Выиграно дело с “ОТП Факторинг” на 34 млн грн.

1Справа N 335/7020/15-ц 2/335/25/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Гашук К.В., при секретарі Гончаренко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ТОВ “ОТП Факторинг Україна” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 03 квітня 2008 року між ЗАТ “ОТП Банк”, правонаступником якого є ПАТ “ОТП Банк”, а в подальшому ТОВ “ОТП Факторинг Україна, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір N CM-SME-201/188/2008.

За умовами кредитного договору, Банк здійснив видачу кредитних коштів ОСОБА_1 в сумі 312034,62 швейцарських франків двома траншами, а позичальник прийняла кредит та зобов’язалася належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов’язання, які передбачені договором.

02 квітня 2009 року між Банком та позичальником було укладено додатковий договір N 1 до кредитного договору, згідно якого, сторони домовилися, що у період з 03 квітня 2008 року по 01 квітня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка у вигляді 5 % річних + FIDR. У період з 02 квітня 2009 року по 05 жовтня 2009 року сторонами досягнуто домовленості про фіксовану процентну ставку у розмірі 6,5 % річних, а з 06 жовтня 2009 року і до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором встановлено плаваючу процентну ставку в розмірі 5,3 річних + FIDR.

ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв’язку із чим утворилася заборгованість, яка станом на 16 липня 2015 року складає 34401929,73 грн., з яких:

– сума заборгованості за тілом кредиту у сумі 305286,80 швейцарських франків, що за курсом Національного Банку України складає 7117578,57 грн.;

– сума заборгованості за процентами за період з 06 жовтня 2009 року по 01 грудня 2009 року у сумі 280684,63 грн.;

– пеня, яка нарахована на суми заборгованості в розмірі 1 % за кожен день прострочення з 16 липня 2014 року по 16 липня 2015 року у сумі 1158239,57 швейцарських франків, що за курсом Національного Банку України складає 27003665,26 грн.

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008, 03 квітня 2008 року між ЗАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов’язалась відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 боргових зобов’язань, що виникають за кредитним договором.

Також, договором поруки сторони передбачили і те, що у випадку невиконання позичальником боргових зобов’язань за кредитним договором, поручитель зобов’язаний здійснити виконання боргових зобов’язань, в обсязі заявленому Банком протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

19 липня 2011 року позивачем ТОВ “ОТП Факторинг Україна” направлено на адресу ОСОБА_2 відповідну досудову вимогу за N 21829, однак вказана вимога поручителем виконана не була.

Крім того, позивач у позові вказав, що 29 квітня 2010 року між ТОВ “ОТП Факторинг Україна” та ПАТ “ОТП Банк” у відповідності до ст. ст. 512, 514 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю N б/н, за яким ПАТ “ОТП Банк” відступило, а ТОВ “ОТП Факторинг Україна” прийняло за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року та договором поруки N SR-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент укладання цих договорів.

Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ “ОТП Факторинг Україна” просило суд солідарно стягнути з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 34401929,73 грн. та судові витрати у сумі 3654,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, зазначила, що на даний час боржником частково погашено заборгованість за кредитним договором за рахунок продажу іпотечного майна, проте, позовні вимоги позивачем не зменшуються, оскільки на даний час заборгованість є значно більшою, оскільки правовідносини між сторонами не припинені у зв’язку з чим ТОВ “ОТП Факторинг Україна” так і продовжує нараховувати штрафні санкції. Підтримала позовні вимоги у розмірі, заявленому у первісному позові.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог в повному обсязі, подав суду заяву про застосування строків позовної давності та просив в задоволенні позову відмовити з підстав, які викладені у письмових запереченнях.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін по справі, суд приходить до наступних висновків.

Правилами ст. ст. 10, 60 ЦПК України, визначено обов’язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями ч. 1 ст. 553 та ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом встановлено, що 03 квітня 2008 року між ЗАТ “ОТП Банк”, правонаступником якого є ПАТ “ОТП Банк”, а в подальшому ТОВ “ОТП Факторинг Україна, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір N CM-SME-201/188/2008.

Відповідно до умов кредитного договору, Банк зобов’язався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 312034,62 швейцарських франків двома траншами (1-й транш у розмірі 260170,22 швейцарських франків, 2-й транш у розмірі 51864,40 швейцарських франків) на строк до 02 квітня 2023 року, а позичальник зобов’язалася прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплати відповідну плату за його користування та виконати всі інші зобов’язання, які визначені договором.

Згідно п. 3 частини N 1 кредитного договору, сторонами встановлено плаваючу процентну ставку за користування кредиту, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5 % та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

За умовами пункту 4 частини N 1 кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів повинно відбуватися шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються (щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту).

В частині N 2 пункту 4 кредитного договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань по цьому договору позичальник несе відповідальність в порядку і на умовах, визначених в договорі. За порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов’язаний платити Банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання, за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

02 квітня 2009 року між Банком та позичальником ОСОБА_1 було укладено додатковий договір N 1 до кредитного договору.

За умовами додаткового договору сторони домовилися, що у період з 03 квітня 2008 року по 01 квітня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка у вигляді 5 % річних + FIDR.

У період з 02 квітня 2009 року по 05 жовтня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 6,5 % річних, а з 06 жовтня 2009 року і до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором визначено плаваюча процентна ставка в розмірі 5,3 річних + FIDR.

29 квітня 2010 року між ТОВ “ОТП Факторинг Україна” та ПАТ “ОТП Банк” у відповідності до ст. ст. 512, 514 ЦК України укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю N б/н. За вищевказаним договором ПАТ “ОТП Банк” відступило, а ТОВ “ОТП Факторинг Україна” прийняло за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року та договором поруки N SR-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент укладання цих договорів.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008, внаслідок неналежного виконання позичальником зобов’язань за укладеним між сторонами договором, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ “ОТП Факторинг Україна”, яка, як зазначено у позові, станом на 16 липня 2015 року складає 34401929,73 грн., з яких:

– сума заборгованості за тілом кредиту у сумі 305286,80 швейцарських франків, що за курсом Національного Банку України складає 7117578,57 грн.;

– сума заборгованості за процентами за період з 06 жовтня 2009 року по 01 грудня 2009 року у сумі 280684,63 грн.;

– пеня, яка нарахована на суми заборгованості в розмірі 1 % на кожний день прострочення з 16 липня 2014 року по 16 липня 2015 року у сумі 1158239,57 швейцарських франків, що за курсом Національного Банку України складає 27003665,26 грн.

З наданого суду розрахунку заборгованості станом на 02.02.2017 року вбачається, що після звернення 20.07.2015 року до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 було погашено заборгованість по кредиту 26.01.2017 року в сумі 27964,86 швейцарських франків; заборгованість по відсоткам 05.08.2016 року в сумі 4000,02 швейцарських франків, 05.10.2016 року в сумі 1000,03 швейцарських франків, 26.01.2017 року в загальній сумі 7039,06 швейцарських франків, а всього після подачі позову погашено заборгованість по відсоткам на загальну суму 12039,11 швейцарських франків.

Тобто, станом на час розгляду справи судом, загальна сума заборгованості за кредитом становить 277311,94 швейцарських франків, а за відсотками заборгованість погашена у повному обсязі. У зв’язку із тим, що заборгованість за пенею в добровільному порядку боржником не погашалася, позовні вимоги позивачем, з урахуванням збільшення періоду нарахування пені, не збільшувалися, сума заборгованості за пенею про стягнення якої заявлено ТОВ “ОТП Факторинг Україна” становить 1158239,57 швейцарських франків.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачами не ос порений.

Крім того, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що до звернення ТОВ “ОТП Факторинг Україна” до суду з позовом, останній платіж на погашення тіла кредиту ОСОБА_1 здійснено 02 грудня 2008 року, а на погашення відсотків за користування грошовими коштами 06.10.2009 року.

Пунктом 1.9.1 кредитного договору передбачено, що незважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати дострокове виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових зобов’язань за цим договором. При цьому, зобов’язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

18.06.2009 року, 31.08.2009 року та 10.11.2011 року ПАТ “ОТП Банк”, в порядку, передбаченому п. 1.9.1. кредитного договору, ст. 1050, 1054 ЦК України, направляло боржнику ОСОБА_1 досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008 від 03.04.2008 року, в яких вимагав від боржника протягом 30 днів з дня отримання вимоги достроково погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі (а. с. 217-219).

Таким чином, шляхом направлення 18.06.2009 року на ім’я боржника ОСОБА_1 першої досудової вимоги про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором, ПАТ “ОТП Банк”, правонаступником якого є ТОВ “ОТП Факторинг Україна”, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору, використало право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором та змінило строк виконання основного зобов’язань за кредитним договором, який настав 19.07.2009 року.

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов’язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до боржника протягом трьох років, від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі N 6-990цс15 від 27 січня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно вимог ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як передбачено ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В свою чергу, представник позивача не просив суд визнати причини пропуску позовної давності поважними.

Враховуючи те, що пред’явленням 18.06.2009 року першої досудової вимоги до ОСОБА_1 від 18 червня 2009 року кредитор змінив строк виконання основного зобов’язання, у зв’язку з чим змінився і строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, суд приходить до висновку, що ТОВ “ОТП Факторинг Україна” пропущено трьохрічній строк позовної давності, оскільки позов про стягнення заборгованості було пред’явлено ТОВ “ОТП Факторинг Україна” лише 20 липня 2015 року.

Враховуючи викладені обставини суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором слід відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності на звернення до суду з позовом до основного боржника.

Крім того, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором до поручителя ОСОБА_2 у зв’язку з їх необґрунтованість, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, на забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року, 03 квітня 2008 року між ЗАТ “ОТП Банк”, правонаступником якого є ТОВ “ОТП Факторинг Україна”, та ОСОБА_2 укладено договір поруки CM-SME-201/188/2008.

З договору поруки вбачається, що ОСОБА_2 зобов’язалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов’язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Проте, рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2013 року, яке набрало законної сили, договір поруки N CM-SME-201/188/2008 від 03 квітня, укладений між ЗАТ “ОТП Банк”, правонаступником якого є ОТП “Факторинг Україна” та ОСОБА_2 визнано припиненим.

З наведеного вбачається, що відповідальність поручителя ОСОБА_2 за виконання ОСОБА_1 її боргових зобов’язань за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року перед ТОВ “ОТП Факторинг Україна” припинилась з часу набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Враховуючи те, що існує судове рішення про припинення договору поруки, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором відсутні, у зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до поручителя у зв’язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, а тому у задоволенні позову ТОВ “ОТП Факторинг Україна” про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договоромслід відмовити у повному обсязі.

В силу ст. 88 ЦПК України, не підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача сплачений останнім судовий збір, оскільки судом у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 лютого 2017 року.

Повний текст рішення виготовлено 21 лютого 2017 року.

Суддя: Гашук К.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. N 335/7020/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Гашук К.В.

Провадження N 22-ц/778/1591/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

ОСОБА_2,

За участю секретаря: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року представник ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 03.04.2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є АТ "ОТП Банк", а в подальшому - ТОВ "ОТП Факторинг Україна, та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір N CM-SME-201/188/2008.

За умовами кредитного договору та кредитних заявок Банк здійснив видачу кредитних коштів ОСОБА_3 в сумі 312034,62 швейцарських франків двома траншами, а позичальник прийняла кредит та зобов'язалася належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язання, які передбачені договором.

Згідно п. 3 частини N 1 кредитного договору було встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5 % та FIDR.

02.04.2009 року між Банком та позичальником було укладено додатковий договір N 1 до кредитного договору, згідно якого сторони домовилися, що у період з 03.04.2008 року по 01.04.2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка у вигляді 5 % річних + FIDR. У період з 02.04.2009 року по 05.10.2009 року сторонами досягнуто домовленості про фіксовану процентну ставку у розмірі 6,5 % річних, а з 06.10.2009 року і до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором встановлено плаваючу процентну ставку в розмірі 5,3 % річних + FIDR.

Вищевказані зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальником не виконуються.

У зв'язку з чим, Банком на підставі п. 1.9 частини N 2 кредитного договору було направлено ОСОБА_3 досудову вимогу N 22206 від 10.08.2011 року про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30 календарних днів, однак, вказана вимога позичальником не виконана, сума заборгованості не погашена.

ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка станом на 16.07.2015 року склала 34401929,73 грн., з яких:

- сума заборгованості за тілом кредиту - 305286,80 швейцарських франків, що за курсом НБУ становить 7117578,57 грн.;

- сума заборгованості за процентами за період з 06.10.2009 року по 01.12.2009 року 12039,11 швейцарських франків, що за курсом НБУ склала 280684,63 грн.;

- пеня, яка нарахована на суми заборгованості в розмірі 1 % за кожен день прострочення з 16.07.2014 року по 16.07.2015 року у сумі 1158239,57 швейцарських франків, що за курсом НБУ склала 27003665,26 грн.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008, 03.04.2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 було укладено договір поруки N SR-SME201/188/2008/2, відповідно до якого поручитель зобов'язалась відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 боргових зобов'язань, що виникають за кредитним договором. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Також, договором поруки сторони передбачили і те, що у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань за кредитним договором, поручитель зобов'язаний здійснити виконання боргових зобов'язань, в обсязі заявленому Банком протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги.

19.07.2011 року позивачем було направлено на адресу ОСОБА_4 відповідну досудову вимогу за N 21829, однак вказана вимога поручителем виконана не була.

Крім того, 29.04.2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" у відповідності до ст. ст. 512, 514 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю N б/н, за яким ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло, серед інших, право вимоги за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008 від 03.04.2008 року та договором поруки N SR-SME-201/188/2008 від 03.04.2008 року в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.

Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008 від 03.04.2008 року в розмірі 34401929,73 грн. та судовий збір у розмірі 3654 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року в задоволенні позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

За положеннями ч. 1 ст. 553 та ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03 квітня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", а в подальшому - ТОВ "ОТП Факторинг Україна, та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір N CM-SME201/188/2008 (т. 1, а. с. 28-32).

Відповідно до умов кредитного договору, Банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 312034,62 швейцарських франків двома траншами (1-й транш у розмірі 260170,22 швейцарських франків, 2-й транш у розмірі 51864,40 швейцарських франків) на строк до 02 квітня 2023 року, а позичальник зобов'язалася прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язання, які визначені договором.

Згідно п. 3 частини N 1 кредитного договору сторонами встановлено плаваючу процентну ставку за користування кредитом, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5 % та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

За умовами пункту 4 частини N 1 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів повинно відбуватися шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються (щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту).

У частині N 2 пункту 4 кредитного договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань по цьому договору позичальник несе відповідальність в порядку і на умовах, визначених в договорі. За порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний платити Банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

02 квітня 2009 року між Банком та позичальником ОСОБА_3 було укладено додатковий договір N 1 до кредитного договору.

За умовами додаткового договору сторони домовилися, що у період з дати підписання додаткової угоди до 01 квітня 2009 року включно для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка у вигляді 5 % річних + FIDR. У період з 02 квітня 2009 року по 05 жовтня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 6,5 % річних, а з 06 жовтня 2009 року і до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором визначено плаваюча процентна ставка в розмірі 5,3 річних + FIDR.

29 квітня 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю N б/н. За вказаним договором ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло, серед інших, право вимоги за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року та договором поруки N SR-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року в обсязі і на умовах, що існують на момент укладання договору (т. 1, а. с. 10-16, 17-19).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008, внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань за укладеним між сторонами договором, ОСОБА_3 має заборгованість перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна", яка станом на 16 липня 2015 року складає 34401929,73 грн., з яких:

- сума заборгованості за тілом кредиту - 305286,80 швейцарських франків, що за курсом Національного Банку України складає 7117578,57 грн.;

- сума заборгованості за процентами за період з 06 жовтня 2009 року по 01 грудня 2009 року - 12039,11 швейцарських франків, що за курсом Національного Банку України складає 280684,63 грн.;

- пеня, яка нарахована на суми заборгованості в розмірі 1 % на кожний день прострочення з 16 липня 2014 року по 16 липня 2015 року в сумі 1158239,57 швейцарських франків, що за курсом Національного Банку України складає 27003665,26 грн. (т. 1, а. с. 42).

З наданого суду першої інстанції розрахунку заборгованості станом на 02.02.2017 року вбачається, що після звернення 20.07.2015 року до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_3 було погашено заборгованість по кредиту 26.01.2017 року в сумі 27964,86 швейцарських франків; заборгованість по відсоткам - 05.08.2016 року в сумі 4 000,02 швейцарських франків, 05.10.2016 року в сумі 1 000,03 швейцарських франків, 26.01.2017 року в загальній сумі 7 039,06 швейцарських франків, а всього після подачі позову погашено заборгованість по відсоткам на загальну суму 12039,11 швейцарських франків (т. 1, а. с. 214).

Судом також встановлено, що до звернення ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до суду з позовом, останній платіж на погашення тіла кредиту ОСОБА_3 було здійснено 02 грудня 2008 року, а на погашення відсотків за користування грошовими коштами 06.10.2009 року (т. 1, а. с. 214).

Пунктом 1.9.1 кредитного договору передбачено, що незважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати дострокове виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором. При цьому, зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

18.06.2009 року, 31.08.2009 року та 10.08.2011 року Банк, в порядку, передбаченому п. 1.9 кредитного договору, направляв боржнику ОСОБА_3 досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008 від 03.04.2008 року, в яких вимагав від боржника протягом 30 днів з дня отримання вимоги достроково погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі (т. 1, а. с. 217, 218, 219).

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов вірного висновку, що шляхом направлення 18.06.2009 року на ім'я боржника ОСОБА_3 першої досудової вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, ПАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору, використало право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором та змінило строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором.

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі N 6-990цс15 від 27 січня 2016 року.

Представник позивача не просив суд визнати причини пропуску позовної давності поважними.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов вірного висновку, що пред'явленням 18.06.2009 року першої досудової вимоги до ОСОБА_3 від 18 червня 2009 року кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, у зв'язку з чим змінився і строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Отже, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" пропущено трирічній строк позовної давності, оскільки позов про стягнення заборгованості було пред'явлено ТОВ "ОТП Факторинг Україна" лише 20 липня 2015 року (т. 1, а. с. 2-4). Таким чином, суд першої інстанції з дотриманням вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України підставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у зв'язку з пропуском строку позовної давності на звернення до суду з позовом до основного боржника.

Також суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4

Як встановлено судом першої інстанції, на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року, 03 квітня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", та ОСОБА_4 було укладено договір поруки N SR-SME201/188/2008/2 (т. 1, а. с. 40-41).

За умовами договору поруки ОСОБА_4 зобов'язалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2013 року, яке набрало законної сили 02.08.2013 р., договір поруки N SR-SME201/188/2008/2 від 03 квітня 2008 року, укладений між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ОТП "Факторинг Україна", та ОСОБА_4 визнано припиненим (т. 1, а. с. 125-127).

Таким чином, відповідальність поручителя ОСОБА_4 за виконання ОСОБА_3 її боргових зобов'язань за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна" припинилась.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов вірного висновку, що підстави для стягнення зі ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором відсутні, тому відмовив у задоволенні позовних вимог до поручителя у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Доводи апеляційної скарги про те, що перебіг позовної давності перервався вчиненням ОСОБА_3 дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, а саме, позичальник здійснила погашення заборгованості 26.01.2017 р., правильність висновків суду не спростовують.

За змістомст. 264 ЦК Українипереривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Так, ОСОБА_3 було здійснено платежі в рахунок погашення заборгованості після спливу позовної давності, тому вказані дії не можуть вважатися підставою для переривання строку позовної давності.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про те, що з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором Банк звернувся з дотриманням строків позовної давності. Зазначені доводи суперечать ст. ст. 256, 266 ЦК України.

Посилання у скарзі на те, що при вирішенні питання стосовно стягнення заборгованості з поручителя суд не врахував, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2013 року припинено поруку за договором поруки N CM-SME-201/188/2008 від 03 грудня 2008 року, тобто мова йде зовсім про інший договір, спростовані під час апеляційного розгляду справи.

У резолютивній частині рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2013 року, яке набрало законної сили 02.08.2013 р., зазначено "визнати припиненим договір поруки N SR-SME201/188/2008/2 від 03 квітня 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП "Факторинг Україна", та ОСОБА_4" (т. 1, а. с. 125-127).

З описової та мотивувальної частин вказаного рішення також вбачається, що суд досліджував договір поруки N SR-SME201/188/2008/2 від 03 квітня 2008 року, укладений між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими представник позивача обґрунтовувала позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається представник ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування і задоволення апеляційної скарги.

Крім того, у разі відмови ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у задоволенні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору, понесених при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа N 335/7020/15-ц

провадження N 61-28743св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С.О. (судді-доповідача), Стрільчука В.А., Тітова М.Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", поданою його представником Геснею Наталією Томашівною, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року, ухвалене у складі судді Гашук К.В., та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Трофимової Д.А., Крилової О.В., Воробйової І.А.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначило, що 3 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), і ОСОБА_1 укладено кредитний договір N CM-SME201/188/2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 312 034,62 швейцарських франків на строк до 2 квітня 2023 року. Сторони узгодили застосування плаваючої процентної ставки за користування кредитом, яка визначається за формулою 5 % +FIDR.

У подальшому у додатковій угоді від 2 квітня 2009 року сторони погодили, що у період з 2 квітня по 5 жовтня 2009 року розмір процентної ставки становитиме 6,5 % річних, а з 6 жовтня 2009 року і до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором - 5,3 % +FIDR.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 3 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", і ОСОБА_2 укладено договір поруки N SR-SME201/188/2008/2, згідно з яким поручитель зобов'язалась відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань.

Також у договорі поруки погоджено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники і кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. У випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, поручитель зобов'язаний здійснити виконання цих зобов'язань у заявленому банком обсязі протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги.

29 вересня 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого банк передав товариству права вимоги за кредитними договорами і договорами забезпечення до них, у тому числі за укладеним із ОСОБА_1 кредитним договором N CM-SME201/188/2008 і укладеними із ОСОБА_2 договором поруки N SR-SME201/188/2008/2.

Оскільки ОСОБА_1 неналежно виконувала свої зобов'язання за кредитним договором і своєчасно не погашала заборгованість, 10 серпня 2011 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до неї із досудовою вимогою про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги. Також вимога про дострокове повернення кредита і пов'язаних із ним платежів у повному обсязі направлялася ОСОБА_2

Вказані вимоги позичальником і поручителем не виконані, заборгованість за кредитним договором N CM-SME201/188/2008 не погашена і станом на 16 липня 2015 року її розмір складає 34 401 929,73 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредита - 305 286,80 швейцарських франків, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до швейцарського франка становить 7 117 578,57 гривень, заборгованість за процентами за період з 6 жовтня 2009 року по 1 грудня 2009 року - 12 039,11 швейцарських франків, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до швейцарського франка становить 280 684,63 гривень, пеня за період з 16 липня 2014 року по 16 липня 2015 року - 1 158 239,57 швейцарських франків, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до швейцарського франка становить 27 00 665,26 гривень.

За таких обставин ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008 у загальному розмірі 34 401 929,73 гривень.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у стягненні заборгованості з ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про сплив позовної давності, оскільки первісний кредитор у червні 2009 року направив позичальнику вимогу про дострокове погашення кредита у повному обсязі протягом тридцяти днів, а з позовом про стягнення заборгованості новий кредитор звернувся лише у липні 2015 року. У стягненні заборгованості зі ОСОБА_2 суд відмовив з тих підстав, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2013 року, яке набрало законної сили, визнано припиненою її поруку за зобов'язаннями ОСОБА_1.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відхилено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відмову у стягненні кредитної заборгованості з відповідачів, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з'ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У серпні 2017 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій просило рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що за кредитним договором N CM-SME201/188/2008 кредит наданий позивальнику на строк до 2 квітня 2023 року, тому висновок судів попередніх інстанцій щодо пропуску встановленого законодавством строку для пред'явлення позову до позичальника і поручителя помилковий.

На думку заявника, перебіг позовної давності перервався, так як у 2016 і 2017 роках ОСОБА_1 здійснила платежі у рахунок погашення кредиту, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами встановлено, що 3 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", і ОСОБА_1 укладено кредитний договір N CM-SME201/188/2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 312 034,62 швейцарських франків (перший транш у розмірі 260 170,22 швейцарських франків і другий транш у розмірі 51 864,40 швейцарських франків) на строк до 2 квітня 2023 року.

Сторони узгодили застосування плаваючою процентної ставки за користування кредитом, яка становить 5 % +FIDR (процентна ставка за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 36 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

Позичальник зобов'язалася прийняти, належним чином використовувати і повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплати відповідну плату за користування ним та виконати всі інші зобов'язання, які визначені договором (пункт 1.1 кредитного договору). Кредит підлягав погашенню шляхом внесення щомісячних платежів, які зменшуються (пункт 4 кредитного договору).

2 квітня 2009 року між ПАТ "ОТП Банк" і ОСОБА_1 укладено додатковий договір N 1 до кредитного договору, згідно з умовами якого у період з 2 квітня по 5 жовтня 2009 року розмір процентної ставки становитиме 6,5 % річних, а з 6 жовтня 2009 року і до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором - 5,3 % +FIDR.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 3 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", і ОСОБА_2 укладено договір поруки N SR-SME201/188/2008/2, згідно з яким поручитель зобов'язалась відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_1 боргових зобов'язань.

29 вересня 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, на підставі якого товариство набуло права вимоги за укладеним із ОСОБА_1 кредитним договором N CM-SME201/188/2008 і укладеними зі ОСОБА_2 договором поруки N SR-SME201/188/2008/2.

З поданого позивачем розрахунку заборгованості суди встановили, що станом на 16 липня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором N CM-SME201/188/2008 складала 34 401 929,73 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредита - 305 286,80 швейцарських франків, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до швейцарського франка становить 7 117 578,57 гривень, заборгованість за процентами за період з 6 жовтня 2009 року по 1 грудня 2009 року - 12 039,11 швейцарських франків, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до швейцарського франка становить 280 684,63 гривень, пеня за період з 16 липня 2014 року по 16 липня 2015 року - 1 158 239,57 швейцарських франків, що за офіційно встановленим Національним Банком України курсом гривні до швейцарського франка становить 27 00 665,26 гривень.

Згідно з пунктом 1.9.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових зобов'язань за цим договором. Зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

18 червня 2009 року і 31 серпня 2009 року ПАТ "ОТП Банк" направило ОСОБА_1 вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором N CM-SME-201/188/2008, у яких вимагало протягом 30 днів з дня їх отримання достроково погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

10 листопада 2011 року аналогічну вимогу позичальнику направило ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

5 серпня 2016 року ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за процентами сплатила ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 4 000,02 швейцарських франків, 5 жовтня 2016 року - 1 000,03 швейцарських франків, а 26 січня 2017 року - 7 039,06 швейцарських франків, всього 12 039,11 швейцарських франків. Крім того, 26 січня 2017 року позичальник частково погасила заборгованість за тілом кредита у розмірі 27 964,86 швейцарських франків.

Також судами встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2013 року, яке набрало законної сили 2 серпня 2013 року, визнано припиненою поруку ОСОБА_2. за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1, що виникла на підставі договору поруки N CM-SME-201/188/2008 від 3 квітня 2008 року.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України (частина друга статті 1050 ЦК України).

У пункті 1.9.1 кредитного договору встановлено право кредитора вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових зобов'язань за цим договором. Зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Оцінивши подані сторонами докази суди встановили, що 18 червня 2009 року ПАТ "ОТП Банк" направив ОСОБА_1 досудову вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості у повному обсязі, факт отримання якої позичальник визнає, що підлягала виконанню протягом тридцяти днів, тобто до 19 липня 2009 року.

Оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору і встановив новий строк виконання основного зобов'язання у повному обсязі, висновок судів попередніх інстанцій про те, що саме від цієї дати розпочався перебіг позовної давності для пред'явлення кредитором вимог до позичальника щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є правильним.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав і протягом часу її дії особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність строком в один рік (стаття 258 ЦК України).

Стаття 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Встановивши, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна", яке з цим позовом звернулося у липні 2015 року, пропустило встановлений законом строк звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо стягнення заборгованості, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні пред'явлених до ОСОБА_1 позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якого вона заявила.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час існування спірних правовідносини, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до статті 61 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2013 року визнано припиненою поруку ОСОБА_2 за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, і таке рішення набрало законної сили 2 серпня 2013 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості зі ОСОБА_2, порука якої припинилася до подання цього позову.

Доводи заявника про те, що за кредитним договором N CM-SME201/188/2008 строк кредитування встановлений до 2 квітня 2023 року, тому висновок судів попередніх інстанцій щодо спливу позовної давності помилковий, суд касаційної інстанції відхиляє.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у червні 2009 року попередній кредитор - ПАТ "ОТП Банк" - реалізував визначене частиною другою статті 1050 ЦК України право вимоги дострокового погашення кредитної заборгованості у цілому і направив позичальнику відповідну вимогу.

Такими діями він змінив умови основного зобов'язання, зокрема строк кредитування і порядок погашення кредита, так як після отримання відповідної вимоги кредит підлягав поверненню не щомісячними рівними платежами у строк до 2 квітня 2023 року, а у повному обсязі протягом тридцяти днів з дня отримання вимоги.

Твердження заявника про те, що перебіг позовної давності перервався, так як у 2016 і 2017 роках ОСОБА_1 здійснила платежі у рахунок погашення кредиту, що свідчить про визнання нею свого боргу, касаційний суд вважає помилковими.

Згідно зі статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Суди встановили, що право на позов щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у цілому виникло у первісного кредитора - ПАТ "ОТП Банк" - у липні 2009 року. Таким чином, встановлена статтею 257 ЦК України трирічна позовна давність спливла 19 липня 2012 року, а платежі у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 здійснила у 2016 і 2017 роках, тобто після спливу позовної давності. За таких обставин твердження заявника про переривання перебігу позовної давності у зв'язку з вчиненням боржником дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, помилкові.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України"). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до часини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції і ухвали апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", подану його представником Геснею Наталією Томашівною, залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С.О. Карпенко В.А. Стрільчук М.Ю. Тітов