В своих статьях мы часто пишем о “блок-факторах”.
Блок-фактор это существующая или исскуственно созданная проблема (ситуация), которая не позволяет кредитору вернуть кредит, в частности – обратить взыскание на предмет залога. Например, забрать или продать предмет недвижимости.
С начала 2014 г. мы ведем очень сложные переговоры с ТОВ “Кредитные инициативы” (дочерняя компания ПАТ “Альфа-Банк”).
Предмет залога по кредиту – работающее кафе в центре города, которое стоит больших денег.
Кредитор постоянно пытается лишить заемщика предмета ипотеки – подал иск в суд (который рассматривается с нашей помощью более 2-х лет и будет рассматриваться еще 2 года). Была совершенна исполнительная надпись и была предпринята попытка описи кафе – данная надпись была нами отменена. Последним действием кредитора было вручение клиенту требование о досудебном урегулировании путем принятия помещения на баланс кредитора.
Понятно, что если б кредитор принял помещение на баланс, переговоры с клиентом были бы прекращены, клиент потерял бы источних дохода, в том числе и возможность закрыть кредит.
Так как предметом залога выступает нежилое помещение, прописать в нем например, детей было не возможно.
В связи с этим, было принято решение о наложении ареста на предмет ипотеки через суд.
Сразу скажем, что наложение ареста через исполнительную службу, что практикуют некоторые адвокаты, путем подачи исков о взыскании долгов по распискам в пользу доверенных лиц – пустое дело, так как такой арест не мешает кредитору обратить взыскание на предмет ипотеки. Спасает только наложение ареста путем вынесения определения судом.
В качестве предлога для наложения ареста нами был подан иск “Про тлумачення умов договору іпотеки”.
25.09.2017 г. определением суда арест был наложен. Представители кредитора поняли, что договариваться с нами все-же придется, преговоры продолжаются.
1Справа № 335/11466/17 2-з/335/106/2017
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про забезпечення позову
25 вересня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Соболєвої І.П.,
за участю секретаря судового засідання Лєдової А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про захист прав споживача та тлумачення змісту правочину,
ВСТАНОВИВ:
25.09.2017 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про захист прав споживача та тлумачення змісту правочину.
Ухвалою судді від 25.09.2017 відкрито провадження у даній справі.
Разом із позовною заявою також надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити ТОВ «Кредитні ініціативи» вчиняти дії щодо звернення стягнення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки № 93/06 від 22.08.2006 на нежитлове приміщення X, літ. А-5, загальною площею 209,6 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 25, яке належить на праві власності ОСОБА_1 та накласти арешт на зазначене нерухоме майно.
Заява мотивована тим, що між сторонами існує спір щодо тлумачення умов договору іпотеки, який не містить положень щодо права іпотекодержателя ТОВ «Кредитні ініціативи» вчиняти дії щодо визнання права власності на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання спору. В цей же час, відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, що свідчить про реальні наміри ТОВ «Кредитні ініціативи» вчинити дії щодо позбавлення позивача права власності на предмет іпотеки. Оскільки на сьогодні існує реальний ризик того, що відповідач до моменту розгляду справи здійснить дії щодо визнання за собою права власності на предмет іпотеки, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову вимог, позивач просить суд вжити вищевказані заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Вивчивши доводи заяви та подані матеріали, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з розясненнями, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 94 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Як випливає з матеріалів справи, 22.08.2006 між ОСОБА_1 та акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого, є ТОВ «Кредитні ініціативи», було укладено договір іпотеки № 90/06 від 20.08.2006. Предметом договору іпотеки виступає нерухоме майно нежитлове приміщення X, літ. А-5, загальною площею 209,6 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 25, яке належить на праві власності ОСОБА_1 Договір іпотеки укладався з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 грошових зобовязань за кредитним договором від 22.08.2006, укладеного між тими самими сторонами.
Як передбачено пунктом 14 вказаного договору сторони цього договору, можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно з окремим договором між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Предметом позову, заявленого ОСОБА_1 є тлумачення змісту пункту 17 договору іпотеки шляхом зазначення, що він не встановлює право іпотекодержателя за договором задовольнити свої вимоги шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в порядку ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору іпотеки від 22.08.2006 у звязку з відсутністю в умовах договору іпотеки відповідного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та зазначення, що іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» виключно підставі окремо укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Як випливає з повідомлення ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_2 проінформовано про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобовязанням.
У відповіднності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії. Частиною 3 ст. 152 ЦПК передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними. Так, співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову. Зі змісту ст.ст. 152154 ЦПК України забезпечення позовуслід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення.
Як вказує позивач у заяві про забезпечення позову, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлове приміщення X, літ. А-5, загальною площею 209,6 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 25 шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобовязанням.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.
За таких обставин суд вважає, що в даному випадку позов ОСОБА_1 можливо забезпечити шляхом накладення арешту на зазначене нерухоме майно до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, задовольнивши частково заяву про забезпечення позову. В даному випадку, накладення арешту на майно буде найбільш ефективним та достатнім заходом забезпечення позову.
Також суд враховує, що в даному випадку вжиття вказаних заходів забезпечення позову не зможе перешкодити господарській діяльності юридичних або фізичних осіб, а також не порушить інтереси інших осіб.
Керуючись ст.ст. 151 153 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
З метою забезпечення позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про захист прав споживача та тлумачення змісту правочину, накласти арешт на нежитлове приміщення X, літ. А-5, загальною площею 209,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Сталеварів, будинок 25, яке належить на праві власності ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у даній справі.
В іншій частині вимог заяви відмовити.
Ухвала суду є виконавчим документом.
Ухвала на підставі частини девятої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя в 5-денний строк з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» ухвала може бути предявлена до виконання протягом трьох років, починаючи з наступного дня після її постановлення.
Суддя: І.П. Соболєва
😎 Потрібна консультація?