Адвокатами АБ “ЮРКОНСАЛТ” защищены интересы клиента в споре с исполнительной службой об отмене исполнительного сбора на сумму 93 000 грн.
В январе 2018 г. Укрсиббанком были поданы исполнительные листы по клиенту на сумму 930 000 грн., которые были выданы на основании решения суда о взыскании долга. В 2019 г. клиентом добровольно был погашен долг.
После добровольного погашения долга перед банком, клиент обратился в исполнительную службу с просьбой закрыть производство и снять аресты, но исполнитель отказал, мотивируя тем, что нужно погасить исполнительный сбор в размере 93 000 грн.
Не согласившись с такими действиями исполнителя, адвокатом был подготовлен иск в суд о незаконности постановления о взыскании исполнительного сбора. Основной мотив – Законом “Об исполнительном производстве” не предусмотрено право исполнителя на взыскание сбора, если решение суда было выполнено добровольно.
25.11.2019 г. решением суда был в полном объеме удовлетворен наш иск, а клиент освобожден от долга перед исполнительной службой в сумме 93 000 грн. Решение вступило в законную силу.
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25 листопада 2019 року (17 год. 10 хв.)Справа N 280/5077/19 м. ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник’Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6, код ЄДРПОУ 35037170) про визнання протиправними та скасування постанов,
ВСТАНОВИВ:
18.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Вознесенівеького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Вороніна Романа Борисовича про стягнення виконавчого збору з позивача на користь Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, а саме: постанову від 09.10.2019 ВП N 55478273 про стягнення виконавчого збору в розмірі 3500,35 доларів США та 6029,15 грн., постанову від 09.10.2019 ВП N 55471933 про стягнення виконавчого збору в розмірі 365,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних постанов. Зазначає, виконавче провадження відносно ОСОБА_1 за виконавчими листами N 336/6253/15-ц було відкрито 05.01.2018, в період, коли Закон України “Про виконавче провадження” діяв в редакції від 03.10.2017, а тому державний виконавець зобов’язаний був здійснювати виконання рішення суду та його завершення в порядку, що діяв в редакції Закону на момент відкриття виконавчого провадження. Також вказує, що стягувачем надано заяву про повернення виконавчого документу без виконання, та 09.10.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Також відповідачем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору. При цьому, державний виконавець керувався положеннями ч. 3 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” які були введені в дію вже після відкриття виконавчого провадження, згідно з якою, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. У постанові про стягнення виконавчого збору від 09.10.2019 державним виконавці зазначено про стягнення виконавчого збору на підставі редакції ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”, яка вступила в силу вже після відкриття виконавчого провадження. Вважає, що державним виконавцем не вірно було застосовано положення ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” та безпідставно винесено постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки жодних сум на користь стягувана державним виконавцем стягнуто не було.
Ухвалою суду від 23.10.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
01.11.2019 позивачем до суду надано документи, якими усунуто недоліки позовної заяви.
06.11.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначене судове засідання на 14.11.2019.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.11.2019.
Відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 N 02-35/19/93, суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі з 15.11.2019 по 22.11.2019 у зв’язку із перебуванням на лікарняному.
У зв’язку із відсутністю судді Калашник Ю.В. судове засідання перенесено на 25.11.2019.
Учасники справи у судове засідання не прибули. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача (вх. N 49296 від 25.11.2019). Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем наданий не був.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв’язок у сукупності, встановив наступні обставини.
29.07.2008 між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту N 11375367000.
26.12.2016 заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Укрсиббанк” суму заборгованості за кредитним договором N 11375367000 від 29.07.2008 по кредиту та відсоткам у розмірі 35003.56 дол. США, у тому числі 31523.54 доларів США заборгованості за кредитом, 3480,02 доларів США заборгованості за відсотками; стягнуто пеню у розмірі 60291,59 грн., у тому числі 51975,58 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 8316,01 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками; стягнуто судовий збір у розмірі 3654,00 грн.
16.05.2017 на виконання вказаного судового рішення видані виконавчі листи:
N 336/6253/15-ц про стягнення боргу з позивача на користь ПАТ “УкрСиббанк” у розмірі 35003,56 дол. США та 60291,59 грн.;
N 336/6253/15-ц про стягнення з позивача судового збору у розмірі 3654,00 грн. на користь ПАТ “УкрСиббанк”.
05.01.2018 Шевченківським ВДВС м. Запоріжжя відкрито виконавче провадження N 55471933 з примусового виконання виконавчих листів N 336/6253/15-ц про стягнення з боржника суми боргу та суми судових витрат.
30.01.2018 постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя виконавчі листи передані за територіальною підзвітністю для виконання Вознесенівському ВДВС м. Запоріжжя.
26.09.2019 стягувачем АТ “Укрсиббанк” до Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя подано заяву про повернення виконавчого документа без виконання.
09.10.2019 відповідачем винесені постанови:
ВП N 55478273 про повернення виконавчого документу стягувачу;
ВП N 55478273 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн.;
ВП N 55471933 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 3500,35 дол. США та 6029,15 грн.;
ВП N 60277994 про арешту на майна боржника;
ВП N 602777994 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови N 55478273 про стягнення з позивача на користь Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя 3500,35 дол. США та 6029 грн.;
Також, 10.10.2019 відповідачем винесені постанови:
ВП N 60278505 про арешт майна боржника;
ВП N 60278505 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови N 55471933 про стягнення з позивача на користь Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя виконавчого збору у розмірі 365,40 грн.;
ВП N 60278375 про арешт майна боржника;
ВП N 60278375 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови N 55471933 про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 269,00 грн.;
ВП N 60278505 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови N 55478273 про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 620,70 грн.;
ВП N 60277626 про арешт майна боржника;
ВП N 60277626 про відкриття виконавчого провадження
ВП N 60278375 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови N 55478273 про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 620,70 грн.
Також, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.10.2019 у справі N 336/6253/15-ц, яка набрала законної сили 15.11.2019 виконавчі листи N 336/6253/15-ц пр. N 2/336/134/2016 від 16.05.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” заборгованість за кредитним договором N 11375367000 від 29.07.2008 року по кредиту та відсоткам у розмірі 35003.56 дол. США, що складається з 31523,54 доларів США заборгованості за кредитом, 3480,02 доларів США заборгованості за відсотками, та пеню у розмірі 60291.59 грн., що складається з 51975,58 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 8316,01 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками; N 336/6253/15-ц пр. N 2/336/134/2016 від 16.05.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” сплачений судовий збір у розмірі 3654 грн. 00 коп., визнано такими, що не підлягають виконанню.
Вважаючи постанови відповідача від 09.10.2019 ВП N 55478273 про стягнення виконавчого збору в розмірі 3500,35 доларів США та 6029,15 грн. та від 09.10.2019 ВП N 55471933 про стягнення виконавчого збору в розмірі 365,40 грн. протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 7 Перехідних положень Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд зазначає, що виконавче було розпочато 05.01.2018 на момент дії Закону України “Про виконавче провадження” в редакції від 03.10.2017.
Відтак, у зв’язку із наведеним, виконавче провадження підлягає виконанню та закінченню також в редакції Закону від 03.07.2017.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження), виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Оскільки виконавче провадження відносно позивача за виконавчими листами N 336/6253/15-ц було відкрито 05.01.2018, в період, коли Закон України “Про виконавче провадження” діяв в редакції Закону від 03.10.2017, то державний виконавець зобов’язаний був здійснювати виконання рішення суду та його завершення в порядку, що діяв в редакції Закону на момент відкриття виконавчого провадження.
Суд зазначає, що під час відкриття виконавчого провадження 05.01.2018 постанова про стягнення виконавчого збору не виносилась.
30.01.2018 постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя виконавчі листи передані за територіальною підзвітністю для виконання Вознесенівському ВДВС м. Запоріжжя.
09.10.2019 відповідачем винесено постанову ВП N 55478273 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.
Також, 09.10.2019 відповідачем винесені оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору.
Зі змісту оскаржуваних постанов вбачається, що під час їх винесення відповідач приписами ст. 27 та ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”, в редакції чинній на момент винесення таких постанов.
Так, відповідно до ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”, в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних постави, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Проте, відповідно до редакції вказаної статті, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Таким чином, суд вважає, що державним виконавцем не вірно було застосовано положення ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” та безпідставно винесено постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки жодних сум на користь стягувана державним виконавцем стягнуто не було.
Суд вважає, що для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: здійснення державним виконавцем дій направлених на примусове виконання рішення і фактичне стягнення заборгованості.
В той же час повернення виконавчого документу стягувачу не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого державним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року N 804/8290/16.
Отже, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.
Відповідно до пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.
Оскільки у цьому випадку з боржника у межах виконавчого провадження у примусовому порядку стягнення не відбулось, виконавчий документ повернутий стягувачу, то, відповідно, не має і підстав для стягнення виконавчого збору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року N 824/172/18-а та від 19.09.2018 N 804/8289/16.
Підсумовуючи викладене вище суд вважає що у даному випадку відсутні підстави для стягнення з позивача виконавчого збору, а відтак оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час відповідач проти позову не заперечив, відзив суду не надав.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6, код ЄДРПОУ 35037170) про визнання протиправними та скасування постанов, – задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати постанову від 09.10.2019 ВП N 55478273 про стягнення виконавчого збору в розмірі 3500,35 доларів США та 6029,15 грн. та постанову від 09.10.2019 ВП N 55471933 про стягнення виконавчого збору в розмірі 365,40 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 928,54 грн. (дев’ятсот двадцять вісім грн. 54 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його підписання.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.11.2019.
Суддя: Калашник Ю.В.
😎 Потрібна консультація?