Уменьшена сумма долга по кредиту на 34 000 дол. США

Адвокатами АБ “ЮРКОНСАЛТ” в апелляционном суде защищены интересы клиента по иску “Кей-Колект”. Сумма долга по кредиту уменьшена на 34 000 дол. США

В 2008 г. клиент получил валютный кредит в Укрсиббанке, который позже был продан компании Кей-Колект. В июле 2016 г. судом был взыскан долг с клиента в пользу Кей-Колект в сумме 94 000 дол. США.

Клиент обратился в АБ “ЮРКОНСАЛТ” по услуге “Адвокат по Кредитам“. После анализа документов нами была подана кассационная жалоба, которую Верховный суд удовлетворил. Дело было направлено на новое рассмотрение.

21.01.2020 г. апелляционным судом было вынесено постановление частично в пользу клиента. Иск банка в части взыскания с клиента 34 000 дол. США был оставлен без удовлетворения. Суд учел наши доводы о том, что после направления досудебного требования банк не имел права насчитвать проценты по кредиту.

Запорізький Апеляційний суд

Єдиний унікальний номер 336/6704/13 Головуючий у 1-й інстанції Кулик В.Б.

Номер провадження 22-ц/807/386/20 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Поляков О.З.,

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.,

за участю секретаря Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И ЛА:

У серпні 2013 року ТОВ “Кей-Колект” звернулося до суду з позовом, який було уточнено в процесі розгляду справи, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 19 серпня 2008 року між АКІБ “УкрСиббанк”, правонаступником якого є ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 66414 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 процентів річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 19 серпня 2015 року.

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 19 серпня 2008 року між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_4 був укладений договір поруки N 224305, за яким поручитель відповідає перед кредитором в солідарному порядку в тому ж обсязі, що і позичальник.

Крім того, для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно – житловий будинок загальною площею 80,4 кв. м, житловою площею 56,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

12 грудня 2011 року між ПAT “УкрСиббанк” та ТОВ “Кей-Колект” було укладено договір факторингу N 1 та договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за яким ПAT “УкрСиббанк” відступило ТОВ “Кей-Колект” своє право грошової вимоги до боржника. Одночасно з відступленням прав вимоги до фактора перейшли і усі права банку за всіма договорами забезпечення.

ОСОБА_1 не виконувала взятих на себе зобов’язань, внаслідок чого станом на 01 серпня 2013 року в неї утворилася заборгованість за кредитним договором. Через неповернення кредитних коштів, позивач отримав право на солідарне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на вищенаведене, ТОВ “Кей-Коллект” просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_5 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 19 серпня 2008 року N 11385067000 в розмірі 94891,70 доларів США, з яких: 60348,45 доларів США – кредитна заборгованість; 34543,25 доларів США – заборгованість за процентами; в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок загальною площею 80,4 кв. м, житловою площею 56,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Встановити спосіб реалізації нерухомого майна – предмета іпотеки за договором іпотеки від 19 серпня 2008 року N 11385067000, що належить ОСОБА_3 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог ЗУ “Про іпотеку” та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб’єктом оціночної діяльності, проведеною відповідно до законодавства.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12 липня 2016 року закрито провадження у справі за заявленими вимогами до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК від 18 березня 2004 року.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Кей-Колект” заборгованість за кредитним договором в сумі 60348,45 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 34543,25 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів факт наявності заборгованості за кредитними зобов’язаннями ОСОБА_1 в загальному розмірі 97891,70 доларів США. Відмовляючи в задоволенні заявлених вимог до ОСОБА_5 місцевий суд виходив з того, що з цим позовом позивач звернувся в серпні 2013 року, тобто після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов’язання, а тому відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин порука припинилася.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2017 року рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 13 липня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 13 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ “Кей-Колект” до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості (непогашеної частини основної суми) в розмірі 60348,45 доларів США залишено без змін.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ “Кей-Колект” до ОСОБА_1 про стягнення процентів за кредитним договором скасовано, справу в частині вирішення вказаних вимог направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення з позичальника ОСОБА_1 нарахованих банком процентів за користування кредитними коштами.

23 грудня 2019 року від ОСОБА_6 – представника ОСОБА_1, на адресу апеляційного суду надійшли пояснення по справі. Так, відповідачем зазначено, що пред’явивши у серпні 2010 року вимогу про дострокове стягнення заборгованості, банк на власний розсуд змінив умови основного зобов’язання щодо строку дії договору, у зв’язку з чим, його право нараховувати передбачені кредитним договором проценти припинилося. З огляду на наведене, з урахуванням розрахунку, наданого позивачем відповідач вважає, що з неї підлягає стягненню сума процентів у розмірі 753,86 доларів США.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Аналогічні норми містились у ст. ст. 213, 214 ЦПК України в редакції 2004 року дійсній на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції.

Втім, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 34543,25 доларів США вищенаведеним вимогам не відповідає.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 19 серпня 2008 року між АКІБ “УкрСиббанк”, правонаступником якого є ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 66414 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 процентів річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 19 серпня 2015 року (т. 1 а. с. 8-14).

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 19 серпня 2008 року між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_4 був укладений договір поруки N 224305 (далі – договір поруки), за яким поручитель відповідає перед кредитором в солідарному порядку в тому ж обсязі, що і позичальник (т. 1 а. с. 26-28).

Крім того, цього ж дня для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно – житловий будинок загальною площею 80,4 кв. м, житловою площею 56,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 29-32).

20 лютого 2009 року і 30 квітня 2010 року між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_1 укладалися додаткові угоди до кредитного договору, за якими, зокрема змінювався графік погашення заборгованості, за змістом якого кредит повертається в строк до 19 серпня 2015 року (а. с. 19, 22, 23).

За приписами статей 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання мають виконуватись у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За приписами ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов’язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов’язання є його порушенням.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором позики встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку надання позики.

Так, колегією суддів встановлено, що розділом 6 Договору про надання споживчого кредиту N 11385067000 сторони узгодили порядок дострокового повернення кредиту за вимогою Банку (т. 1 а. с. 12).

Пунктом 6.1.2 Договору передбачено, що Банк має право визнати термін повернення всієї суми кредиту таким, що настав, та вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Пунктом 6.2 встановлено порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати за кредит в разі застосування Банком права, передбаченого п. 6.1.2 Договору: а саме:

Банк повідомляє Позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом та Договором, шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою Позичальника.

Так, зі змісту листа-заяви від 06 серпня 2010 року N 133-412-09-446 надісланого ОСОБА_1 встановлено, що через порушення позичальником строків повернення кредитних коштів, ПАТ “УкрСиббанк” використав своє право, передбачене кредитним договором та заявив позичальнику і поручителю про визнання терміну повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами таким, що настав, а кредитна заборгованість – обов’язковою до повернення в повному обсязі. Банк вимагав сплатити заборгованість протягом 14 календарних днів від дати отримання повідомлення, а на 15 календарний день з дати одержання заяви термін повернення всієї суми кредиту та процентів буде вважатись таким, що настав (т. 2 а. с. 11).

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі закінчення строку кредитування або пред’явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року, справа N 444/9519/12, провадження N 14-10цс18.

У разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що направленням вищезазначеного листа банк змінив строк дії кредитного договору, пред’явивши вимогу про дострокове повернення кредиту. Після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив термін повернення кредиту, передбачений кредитним договором. Після припинення дії кредитного договору у кредитора відсутні підстави для нарахування процентів і пені.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду наведеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18).

Таким чином, колегією суддів встановлено, що пред’явивши у серпні 2010 року вимогу про повне дострокове стягнення заборгованості, банк на власний розсуд змінив умови основного зобов’язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, у зв’язку з чим його право нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом після дня пред’явлення позову припинилося.

З огляду на викладене кредитор має право в межах позовної давності на пред’явлення до позичальника вимоги про стягнення заборгованості за основним зобов’язанням (тілом кредиту) та процентів з кредитним договором, нарахованих до зміни строку виконання основного зобов’язання.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на день пред’явлення вимоги про дострокове повернення, та з урахуванням п’ятнадцяти днів, наданих Банком для погашення заборгованості у повному обсязі, заборгованість ОСОБА_7 за процентами складала 753,86 доларів США (т. 1 а. с. 33-35).

Вказана сума заборгованості також зазначена у заяві АТ “УкрСиббанк” N 133-412-09-446 від 06 серпня 2010 року (т. 2 а. с. 10).

12 грудня 2011 року між ПAT “УкрСиббанк” та ТОВ “Кей-Колект” було укладено договір факторингу N 1 та договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за яким ПAT “УкрСиббанк” відступило ТОВ “Кей-Колект” своє право грошової вимоги до боржника. Одночасно з відступленням прав вимоги до фактора перейшли і усі права банку за всіма договорами забезпечення (т. 1 а. с. 40-53).

В силу статті 514 ЦК України, до позивача, як нового кредитора, перейшли права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку що стягненню за процентами з ОСОБА_1 підлягає саме сума у розмірі 753,86 доларів США, оскільки первісний кредитор змінив строк виконання зобов’язання, і для позичальника цей строк настав, нарахування процентів після настання вказаного строку є безпідставним.

Оскільки, частина процентів за користування кредитними коштами, які позивач просив стягнути на свою користь, нараховані після зміни банком строку виконання основного зобов’язання, суд дійшов помилкового висновку про їх стягнення (у повному обсязі) з відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Кей-Колект” заборгованості по процентам за користування кредитом підлягає зміні, шляхом зменшення суми заборгованості з 34543,25 доларів США до 753,86 доларів США.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384,389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2016 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”заборгованості по процентам за користування кредитом – змінити, зменшивши суму заборгованості з 34543,25 доларів США, до 753,86 доларів США.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 27 січня 2020 року.

Головуючий:

Судді: