Защищены интересы заемщика ПАТ “Банк Аваль”

Дата документу 16.01.2014

                                                                                      Справа №  334/9795/13-ц

                                                                                    Провадження №  2/334/346/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

                   головуючого – судді: Лисенко Л.І.

                   при секретарі – Піка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за крединим договором в сумі 28509,48дол.США (227876,28грн.), вказавши в заяві, що 27.06.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов’язками є Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції і відповідачем ОСОБА_2  був укладений кредитний договір № 014/17-40/1093-36, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 30000,00 доларів США терміном з 27.06.2006р. по 27.06.2026р. включно, зі сплатою 12,00 % річних.

3.04.2009 року була укладена додаткова угода №1, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов’язалася щомісячно повертати кредитні кошти згідно графіку та щомісячно сплачувати відсотки.

Банк виконав умови договору повністю, а відповідач порушив умови договору. Відповідно до п.5.1 кредитного договору, позичальник зобов’язався щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати часткове погашення кредиту та відсотків згідно з п.1.3 кредитного договору та остаточне погашення здійснити до 27.06.2026р.

Згідно з п.6.5 договору банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорі, що забезпечують погашення кредиту.

Відповідно до п.9.1 кредитного договору, за порушення строків повернення боргу за кредитним договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми до оплати суми за кожен календарний день прострочення.

Оскільки позичальник ухиляється від виконання зобов’язань за кредитним договором, що виявляється в нездійсненні платежів, передбачених кредитним договором, та, відповідно, зростаючій простроченій заборгованості по кредиту та відсотках, а тому, банк вимушений був звернутися до суду.

Станом на 15.10.2013р. заборгованість складає 28509,48 доларів США, що складається з: заборгованості за тілом кредиту – 24658,25 доларів США (197093,39 грн.), нарахованих відсотків – 1489,1 доларів США (11902,38 грн.), нарахована пеня по кредиту – 2362,13 дол. США (18880,51 грн.).

Позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/17-40/1093-34 від 27.06.2006 року та додатковою угодою від 3.04.2009 року у сумі 28509,48 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2.

Відповідачка проти позову заперечує, вказавши, що вона погасила кредит, згідно до розрахунку, наданому банком на 15.10.2013 року по тілу кредиту планове погашення 6992,21 долар США, по процентам 23176,95 доларів США; фактично сплачено по тілу кредиту – 6528,18 доларів США, по процентам 21687,85 доларів США. По квитанції від 26.12.13 року вона сплатила тіло – 408,04 доларів США, по процентам – 1494,96 доларів США.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що 27.06.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов’язками є Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції і відповідачем ОСОБА_2  був укладений кредитний договір № 014/17-40/1093-36, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 30000,00 доларів США терміном з 27.06.2006р. по 27.06.2026р. включно, зі сплатою 12,00 % річних.

03.04.2009 року була укладена додаткова угода №1, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов’язалася щомісячно повертати кредитні кошти згідно графіку та щомісячно сплачувати відсотки. Позивачка отримала кредит.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов.

Позивач зазначив, що станом на 15.10.2013р. відповідачка має заборгованість перед банком у сумі  28509,48 доларів США, що складається з: заборгованості за тілом кредиту – 24658,25 доларів США (197093,39 грн.), нарахованих відсотків – 1489,1 доларів США (11902,38 грн.), нарахована пеня по кредиту – 2362,13 доларів США (18880,51 грн.). Просить  в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/17-40/1093-34 від 27.06.2006 року та додатковою угодою від 3.04.2009 року у сумі 28509,48 доларів США  звернути стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2. Із наданого банку розрахунку заборгованості на 15.10.2013 року вбачається, що по тілу кредиту планове погашення складає 6992,21 дол.США, по процентам планове погашення – 23176,95 дол.США; фактично сплачено по тілу кредиту – 6528,18 дол.США, по процентам – 21687,85 дол. США (а.с. ). До суду надано квитанцію від 26.12.13 року про  сплату по тілу кредиту – 408,04 дол.США, по процентам – 1494,96 дол.США (а.с.  ). Згідно до розрахунку поточної заборгованості немає.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.  Строк дії кредитного договору, укладеному з ОСОБА_2  до 27.06.2026 року, тому підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок, який розташований за адресою:АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2 на теперішній час немає.

Оскільки у задоволенні позову необхідно відмовити, то не підлягають відшкодуванню і витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору.

Керуючись п.п.9,49 Положення НБУ “Про кредитування”, ст.ст.526,610,615, 623-625,1050 ЦК України і ст.ст.10,60,88,212,213 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                                                               Лисенко Л.  І.

Дата документу       Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/3194/14                                                         Головуючий у 1 інстанції: Лисенко Л.І.

Суддя-доповідач: Кримська О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року                                                          м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючий      Бондар М.С.

Судді                 Кримська О.М.,

Воробйова І.А.

При секретарі    Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду із вказаним позовом.

Вимоги обґрунтовували тим, що 27.06.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов’язками є ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/17-40/1093-36, на підставі якого відповідачу надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 30 000 доларів США строком на 240 місяців з 27.06.2006 р. по 27.06.2026 р., зі сплатою 12,00% річних.

03 квітня 2009 року була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №014/17-40/1093-36 від 27.06.2006 року, відповідно до якої ОСОБА_4 зобов’язалася щомісячно повертати кредитні кошти та відсотки за користування кредитом згідно графіку погашення кредиту.

Згідно з п.6.5 кредитного договору банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорі, що забезпечують погашення кредиту.

Відповідно до п.9.1 кредитного договору, за порушення строків повернення боргу за кредитним договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми до оплати суми за кожен календарний день прострочення.

Станом на 15 жовтня 2013 року заборгованість за кредитним договором складає 28 509,48 доларів США (227 876,28 грн.), у тому числі: заборгованість за кредитом – 24 658,25 доларів США (197 093,39 грн.), заборгованість по сплаті відсотків – 1 489,1 доларів США (11 902,38 грн.), пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків – 2 362,13 доларів США (18 880,51 грн.).

У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 27.06.2006 року між сторонами у справі укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_4 надала позивачу в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,7 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 607 кв. м, та складається з літери «А» – жилий будинок (цегла), житловою площею 26,2 кв. м; літ. «В», «б» – сарай; літ. «У» – вбиральня, літ. «Б» – літня кухня; літ. «Г» – душ; літ. «пг» – погріб; 7 – паркан; 2 – водопровід; І – замощення; 8 – ворота; 9 – хвіртка, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого ОП ЗМБТІ 09.06.2006 року за №10892819.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/17-40/1093-34 від 27.06.2006 року та додатковою угодою від 03.04.2009 року у сумі 28 509,48 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки – жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною визначеною незалежним експертом в ході проведення виконавчих дій та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», стягнути з ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору в сумі 2 278 грн. 76 коп..

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю – доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що поточної заборгованості немає, строк дії кредитного договору не сплив ( до 27.06.2026 року), а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможна з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, 27 червня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов’язками є ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/17-40/1093-36, на підставі якого відповідачу надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 30 000 доларів США строком на 240 місяців з 27.06.2006 р. по 27.06.2026 р., згідно з графіком погашення кредиту, зі сплатою 12,00% річних.

          У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 27.06.2006 року між сторонами у справі укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_4 надала позивачу в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,7 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 607 кв. м, та складається з літери «А» – жилий будинок (цегла), житловою площею 26,2 кв. м; літ. «В», «б» – сарай; літ. «У» – вбиральня, літ. «Б» – літня кухня; літ. «Г» – душ; літ. «пг» – погріб; 7 – паркан; 2 – водопровід; І – замощення; 8 – ворота; 9 – хвіртка, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого ОП ЗМБТІ 09.06.2006 року за №10892819.

Позичальником належним чином не виконувались свої зобов’язання за кредитним договором та у зв’язку з цим утворилась заборгованість за кредитним договором.

За ст.. 626 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Статтею 259 ЦК України передбачена можливість збільшення позовної давності за письмовою домовленістю сторін.

Пунктом 10.4 кредитного договору сторони визначили, що до правовідносин, пов’язаних з укладенням та виконанням цього договору застосовується загальний строк позовної давності  тривалістю у три роки ( ст.. 257, 259 ЦК України) ( а.с.6)

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, сторони, укладаючи кредитний договір, дійшли згоди про зміну тривалості позовної давності до всіх елементів кредитних правовідносин, в тому числі щодо нарахування пені з одного року до трьох років.

Сторони установили інший період у часі, зі спливом якого наступають юридичні наслідки, передбачені ст.. 267 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи,  відповідачка не зверталась до суду із заявою про застосування строків позовної давності.

Відповідно до наданого банком довідки-розрахунку, станом на 15 жовтня 2013 року заборгованість за кредитним договором складає 28 509,48 доларів США (227 876,28 грн.), у тому числі: заборгованість за кредитом – 24 658,25 доларів США (197 093,39 грн.), заборгованість по сплаті відсотків – 1 489,1 доларів США (11 902,38 грн.), пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків – 2 362,13 доларів США (18 880,51 грн.).

Наданий банком розрахунок відповідачкою не спростовано у передбачений ЦПК України спосіб.

З огляду на вищевикладене, колегія судів приходить до висновку, що позичальник за кредитним договором допустила неналежне виконання його умов щодо повернення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, а тому застосовуються  наслідки, передбачені положеннями ЦК України,  умовами кредитного  та іпотечного договорів.

Згідно з п. 5.4. та п.6.5 кредитного договору банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорі, що забезпечують погашення кредиту.

У порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» банк направляв адресу ОСОБА_4 вимогу іпотекодержателя від 27 вересня 2013 року про дострокове виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, однак суму боргу сплачено не було ( а.с.16).

Банком доведено наявність у ОСОБА_4 невиконаних зобов’язань за кредитним договором №014/17-40/1093-34 від 27.06.2006 року та додатковою угодою від 03.04.2009 року у сумі 28 509,48 доларів США, що дає право банку на дострокове стягнення суми кредитних коштів та в  силу положень ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки від 27 червня 2006 року звернути стягнення на предмет іпотеки.

Разом з цим, на момент перегляду справи у апеляційному порядку, 7 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 3 червня 2014 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. У свою чергу, частиною 4 визначено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

У переданому  в іпотеку банку житловому будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_4, згідно паспортних даних ( а.с.18, 28).

З Реєстру прав власності на нерухоме майно та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок  по АДРЕСА_1 належить фізичній особі ОСОБА_4 та відомості про інші речові права відсутні ( а.с.83,84)

Таким чином, відповідачці  ОСОБА_4 був наданий кредит в іноземній валюті, даний кредит є споживчим кредитом та на його забезпечення вона передала в іпотеку банку житловий будинок, загальною площею 45,7 кв.м, який використовується нею як місце постійного проживання.

Враховуючи норми Закону № 1304-VII від 3 червня 2014 року, який є чинним на момент апеляційного розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

Відмова з цих підстав у задоволенні позову не позбавляє іпотекодержателя права на повторне звернення до суду в майбутньому після зняття мораторію на задоволення вимог кредитора за валютними кредитами.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 317 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» – задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2014 року змінити в частині правового обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: