Прекращен договор поручительства на сумму 100 000 шв. франков.

Справа № 335/11514/16-ц   2/335/307/2017

 

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді                             Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання                 Войтович Г.В.,

представника позивача                         ОСОБА_1,

представника відповідача                         ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_4 про визнання поруки припиненою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_4 про визнання поруки припиненою, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.11.2005 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № CNL-201/046/2005 на суму 845020,00 гривень. Цього ж дня, 01.11.2005 між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено договір поруки № CGCNL-201/046/2005, за яким позивач поручилась відповідати за борговими зобовязаннями ОСОБА_4 за вищевказаним кредитним договором в межах суми боргу. 23.11.2007 між позичальником ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено додаткову угоду про зміну валюти кредиту на швейцарські франки.

01.12.2011 позичальнику було вручено у відділенні банку вимогу про дострокове виконання боргових зобовязань за кредитним договором, яка не була виконана у встановлений вимогою 30-денний строк, а тому строк виконання основного зобовязання за договором кредиту було змінено на 01.01.2012. Протягом 6 місяців з моменту настання строку основного зобовязання банк не подав позовної заяви до суду до поручителя, у звязку із чим порука позивача за вищевказаним договором поруки припинилася. 10.04.2012 позичальнику було повторно надіслано вимогу про необхідність дострокового погашення всієї суми заборгованості за кредитом, яка також не була виконана. Посилаючись на приписи ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) просила визнати припиненою поруку за договором поруки № CGCNL-201/046/2005.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що між кредитором та поручителем укладалися додаткові угоди до договору поруки, з огляду на що поручитель була обізнана про зміни умов кредитного договору та надавала згоду на їх укладання. 28.10.2011 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги за кредитним договором № CNL-201/046/2005 та договором поруки № CGCNL-201/046/2005. Досудові вимоги від 01.12.2011 та від 10.04.2012 були предявлені позичальнику новим кредитором ТОВ «ОТП Факторинг Україна», за якими кредитор вимагав достроково виконати боргові зобовязання за кредитним договором. Пунктом 1.9.2 кредитного договору передбачено, що в будь-який час після предявлення кредитором вимоги і до її фактичного виконання позичальником, кредитор має право відкликати свою вимогу. В разі такого відкликання, боргові зобовязання підлягають виконанню позичальником в розмірі, порядку та строки, що визначені Кредитним договором, якщо сторони не домовились про інше. Після отримання вказаних досудових вимог позичальник виконував боргові зобовязання за кредитним договором до 21.11.2014, тому вважає, що досудові вимоги вважаються відкликаними. З наведених підстав просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-2 ОСОБА_4 у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином рекомендованими листами із повідомленнями, причини неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності відповідач-2 суду не надавав. За таких обставин, суд, з урахуванням думки інших учасників процесу, вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача-1, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

01.11.2005 між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № CNL-201/046/2005, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 845020,00 гривень строком користування до 01.11.2020 з плаваючою процентною ставкою, яка складає фіксований відсоток 4,5% річних + FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору) (арк. справи 38).

01.11.2005 між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № CGCNL-201/046/2005, за яким ОСОБА_3 як поручитель зобовязалась відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ОСОБА_4 боргових зобовязань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобовязань. Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобовязань як до Боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно (п.п. 1.1, 1.2 договору поруки) (арк. справи 910).

В подальшому до вказаного кредитного договору та договору поруки укладалися додаткові угоди про зміну валюти кредиту, збільшення суми кредиту тощо, копії яких наявні в матеріалах справи (у т.ч. додатковий договір до договору поруки від 21.12.2011).

Сторонами визнається факт правонаступництва ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прав вимоги за вищезазначеними кредитним договором та договором поруки. Також, як свідчить надана суду копія договору від 28.10.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» купівлі-продажу кредитного портфелю, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у т.ч. й за кредитним договором № CNL-201/046/2005 та договором поруки № CGCNL-201/046/2005.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (чч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За змістом зазначених норм матеріального права поручитель хоча й пов’язаний із боржником певними зобов’язальними відносинами, разом з тим є самостійним суб’єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

За змістом статей 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право й кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.

Ужитий законодавцем у частині першій статті 559 ЦК України термін “порука” використовується в розумінні зобов’язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Згідно умов кредитного договору, датою остаточного повернення кредиту є 01.11.2020 (арк. справи 3).

В цей же час, п. 1.9.1 Кредитного договору передбачено право банку на дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором, яке реалізується банком шляхом направлення на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 7 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

01.12.2011 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило ОСОБА_4 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитними договорами, у т.ч. й № CNL-201/046/2005 від 01.11.2005, за змістом якої ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повідомляє ОСОБА_4 про набуття прав вимоги за кредитним договором та враховуючи порушення на підставі п. 1.9 кредитного договору та положень ст. 1082 ЦК України звертається із вимогою про виконання у повному обсязі всіх зобовязань за кредитним договором шляхом внесення грошових коштів на рахунок, відкритий у банку протягом 30 днів з дати отримання вимоги (арк. справи 12).

Крім того, на адресу позичальника 10.04.2012 також направлялась аналогічна вимога про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором (арк. справи 11).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення “пред’явлення вимоги” до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття “строк чинності поруки” повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов’язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснено, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Умовами договорів поруки конкретного строку дії договору поруки передбачено не було. Таким чином, строк дії договору поруки з зазначенням конкретної дати, сторонами погоджений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251. 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Судова практика Верховного Суду України в період з 17.09.2014 року свідчить, що порука безумовно припиняється в разі реалізації кредитором права на дострокове повернення кредиту шляхом направлення відповідної вимоги, та пропуску шестимісячного строку на подання позову до поручителя (постанови ВС України №6-1 Обцс 14, 6-75цс14, 6-190цс14, 6- 616цс15, 6-1085ц15, 6-933цс15, 6-213цс15, 6-352цс15, 6-263цс15, 6-2056цс15, 6-436цс15, 6- 2017ц15, 6-1599цс15, 6-18цс16, 6-2875цс15, 6-1301цс15. №6-190цс14 від 21.01.2015 р. №6-3831 1св14 від 03.12.2014 р. №6-170цс14 від 17.09.2014 року).

Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, який був змінений ним відповідно до п. 1.9.1 Кредитного договору, шляхом направлення відповідної вимоги на адресу позичальника не пред’явив вимоги до поручителя. Останній день подання позову до поручителя сплив 01.06.2012.

Відповідач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не заперечує той факт, що до позивача ОСОБА_3 як до поручителя не було предявлено позову до суду протягом 6 місяців з дати настання обовязку позичальника повернути кредит у повному обсязі, яку було визначено у вимозі від 01.12.2011. Позиція відповідача ґрунтується на тому, що ця вимога від 01.12.2011, та друга вимога, яка була направлена позичальнику 10.04.2012 аналогічного змісту (арк. справи 11) вважаються відкликаними відповідно до п. 1.9.2 кредитного договору № CNL-201/046/2005 від 01.11.2005, оскільки після їх отримання між сторонами укладалися додаткові угоди.

Проте, з такими доводами ТОВ «ОТП Факторинг Україна» погодитися не можна, оскільки відповідно до вказаного пункту кредитного договору у будь-який час після предявлення банком вимоги про дострокове виконання боргових зобовязань і до їх фактичного виконання позичальником, банк має право відкликати свою вимогу, відкликання банком вимоги здійснюється у письмовій формі.

Додаткові угоди до кредитного договору та договору поруки не можуть вважатися відкликанням вимог про дострокове виконання боргових зобовязань, оскільки вказані додаткові угоди є зміною та доповненням до відповідних договорів, що визначено п. 6.2 Кредитного договору. Крім того, дослідженням змісту вказаних додаткових угод встановлено, що у них відсутні положення про відкликання вимог про дострокове виконання боргових зобовязань.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов переконання, що порука ОСОБА_3 за договором поруки № CGCNL-201/046/2005 від 1 листопада 2005 р. припинилась, з огляду на що позов ОСОБА_3 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі статті 88 ЦПК України, та зважаючи на те, що позивачем не було сплачено судовий збір при поданні позовної заяви, з відповідачів на користь державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 551,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57- 61, 64, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_5 Вікторівни задовольнити.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_3 за договором поруки № CGCNL-201/046/2005 від 1 листопада 2005 р., укладеним між акціонерним комерційним банком «РАЙФФАЙЗЕНБАНК УКРАЇНА» (правонаступником якого є закрите акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_3.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 березня 2017 р.

Повний текст рішення виготовлено 15 березня 2017 р.

Апеляційна скаргана рішення судуможе бути поданапротягом десяти днів з дня проголошеннярішення до Апеляційного судуЗапорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                 А.В. Шалагінова

Дата документу            Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/11514/16                                     Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/1915/17                                             Шалагінова А.В.

                                                                                                  Доповідач: Бєлка В.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  27 квітня 2017 року                                       м. Запоріжжя

           Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

                    Головуючого:    Бєлки В.Ю.

Суддів:               Онищенко Е.А.

Воробйової І.А.

При секретарі:   Книш С.В.

 

            розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» – Носач Тетяни Олександрівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_5 про визнання поруки припиненою,

         В С Т А Н О В И Л А:    

  У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_5 про визнання поруки припиненою, посилаючись на те, що 01.11.2005 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № CNL-201/046/2005 на суму 845 020,00 грн.

   Також 01.11.2005 між нею та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено договір поруки № CGCNL-201/046/2005, за яким вона поручилась відповідати за борговими зобов’язаннями ОСОБА_5 за вищевказаним кредитним договором в межах суми боргу.

   23.11.2007 між позичальником ОСОБА_5 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено додаткову угоду про зміну валюти кредиту на швейцарські франки.

   01.12.2011 позичальнику ОСОБА_5 було вручено у відділенні банку вимогу про дострокове виконання боргових зобов’язань за кредитним договором, яка не була виконана у встановлений вимогою 30-денний строк, а тому строк виконання основного зобов’язання за договором кредиту було змінено на 01.01.2012.

   Вказує, що оскільки протягом 6 місяців з моменту настання строку основного зобов’язання банк не подав позовної заяви до суду до поручителя, у зв’язку із цим порука за вищевказаним договором поруки припинилася.

   10.04.2012 позичальнику ОСОБА_5 було повторно надіслано вимогу про необхідність дострокового погашення всієї суми заборгованості за кредитом, яка також не була виконана.

   Посилаючись на зазначені обставини та на приписи ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України просила суд визнати припиненою поруку за договором поруки № CGCNL-201/046/2005 укладеним між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_4

  Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2017 року позов задоволено.

Визнано припиненою поруку ОСОБА_4 за договором поруки № CGCNL-201/046/2005 від 1 листопада 2005 р., укладеним між акціонерним комерційним банком «Райффайзен банк Аваль» (правонаступником якого є закрите акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_4.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.

У апеляційній скарзі представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» – Носач Т.О. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 01.11.2005 між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № CNL-201/046/2005, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 845 020,00 гривень строком користування до 01.11.2020 з плаваючою процентною ставкою, яка складає фіксований відсоток 4,5% річних + FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

01.11.2005 між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № CGCNL-201/046/2005, за яким ОСОБА_4 як поручитель зобов’язалась відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ОСОБА_5 боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов’язань. Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутися  з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до Боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно (п.п. 1.1, 1.2 договору поруки).

В подальшому до вказаного кредитного договору та договору поруки укладалися додаткові угоди про зміну валюти кредиту, збільшення суми кредиту тощо, копії яких наявні в матеріалах справи (у т.ч. додатковий договір до договору поруки від 21.12.2011).

Судом також встановлено, що правонаступництва ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прав вимоги за вищезазначеними кредитним договором та договором поруки сторонами визнавався, що також підтверджується договором від 28.10.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» купівлі-продажу кредитного портфелю, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у т.ч. й за кредитним договором № CNL-201/046/2005 та договором поруки № CGCNL-201/046/2005.

Згідно умов кредитного договору, датою остаточного повернення кредиту є 01.11.2020 року.

Пунктом 1.9.1 Кредитного договору передбачено право банку на дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором, яке реалізується банком шляхом направлення на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 7 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

01.12.2011 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило ОСОБА_5 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитними договорами, у т.ч. й  № CNL-201/046/2005 від 01.11.2005, за змістом якої ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повідомляє ОСОБА_5 про набуття прав вимоги за кредитним договором та враховуючи порушення на підставі п. 1.9 кредитного договору та положень ст. 1082 ЦК України звертається із вимогою про виконання у повному обсязі всіх зобов’язань за кредитним договором шляхом внесення грошових коштів на рахунок, відкритий у банку протягом 30 днів з дати отримання вимоги.

Крім того, на адресу позичальника 10.04.2012 також направлялась аналогічна вимога про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором.

Судом першої інстанції також було досліджено доводи ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про те, що до позивача ОСОБА_4 як до поручителя не було пред’явлено позову до суду протягом 6 місяців з дати настання обов’язку позичальника повернути кредит у повному обсязі, яку було визначено у вимозі від 01.12.2011. Позиція відповідача ґрунтується на тому, що ця вимога від 01.12.2011, та друга вимога, яка була направлена позичальнику 10.04.2012 аналогічного змісту вважаються відкликаними відповідно до п. 1.9.2 кредитного договору № CNL-201/046/2005 від 01.11.2005, оскільки після їх отримання між сторонами укладалися додаткові угоди.

Однак колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з такими доводами ТОВ «ОТП Факторинг Україна» погодитися не можна, оскільки відповідно до вказаного пункту кредитного договору у будь-який час після пред’явлення банком вимоги про дострокове виконання боргових зобов’язань і до їх фактичного виконання позичальником, банк має право відкликати свою вимогу, відкликання банком вимоги здійснюється у письмовій формі.

Додаткові угоди до кредитного договору та договору поруки не можуть вважатися відкликанням вимог про дострокове виконання боргових зобов’язань, оскільки вказані додаткові угоди є зміною та доповненням до відповідних договорів, що визначено п. 6.2 Кредитного договору. Крім того, дослідженням змісту вказаних додаткових угод встановлено, що у них відсутні положення про відкликання вимог про дострокове виконання боргових зобов’язань.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що порука ОСОБА_4 за договором поруки № CGCNL-201/046/2005 від 1 листопада 2005 р. припинилась тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги, у тому числі щодо укладання додаткових договорів та визнання позивачем боргу за кредитним договором, суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» – Носач Тетяни Олександрівни відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

              Головуючий:

             Судді: