В той же час, умова кредитного договору щодо щомісячної сплати комісії на користь банку, на думку суду суперечить вимогам Закону України “Про захист прав споживачів”, а позов в цій частині підлягає задоволенню.
Постановою Верховного суду України №6-1746цс16 від 16.11.2016 р. зазначається наступний правовий висновок: положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів” з подальшими змінами у взаємозвязку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.
Справа № 317/722/17
№/п 2/317/523/2017
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2017 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Яркіної С.В.
за участю секретаря Ігнатченко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства “Акцент-Банк” про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору поруки недійсними, застосування наслідків недійсності правочину, –
ВСТАНОВИВ:
Позивач в березні 2017 року звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ “Приватбанк”, ОСОБА_2 про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності правочину, якій потім уточнив, зазначивши в якості відповідача ПАТ “Акцент-Банк” замість ПАТ КБ “Приватбанк”.
В позовній заяві позивач зазначив, що 22.08.2007 р. між ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZPVAGK00002557 на суму 18 000,00 доларів США із щомісячною сплатою відсотків по кредиту в розмірі 0,84% на місяць, щомісячної комісії 0,2% від суми наданого кредиту.
01.11.2007 р. між ПАТ КБ “Приватбанк” та ЗАТ “Акцент-Банк” було укладено договір факторингу №1, за умовами якого ЗАТ “Акцент-Банк” набуло право грошової вимоги за кредитним договором № ZPVAGK00002557 від 22.08.2007 р., та став відповідно правонаступником ПАТ КБ “Приватбанк” у вказаних правовідносинах.
Позивач вважає, що при укладенні кредитного договору банком було порушено вимоги Закону України “Про захист прав споживачів”, щодо встановлення обовязку позичальника по сплаті щомісячної комісії в розмірі 0,2% від суми наданого кредиту, відсутності графіку погашення кредиту в розрізі щомісячних платежів за складовими елементами кредиту, через що позичальнику було нанесено шкоду через необхідність сплати завищених платежів на користь банку. В звязку з вищевикладеним, кредитний договір підлягає визнанню недійсним.
Представник позивача в судове засідання не з*явився, але через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, заяви про відкладення розгляду справи не надала. Про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, прощо свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які були повернуті до суду з відміткою «причина повернення:через не запит.
Представник ПАТ “Акцент-Банк” в судове засідання не зявився повторно, про причини неявки не повідомив, жодних письмових пояснень суду не надав. Про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення представнику відповідача.
На підставі вимог ч.1 ст.224 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22.08.2007 р. між ПАТ КБ “Приватбанк”, правонаступником якого є ПАТ “Акцент-Банк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZPVAGK00002557 на суму
18 000,00 доларів США.
В той же день між ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_2 було укладено договір поруки з метою забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором.
Згідно п. 1.1. Кредитного договору, банк зобовязується надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п. 7.1 цього Договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим Договором зазначені у розділі 7 договору.
Пунктом 3.7 Кредитного договору було встановлено обовязок сплати позичальником на користь банку щомісячної винагороди, без конкретного визначення цільового призначення вказаної комісії.
Пунктом 7.1 Кредитного договору встановлено, що банк зобов’язується надати “Позичальникові” кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з “22” серпня 2007 р. по “20” серпня 2027 р. включно, у вигляді непоновлюваної лінії (далі – «Кредит») у розмірі 21644,00 (Двадцять одна тисяча шістсот сорок чотири) долара США на наступні цілі: 18000 доларів США на придбання житлової нерухомості, а також у розмірі 3644 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3,2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 00% від суми виданого кредиту (у момент надання кредиту), щомісячної комісії 0,2% від суми наданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного Договору.
Періодом сплати вважати період з “22” по “29” число кожного місяця.
Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку:
Щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 212,34 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди).
Пунктом 2.2.3 Кредитного договору було передбачено обовязок позичальника щодо сплати банку винагороди згідно п.п. 7.1. та 6.2 цього договору.
Пунктом 3.3 Кредитного договору зазначається порядок зарахування коштів, отриманих від позичальників, згідно якого, кошти насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно п.п. 2.2.9, 2.3.8 цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі простроченої комісії по кредиту.
Згідно п. 6.5 Кредитного договору, детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у п.п. 6.2, 7.1 цього договору: сума кредиту, відсотки, винагороди, комісії, неустойки, затрати, збитки.
Судом встановлено, що за які конкретно дії чи послуги позичальником сплачується комісія на користь банку, кредитним договором не визначено. Графік погашення кредиту між сторонами не підписувався. Щомісячний платіж за кредитом, визначений п. 7.1 Кредитного договору, не містить інформації про розмір погашення за тілом кредиту, відсотками та комісіями окремо.
Суд вважає, що кредитний договір було укладено з частковим порушенням вимог Закону України “Про захист прав споживачів”, Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту від 10.05.2007 р. №168, щодо сплати щомісячної комісії, виходячи з наступного.
Оскільки відповідно до умов кредитного договору, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів” перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про умови кредиту, в тому числі про орієнтовану сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту, обсяги, та інше.
Згідно ч. 4 вказаної статті, в кредитному договорі повинна зазначатися – сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
Згідно із частиною 1 статті 55 Закону про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”, статей 47, 49 та 56 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів та забезпечення надання банками споживачам повної інформації про сукупну вартість кредиту Правління Національного банку України постановою від 10.05.2007 р. №168 затвердило Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які були чинними на день укладення кредитного договору.
Згідно п. 1.2 Правил, ці Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.
Пунктом 1.3 Правил зазначається, що банки зобовязані забезпечувати виконання цих правил.
У відповідності до п. 3.3 правил, банки зобов’язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, зазначивши таке:
– значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку.
Згідно п. 3.2 правил, кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.
Згідно п. 3.3 правил, банки зобов’язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного подорожчення кредиту.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України “Про захист прав споживачів”поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Посилання позивача про недійсність кредитного договору в цілому, через відсутність графіку погашення кредиту та інформації про щомісячний платіж за кредитом із зазначенням кожного з платежів за тілом кредиту, відсотками та комісією окремо, суд вважає необґрунтованими, оскільки п. 6.5 Кредитного договору зазначено, що детальний опис сукупної вартості кредиту вказаний у п. 6.2, 7.1 Кредитного договору.
В п. 7.1 Кредитного договору детально вказано сукупну вартість кредиту, а саме розмір кредиту, відсоткова ставка, розмір щомісячного платежу по кредиту, кількість платежів по кредиту. Враховуючи той факт, що позичальником було підписано такі умови кредитного договору та вони виконувалися протягом 2008-2014 років, суд вважає що позичальнику було надано банком повну та доступну інформацію для укладення кредитного договору, і вказана інформація була для позичальника повністю зрозумілою.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи – споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
В звязку з вищевикладеним, вимоги про визнання кредитного договору недійсним в цілому та вимоги про визнання недійсним договору поруки, задоволенню не підлягають.
В той же час, умова кредитного договору щодо щомісячної сплати комісії на користь банку, на думку суду суперечить вимогам Закону України “Про захист прав споживачів”, а позов в цій частині підлягає задоволенню.
Постановою Верховного суду України №6-1746цс16 від 16.11.2016 р. зазначається наступний правовий висновок: положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів” з подальшими змінами у взаємозвязку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншими актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтями 215, 217 ЦК України, встановлено, що судом можуть бути визнані недійсними окремі частини правочину якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
За положеннями ч.5 ст.11, ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів” до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Оскільки позичальник сплачував комісію за послуги банку, які не здійснювалися на користь позичальника, та для задоволення його потреб, така комісія є незаконною, а положення договору підлягає визнанню недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 5 вказаної статті зазначається, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Позивач просив суд в звязку з незаконним стягненням щомісячної комісії за кредитним договором, зобовязати відповідача незаконно отримані кошти в розмірі 3 204,00 доларів США. за комісією, зарахувати в якості погашення тіла кредиту, а також здійснити перерахунок надмірно нарахованих відсотків по кредиту в розмірі 2 395,31 доларів США.
Належних доказів, а саме: виписки по рахунку, квитанцій, платіжних доручень того факту, що позичальником було сплачено суму комісіє саме в розмірі 3 204,00 доларів США позивачем надано не було, в звязку з чим суд частково задовольняє вимоги позивача про застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобовязання банку здійснити перерахунок залишку заборгованості за кредитом, в звязку з визнанням недійсним умови договору про сплату комісії та зарахуванням комісії в рахунок погашення кредиту.
В звязку з тим, що вищезазначені кошти не були зараховані в якості погашення тіла кредиту, банком незаконно було нараховано відсотки по кредиту в розмірі 2 395,31 доларів США.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позивачем не доведено, яким чином порушено саме його право укладенням між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» договору поруки № ZPVАGK00002557 від 22.08.2007 року, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог суд відмовляє.
Керуючись ст. ст.10,60,88,212-215 ЦПК України, 8, 10, 16, 203, 215, 217, ч. 1 ст. 224, 236, 386, 391, 548-549, 1054 ЦК України, ст. 1, 11, 18-19, 20-22 Закону України “Про захист прав споживачів”, ст. 55 “Про банки та банківську діяльність”, п. 1.3., 3.2, 3.3, 3.5 постанови НБУ від 10.05.2007 р. №168 про “Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту”, рішеннями Конституційного суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 р., № 7-рп/2013 від 11.07.2013 р., постановою Верховного суду України №6-40цс13 від 11.09.2013 р., суд, –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ “Акцент Банк”, ОСОБА_2 про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору поруки недійсними, застосування наслідків недійсності правочину – задовольнити частково.
Визнати пункт 7.1 Кредитного договору № ZPVАGK00002557 від 22.08.2007 р., укладений між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк” (правонаступником якого є ПАТ “Акцент-Банк”) та ОСОБА_1 в частині сплати позичальником щомісячної комісії на користь банку в розмірі 0,2% від суми наданого кредиту недійсним з моменту укладення кредитного договору.
Застосувати наслідки недійсності правочину. Зобовязати ПАТ “Акцент-Банк” здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором шляхом зарахування сплаченої комісії в рахунок погашення кредиту та перерахуванням розміру нарахованих відсотків в звязку з зміною розміру заборгованості за тілом кредиту.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Запорізьким районним судом Запорізької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
На заочне рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: С.В. Яркіна
😎 Потрібна консультація?