В феврале 2018 г. к нам обратился клиент с проблемой: с его заработной платы в пользу приватбанка исполнительная служба снимала деньги по решению суда.

Изучив реестр судебных решений, определили, что 01.06.2017 г. судом в пользу Приватбанка с клиента была взыскана сумма долга в разере: тело кредита 1778,39 грн., проценты 21 405,91 грн., пеня 700 грн.

После ознакомления с материалами дела было подано заявление об отмене заочного решения.

27.03.2018 г. заочное решение суда было отменено.

При повторном рассмотрении дела суду был подан контррасчет долга, аргументы о неправильном начислении размера процентов по кредиту на основании правил и условий, который заемщик не подписывал. При этом представитель Банка не мог в судебном заседании математически подтвердить правильность расчета банка, даже в пределах 1го платежа.

20.07.2018 г. судом было вынесено решение по сути спора, взыскана задолженность по телу кредита в размере 1778,39 грн., по процентам в размере 1941,91 грн. Таким образом, при повторном рассмотрении дела, сумма процентов и пени была уменьшена судом на 20 164,00 грн.

Следует учесть, что в период нахождения решения суда на исполнении, с заработной платы клиента в пользу банка было снято  8765,47 грн., стояла также задача в возврате данных средств, для чего мы обратились в суд не с иском (так как это заняло бы много времени), а с заявлением в рамках существующего дела, в порядке ст. 432 ЦПК Украины.

06.11.2018 г. определением суда с банка была взыскана в пользу заемщика сумма в размере 4726,33 грн. (разница между фактически взысканными средствами в пользу банка и суммой долга по решению суда).

Заочное решение от 01.06.2017 г. в пользу банка на 23 884,30 грн.

РІШЕННЯ ВІД 01.06.2017 № 240/254/17 ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Справа N 240/254/17

Провадження N 2/240/156/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року смт Олександрівка

Олексадрівський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шинкаренко А.І.,

при секретарі Пліскачовій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Олександрівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та штрафів, посилаючись на те, що 24.09.2010 р. між позивачем і відповідачем укладено кредитний договір N б/н, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В порушення умов договору відповідач зобов’язання за договором належним чином не виконав, в результаті чого, станом на 31.01.2017 р., утворилась заборгованість у розмірі 28361,01 грн., з яких: 1778,39 грн. — заборгованість за кредитом; 21405,91 грн. — заборгованість по процентам за користування кредитом; 3350,00 грн. — заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. — штраф (фіксована частина); 1326 грн.- штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов’язань і заборгованість за договором не погашає. З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договоромб/н від 24.09.2010 р. у сумі 28361,01 грн. та відшкодувати витрати на судовий збір у розмірі 1600 грн.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з’явився, проте, в прохальній частині позовної заяви не заперечує проти розгляду справи без участі їх представника та винесення заочного рішення судом.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин, враховуючи згоду позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з’ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н від 24.09.2010 року (а. с. 6-31). Відповідно до укладеного договору, ОСОБА_1, отримав кредит у розмірі 2400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно п. 2.1.1.2.1. «Умов надання банківських послуг» договір між банком та клієнтом укладається шляхом підписання Памятки Клієнта/Довідки та Заяви.

Відповідач підтвердив свою згоду з умовами кредитного договору (договору про надання банківських послуг), підписавши 24.09.2010 року Анкету заяву.

Згідно з пунктом 1.1.7.12 Правил надання банком послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, — позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно до п. 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку» позичальник зобов’язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити заборгованість, яка виникла перед банком.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому, або у встановленої банком долі, в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим договором.

Згідно розрахунку заборгованості за договором від 24.09.2010 року, останнє погашення платежу відбулося 25.03.2014 року.

Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав повністю, надавши позичальнику кредит, проте, відповідач, порушуючи умови договору, не виконав належним чином свої зобов’язання, не забезпечивши своєчасного повернення позивачеві запозичених коштів. Внаслідок цього, станом на 31.01.2017 року, утворилась заборгованість у розмірі 28361,01 грн., з яких: 1778,39 грн. — заборгованість за кредитом; 21405,91 грн. — заборгованість по процентам за користування кредитом; 3350,00 грн. — заборгованість за пенею та комісією, а також, штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. — штраф (фіксована частина), 1326,72 грн.- штраф (процентна складова) (а. с. 4-5).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором, банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст. ст. 525-5265301050 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, тому позичальник зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Відповідно до ч. 1. ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 2.1.1.12.6. Умов надання банківських послуг, на боргові зобов’язання за кредитом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів у році, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Зі справи вбачається, що розмір процентної ставки за договором неоднорозово змінювався. Згідно розрахунку банку, станом на 31.01.2017 року, розмір заборгованості по процентам складає 21405,91 гривень (а. с. 4-5).

Таким чином, суд вважає, що факт порушення відповідачем, взятих на себе зобов’язань, щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, позивачем доведено, у тому числі із сплати боргу за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.

Системний аналіз кредитного договору та положень ст. ст. 546-551 ЦК України свідчить про те, що встановлені договором пеня та комісія є засобом цивільно-правової відповідальності, оскільки є наслідком неналежного виконання боржником обов’язку, щодо своєчасного повернення коштів, і за своєю правовою природою є неустойкою.

За правилами частин 2 і 3 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 2.1.1.7.6. Умов надання кредиту, у випадку порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Відповідно до п. 2.1.1.12.13. Умов у випадку порушення позичальником строків виплати процентів за користування кредитом, він платить банку неустойку.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за пенею та комісією в розмірі 3350,00 грн. штраф в розмірі 500 грн (фіксована частина) та 1326,72 грн (процентна складова).

Однак, до виниклих правовідносин застосовуються положення ст. 2 Закону України від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Звертаючись до суду з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_1, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Село Новопригоже, Олександрівського району Донецької області, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року N 1275-р.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 14.04.2014 року по 31.01.2017 року задоволенню не підлягають, на підставі ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Також, не підлягають стягненню штрафи, які нараховані відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг, так як вони нараховані після 14.04.2014 року.

Зважаючи на викладене, розмір заборгованості за кредитним договором, яка підлягає задоволенню в даному випадку, становить 23884,30 грн., з яких: 1778,39 грн. — заборгованість за кредитом; 21405,91 грн. — заборгованість по процентам за користування кредитом, 700,00 грн. — заборгованість за пенею та комісією.

В решті позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно п. 36 постанови Пленуму ВССУ N 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вбачається, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом N 3674-VI).

Враховуючи вищевказані положення ЦПК України, а також роз’яснення постанови Пленуму ВССУ N 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1347,44 гривень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Решту судового збору, в сумі 252,56 гривень, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 101160212214224-225 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором N б/н від 24.09.2010 року, станом на 31 січня 2017 року, у розмірі 23884 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 30 коп., з яких: 1778,39 грн. — заборгованість за кредитом; 21405,91 грн. — заборгованість по процентам за користування кредитом, 700 грн. — заборгованість за пенею та комісією.

В іншій частині позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», судовий збір у сумі 1347 (одну тисячу триста сорок сім) гривень 44 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Шинкаренко А.І.

Определение суда от 27.03.2018 г. об отмене заочного решения

УХВАЛА ВІД 27.03.2018 № 240/254/17 ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Справа N 240/254/17

Номер провадження N 2-п/240/1/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року смт Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області

у складі:

головуючого: — судді Попович І.А.

за участі

секретаря: — ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Олександрівка заяву ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, —

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017 року по цивільній справі N 240/254/17 за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості винесено заочне рішення, яким позовні вимоги позивача були задоволені та стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором N б/н від 24.09.2010 року, станом на 31 січня 2017 року, у розмірі 23884 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 30 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1347 грн. 44 коп.

07.03.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Олександрівського районного суду Донецької області із заявою про перегляд даного заочного рішення. Просить скасувати заочне рішення від 01.06.2017 року призначивши розгляд справи в загальному порядку, посилаючись на те, що строк позовної давності сплинув, на час розгляду справи за місцем своєї реєстрації за адресою: вул. Пролетарська 33, с. Новопригоже куди йому були надіслані судові повідомлення про виклик до суду не мешкав, а мешкав без реєстрації за місцем своєї роботи у м. Запоріжжя. Про наявність даного рішення дізнався коли на роботу надійшла постанова держаного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату.

Ухвалою Олександрівського районного суду від 21 березня 2018 року було задоволенно клопотання представника заявника, щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У судове засідання заявник та його представник не з’явились, для участі в відеоконференції до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, не з’явилися.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд заяви за його відсутністю, заперечує проти відміни заочного рішення, оскільки при ухваленні рішення судом були прийняті до уваги усі істотні докази.

Відповідно до ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи та подані заперечення встановив наступні обставини.

01.06.2017 року по цивільній справі N 240/254/17 за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості винесено заочне рішення, яким позовні вимоги позивача були задоволені та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором N б/н від 24.09.2010 року, станом на 31 січня 2017 року, у розмірі 23884 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 30 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1347 грн. 44 коп. (а. с. 59-60 основної справи).

В матеріалах цивільної справи містяться повернуті до суду поштові повідомлення разом із конвертами з відмітками «причина повернення» — «не проживає» (а. с. 52-53, 55-56, 64-67 основної справи), що були направлені за зареєстрованою адресою відповідача: вул. Пролетарська 33, с. Новопригоже (а. с. 40 основної справи).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що доводи заявника, щодо поважності причини невки в судові засідання є обгрунтованим, оскільки матеріали цивільної справи не містять відомостей про його належне повідомлення про час і місце розгляду справи. Заявник належним чином підтвердив поважні причини своєї відсутності за місцем реєстрації, оскільки працює в іншому місті.

Заявник зазначив у своїй заяві заперечення проти позовних вимог, в тому числі пропуск позивачем строку позовної давності.

Суд вважає, що зазначені заявником обставини, є підставою для скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Суд відхиляє вимоги щодо передачі справи за підсудністю до м. Запоріжжя, за місцем фактичного проживання відповідача, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 27, ст. 31 ЦПК України щодо підсудності справ за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача. Будь-яких доказів щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або перебування відповідача в м. Запоріжжя, заявник не надав.

Керуючись ст. ст. 286- 288 ЦПК України, суд, —

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- задовольнити.

Скасувати заочне рішення Олександрівського районного суду від 01.06.2017 року по цивільній справі N 240/254/17 за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 15 травня 2018 року о 14:00 годині.

Визначити відповідачу строк 5 (п’ять) днів з дня вручення ухвали для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощенного позовного провадження.

Встановити відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України. До відзиву додаються: — докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; — документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (відповідачу).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред’явити зустрічний позов.

Встановити строк позивачу для подання до суду відповіді на відзив, а відповідачу — заперечення протягом пяти днів із дня отримання відзиву та відповіді.

Копії відповіді та заперечення одночасно з поданням до суду повинні бути надіслані іншим учасникам справи.

Інформацію щодо справи, яка розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному вебпорталі судової влади в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud0537/.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслати відповідачу (розмістити на офіційному веб-порталі судової влади України).

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена лише щодо мотивів порушення правил підсудності в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Олександрівський районний суд Донецької області.

Суддя: Олександрівського

районного суду ОСОБА_3

Решение суда от 20.07.2018 г. о взыскании 3720,00 грн.

РІШЕННЯ ВІД 20.07.2018 № 240/254/17 ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

справа N 240/254/17

провадження N 2/240/115/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року смт Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області

у складі:

головуючого: — судді Попович І.А.

за участі:

представника позивача: — ОСОБА_1

представників відповідача: — ОСОБА_2, ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

секретаря судового засідання:-ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт Олександрівка цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, —

ВСТАНОВИВ:

18.04.2017 року позивач звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості у розмірі 28361,01 грн. за кредитним договором N б/н від 24.09.2010 року та судових витрат.

01.06.2017 року винесене заочне рішення, яким позовні вимоги банку були задоволені частково.

07.03.2018 року ОСОБА_6 звернувся до Олександрівського районного суду Донецької області із заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 13 березня 2018 року у відповідності до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, заяву було залишено без руху.

19.03.2018 року заявником виконано вимоги ухвали від 13 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 27.03.2018 року заочне рішення від 01.06.2017 року було скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 15.05.2018 року було відмовлено в клопотанні представника відповідача про передачу справи за підсудністю. Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, задоволено.

Ухвалами суду від 23.05.2018 року, 31.05.2018 року, 12.06.2018 року, 26.06.2018 року задоволено клопотання представника відповідача про перерву в судовому засіданні та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалами суду від 12.06.2018 року та 09.07.2018 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що відповідач відповідно до договору N б/н від 24.09.2010 року отримав кредит у розмірі 2400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним і Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, а саме — надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором, відповідач станом на 31.01.2017 року має заборгованість 28361,01 грн., яка складається з наступного: 1778,39 грн. заборгованість за кредитом; 21405,91 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3350 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи — 500,00 грн. (фіксована частина); 1326,72 грн. (процента складова).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Також надав суду відповідь на відзив, відповідно до якої, «ПриватБанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг, тобто правила та умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам, які отримують доступ до всіх без виключення послуг Банку. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в якій зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, і зобов’язується виконувати викладені умови в тому числі з умовами та правила обслуговування по платіжним картам розташованим на сайті банку. На підставі поданої заяви, що разом з умовами та правилами зі зразками підписів та відбитків печатки, тарифами складають договір про надання банківських послуг, відповідачу було відкрито картковий рахунок N 4149437412352302. Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами, тобто відповідачу були зрозумілі умови договору. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці (а. с. 208-213 т. 1).

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Представник відповідача ОСОБА_3 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що відповідач не був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифами банку, оскільки не підписував їх, а тому відсутнє погодження відповідача з цими умовами. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском позовної давності, посилаючись на те, що строк повернення кредиту настав 24.09.2012 року, який відповідає строку дії картки в 2 роки, тобто строк звернення до суду до 24.09.2015 року, а позивач звернувся до суду лише в квітні 2017 року (а. с. 147-150 т. 1).

Суд, дослідивши та оцінивши надані докази, вислухавши сторони вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 24.09.2010 року відповідач уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг, що складається із Анкети-Заяви (далі Заява) про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі Умов), Витягом з тарифів по картам та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг (а. с. 6-31 т. 1). Заява (а. с. 6 т. 1) не містить відомостей щодо найменування картки яку виявив бажання отримати на своє ім’я відповідач, не містить відомостей щодо бажаного кредитного ліміту по платіжній картці «Універсальна/Gold». Анкета-Заява містить підпис відповідача та датована 24.09.2010 року.

Тарифи з обслуговування кредитних карт «Універсальна» містять відомості про базову процентну ставку на місяць по картці «Універсальна/Gold» в розмірі 3,0 % (а. с. 7 т. 1 та а. с. 30 т. 2).

За вимогами п. 1.1.3.2.3 Умов, банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта випискою по картрахунку відповідно п. 1.1.2.1.9. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.

Пункт 1.1.2.1.9. Умов передбачає не менш одного разу на місяць засобом, вказаним в Заяві, надавати утримувачу витяги про стан Картрахунків та проведених за минулий місяць операцій по Картрахункам.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов і правил надання банківських послуг (далі Умов) за користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі, встановленими тарифами банку, з розрахунку 360 календарних діб на рік. В випадку виникнення прострочених зобов’язань на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов, позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

За вимогами п. 2.1.1.5.6 Умов, у разі невиконання зобов’язань за договором позичальник на вимогу банку повинен виконати зобов’язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.

Пункт 2.1.1.7.6 Умов передбачає, що при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості від суми позову.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Умов, у випадку виникнення прострочених зобов’язань клієнт сплачує банку пеню.

Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Відповідно дорозрахунку заборгованостіза договором N б/нвід 24.09.2010 року, укладеного міжПриватБанком таклієнтом ОСОБА_6станом на31.01.2017 р. ік:заборгованість закредитом становить 1778,39 грн.;заборгованість запроцентами 21405,91 грн.;нарахована комісіята пеня 3350,00 грн.;заборгованість посудовим штрафам 1826,72 грн.Разом 28361,02 грн.Останній разборжник сплативу рахунокзаборгованості грошовусуму врозмірі 450 грн.,25.03.2014 року.На вказанудату, процентна ставкастановила 30 %,заборгованість закредитом становила1778,39 грн.,загальна заборгованістьза процентамистановила 95,94 грн.До 14.04.2014 року відповідачунарахована пеняв розмірі50 грн. (а. с. 4-5т. 1).

Суд всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, за своїм внутрішнім переконанням оцінює їх наступним чином.

Анкету-заяву (а. с. 6 т. 1), суд вважає належним та допустимим доказом на підтвердження укладення між сторонами договору приєднання 24.09.2010 року та отримання відповідачем платіжної картки «Універсальна/Gold». При цьому відхиляє доводи позивача, викладені в позовній заяві про отримання відповідачем кредиту в розмірі 2400 грн., оскільки Анкета-заява не містить зазначених відомостей.

При оцінці зазначеного доказу суд приймає до уваги що факт подання анкети-заяви не оспорювався відповідачем та його представниками в судовому засіданні. Суд оцінює анкету-заяву, як достовірний доказ.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що затверджені наказом від 06.03.2010 року N СП-2010-256, суд оцінює як належний та допустимий доказ на підтвердження укладення між сторонами договору приєднання, за умовами визначеними банком (а. с. 8-31 т. 1). Суд погоджується з доводами представника відповідача, відносно змін внесених до Умов, що надані суду в якості доказу в п. 1.1.2.29.8, однак переконаний, що зазначені зміни не порушують права відповідача та не стосуються позовних вимог. Доказів щодо будь-якіх змін в наданих суду Умовах, які б погіршували права боржника, або впливали на порядок розрахунку заборгованості, сплату заборгованості, її розрахунок, відповідач не надав.

Суд відхиляє доводи представників відповідача, щодо необхідності безпосереднього підписання сторонами Умов, оскільки укладений сторонами договір є договором приєднання, умови якого встановлені позивачем в стандартній формі, зазначений договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Розрахунок заборгованості (а. с. 4-5 т. 1), суд визнає належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості відповідача за тілом кредиту в розмірі 1778,39 грн., оскільки зазначена сума заборгованості не оспорювалася відповідачем під час активного користування кредитною карткою та останнього погашення заборгованості. Сума заборгованості за тілом кредиту не оспорювалася стороною відповідача в судовому засіданні та в наданому представником відповідача контр-розрахунку (а. с. 63-71 т. 2). В цій частині суд вважає Розрахунок, достовірним доказом. За тих же обставин, суд також приймає як достовірні відомості, що містяться в розрахунку на дату 25.03.2014 року, щодо загальної заборгованості за процентами в розмірі 95,94 грн.

В частині подальшого нарахування процентів, суд вважає розрахунок недостовірним, оскільки він не відповідає логічному та арифметичному контролю, частково погоджуючись з контр-розрахунком представника відповідача.

В зв’язку з чим суд вважає за необхідне провести власний розрахунок процентів.

Надіслані позивачем електронною поштою на виконання ухвал суду про витребування доказів від 12.06.2018 року та 09.07.2018 року, копії документів, суд визнає недопустимими доказами, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України.

Дослідженні докази, що визнані судом належними, допустимими та достовірними, їх взаємозв’язок у сукупності, є достатнім для вирішення справи по суті.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд напідставі ст. 13ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Зобов’язання боржника за договором повернути кредитору, отриману грошову суму та винагороду за користування грошима, на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов’язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов’язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов’язок з повернення отриманого кредиту та винагороди за користування грошима, а кредитор має право, — вимагати повернення наданого кредиту та сплати процентів.

До правовідносин, які склались між сторонами підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України: якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За статтею 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 634 ЦПК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За вимогами ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон N 1669) встановлено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам — підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Позов містить вимоги про стягнення загальної грошової суми, що є предметом позовних вимог і яка складається з 1778,39 грн. заборгованості за кредитом; 21405,91 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 3350,00 грн. заборгованості за пенею та комісією; а також штраф: 1826,72 грн.

Суд розглянувши вимоги позивача про стягнення 1778,39 грн. заборгованості за кредитом, вважає що ця вимога підлягає задоволенню, оскільки зазначена сума підтверджена наданим позивачем розрахунком та не спростована відповідачем в судовому засіданні.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення: 1826,72 грн. — штрафу, 3350,00 грн. заборгованості за пенею та комісією, 21405,91 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, суд дійшов до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Позивач двічі, з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року підвищував процентну ставку до 34,80 % та 43,20 % відповідно.

При підвищенні процентної ставки з’ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки, дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Пункт 1.1.3.2.3 Умов, надає право банку проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк зобов’язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта випискою по картрахунку відповідно п. 1.1.2.1.9. Пункт 1.1.2.1.9. Умов передбачає не менш одного разу на місяць засобом, вказаним в Заяві, надавати утримувачу витяги про стан Картрахунків та проведених за минулий місяць операцій по Картрахункам.

Оскільки Заява (а. с. 6 т. 1) не містить передбаченого п. 1.1.2.1.9. Умов, засобу надавати утримувачу витяги про стан Картрахунків, а позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вимог п. 1.1.2.1.9. та п. 1.1.3.2.3., суд дійшов до висновку про невідповідність розрахунку процентів з урахуванням підвищеної процентної ставки з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року.

До цього висновку суд дійшов з урахуванням встановленої в судовому засіданні обставини, що відповідач кредитною карткою, починаючи з 25.03.2014 року не користується, будь-яких грошових витрат не здійснював, а тому підстави для нарахування йому з 01.09.2014 року процентів за користування кредитом в розмірі 34,80 % на рік (2,9 % на місяць), а з 01.04.2015 року 43,20 % на рік (3,6 % на місяць) відсутні.

Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором необхідно використовувати встановлену банком 01.01.2013 року процентну ставку 2,5 % щомісяця, що складає 30,00 % річних, що була встановлена банком під час користування відповідачем кредитною карткою та виконання ним своїх зобов’язань за кредитним договором.

Розрахунок заборгованості за процентами містить також коефіцієнт «2», який в розрахунку зазначений як, ставка пені. Однак при арифметичній перевірці розрахунку вбачається, що зазначений коефіцієнт застосований для збільшення процентної ставки вдвічі.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обізнаності відповідача при приєднані до Умов про можливе подвійне нарахування процентів та на підтвердження того, що відповідач повідомлявся про нарахування процентів у подвійному розмірі.

Під час арифметичної перевірки розрахунку нарахованих процентів, судом встановлено, що позивач нараховував проценти на всю суму заборгованості з урахуванням в тому числі нарахованих процентів у попередньому місяці, що не відповідає вимогам ст. ст. 5361048 ЦК України щодо сплати процентів тільки за користування чужими грошовими коштами та суми позики. Нараховані на заборгованість по тілу кредиту та не сплачені проценти на переконання суду не можуть бути враховані як заборгованість на яку в подальшому нараховуються проценти, оскільки ці грошові суми не надавалися в користування відповідачу.

Представник позивача в судовому засіданні не зміг підтвердити зазначене нарахування процентів і вимогами Умов.

З урахуванням викладеного, суд керуючись принципом пропорційності, вважає за необхідне провести власний розрахунок процентів за кредитом.

Заборгованість за тілом кредиту, згідно доданого до позову розрахунку заборгованості, становить — 1778,39 грн., проценти за користування кредитом з 31.03.2014 року по 31.01.2017 року становлять: 1778,39 грн. (заборгованість за кредитом) х 2,5 % (ставка відсотків на місяць) х 1038 (кількість днів заборгованості з 31.03.2014 року по 31.01.2017 року) = 1845,97 грн.

З урахуванням заборгованості за процентами відповідача яка склалась до 31.03.2014 року в сумі 95,94 грн., загальна сума заборгованості за відсотками яка підлягає стягненню становить 1941,91 грн. (1845,97+95,94).

Село Новопригоже Олександрівського району Донецької області, де на момент пред’явлення позову був зареєстрований відповідач (а. с. 40 т. 1), внесене до Додатку до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. N 1275-р «ПЕРЕЛІК населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Позивач надав суду розрахунок без урахування вимог Закону України N 1669 та Додатку до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. N 1275-р, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні штрафів та пені нарахованої після 14.04.2014 року. Пеня нарахована до 14.04.2014 року складає суму у розмірі 50 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку (ч. 1). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У своєму відзиві від 15.05.2018 року, відповідач просить застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності.

Суд вважає за необхідне відмовити відповідачу в застосуванні загальної позовної давності, оскільки, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач останній платіж на погашення кредиту вніс 25.03.2014 року в розмірі 450 грн. Строк внесення щомісячних платежів відповідно до довідки про умови кредитування (а. с. 30 т. 2) здійснюється до 25 числа місяця, наступного за звітнім. Тобто, сплачена відповідачем 25.03.2014 року сума заборгованості в розмірі 450 грн. враховувалась в погашення кредиту за лютий 2014 року. За березень 2014 року, відповідач зобов’язаний був сплатити кошти в погашення кредиту до 25 квітня 2014 року. Таким чином, дата 26 квітня 2014 року є датою початку обчислення строку перебігу загальної позовної давності в три роки, який на момент пред’явлення позову позивачем 18.04.2017 року, не сплив.

Що стосується застосування спеціальної позовної давності строком в один рік яка застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбаченої ст. 258 ЦК України, суд вважає, що вона підлягає застосуванню оскільки останній платіж відповідач сплатив 25.03.2014 року, а позивач звернувся до суду 18 квітня 2017 року. Отже позивач пропустив річний строк позовної давності. Тому у стягненні пені в розмірі 50 грн. нарахованої до 14.04.2014 року необхідно відмовити через пропущення спеціального строку позовної давності.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року (справа N 6-14 цс14), згідно якої перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Судові витрати позивача по оплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, в розмірі 209,88 грн.

На підставі зазначеного, ст. ст. 256258264267526530536550610-6126161054 ЦК України, Закону України «Про тимчасовізаходи наперіод проведенняантитерористичної операції»,Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. N 1275-р «ПЕРЕЛІК населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», та керуючись ст. ст. 211121376-83263-265 ЦПК України, —

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості у розмірі 28361,01 грн. за кредитним договором N б/н від 24.09.2010 року, — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 3720 (три тисячі сімсот двадцять) гривень 30 коп. за кредитним договором N б/н від 24.09.2010 року, яка складається з: 1778,39 грн. заборгованості за кредитом; 1941,91 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 209,88 грн.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20.07.2018 року.

Повний текст рішення складено 24.07.2018 року.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Олександрівський районний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ — 14360570.

Відповідач: ОСОБА_6, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1.

Суддя: Олександрівського

районного суду ОСОБА_7

Определение суда от 06.11.2018 г. о взыскании 4726,33 грн. переплаченных заемщиком

УХВАЛА ВІД 06.11.2018 № 240/254/17 ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Справа N 240/254/17

Номер провадження N 6/240/26/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року Олександрівський районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Щербак Ю.В.,

за участі:

секретаря судового засідання — Осадчої Л.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Олександрівка заяву представника боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, та стягнення безпідставно одержаних стягувачем коштів,

ВСТАНОВИВ:

Представник боржника ОСОБА_2- ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчих листів, виданих за рішенням Олександрівського райсуду Донецької області від 01 червня 2017 року та від 20 липня 2018 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, такими, що не підлягають виконанню, а також стягнення безпідставно одержаних стягувачем коштів в сумі 5045,27 грн.

Подану заяву обґрунтовано тим, що заочним рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 01 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором N б/н від 24.09.2010 р. у розмірі 23884,3 грн. та звернуто до виконання за виконавчим листом N 240/254/17 від 10.07.2017 року. За період часу з 01.10.2017 р. по 30.04.2018 р. в порядку виконання вищезазначеного виконавчого листа з боржника було стягнуто 8765,47 грн.

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 27 березня 2018 року заочне рішення скасовано та призначено до розгляду.

20 липня 2018 року рішенням Олександрівського районного суду Донецької у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором N б/н від 24.09.2010 р. у розмірі 3720,3 грн., рішення набрало законної сили 25 вересня 2018 року. При ухваленні рішення не було взято до уваги, що з ОСОБА_2 стягнуто кошти за виконавчим листом за попереднім рішенням суду.

У зв’язку з тим, що з ОСОБА_2 зайве стягнуто 5045,17 грн. та заборгованість сплачена повністю,представник боржника просить визнати виконавчі листи, видані на підставі рішень Олександрівського районного суду Донецької області від 01.06.2017 р. та від 20.07.2018 р. у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, такими, що не підлягають виконанню та стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на

користь ОСОБА_2 безпідставно одержані кошти у розмірі 5045,27 грн.

ОСОБА_3 Олександрівського РВ ДВС в судове засідання не з’явився, просить розглянути справу без його участі.

Боржник та його представник у судове засідання не з’явилися, про день слухання повідомлені.

Згідно ч. 3 ст. 432 ЦПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

В силу положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд встановив таке.

Заочним рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 01 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором N б/н від 24.09.2010 р. у розмірі 23884,3 грн. та звернуто до виконання за виконавчим листом N 240/254/17 від 10.07.2017 року.

Постановою заступника начальника Олександрівського відділу ДВС від 15 вересня 2017 року відкрито виконавче провадження N 54718574 з примусового виконання виконавчого листа N 240/254/17 від 10 липня 2017 року, виданого Олександрівським районним судом Донецької області по даній цивільній справі.

За довідками ПРАТ «Запоріжкокс» за період часу з 01.10.2017 р. по 30.04.2018 р. в порядку виконання вищезазначеного виконавчого листа з боржника було стягнуто 8446,63 грн. на погашення заборгованості,а саме:

жовтень 2017 р.- 610 грн.,листопад 2017 р.-1027 грн.,грудень 2017 р.-1027 грн.,січень 20178 р.-1504 грн.,лютий 2018 р.-1419 грн.,березень 833 грн.,квітень 2026,63 грн.

Крім того,у жовтні 2017 р.з боржника стягнуто виконавчий збір у сумі 238,84 грн. та витрати 80 грн.

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 27 березня 2018 року заочне рішення скасовано та призначено до розгляду.

20 липня 2018 року рішенням Олександрівського районного суду Донецької у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором N б/н від 24.09.2010 р. у розмірі 3720,3 грн., рішення набрало законної сили 25 вересня 2018 року.

Виконання судових рішень це підсумковий етап у процесі реалізації захисту цивільних прав. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого щодо тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї визнано Україною як учасницею цієї Конвенції, вказує на те, що в розумний строк розгляду справи включається період від надходження до суду заяви до закінчення виконання рішення суду.

Разом із тим, згідно до положень, викладених в ч. ч. 1,2 ст. 432 ЦПК України вбачається, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Підстави для цього зазначені у ч. 2 ст. 432 ЦПК України, а саме: суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як зазначено у п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 8 від 25 вересня 2015 року «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах»,наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, Підстави припинення цивільно-правових зобов’язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п’ятої ЦК України. Так, зобов’язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов’язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов’язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);коли виконавчий лист виданий помилково по рішенню, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа;помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа по справі рішення суду було скасоване;видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дублікату;пред’явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред’явлення цього листа до виконання.

Судом встановлено та підтверджено письмовим доказом, що постановою заступника начальника Олександрівського відділу ДВС від 17 травня 2018 року про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження N 54718574 з примусового виконання виконавчого листа N 240/254/17 від 10 липня 2017 року, виданого Олександрівським районним судом Донецької області по даній цивільній справі закінчено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України » Про виконавче провадження» у зв’язку з подачею письмової заяви стягувача про повернення виконавчого документа, в той час як в постанові обґрунтування зазначені: » згідно ухвали Олександрівського районного суду N 240/254/17 скасовано заочне рішення Олександрівського райсуду від 01.06.2017 р.»,а це є підставою для закінчення виконавчого провадження за п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження»

Отже, оскільки виконавчий лист по даній справі був пред’явлений до примусового виконання рішення,а 17 травня 2018 року на підставі постанови державного виконавця виконавче провадження N 54718574 з примусового виконання виконавчого листа N 240/254/17 від 10 липня 2017, виданого Олександрівським районним судом Донецької області 10 липня 2017 року по даній цивільній справі закінчено, суд вважає, що звернення представника боржника ОСОБА_1 до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню на даний час (коли виконавче провадження завершене), є безпідставним.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження. У зв’язку з цим у разі, якщо виконавчий лист вже пред’явлено до виконання, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає. Виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на підставі зазначеного.

Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року по справі N 755/15479/14-ц.

Згідно з ч. 4 ст. 432 ЦПК, якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника, стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Для цього боржник до заяви має додати доказ виконання рішення суду (платіжні документи, акт державного виконавця тощо).

Представником боржника надано довідку про стягнуті суми за виконавчим документом N б/н від 19 вересня 2018 р.,в якій зазначено,що за період часу з 01.10.2017 р. по 30.04.2018 р.з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість на загальну суму 8765,47 грн.

За довідками ПРАТ «Запоріжкокс»,що містяться в матеріалах виконавчого провадження, за період часу з 01.10.2017 р. по 30.04.2018 р. в порядку виконання вищезазначеного виконавчого листа з боржника було стягнуто 8446,63 грн. на погашення заборгованості, та окремо у жовтні 2017 р., з боржника стягнуто виконавчий збір на користь державної виконавчої служби у сумі 238,84 грн. та витрати 80 грн., що не були враховані представником стягувача.

Отже, з огляду на викладене,поверненню підлягають стягнуті з ОСОБА_2 на користь ПАБ КБ «ПриватБанк» кошти за виконавчим листом N 240/254/17 від 10.07.2017 р. в сумі:

8446,63 грн.- 3720,3 грн.=4726,33 грн.

Стосовно вимог представника боржника щодо визнання таким,що не підлягає виконанню виконавчого листа виданого Олександрівським райсудом Донецької області на виконання рішення від 20.07.2018 р. у справі N 240/254/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ заборгованості 3720,3 грн. слід зазначити, що вони є безпідставними, так як виконавчий лист взагалі судом не видавався.

Керуючись ст. 432ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Заяву представника боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 безпідставно одержані кошти у сумі 4726,33 грн. за виконавчим листом N 240/254/17 від 10.07.2017 року виданим на підставі рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 01 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ » ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В іншій частині-відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Олександрівський районний суд Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Щербак Ю.В.

 

Одна мысль о “Выигран спор с Приватбанком по кредитной карте. Сумма долга уменьшена

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

×