Отменен кредитный договор ООО “Порше Мобилити”

 

Справа № 2/331/1448/15

                                                                   № 331/5097/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року                                                            місто Запоріжжя

                       Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

    головуючого – судді          – Скользнєвої Н.Г.,

                           при секретарі               – Постарнак М.М.,

                   за участю представника

    позивача                    – ОСОБА_1,

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за ОСОБА_2 до  Товариства з обмеженою відповідальністю « Порше Мобіліті» про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору № 50008801 від 28 травня 2013 року та договору застави № 50008801 від 01 червня 2013 року,

    

ВСТАНОВИВ :

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Порше Мобіліті», ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсним кредитного договору № 50008801 від 28 травня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ « Порше Мобіліті»; визнання недійсним  договору застави № 50008801 від 01 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ « Порше Мобіліті», посвідченого державним нотаріусом Сергієвою І.Г., який було зареєстровано в реєстрі за № 350; зобов»язання скасувати запис про обтяження в реєстрі обтяжень рухомого майна, внесений на підставі договору № 50008801 від 01 червня 2013 року на автомобіль Volkswagen COLF, об»єм двигуна : 1968, рік випуску : 2013,  реєстраційний номер : НОМЕР_1, колір : синій, який належить  на праві власності ОСОБА_2, на підставі Договору купівлі- продажу автомобіля № 159 К від 30 квітня 2013 року, укладеного Заставодавцем з СП ТОВ « Ріво-моторс», та Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2, виданого ВРЕР № 1 м. Донецька УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 01 червня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в травні 2013 р. в нього виникло бажання придбати автомобіль Volkswagen Golf у кредит. В автосалоні йому повідомили, що кредити на купівлю вказаного автомобіля надаються виключно ТОВ “Порше мобіліті”. Представники ТОВ “Порше мобіліті” повідомили позичальнику, що можуть надати йому кредит в сумі 200 926,47 грн., щомісячний платіж при цьому для позивача не буде перебільшувати 5400 грн., на що позивач погодився.

При підписанні кредитного договору, представники ТОВ “Порше мобіліті” зосередили увагу позичальника на інформації, яка зазначена на першому аркуші кредитного договору, згідно якої курс для обчислення кредиту дорівнює 8,1660 грн./дол. США, згідно основних умов кредиту. Усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в дол. США, визначеному вище, тобто за курсом 8,1660 дол. США. Крім того, підписуючи графік погашення кредиту, позивач довірився інформації, яка була зазначена в розділі “Вартість послуг, пов’язаних з одержанням кредиту та укладенням Кредитного договору та орієнтована сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом”, згідно якою сума процентів за користування кредитом становить 10 925,37 грн., орієнтована сукупна вартість кредиту на рік складає 30 831,47 грн. Оскільки позивач не має юридичного або економічної освіти, з наданої кредитором інформації він не міг повністю оцінити розмір кредитної послуги, що йому надається, та надав згоду на укладення договору.

З моменту укладення кредитного договору позичальник належним чином виконував його умови, сплачуючи близько 5400 грн. на місяць, вважаючи що вказаний платіж буде незмінним. З початку 2014 р. позивач почав отримувати рахунки на погашення кредиту, в яких суми погашення були збільшені, на що він згоди при укладенні договору не надавав, станом на дату подання позову щомісячний платіж по кредиту для позивача зріз з 5400 до 15000-16000 грн. на місяць. Звернувшись до ТОВ “Порше мобіліті”, йому було роз’яснено, що щомісячний платіж за кредитом, згідно з умовами кредитного договору та графіку платежів, розраховується в залежності від курсу долару США на момент здійснення платежу. В зв’язку з незгодою з такими умовами кредитного договору, позивач вирішив звернутися до суду.

Позивач вважає, що кредитний договір слід визнати недійсним у зв’язку з невідповідністю вказаного договору вимогам Закону України “Про захист прав споживачів”, наявністю в ньому несправедливих, дискримінаційних умов, які завдають йому майнової шкоди.

Позивач зазначив, що використання еквіваленту іноземної валюти при розрахунку платежів за кредитом суперечить абз. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, яким надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

В порушення п. 2 абз. 4 ч. 4 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, кредитний договір не містить інформації про детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;

В порушення п. 3 ч. 5 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, кредитний договір містить умови, згідно якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки, що вбачається в необхідності вносити щомісяця різні платежі за кредитом, які збільшуються.

Крім того, позивач зазначив, що в порушення принципу добросовісності умови кредитного договору щодо розрахунку щомісячних платежів за кредитним договором в залежності від зміни курсу долару США мають істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, оскільки погашення за тілом кредиту в незалежності від курсу долару США розраховуються за курсом не менше 8,1660 грн./дол. США, що свідчить про застосування валютних коливань на користь кредитора.

На підставі викладеного, просив суд визнати недійсним кредитний договір № 50008801 від 28 травня 2013 року, укладений між ним та ТОВ    «Порше Мобіліті», а також у зв’язку з недійсністю кредитного договору, визнати згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсним договір застави № 50008801 від 01 червня 2013 року, укладений між ним та ТОВ «Порше Мобіліті», посвідчений  приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Сергєєвою І.Г., зареєстрований в реєстрі за № 350.

В суді представник позивача звернувся до суду з клопотанням про залишенням без розгляду позовної вимоги до Державного підприємства « Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зобов»язання скасувати запис про обтяження в реєстрі обтяжень рухомого майна, внесений на підставі договору № 50008801 від 01 червня 2013 року на автомобіль Volkswagen COLF, об»єм двигуна : 1968, рік випуску : 2013,  реєстраційний номер : НОМЕР_1, колір : синій, який належить  на праві власності ОСОБА_2, на підставі Договору купівлі- продажу автомобіля № 159 К від 30 квітня 2013 року, укладеного Заставодавцем з СП ТОВ « Ріво-моторс», та Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2, виданого ВРЕР № 1 м. Донецька УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 01 червня 2013 року.

Ухвалою суду від 23 листопада 2015 року позовна вимога ОСОБА_2 до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зобов»язання скасувати запис про обтяження в реєстрі обтяжень рухомого майна, внесений на підставі договору № 50008801 від 01 червня 2013 року на автомобіль Volkswagen COLF, об»єм двигуна : 1968, рік випуску : 2013,  реєстраційний номер : НОМЕР_1, колір : синій, який належить  на праві власності ОСОБА_2, на підставі Договору купівлі- продажу автомобіля № 159 К від 30 квітня 2013 року, укладеного Заставодавцем з СП ТОВ « Ріво-моторс», та Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2, виданого ВРЕР № 1 м. Донецька УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 01 червня 2013 року, залишено без розгляду. Продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Порше Мобіліті» про захист прав споживача, визнання кредитного договору, договору застави недійсними.

В суді представник позивача вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав, просив суд їх задовольнити, посилаючись на те, що вони ґрунтуються на викладених у позові обставинах. Зокрема, представник позивача зазначив, що умови кредитного договору в частині розрахунку платежів за кредитом із встановленням еквіваленту платежу в іноземній валюті суперечать ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, яким надання (отримання) кредитів в іноземній валюті забороняється. Позичальнику не було надано інформації, передбаченою статтею 4 вказаної статті. Валютні ризики згідно умов договору враховуються виключно на користь кредитора, що є несправедливим. Оскільки умови, які позивач просить визнати недійсними, а саме: графік погашення кредиту, п. 1.3.1 загальних умов кредитування, який передбачає порядок повернення кредиту, є істотними умовами кредитного договору, просив визнати кредитний договір недійсним в цілому, а також визнати недійсним договір застави.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, звернувся до суду з заявою, в якій позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати за його відсутності. В наданих письмових запереченнях зазначив, що згідно ст. 626 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кредитний договір укладався в гривні. Пунктом 1.3 Кредитного договору, п. 1.3.1 Загальних умов кредитування сторони при укладенні договору погодили, шо кошти у повернення Кредиту відображають справедливу вартість Кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання ТОВ “Порше мобіліті” очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми. Сторони погодили, що позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у Кредитному договорі, до еквівалентів платежів в іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням особливостей, які передбачали зміну розміру платежу в залежності від курсу іноземної валюти.

Щодо можливості використання еквівалентів іноземної валюти при виконанні кредитного договору, відповідач зазначив, що статтею 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визнати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Частинами 1, 2 ст. 533 ЦК України зазначається, що грошове зобов’язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України, як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на визначення грошового еквівалента зобов’язання в іноземній валюті, що підтверджується правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду України від 02.07.2014 р.

Крім того, відповідач зазначив, що пунктом 9.5 Загальних умов кредитування належним чином ознайомив позивача з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, правилами надання послуг (кредитів). Кредитний договір містить всю інформацію, передбачену ч. 4 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”. Перевіркою, проведеною Нацкомфінпослуг, в діяльності ТОВ “Порше мобіліті” порушень закону встановлено не було.В зв’язку з тим, що при укладенні кредитного договору сторонами було погоджено всі істотні умови договору, позичальник надав згоду з порядком виконання договору та його формою, відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 цієї ж статті Закону, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналогічним чином питання обов’язків доказування та питання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому слід зазначити, що доказування не може ґрунтуватися лише на припущеннях.

     Всебічно і повно з»ясувавши обставини справи, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з матеріалами справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі та факти та відповідні їм правовідносини:

Матеріалами справи встановлено, що 28.05.2013 р. між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ “Порше мобіліті” було укладено кредитний договір №50008801. Згідно основних умов кредиту, сума основного кредиту становить 200 926,47 грн, еквівалент суми кредиту 24 605,25 дол. США; сума Додаткового кредиту 73 807,15 грн., еквівалент суми Додаткового кредиту 9 038,35 дол. США. Строк кредиту 60 місяців. Курс для обчислення дорівнює 8,1660 грн/дол. США. Процентна ставка 9,90%, змінна відповідно до статті 2.3 Загальних умов кредитування.

Цільове призначення кредиту: на придбання автомобіля.

01.06.2013 р. між ОСОБА_2 та ТОВ «Порше Мобіліті» було укладено договір застави автотранспортного засобу №50008801, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Сергєєвою Іриною Геннадіївною, який було зареєстровано в реєстрі за №350, за яким ОСОБА_2 з метою забезпечення кредитного договору від 28.05.2013 р. передав в заставу автомобіль з наступними характеристиками: модель: Volkswagen Golf, об’єм двигуна: 1968, рік випуску: 2013, номер шасі, кузова, рами: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, колір: синій.

Згідно умов кредитного договору, усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту Суми кредиту в дол. США, визначеному вище, відповідно до статті 1.3. Загальних умов кредитування.

Кредитний договір становить цей Кредитний договір, Загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані Сторонами та Поручителем у відношення Кредиту.

Згідно п. 1.1 Загальних умов кредитування (надалі – Умови), Компанія зобов’язується надати Позичальнику кредит у сумі, визначеній у Кредитному договорі, в українських гривнях. В Кредитному договорі Сторони встановлюють еквівалент Суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для Сторін.

Пунктом 1.2 Умов Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Компанії Кредит та Додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання Кредиту та Додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов Кредитного договору.

Згідно п. 1.3 Умов, Сторони погоджуються, що кошти у повернення Кредиту та Додаткового кредиту Позичальником відображають справедливу вартість Кредиту та Додаткового кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання Компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено Сторонами у Кредитному договорі.

Пунктом 1.3.1 Умов зазначається, що Розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення Кредиту та Додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід’ємною частиною Кредитного договору. В подальшому Позичальник сплачує платежі у повернення Кредиту та Додаткового кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі.

Позитивне або від’ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення Кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього Кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний Компанією, збільшиться більше, ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується Позичальником.

Додатково Позичальник зобов’язується компенсувати Компанії витрати, що пов’язані зі сплатою податку з доходів фізичних осіб (або іншого аналогічного податку), у зв’язку з виникненням у Позичальника доходу, пов’язаного зі змінами курсу іноземної валюти, прийнятої Сторонами у Кредитному договорі, по відношенню до української гривні.

Згідно п. 1.4.2 Умов, повернення Кредиту здійснюється Позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (стаття 3).

Пунктом 1.4.3 Умов зазначається, що платежі за кредитом Позичальник здійснює на підставі рахунків для сплати чергового платежу відповідно до Графіка погашення кредиту.

Нарахування процентів по кредиту, згідно п. 2.4 Умов здійснюється щомісячно, 15 числа поточного місяця. Проценти нараховуються на еквівалент Суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до Графіка погашення кредиту. Згідно п. 2.5 Умов, термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до Графіка погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів (стаття 3).

Пунктом 7.1 Умов Позичальник має право пропонувати Компанії внести зміни до Кредитного договору стосовно подовження строків повернення Кредиту та/або сплати плати за користування Кредитом у разі виникнення поважних обставин, за яких Позичальник не може забезпечити дотримання визначених Кредитним договором строків. Пунктом 7.1 Позичальнику надано право Достроково розірвати Кредитний договір за умови виконання всіх зобов’язань за ним та повідомлення про це Компанію не пізніше, ніж за 7 (сім) календарних днів.

Пунктами 9.5, 9.6 Умов, Позичальник підтверджує, що Компанія належним чином ознайомила Позичальника із інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-ХІІ, а також що Позичальник ознайомився з правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених Компанією; а також що йому надано вичерпну інформацію про:  умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для Позичальника;  умови надання додаткових фінансових послуг, пов’язаних з фінансовим кредитом, та їх вартість (за умови надання таких послуг); розмір винагороди Компанії у разі, коли вона пропонує послугу фінансового кредиту, що надається іншими фінансовими установами; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо).

Графіком погашення кредиту зазначається, що усі платежі за Кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту Суми кредиту в дол. США відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування.

Щомісячні платежі в графіку погашення кредиту зазначені в еквівалентах у дол. США. Інформації про погашення кредиту в гривні графік не містить.

В “Інформації про вартість послуг, пов’язаних з одержанням кредиту та укладенням Кредитного договору та орієнтована сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом” зазначено, що грошовий вираз суми кредиту становить 200 926,47 грн. що дорівнює еквіваленту 24 605,25 дол. США; сума процентів за користування кредитом (за рік) – 10 925,37 грн. та 1 337,91 дол. США відповідно; орієнтована сукупна вартість кредиту (на рік) – 30 831,47 грн. та 3 823,49 дол. США відповідно.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів” №1023-XII від 12.05.1991 р. в редакції, що діяв на момент укладення кредитного договору, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Враховуючи той факт, що згідно умов кредитного договору, кредит надавався на купівлю автомобілю, який є продукцією, згідно п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів”, суд вбачає що на спірні правовідносини, розповсюджуються положення Закону України “Про захист прав споживачів”, а оспорюваний кредитний договір є договором про надання споживчого кредиту.

Статтею 1054 ЦК України зазначається, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 3 ст. 1054 ЦК України зазначається, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 8 Конституції України зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Положеннями ст. 42, 92 Конституції України громадянам України гарантовано, що держава захищає права споживачів.

Абз. 2 пункту 2 Постанови пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» передбачає, що відносини, які витікають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».

Пункт 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства, що виникають з кредитних правовідносин” передбачає, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 – 1052, 1054 – 1055), статті 18 – 19 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Рішенням Конституційного суду України від 10.11.2011 р. №15 зазначається, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об’єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про захист прав споживачів” №1023-XII споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

З метою мінімізації фінансових ризиків споживачів за споживчими кредитами з 16.11.2011 року частиною 1 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів” було заборонено надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України.

Статтею 192 ЦК України зазначається, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи той факт, що умови кредитного договору, зокрема графік погашення кредиту, п. 1.3.1 Загальних умов кредитування покладають на позичальника валютні ризики, пов’язані з використанням еквівалентів іноземної валюти при розрахунку щомісячних платежів за кредитом, такі умови суперечать ст. 11 Закону №1023-XII, є несправедливими, та підлягають визнанню недійсними.

Частиною 4 статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів” №1023-XII передбачено особливі умови щодо форми споживчого кредитного договору. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

1) сума кредиту;

2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Пунктом 6 частини 1 статті 6 Закону України “Про фінансові послуги та регулювання ринку фінансових послуг” також зазначається про необхідність зазначення в договорі про надання фінансової послуги інформації про розмір фінансового активу в грошовому виразі.

Враховуючи положення п. 3.2, 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБ України №152 від 10.05.2007 р., суд приходить до висновку, що сукупною вартістю кредиту є сума всіх платежів по кредиту в грошовому виразі, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача. Вказана інформація про сукупну вартість кредиту викладається у вигляді графіку погашення кредиту із детальним зазначенням всіх складових частин кредиту в розрізі щомісячних платежів.

Суд, дослідивши Кредитний договір, Графік погашення кредиту, Загальні умови кредитування погоджується з висновками позивача про відсутність в кредитному договорі інформації про детальний розпис сукупної вартості кредиту в процентному значенні та грошовому виразі. Графік погашення кредиту містить лише інформацію про суму платежів за кредитом в еквівалентах долару США, що не є грошовим виразом кредиту, який надавався в гривні.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на “Інформацію про вартість послуг, пов’язаних з одержанням кредиту та укладенням Кредитного договору та орієнтована сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки”, оскільки вказана інформація є орієнтованою, зазначена як в гривні так і в еквівалентах долару США, що не дає можливості однозначно оцінити вказану інформацію. Вказана інформація не містить детального розпису сукупної вартості кредиту, в тому числі й суми всіх платежів по кредиту в грошовому виразі. Інформація щодо суми процентів за користування кредитом (за рік) в сумі 10 925,37 грн., орієнтованої сукупної вартості кредиту (на рік) не відповідає дійсності, оскільки один лише щомісячний платіж за курсом 24 грн.дол. США згідно п. 1.3.1 Умов, становить близько 16000 грн., що втричі перевищує платіж за кредитом на момент укладення кредитного договору в розмірі 5400 грн. на місяць.

Аналізуючи положення ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, суд встановлює, що обов’язок кредитора викласти в тексті кредитному договорі детальну інформацію про сукупну вартість кредиту та заборона в майбутньому змінювати платежі за кредитом, забезпечує право споживача на отримання при укладенні кредитного договору повної та необхідної інформації про загальну вартість кредиту за весь строк його обслуговування, в не залежності від строку кредиту, курсу іноземних валют, тощо. Споживач може здійснити свідомий вибір щодо умов кредитного договору виключно в разі надання йому такої інформації, яка не може бути змінною.

Умови оспорюваного кредитного договору таким вимогам закону не відповідають, оскільки на момент укладення кредитного договору, споживач не міг передбачити зміну платежів за кредитом на майбутнє, в зв’язку з застосуванням еквівалентів іноземної валюти при розрахунку платежів за кредитом.

В зв’язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що кредитний договір суперечить вимогам п. 4 ч. 1 ст. 4 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а графік погашення кредиту підлягає визнанню недійсним.

Одночасно, суд вважає, що посилання позивача на недійсність положень пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування в зв’язку з наявністю істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду споживача,також підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Абз. 2 п. 1.3.1 Умов зазначається, що позитивне або від’ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення Кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього Кредитного договору. Таким чином, згідно вказаних умов, розмір погашення тіла кредиту розраховується за курсом на момент укладення кредиту (8,1660 грн/дол. США), та є незмінним, а різниця між загальним платежем по кредиту (за тілом та відсотками) за курсом на момент укладення договору та курсом на момент виставлення рахунку враховується як коригування суми процентів, внаслідок чого розмір відсотків за кредитом в гривневому вираженні може в декілька разів перевищувати платіж за тілом кредиту. В зв’язку з цим, внаслідок підвищення курсу дол. США, відповідно збільшується загальний платіж по кредиту, через що кредитор отримує очікуваний платіж за кредитом та відсотками.

В той же час, суд вбачає істотний дисбаланс умов щодо врахування від’ємної значення різниці внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти, оскільки в разі суттєвого знецінення дол. США, оскільки тіло кредиту все одно буде розраховуватися за курсом не менше 8,1660 дол. США, що гарантує кредитору повернення виданих коштів в не залежності від зміни курсу, так як відсотки по кредиту, до яких згідно з положеннями п. 1.3.1 застосовується від’ємне значення курсової різниці, не можуть мати від’ємного значення.

Крім того, формула розрахунку щомісячного платежу по кредиту в залежності від курсу дол. США передбачає для позичальника зміни у витратах в частині погашення кредиту, що суперечить п. 3 ч. 5 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Посилання відповідача на ст. 524 ЦК України, згідно якої сторони вправі визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті суд не приймає до уваги, оскільки спеціальним законом щодо споживчого кредитування є Закон України “Про захист прав споживачів”, яким заборонено використання іноземної валюти при укладанні (отриманні) споживчих кредитів, а також встановлено чіткі правила щодо зазначення детальної сукупної вартості кредиту в тексті кредитного договору, що забезпечує права споживача на отримання інформації щодо кредиту, та забезпечує право позичальника на незмінність платежів по кредиту за весь час його погашення.

В зв’язку з цим, суд також вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Верховного суду України №6-79цс14 від 02.07.2014 р., в якій розглядався спір за договором позики про передачу коштів в іноземній валюті, укладеним між фізичними особами, а не спір між фінансовою установою та споживачем за споживчим кредитним договором, укладеним після 16.11.2011 року.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт планової виїзної перевірки ТОВ “Порше мобіліті” Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, оскільки вказаною перевіркою не надавалася оцінка оспорюваному кредитному договору, в тому числі щодо відповідності його умовам Закону України “Про захист прав споживачів”.

Посилання відповідача на п. 9.5 Загальних умов кредитування щодо надання позичальнику інформації, передбаченою ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, стосуються виконання кредитором вимог ч. 2 ст. 11 Закону, яка передбачає порядок надання інформації споживачу до укладення кредитного договору, а тому не спростовує факту відсутності інформації про детальний розпис сукупної вартості кредиту в грошовому та процентному виразі в тексті кредитного договору, як того вимагає ч. 4 ст. 11 Закону.

Враховуючи передбачені законодавством спеціальні умови щодо споживчого кредитування, рішення Конституційного суду України від 10.11.2011 р. №15, яким було роз’яснено обмеження принципу свободи договору в договорах споживчого кредитування, суд відхиляє посилання відповідача на принцип свободи договору, передбачений ст. 6, 626 ЦК України, як на підставу для відхилення позовних вимог.

Не заслуговують уваги суду і численні посилання сторін на судову практику апеляційних судів та практику ВСС України, оскільки вказані рішення судів не повинні прийматися судами, згідно ст. 360-7 ЦПК України.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положень ч. 5 ст. 11, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів”, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно яких передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

В зв’язку з вищевикладеним, суд вважає Графік погашення кредиту, пункт 1.3.1 Загальних умов кредитного договору недійсними.

Пункти 1.3.1, 1.4.2, 1.4.3, 1.5, 2.3, 2.5, Загальних умов кредитування визначають порядок виконання кредитного договору, а саме порядок повернення кредиту, здійснення щомісячних платежів, нарахування відсоткової ставки, та при визначенні порядку виконання кредитного договору посилаються на Графік погашення кредиту, який є невід’ємною частиною кредитного договору, та використовується для розрахунку погашень по кредиту.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними (обов’язковими) умовами кредитного договору, згідно ст. 1054 ЦК України є умови щодо повернення кредиту та сплати процентів. Частиною 4 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, зазначається, що кредит має містити детальну інформацію про сукупну вартість кредиту (графік погашення).

Враховуючи той факт, що істотні умови кредитного договору, а саме: графік погашення кредиту, пункт 1.3.1 Загальних умов кредитування, тобто умови кредитного договору щодо повернення кредиту та відсотків визнаються судом недійсними, це виключає можливість вчинення кредитного договору і без включення до нього цієї недійсної частини.

Аналізуючи вказані вище норми матеріального права, письмові та інші докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 50008801 від 28 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю  «Порше Мобіліті» є недійним.

Згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню, а тому, позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним договору застави від 01.06.2013 р. також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Оскільки мінімальна заробітна плата на 1 січня 2015 року становить 1218,00 грн., то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру в розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215  ЦПК України,  ст. ст. 192 203, 215, 536, 638, 1054 ЦК України,  ст.ст. 11, 18, 19, 22 Закону України « Про захист прав споживачів», Законом України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 50008801 від 28 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю               « Порше Мобіліті».

Визнати недійсним договір застави № 50008801 від 01 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю « Порше Мобіліті», посвідчений  приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Сергєєвою І.Г., зареєстрований в реєстрі за № 350.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Порше Мобіліті» на користь держави судовий збір в розмірі 243, 60 грн. ( двісті сорок  три гривні 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області  через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк  з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні в судовому засіданні – в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя:                                                  Н.Г. Скользнєва

23.11.2015