ООО “ОТП Факторинг Украина” отказано в взыскании долга в размере более 3 000 000 грн.

15.10.2013

 

Справа № 335/8372/13-ц

2/335/2313/2013 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      «15» жовтня 2013 рокум.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя  у  складі:

головуючого   судді   Апаллонової Ю.В.

при секретарі Франчук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду в м. Запоріжжя  цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Приватного підприємства «Вікторія», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Вікторія», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №  СМ-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 р. в розмірі 1020486,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 28.12.2006 року  року між ЗАТ „ОТП Банк”, правонаступником якого є АТ «ОТП Факторинг Україна» та ПП «Вікторія» було укладено Кредитний договір №  СМ-SME-201/186/2006.

Згідно з умовами кредитного договору та кредитних заявок Банк здійснив видачу кредитних коштів у сумі 95 050,00 доларів США. Призначення кредиту – розвиток бізнесу.

Відповідно до п. 1.1 Частини № 2 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит, що визначений у Частині № 1 цього Договору (95 050,00 доларів С11ІА), а Позичальник приймає Кредит, зобов’язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом та виконати всі інші зобов’язання, як це вказано у цьому Договорі.

Згідно п. З частини № 1 Кредитного договору було встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.)

Відповідно до п. 4 частини № 1 Кредитного договору повернення кредиту та сплати процентів здійснюється шляхом сплати Позичальником Платежів, що зменшуються.

Датою остаточного повернення кредиту є 27.12.2013 р.

Відповідно до п. 1.5 (з підпунктами) Кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строк, визначені у Графіку Платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок. Нараховані в порядку передбаченому цим Договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту та в строк передбачений в Графіку Платежів.

Відповідно до п. 4.1.1 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, Позичальник зобов’язаний заплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних Боргових зобов’язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Однак, в супереч умовам Кредитного договору, вищевказані зобов’язання Позичальником щодо повернення Кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконуються.

Так, згідно розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитним договором станом на 11.06.2013 р. складає: 86 181,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2013 р. складає 688 845,22 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту. 32 660,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2013 р. складає 261 053,86 грн. – сума заборгованості за процентами. 70 587,78 грн. – пеня, нарахована на суми заборгованості в розмірі 1% на кожний день прострочення сплати кредиту.

Загальна заборгованість за тілом кредиту, відсотками та пенею станом на 11.06.2013 становить 1 020 486,85 грн.

В якості забезпечення укладеного Кредитного договору 28.12.2006 р. ЗАТ «ОТП Банк» був укладені Договори поруки № SR-SМЕ -201/186/2006, № SR-SМЕ -201/186/2006/1, № SR-SМЕ -201/186/2006/2, з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідно, згідно з якими поручитель зобов’язався відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання Позичальником Боргових зобов’язань по Кредитному договору у повному обсязі таких зобов’язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку передбаченими в Кредитному договорі.

        У звязку із зазначеним, просив суд стягнути з відповідачів солідарно 1020486,85 грн. заборгованості та судовий збір 3441,00 грн.

У судове засіданні представник позивача не з’явився,  надав заяву про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

   Відповідачі у судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлені належним чином, у відповідно до ст. 74 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомили. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від них не надходило.

Прийнявши до уваги думку представника позивача щодо вирішення справи в заочному порядку, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна»  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Судом встановлено та матеріалами справи доведено, 28.12.2006 року між ЗАТ „ОТП Банк”, правонаступником якого є АТ «ОТП Факторинг Україна» та ПП «Вікторія» було укладено Кредитний договір №  СМ-SME-201/186/2006.

Згідно з умовами кредитного договору та кредитних заявок Банк здійснив видачу кредитних коштів у сумі 95 050,00 доларів США. Призначення кредиту – розвиток бізнесу.

Відповідно до п. 1.1 Частини № 2 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит, що визначений у Частині № 1 цього Договору (95 050,00 доларів С11ІА), а Позичальник приймає Кредит, зобов’язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом та виконати всі інші зобов’язання, як це вказано у цьому Договорі.

Згідно п. 3 частини № 1 Кредитного договору було встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.)

Відповідно до п. 4 частини № 1 Кредитного договору повернення кредиту та сплати процентів здійснюється шляхом сплати Позичальником Платежів, що зменшуються.

Датою остаточного повернення кредиту є 27.12.2013 р.

Відповідно до п. 1.5 (з підпунктами) Кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строк, визначені у Графіку Платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок. Нараховані в порядку передбаченому цим Договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту та в строк передбачений в Графіку Платежів.

Відповідно до п. 4.1.1 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, Позичальник зобов’язаний заплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних Боргових зобов’язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Однак, в супереч умовам Кредитного договору, вищевказані зобов’язання Позичальником щодо повернення Кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконуються.

В якості забезпечення укладеного Кредитного договору 28.12.2006 р. ЗАТ «ОТП Банк» був укладені Договори поруки №SR-SМЕ-201/186/2006, № SR-SМЕ -201/186/2006/1, № SR-SМЕ -201/186/2006/2, з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідно, згідно з якими поручитель зобов’язався відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання Відповідачем – Позичальником Боргових зобов’язань по Кредитному договору у повному обсязі таких зобов’язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку передбаченими в Кредитному договорі.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору поруки, Поручитель та Боржник (Відповідачі) відповідають як солідарні боржники, а це означає, що Кредитор (Банк) може звернутись з вимогою про виконання Боргових зобов’язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до всіх одночасно.

26 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі -продажу кредитного портфелю № б/н, до якого увійшли кредитний договір, який був укладений між Банком та Відповідачем.

Згідно з умовами зазначеного договору купівлі -продажу кредитного портфелю № б/н Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за цим кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитним договором станом на 11.06.2013 р. складає: 86181,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2013 р. складає 688845,22 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту. 32660,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2013 р. складає 261053,86 грн. – сума заборгованості за процентами. 70587,78 грн. – пеня, нарахована на суми заборгованості в розмірі 1% на кожний день прострочення сплати кредиту.

Загальна заборгованість за тілом кредиту, відсотками та пенею станом на 11.06.2013 становить 1 020 486,85 грн.

У відповідності зі ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Стаття 526 ЦК України зазначає, що зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Стаття 1049 ЦК України зазначає, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050  ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 1ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.  Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов’язання за кредитним договором не виконано, внаслідок чого утворилась заборгованість, а тому сума заборгованості підлягає солідарному стягненню з боржника і поручителів, отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідачів слід стягнути понесені позивачем  документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3.441,0 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 543, 551, 554, 610-612, 625, 629, 1048, 1049, 1052, 1054 ЦК України,  ст. ст. 10,11, 60, 74, 88, 212, 214, 215, 224 ЦПК України,суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Приватного підприємства «Вікторія», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд задовольнити .

        Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Вікторія»  ЄДРПОУ 23848833,  м.Запоріжжя, вул. Правди, 47,  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Місце реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, буд. За, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 Ідентифікаційний номер НОМЕР_2, Місце реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 ідентифікаційний номер НОМЕР_3, м.Запоріжжя, вул. Крондштатська, 3а  солідарно на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (п/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за Кредитним договором №СМ-5МЕ-201/186/2006 від 28.12.2006 р. в розмірі 1 020 486,85 грн. (один мільйон двадцять тисяч чотириста вісімдесят шість грн., 85 коп.), що складається з заборгованості за тілом кредиту – 688 845,22 грн., заборгованості за відсотками – 261 053,86 грн., заборгованості за пенею – 70 587,78 грн.

  Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Вікторія»  ЄДРПОУ 23848833 ,  м.Запоріжжя, вул. Правди, 47 ,  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Місце реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, буд. За, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 Ідентифікаційний номер НОМЕР_2, Місце реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 ідентифікаційний номер НОМЕР_3, м.Запоріжжя, вул. Крондштатська, 3а , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»(п/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 36789421)  у рівних частках судовий збір у розмірі 3 441грн. 00 коп. (три тисячі чотириста сорок одна грн.. 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

        Суддя:     Ю.В. Апаллонова

1Справа № 335/8372/13-ц   2-п/335/15/2016

       УХВАЛА

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        «02» лютого 2016 року                         м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., при секретарі Кудряшовій Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15.10.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Приватного підприємства «Вікторія», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Приватного підприємства «Вікторія», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги позивача задоволені у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що судом не в повному обсязі встановлені обставини справи, він не був повідомлений про розгляд справи, через що не мав можливості своєчасно звернутись з заявою про перегляд заочного рішення, тому просить скасувати заочне рішення суду та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

В судове засідання заявник, позивач та відповідачі не зявилися, про час та місце слухання заяви повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача , повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 231 ЦПК, України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає, що твердження ОСОБА_1, викладені ним в заяві про перегляд заочного рішення, та докази, на які він посилається в своїй заяві, і які не були досліджені судом при ухваленні заочного рішення суду, мають суттєве значення для повного обєктивного вирішення справи по суті.

      Керуючись ст.ст. 231, 232 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15.10.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Приватного підприємства «Вікторія», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15.10.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Приватного підприємства «Вікторія», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромскасувати і призначити справу до розгляду в загальному порядку в судове засідання на 24 лютого 2016 року о 15 год. 00 хвилин.

          Ухвала оскарженню не підлягає.

          Суддя:                                         Ю.В. Апаллонова

1Справа № 335/8372/13-ц   2/335/732/2016

    У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016  року                             м. Запоріжжя

    Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді                             Апаллонової Ю.В.

      при секретарі                             Кудряшовій Ю.І

      за участю представника відповідачів                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Приватного підприємства «Вікторія», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Вікторія», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 р. в розмірі 1020486,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 28.12.2006 року року між ЗАТ „ОТП Банк”, правонаступником якого є АТ «ОТП Факторинг Україна» та ПП «Вікторія» було укладено Кредитний договір № СМ-SME-201/186/2006.

Згідно з умовами кредитного договору та кредитних заявок Банк здійснив видачу кредитних коштів у сумі 95 050,00 доларів США. Призначення кредиту – розвиток бізнесу.

Відповідно до п. 1.1 Частини № 2 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит, що визначений у Частині № 1 цього Договору (95 050,00 доларів С11ІА), а Позичальник приймає Кредит, зобов’язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом та виконати всі інші зобов’язання, як це вказано у цьому Договорі.

Згідно п. 3 частини № 1 Кредитного договору було встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.)

Відповідно до п. 4 частини № 1 Кредитного договору повернення кредиту та сплати процентів здійснюється шляхом сплати Позичальником Платежів, що зменшуються.

Датою остаточного повернення кредиту є 27.12.2013 р.

Відповідно до п. 1.5 (з підпунктами) Кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строк, визначені у Графіку Платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок. Нараховані в порядку передбаченому цим Договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту та в строк передбачений в Графіку Платежів.

Відповідно до п. 4.1.1 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, Позичальник зобов’язаний заплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних Боргових зобов’язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Однак, в супереч умовам Кредитного договору, вищевказані зобов’язання Позичальником щодо повернення Кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконуються.

Так, згідно розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитним договором станом на 11.06.2013 р. складає: 86 181,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2013 р. складає 688 845,22 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту. 32 660,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2013 р. складає 261 053,86 грн. – сума заборгованості за процентами. 70 587,78 грн. – пеня, нарахована на суми заборгованості в розмірі 1% на кожний день прострочення сплати кредиту.

Загальна заборгованість за тілом кредиту, відсотками та пенею станом на 11.06.2013 становить 1 020 486,85 грн.

В якості забезпечення укладеного Кредитного договору 28.12.2006 р. ЗАТ «ОТП Банк» був укладені Договори поруки № SR-SМЕ -201/186/2006, № SR-SМЕ -201/186/2006/1, № SR-SМЕ -201/186/2006/2, з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відповідно, згідно з якими поручитель зобов’язався відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання Позичальником Боргових зобов’язань по Кредитному договору у повному обсязі таких зобов’язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку передбаченими в Кредитному договорі.

        У звязку із зазначеним, просив суд стягнути з ПП «Вікторія» та ОСОБА_2 солідарно заборгованість 1020486,85 грн. заборгованості, з ПП «Вікторія» та ОСОБА_3 солідарно заборгованість 1020486,85 грн. заборгованості , з ПП «Вікторія» та ОСОБА_4 солідарно заборгованість 1020486,85 грн. заборгованості та судовий збір по 860,25 грн з кожного.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

        Як розяснено у п. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року №14 « Про судове рішення у цивільній справі» за статтею 215 ЦПК   у  формі  рішення ухвалюється той судовий акт, яким справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивної частини рішення висновків з процесуальних питань, не пов’язаних з вирішенням справи по суті. Тому в цій частині неприпустимо вирішувати питання про виділення частини вимог у самостійне провадження або про закриття провадження по них, залишення заяви без розгляду тощо. Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал (частина друга статті 208 ЦПК), які постановляються у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлятися одночасно з рішенням.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідаютьперед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до пункту до п. 1.1.,1.2 Договорів поруки, поручителі ОСОБА_2 , ОСОБА_5, ОСОБА_3І, зобов’язується відповідати перед кредитором солідарно з ПП «Вікторія» за своєчасне погашення суми кредиту по Кредитному договору, отже позичальник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Доводи Банку про наявність безумовних підстав для солідарного стягнення з поручителів суми заборгованості за кредитним договором у цьому разі не узгоджується з вимогами статті 554 ЦК України та умовами договорів поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобовязання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд предявити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязічи частково, але поручитель, що виконав зобовязання, не вправі предявити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

У справі, предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен із поручителів поручився відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарні боржники, хоча і за порушення умов одногой того ж кредитного договору.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами статті 554 ЦКУкраїни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розглядув порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою.

Відповідно до роз’яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі – постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України(стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз’яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об’єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об’єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Крім того, дана правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду України у справі №6-745ц15 від 01.07.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що провадження в справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Приватного підприємства «Вікторія», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає до закриття в частині вимог до ПП «Вікторія».

Крім того, суд вважає за потрібне розяснити позивачу право на звернення з даним позовом до ПП «Вікторія» до господарського суду.

Керуючись ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 208, 209, 210, 360-7 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ :

Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Приватного підприємства «Вікторія», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині вимог до Приватного підприємства «Вікторія» закрити.

Повідомити позивачу, що його позовні вимоги до Приватного підприємства «Вікторія» підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом пяти днів з дня її проголошення.

Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні під час проголошення ухвали можуть її оскаржити протягом пяти днів з дня її отримання.

Суддя                                   Ю.В.Апаллонова

1Справа № 335/8372/13-ц   2/335/732/2016

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016  року                             м. Запоріжжя

    Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді                             Апаллонової Ю.В.

   при секретарі                             Кудряшовій Ю.І

   за участю представника відповідачів                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд –

ВСТАНОВИВ:

13.08.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Вікторія», ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 р. в розмірі 1020486,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 28.12.2006 року між ЗАТ „ОТП Банк”, правонаступником якого є АТ «ОТП Факторинг Україна» та ПП «Вікторія» було укладено Кредитний договір № СМ-SME-201/186/2006.

Згідно з умовами кредитного договору та кредитних заявок Банк здійснив видачу кредитних коштів у сумі 95 050,00 доларів США. Призначення кредиту – розвиток бізнесу.

Відповідно до п. 1.1 Частини № 2 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит, що визначений у Частині № 1 цього Договору (9 050,00 доларів США), а Позичальник приймає Кредит, зобов’язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом та виконати всі інші зобов’язання, як це вказано у цьому Договорі.

Згідно п. З частини № 1 Кредитного договору було встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.)

Відповідно до п. 4 частини № 1 Кредитного договору повернення кредиту та сплати процентів здійснюється шляхом сплати Позичальником Платежів, що зменшуються.

Датою остаточного повернення кредиту є 27.12.2013 р.

Відповідно до п. 1.5 (з підпунктами) Кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строк, визначені у Графіку Платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок. Нараховані в порядку передбаченому цим Договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту та в строк передбачений в Графіку Платежів.

Відповідно до п. 4.1.1 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, Позичальник зобов’язаний заплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних Боргових зобов’язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Однак, в супереч умовам Кредитного договору, вищевказані зобов’язання Позичальником щодо повернення Кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконуються.

Так, згідно розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитним договором станом на 11.06.2013 р. складає: 86 181,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2013 р. складає 688 845,22 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту. 32 660,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2013 р. складає 261 053,86 грн. – сума заборгованості за процентами. 70 587,78 грн. – пеня, нарахована на суми заборгованості в розмірі 1% на кожний день прострочення сплати кредиту.

Загальна заборгованість за тілом кредиту, відсотками та пенею станом на 11.06.2013 становить 1 020 486,85 грн.

В якості забезпечення укладеного Кредитного договору 28.12.2006 р. ЗАТ «ОТП Банк» був укладені Договори поруки № SR-SМЕ -201/186/2006, № SR-SМЕ -201/186/2006/1, № SR-SМЕ -201/186/2006/2, з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 відповідно, згідно з якими поручитель зобов’язався відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання Позичальником Боргових зобов’язань по Кредитному договору у повному обсязі таких зобов’язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку передбаченими в Кредитному договорі.

У звязку із зазначеним, просив суд стягнути з ПП «Вікторія» та ОСОБА_2 солідарно заборгованість 1020486,85 грн. заборгованості, з ПП «Вікторія» та ОСОБА_5 солідарно заборгованість 1020486,85 грн. заборгованості , з ПП «Вікторія» та ОСОБА_4 солідарно заборгованість 1020486,85 грн. заборгованості та судовий збір по 860,25 грн з кожного.

Ухвалою суду від 05.04.2016 року провадження у справі в частині вимог до ПП «Вікторія» закрито.

У судове засіданні представник позивача не з’явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у відсутність позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідачів проти позову заперечує, зазначає що підстав для стягнення заборгованості з поручителів немає, оскільки порука відповідачів припинилася, оскільки п. 1.9.1 Кредитного договору, передбачено право банку на дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором, яке реалізується банком шляхом направлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Позичальнику ПП “Вікторія” було вручено вимогу про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором від 06.09.2012 р., згідно з якої, ТОВ “ОТП Факторинг Україна” на підставі п. 1.9 Кредитного договору вимагає дострокового виконання боргових зобов’язань за Кредитним договором в повному обсязі. Крім того, на адресу поручителів також направлялися аналогічні вимоги від 25.06.2011 р. про дострокове виконання зобов’язань за договорами поруки. Отже, строк виконання за кредитним договором, кредитор змінив шляхом направлення відповідних вимог на адресу поручителів від 25.06.2011 р. та на адресу позичальника від 06.09.2012 р., згідно з якими останній день подання позову до поручителів сплив 06.03.2013 р. Оскільки позовну заяву до поручителів було подано лише в серпні 2013 р.. порука припинилася.

     Заслухавши думку представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Судом встановлено та матеріалами справи доведено, що 28.12.2006 року між ЗАТ „ОТП Банк”, правонаступником якого є АТ «ОТП Факторинг Україна» та ПП «Вікторія» було укладено Кредитний договір № СМ-SME-201/186/2006.

Згідно з умовами кредитного договору та кредитних заявок Банк здійснив видачу кредитних коштів у сумі 95 050,00 доларів США. Призначення кредиту – розвиток бізнесу.

Відповідно до п. 1.1 Частини № 2 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит, що визначений у Частині № 1 цього Договору (95 050,00 доларів С11ІА), а Позичальник приймає Кредит, зобов’язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом та виконати всі інші зобов’язання, як це вказано у цьому Договорі.

Згідно п. 3 частини № 1 Кредитного договору було встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.)

Відповідно до п. 4 частини № 1 Кредитного договору повернення кредиту та сплати процентів здійснюється шляхом сплати Позичальником Платежів, що зменшуються.

Датою остаточного повернення кредиту є 27.12.2013 р.

Відповідно до п. 1.5 (з підпунктами) Кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строк, визначені у Графіку Платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок. Нараховані в порядку передбаченому цим Договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту та в строк передбачений в Графіку Платежів.

Відповідно до п. 4.1.1 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, Позичальник зобов’язаний заплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних Боргових зобов’язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

30.08.2007 року між ПП”Вікторія” та ПАТ “ОТП Банк” було укладено додаткова угода №1 від 30.08.2007 р. до кредитного договору.

14.04.2008 року між ПП”Вікторія” та ПАТ “ОТП Банк” було укладено додаткова угода №4 від 14.04.2008 року до кредитного договору.

27.04.2009 р. між ПП”Вікторія” та ПАТ “ОТП Банк” було укладено додатковий договір №5 від 27.04.2009 р. до кредитного договору, згідно з яким сторони домовилися викласти п. 3 частини №1 Кредитного договору в наступній редакції: на період з 27.01.2010 р. по 27.12.2013 р. для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка в розмірі фіксований відсоток 5,47% + FIDR.

27.01.2010 р. між ПП”Вікторія” та ПАТ “ОТП Банк” було укладено додатковий договір №6 від 27.01.2010 р. до кредитного договору.

26 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі -продажу кредитного портфелю № б/н, до якого увійшли кредитний договір, який був укладений між Банком та Відповідачем.

Згідно з умовами зазначеного договору купівлі -продажу кредитного портфелю № б/н Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за цим кредитним договором.

23.01.2012 р. між ПП”Вікторія” та ТОВ “ОТП Факторинг” було укладено додатковий договір №7 від 23.01.2012 р. до кредитного договору, згідно з яким сторони домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору.

Однак, в супереч умовам Кредитного договору, вищевказані зобов’язання Позичальником щодо повернення Кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконуються.

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитним договором станом на 11.06.2013 р. складає: 86181,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2013 р. складає 688845,22 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту. 32660,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2013 р. складає 261053,86 грн. – сума заборгованості за процентами. 70587,78 грн. – пеня, нарахована на суми заборгованості в розмірі 1% на кожний день прострочення сплати кредиту.

Загальна заборгованість за тілом кредиту, відсотками та пенею станом на 11.06.2013 року становить 1 020 486,85 грн.

В якості забезпечення укладеного Кредитного договору 28.12.2006 р. ЗАТ «ОТП Банк» були укладені Договори поруки №SR-SМЕ-201/186/2006 з ОСОБА_2 від 28.12.2006 року, № SR-SМЕ -201/186/2006/3 від 30.08.2007 року з ОСОБА_4, № SR-SМЕ -201/186/2006/2 від 30.08.2007 року з ОСОБА_5, відповідно, згідно з якими поручителі зобов’язалися відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання Відповідачем – Позичальником Боргових зобов’язань по Кредитному договору у повному обсязі таких зобов’язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку передбаченими в Кредитному договорі.

Відповідно до п. 1.2 вказаних договорів поруки, Поручитель та Боржник (Відповідачі) відповідають як солідарні боржники, а це означає, що Кредитор (Банк) може звернутись з вимогою про виконання Боргових зобов’язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до всіх одночасно.

30.08.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено додаткова угода № 1 до договору Поруки від 28.12.2006 року.

27.01.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 до договору Поруки від 28.12.2006 року.

27.01.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 до договору Поруки від 30.08.2007 року.

27.01.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 1 до договору Поруки від 30.08.2007 року.

23.01.2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір № 3 до договору Поруки від 28.12.2006 року.

23.01.2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 2 до договору Поруки від 30.08.2007 року.

23.01.2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено додатковий договір № 2 до договору Поруки від 30.08.2007 року.

Згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (чч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За змістом зазначених норм матеріального права поручитель хоча й пов’язаний із боржником певними зобов’язальними відносинами, разом з тим є самостійним суб’єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

За змістом статей 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право й кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.

Ужитий законодавцем у частині першій статті 559 ЦК України термін “порука” використовується в розумінні зобов’язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Згідно умов кредитного договору, датою остаточного повернення кредиту є 27.12.2013 р.

В той же час, п. 1.9.1 Кредитного договору, передбачено право банку на дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором, яке реалізується банком шляхом направлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Позичальнику ПП “Вікторія” було вручено вимогу про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором від 06.09.2012 р., згідно з якої ТОВ “ОТП Факторинг Україна” на підставі п. 1.9 Кредитного договору вимагає дострокового виконання боргових зобов’язань за Кредитним договором в повному обсязі.(а.с.70).

Крім того, на адресу поручителів також направлялися аналогічні вимоги від 25.06.2011 р. про дострокове виконання зобов’язань за договорами поруки.                                                                       Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимог и до поручителя.

При застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України суд ураховує таке.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК Українипередбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців  від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття пред’явлення вимоги та пред’явлення позову, як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення “пред’явлення вимоги” до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття “строк чинності поруки” повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов’язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснено, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Умовами договорів поруки конкретного строку дії договору поруки передбачено не було.

Таким чином, строк дії договору поруки з зазначенням конкретної дати, сторонами погоджений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251. 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Судова практика Верховного Суду України в період з 17.09.2014 року свідчить, що порука безумовно припиняється в разі реалізації кредитором права на дострокове повернення кредиту шляхом направлення відповідної вимоги, та пропуску шестимісячного строку на подання позову до поручителя (постанови ВС України №6-1 Обцс 14, 6-75цс14, 6-190цс14, 6- 616цс15, 6-1085ц15, 6-933цс15, 6-213цс15, 6-352цс15, 6-263цс15, 6-2056цс15, 6-436цс15, 6- 2017ц15, 6-1599цс15, 6-18цс16, 6-2875цс15, 6-1301цс15. №6-190цс14 від 21.01.2015 р. №6-3831 1св14 від 03.12.2014 р. №6-170цс14 від 17.09.2014 року).

Отже, кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, який був змінений ним відповідно до п. 1.9.1 Кредитного договору, шляхом направлення відповідних вимог на адресу поручителів від 25.06.2011 р. та на адресу позичальника від 06.09.2012 р. (а.с.69,70) а саме з 06.10.2012 року (тридцять календарних днів), про що свідчить вимога від 06.09.2012 року, не пред’явив вимоги до поручителя.

         Останній день подання позову до поручителів сплив 06.04.2013 р.

Оскільки позовну заяву до поручителів було подано лише 13 серпня 2013 р. (а.с.2), кредитор у межах своїх прав передбачених кредитної угоди в односторонньому порядку змінив строк її виконання встановивши нову дату – 06.10.2012 року, кредитор в межах шестимісячного строку від нової дати виконання кредитної угоди не заявив свої вимоги до поручителів, у звязку із чим, суд приходить до висновку, що порука ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 перед кредитором за договорами поруки №SR-SМЕ-201/186/2006 з ОСОБА_2 від 28.12.2006 року, № SR-SМЕ -201/186/2006/3 від 30.08.2007 року з ОСОБА_4, № SR-SМЕ -201/186/2006/2 від 30.08.2007 року припинена згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України, а відтак, підстав для покладення на поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відповідальності за невиконання умов договору позичальником ПП «Вікторія» суд не вбачає, а тому, в задоволенні позову про стягнення заборгованості з поручителів слід відмовити.

Враховуючи ті обставини, що у позові відмовлено, судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України на їх користь стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.3, 10,11,57-61, 88, 209,212,214-215, 218 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити ебз задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

        Суддя:                                         Ю.В. Апаллонова

номер провадження справи  35/70/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017                                                                                                     Справа №  908/828/17

  

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:                                            

Від позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 13.09.2016р.

Від відповідача ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.05.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна, м. Київ

до Приватного підприємства Вікторія, м. Запоріжжя

про стягнення 2827046,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

18.04.2017 року до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна з позовом до Приватного підприємства Вікторія про стягнення заборгованості за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006  від 28.12.2006 року в сумі 2827046,64 грн.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 28.12.2006 року між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк(правонаступником якого є АТ ОТП Банк, та у відповідності до ст.ст. 512-514 Цивільного кодексу України правонаступником якого є ТОВ ОТП Факторинг Україна, надалі позивач по справі) та Приватним підприємством Вікторія (надалі відповідач по справі) укладено кредитний договір № CM-SME-201/186/2006.

Згідно з умовами кредитного договору № CM-SME-201/186/2006 та кредитних заявок, позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу в сумі 95050,00 доларів США. Призначення кредиту  – розвиток бізнесу.

Відповідно до п. 1.1 частини 2 кредитного договору, позивач надає відповідачу кредит, що визначений у частині № 1 цього договору (95050,00 доларів США), а відповідач приймає кредит, зобовязується належним чином використати та повернути позивачу суму отриманного кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобовязання, як вони визначені у цьому договорі.

Пунктом 3 частини № 1 кредитного договору встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

У відповідності до п. 1.5 (з підпунктами) кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється відповідачем щомісяця у розмірі та строк, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок позивача. Нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк передбачений в графіку платежів.

Поверненнення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати відповідачем платежів, що зменшуються. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в частині № 2 цього договору (п.4 частині 1 кредитного договору).

Пунктом 2 частини № 1 кредитного договору встановлена дата остаточного повернення кредиту 27.12.2013 року.

Відповідно до п. 4.1.1 частини № 2 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, відповідач зобовязаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання, за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Однак, як зазначає позивач, вищевказані зобовязання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами за договором у встановлений договором строк відповідачем не виконувались належним чином.

26.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (код ЄДРПОУ 36789421) та Публічним акціонерним товариством  ОТП Банк (код ЄДРПОУ 21685166) у відповідності до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н.

Згідно вищевказаного договору Публічне акціонерне товариство ОТП Банк відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна прийняло за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 право вимоги в обсязі і на умовах передбаченних цим договором.

Таким чином до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна пререйшли всі права Публічного акціонерного товариства ОТП Банк щодо права вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємства Вікторія, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006.

15.10.2013 заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 335/8372/13-ц задоволено позов ТОВ ОТП Факторинг Україна та стягнуто з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 в розмірі 1020486,85 грн. та судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

02.02.2016 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя заочне рішення скасоване, справа призначена до нового розгляду.

05.04.2016 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя провадження у справі в частині вимог до Приватного підприємства Вікторія закрито, та повідомлено, що позовні вимоги до Приватного підприємства Вікторія підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, станом на 13.03.2017, згідно розрахунку здійсненим позивачем, останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 в розмірі 2827046,64 грн., що складається з: суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2310522,84 грн., суми заборгованоті за несплаченими відсотками у розмірі 158333,21 грн, суми пені, нарахованої на суми заборгованості у розмірі 358190,59 грн.

18.04.2017 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 908/828/17, присвоєно справі номер провадження 35/70/17 та призначено розгляд справи на 11.05.2017 об 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні 11.05.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.05.2017 просив суд у позові відмовити у звязку з пропуском позивачем строку позовної давності та надав заперечення на позовну заяву від 10.05.2017, в яких зазначив наступне: 05.04.2016 рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/8372/13-ц, встановлено преюдиційний факт того, що строк повернення кредиту за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 сплив 06.10.2012 року. Кредитор у межах своїх прав передбачених кредитною угодою в односторонньому порядку змінив строк її виконання, шляхом направлення позичальнику та поручителям відповідної вимоги на дострокове поверненя кредиту. Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобовязання, позовна давність обчислюється від цієї дати. Крім того, пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 розяснено, … що перебіг строку позовної давності не переривається у разі подання позову з порушенням правил підвідомчості справ. Таким чином відповідач наголошує, що позивач мав можливість захистити своє право шляхом подання позову до суду відповідної юрисдикції в строк до 06.10.2015. А звернення до господарського суду Запорізької області в квітні 2017 року відбулося вже понад строки позовної давності, що є підставною для відмови у позові.

Заперечення відповідача на позовну заяву від 10.05.2017 долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засідання заявив усне клопотання про оголошення перерви для надання стороні часу на ознайомлення з запереченнями відповідача та підготування додаткових пояснень.

У судовому засіданні 11.05.2017 з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, суд дійшов висновку оголосити перерву до 06.06.2017 о 10 год. 15 хв., про що повідомлено представників сторін під розписку, яка знаходиться в матеріалах справи.

06.06.2017 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви від 06.06.2017. Відповідно до яких позивач вважає, що строк позовної давності щодо предявлення позовних вимог до Приватного підприємства Вікторія, не був пропущений, так як у позивача не було ніяких підстав звертатися з вимогами до ПП Вікторія поки рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя знаходилось на виконанні та вважає, що строк перебігу позовної давності був перерваний 13.08.2013 (предявлення та прийняття позову Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя) та почав свій перебіг з початку 05.04.2016 після ухвалення ухвали Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про закриття провадження у частині вимог до ПП Вікторія.

У судовому засіданні 06.06.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням додаткових пояснень на заперечення відповідача, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.06.2017 заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву від 10.05.2017, та письмових поясненнях по справі від 01.06.2017, підтримав заяву про застосування строку позовної давності.

Справа розглянута за заявою представників сторін без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 06.06.2017, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

28.12.2006 року між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк (правонаступником якого є АТ ОТП Банк, та у відповідності до ст.ст. 512-514 Цивільного кодексу України правонаступником якого є ТОВ ОТП Факторинг Україна, позивач у справі) та Приватним підприємством Вікторія (відповідач у справі) укладено кредитний договір № CM-SME-201/186/2006 (надалі кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 частини 2 кредитного договору, позивач надає відповідачу кредит, що визначений у частині № 1 цього договору (95050,00 доларів США), а відповідач приймає кредит, зобовязується належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобовязання, як вони визначені у цьому договорі.

Згідно з умовами кредитного договору № CM-SME-201/186/2006 та кредитних заявок, позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу в сумі 95050,00 доларів США. Призначення кредиту  – розвиток бізнесу.

Пунктом 3 частини № 1 кредитного договору встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з випатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

Відповідно до п. 1.5 (з підпунктами) кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється відповідачем щомісяця у розмірі та строк, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок позивача. Нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк передбачений в графіку платежів.

Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати відповідачем платежів, що зменшуються. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в частині № 2 цього договору (п. 4 частині 1 кредитного договору).

Пунктом 2 частини № 1 кредитного договору встановлена дата остаточного повернення кредиту 27.12.2013 року.

Відповідно до п. 4.1.1 частини № 2 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, відповідач зобовязаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання, за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

В супереч умовам кредитного договору, вищевказані зобовязання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати пені відповідачем не виконуються.

В якості забезпечення кредитного договору ЗАТ ОТП БАНК були укладені договори поруки № SR-SME-201/186/2006, № SR-SME-201/186/2006/1, № SR-SME-201/186/2006/2, відповідно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно з якими поручителі зобовязалися відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання відповідачем боргових зобовязань по кредитному договору у повному обсязі таких зобовязань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку передбаченими в кредитному договорі.

26.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (код ЄДРПОУ 36789421) та Публічним акціонерним товариством  ОТП Банк (код ЄДРПОУ 21685166) у відповідності до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство ОТП Банквідступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна прийняло за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором. Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна пререйшли всі права Публічного акціонерного товариства ОТП Банк щодо права вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

У звязку із зазначеним, Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємства Вікторія, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006.

15.10.2013 заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 335/8372/13-ц задоволено позов ТОВ ОТП Факторинг Україна та стягнуто з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 в розмірі 1020486,85 грн. та судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

02.02.2016 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя заочне рішення скасоване, справа призначена до нового розгляду.

05.04.2016 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя провадження у справі  № 335/8372/13-ц в частині вимог до Приватного підприємства Вікторія закрито, та повідомлено, що позовні вимоги до Приватного підприємства Вікторія підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Також, 05.04.2016 рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя позовні вимоги ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, залишено без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/8372/13-ц обгрунтовано наступним:

Пунктом 1.9.1 кредитного договору, передбачено право банку вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобовязань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3.7 та ст. 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки (надалі – вимога). При цьому, виконання боргових зобовязань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Сторонами у договорі визначено, що реалізація положень п. 1.9.1 цього договору не буде розглядатися сторонами як одностороння зміна умов цього договору. Реалізація положень п. 1.9.1 цього договору є одним із способів виконання боргових зобовязань, встановлених за взаємною домовленістю сторін.

Позичальнику ПП Вікторія було вручено вимогу про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором від 06.09.2012, згідно якої ТОВ ОТП Факторинг Україна на підставі п. 1.9 кредитного договору вимагає дострокового виконання боргових зобовязань за кредитним договором у повному обсязі (а.с. 70 у цивільній справі № 335/8372/13-ц).

Крім того, на адресу поручителів також направлялися аналогічні вимоги від 25.06.2011 про дострокове виконання зобовязань за договорами поруки.

У розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання сновного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, який був зміненний ним відповідно до п. 1.9.1 кредитного договору, шляхом направлення відповідних вимог на адресу поручителів від 25.06.2011 та на адресу позичальника від 06.09.2012 (а.с. 69, 70 у цивільній справі № 335/8372/13-ц ), а саме з 06.10.2012 року (тридцять календарних днів), про що свідчить вимога від 06.09.2012 року, не предявив вимоги до поручителя. Оскільки позовну заяву до поручителів було подано лише 13.08.2013, коли останній день подання позову до поручителів сплив 06.04.2013, суд прийшов до висновку, що порука припинена згідно з ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, а відтак відсутні підстави для покладення на поручителів відповідальності за невиконання умов позичальником.

Отже судом встановлено, що кредитор у межах своїх прав передбачених п. 1.9.1 кредитної угоди, в односторонньому порядку змінив строк виконання зобовязань встановивши нову дату 06.10.2012 року.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, обставини встановлені рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 335/8372/13-ц не потребують доказування та мають преюдиційне значення для розгляду данної справи.

Крім того, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 6-990цс15, полягає у наступному:

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України строк виконання основного зобовязання, позовна давність обчислюється від цієї дати. Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 Цивільного кодексу України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 756/17216/13-ц, від17.11.2016 у справі № 755/17150/14-ц.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10 розяснено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу Українипозовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен зясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це  зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у звязку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропушення.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України закріплено, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобовязаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити у позові у звязку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропушення, – захистити прушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України) (Пункт 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10).

За приписами частин 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналогічна правова позиція викладена у Висновках Верховного Суду України, викладені у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України, за І півріччя 2016 року.

Також, пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК Українипередбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

В матеріалах справи міститься заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності.

Клопотання про відновлення строку позовної давності позивачем не надавалось.

Суд, дослідивши всі обставини справи у сукупності зазначає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем, за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 року, однак, дійшов висновку про наявність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки виконання зобовязань відповідача за кредитним договором мало бути здійснено ще 06.10.2012 року. Останній день подання позову сплив 06.10.2015 року, а звернення до господарського суду Запорізької області відбулося 18.04.2017 року, тобто понад строк позовної давності, що є підставною для відмови у позові.

Крім того, позивач як підставу переривання строку позовної давності зазначив розгляд Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя цивільної справи № 335/8372/13-ц за позовом  ТОВ ОТП Факторинг Україна до Приватного підприємства Вікторія, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 у розмірі 1020486,85 грн.

З огляду на наведене, суд зазначає наступне:

За результатами розгляду цивільної справи № 335/8372/13-ц, ухвалою від 05.04.2016 Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства Вікторія закрито, та повідомлено, що позовні вимоги до Приватного підприємства Вікторія підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 розяснено, що правила переривання перебігу позовної давності (ст. 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі, що за змістом ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України переривання перебігу позовної давності шляхом предявлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненного з додержанням вимог процесуального закону, зокрема статей 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України. Тому якщо господарським судом у прийняті позовної заяви відмовлено (стаття 62 Господарського процесуального кодексу України) або її повернуто (ст. 63 нзваного кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

При цьому, слід також враховувати правову позицію Верховного Суду України в постанові від 02.12.2015 у справі № 6-895цс15, за змістом якої встановлено, що не перериває перебігу строк позовної давності внаслідок подачі позову з недодержанням правил підсудності.

Згідно частини 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд погоджується з позицією Верховного суду України, у звязку з чим, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано 12.06.2017 р.

     Суддя                                                                                                           О. А. Топчій