 долари США. Позивач, посилаючись на ст. ст. 526,527,530,1054 ЦК України просить стягнути вказану заборгованість з відповідача, а також стягнути судові витрати.
Заочним рішенням суду від 08.07.2015 року позовні вимоги Приватбанку були задоволені повністю.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду від 08.07.2015 року.
Ухвалою суду від 05.10.2021 року заочне рішення суду від 08.07.2015 року скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Сторонам надано строк на подачу відзиву, відповіді на відзив, роз’яснено порядок подачі суду доказів.
01.11.2021 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1, підписаний його представником ОСОБА_2, у якому він вказує на те, що дійсно 26.02.2008 року між ПАТ КБ Приватбанк і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір N ZPBDGR00000122, відповідно до якого він отримав від Приватбанку кредит у сумі 50000 доларів США на термін до 26.02.2028 року включно. Відповідно до листа ПАТ КБ “Приватбанк” від 06.08.2021 року N 20.1.0.0.0/7-210727/15702 банк 15.09.2008 року відступив право вимоги за кредитним договором від 26.02.2008 року ПАТ “Акцент Банк”. Тобто, право вимоги за цим кредитним договором перейшло до нового кредитора ПАТ “Акцент Банк”. Під час подачі позову до суду ПАТ КБ “Приватбанк” не повідомив суд про факт відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором та не надав відповідні докази про це. Оскільки на момент подачі позову ПАТ КБ “Приватбанк” його права та інтереси, як первісного стягувача, жодним чином не були порушені, позивач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Вказаний відзив був направлений відповідачем на адресу позивача 26.10.2021 року, на підтвердження чого відповідачем надано поштову квитанцію.
Позивач своїм правом на подачу відповіді на відзив не скористався.
Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі тих доказів, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
26.02.2008 рокуміж Приватбанком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір N ZPBDGK00000122, за яким остання отримала в банку кредитні кошти у розмірі 62200 доларів США на наступні цілі: у розмірі 50000,00 доларів США на придбання нерухомості, 12200,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, п. п. 2.1.3,2.2.7 даного договору. Кредит виданий на строк до 26.02.2028 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструмента в розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту на момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів.
Позивач вказував на те, що станом на 14.04.2015 р. відповідач має заборгованість за кредитним договором у сумі 21633,26 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом 18410,04 долари США, заборгованості по процентам за користування кредитом 1930,79 доларів США, заборгованості по комісії 86,79 долари США, пені 165,08 доларів США, штрафи 10,95 долари США (фіксована частина) і 1029,64 долари США., що за курсом НБУ станом на 14.04.2015 р. 22,88 грн. становить 494969,02 грн.
Відповідно до ст. 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 УК України, статтями 1049, 1050 якого передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути кредитору грошові кошти у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини Банк має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Відповідач заперечуючи проти позову вказує на те, що ПАТ КБ “Приватбанк” не є належним позивачем у цій справі, оскільки 15.09.2008 року відступив право вимоги за кредитним договором від 26.02.2008 року ПАТ “Акцент Банк”, на підтвердження чого надав сулу лист ПАТ КБ “Приватбанк”, адресований позичальнику ОСОБА_1 від 06.08.2021 року N 20.1.0.0.0/7-210727/15702 (а. с. 63).
Позивач жодних доказів протилежному суду не надав.
Підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1077ЦКУкраїни за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 512ЦКУкраїни кредитор у зобов’язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до листа ПАТ КБ “Приватбанк” від 06.08.2021 року N 20.1.0.0.0/7-210727/15702 ПАТ КБ “Приватбанк” 15.09.2008 року відступив право вимоги за кредитним договором N ZPBDGR00000122 від 26.02.2008 року ПАТ “Акцент Банк”. Тобто, право вимоги за цим кредитним договором перейшло до нового кредитора ПАТ “Акцент Банк”.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1ст. 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто ст. 5 і ст. 13 ЦПК Українивстановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, за яким суд розглядає справу не інакше як за зверненням позивача, права та інтереси якого порушені, а не будь-якої особи. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено право суду самостійно здійснювати заміну позивача, якщо належний позивач не заявить такого клопотання.
Жодних заяв про заміну позивача у справі до суду не надходило.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов заявлений неналежним позивачем, а тому він не підлягає задоволенню
На підставі викладено, керуючись ст. ст. 4,5,13,51,259,263-265,274-279,353-355 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також продовжений з підстав, викладених у п. 3 розділу XII “Прикінцеві положення” ЦПК України.
Дякуємо бюро Юрконсалт і особисто адвокатам Геннадію Працевитому, Денису Димитрашку і Валерії Скользневій за вдалий результат справи проти ПриватБанку. Дякуючи їх професійному підходу і ретельному аналізу ситуації, нам вдалося досягти перемоги. Важливо зазначити, що адвокати представили вагомі аргументи на користь нашої іскової позиції, що дозволило скасувати рішення суду за замовчуванням і розпочати справу з урахуванням нових обставин. Ми дуже вдячні за їхню цілеспрямовану роботу та ефективність у вирішенні нашої справи. Рекомендуємо бюро Юрконсалт всім, хто потребує кваліфікованої і надійної правової допомоги.