Еще в 2014 г. к нам обратился клиент с проблемным кредитом, указав на то, что в 2009 г. судом было вынесено заочное решение в пользу КБ “Приватбанк” об обращение взыскания на его дом путем продажи.
Ряд юристов советовали отменить данное решение суда, при этом не видя дальнейшей стратегии по данному делу, главным мотивом было отменить решение, а дальше “будь как будет”.
Проанализировав данное решение суда, мы определили, что оно заведомо не подлежит исполнению и если мы данное решение отменим, это даст возможность банку в рамках данного дела уточнить исковые требования в соответствии с действующим законодательством, пересчитать остаток долга по кредиту по новому курсу и создать в перспективе заемщику намного больше проблем, в сравнении с уже существующими. Кроме того, мы понимали, что подав данный иск банк еще в 2009 г. прервал срок исковой давности и этот факт мы сможем использовать в будущем.
в 2016 г. банком был подан иск к заемщику о взыскании суммы долга в размере более 80 000,00 дол. США.
Юристы ЮК “Юрконсалт” подготовили возражения на исковое заявление, основываясь на пропуск банком сроков исковой давности.
24.04.2017 г. решением районного суда банку в иске было отказано.
За змістом ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю в три роки, перебіг якого починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк, а згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
При цьому перебіг позовної давності відповідно до частини п’ятоїстатті 261 ЦК Україниза зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Як випливає з підпункту 2.3.3 (а) банк має право змінити умови договору вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії і відсотків за його користування, виконання інших зобовязань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому згідно із ст. 212, 611, 651 ЦК України по зобовязанням, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали, в зазначену в повідомленні дату.
В силу ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не знайде підстав для визнання поважними причини пропущення позовної давності.
У звязку з викладеним, виходячи з принципів диспозитивності і змагальності цивільного судочинства, суд вважає, що представник позивача не довела ґрунтовності стягнення належних за договором коштів в сумі, що утворює ціну позову, про причини пропуску давності звернення до суду, яка не переривалася, суду не повідомила, заявляючи, що вона не пропущена, що не дає підстав для ухвалення рішення на користь позивача.
Таким образом, благодаря верным и квалифицированным действиям юристов ЮК “Юрконсалт” мы добились реальной защиты интересов клиента, а не создания “процесса ради процесса”.
В связи с этим, нужно понимать, что не всегда “атака в лоб” будет иметь результаты.
Иногда лучше выждать нужный момент, дать банку допустить ошибки (как в нашем случае – пропустить сроки исковой давности), которые будут использованы в будущем.
Справа № 336/7009/16-ц
Пр. № 2/336/392/2017
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Щасливої О.В.,
при секретарі Морозовій В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитування,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами 26 липня 2005 року.
В позові зазначає, що відповідно до договору кредиту № ZPSOGF50080225 від 26.07.2005 року відповідач отримала кредит у сумі 23200 доларів США зі сплатою відсотків з кінцевим строком погашення заборгованості до 25 липня 2025 року. Оскільки відповідач виконувала свої зобовязання неналежним чином, станом на 7 листопада 2016 року у неї виникла заборгованість за договором в сумі 80843 долари США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 1796 7,48 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 18453,17 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором у сумі 41544,69 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2878,14 доларів США. У звязку з порушенням позичальником прийнятих на себе зобовязань просить про стягнення з неї лише заборгованості за кредитом в розмірі 17967,48 доларів США, які еквівалентні 459428 грн. 46 коп., а також судового збору в розмірі 6891 грн. 43 коп.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала вимоги позову, просить про його задоволення.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, зазначивши, що позивачем пропущена давність звернення за захистом права, а про визнання поважності причин пропущення позивач не просить. Між тим фінансова установа, скориставшись правом, передбаченим законом і пунктами 2.3.3., 2.3.7 договору між сторонами, змінила строк виконання зобовязання, вимагаючи дострокового повернення кредиту в строк до 25 серпня 2009 року, а також звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який задоволений рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2009 року, що набрало законної сили. Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом до спливу дії договору, кредитор змінив строк виконання зобовязання, що означає його право предявити позов протягом трьох років після визначеної ним дати повного виконання зобовязання.
На підставі викладеного просить застосувати положення закону про давність звернення до суду за захистом права та відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з таких міркувань.
Судом встановлено, що 26 липня 2005 року сторони уклали договір кредиту № ZPSOGF50080225, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 23200 доларів США зі сплатою відсотків з кінцевим строком погашення заборгованості до 25 липня 2025 року (а. с. 10-12). Станом на 7 листопада 2016 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за договором в сумі 80843 долари США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 1796 7,48 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 18453,17 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором у сумі 41544,69 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2878,14 доларів США (а. с. 4-8).
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не допускається.
Із змісту ст. 611 ЦК України випливає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Надані суду письмові докази, зокрема: кредитний договір, розрахунок заборгованості, інформація про курси валют, копія банківської ліцензії від 05.10.2011 року вказують на характер правовідносин сторін і підтверджують обґрунтованість позову.
Між тим суд не вбачає підстав для ухвалення рішення на користь позивача, виходячи з таких міркувань.
За змістом ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю в три роки, перебіг якого починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк, а згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Як встановлено судом, відповідно до умов кредитного договору сторони домовилися про прийняття кредитодавцем від позичальника щомісячних чергових платежів, які утворюють загальне зобовязання, в період з 26 по 2 число наступного місяця.
Відповідно до пункту 2.2.4. цього договору позичальник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктами 1.1, 2.3.3. договору.
Останній платіж за кредитним договором позичальник внесла 20 серпня 2009 року.
Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому перебіг позовної давності відповідно до частини п’ятоїстатті 261 ЦК Україниза зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Як випливає з підпункту 2.3.3 (а) банк має право змінити умови договору вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії і відсотків за його користування, виконання інших зобовязань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому згідно із ст. 212, 611, 651 ЦК України по зобовязанням, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали, в зазначену в повідомленні дату.
Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.
Зазначене правило узгоджується зі змістом частини другої статті 1050 ЦК України, відповідно до якої, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позивач скористався таким правом, направивши 18 серпня 2009 року вимогу про дострокове повернення усієї суми заборгованості протягом тижня після отримання цієї вимоги, яка отримана відповідачем (а. с. 38).
Оскільки строк виконання основного зобов’язання було змінено на25 серпня 2009 року (18 серпня 2009 року + 7 днів), то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 21 листопада 2016 року, тобто з пропуском позовної давності.
На зазначений висновок суду не впливають твердження представника позивача про те, що строк дії договору продовжується, а зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином, оскільки поняття строку дії договору і строку виконання зобовязань не є тотожними, між тим аналіз змісту ст. ст. 1050 ч. 2 та 261 ч. 2 ЦК України свідчить про початок перебігу давності по зобовязанням, строк виконання яких був змінений, за спливом вказаного строку.
З описаних міркувань виходить суд і відкидаючи твердження представника позивача про те, що зміни в умови договору, які не втілені в ту ж саму форму, що і договір, не є дійсними, так як банк скористався правом, передбаченим п. 2.3.3 (а) договору, змінити умови договору шляхом висування вимоги до позичальника про дострокове повернення кредиту, втіливши цю вимогу в передбачену договором форму.
Окрім того, на користь висновку про зміну строку виконання зобов”язань свідчить і звернення банку до суду з вимогою про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, яке увінчалось ухваленням рішення на користь цього позову (а. с. 34-35, 39-40).
В силу ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не знайде підстав для визнання поважними причини пропущення позовної давності.
У звязку з викладеним, виходячи з принципів диспозитивності і змагальності цивільного судочинства, суд вважає, що представник позивача не довела ґрунтовності стягнення належних за договором коштів в сумі, що утворює ціну позову, про причини пропуску давності звернення до суду, яка не переривалася, суду не повідомила, заявляючи, що вона не пропущена, що не дає підстав для ухвалення рішення на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 254, 256, 257, 261, 267, 525, 526, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 59, 60, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов публічного акціонерного товариства “Комерційний банк «ПриватБанк” до ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, – в той же строк з дня отримання копії рішення.
Суддя О.В. Щаслива
😎 Потрібна консультація?