В октябре 2015 г. ПАТ КБ «Приватбанк» обратился в суд с иском к нашим клиентам: должнику и поручителю.

В ходе рассмотрения дела нами было установлено, что при оплате кредита через Приватбанк, в квитанциях указывался МФО Акцент-Банка, а не Привата.

Представитель банка спустя пол года рассмотрения дела предоставил доказательства того, что права требования по кредиту были переуступлены в пользу Акцент-Банка.

При этом представитель Приватбанка считал что имеет право на подачу иска в интересах Акцент-Банка, ссылаясь на договор аутсорсинга, срок действия которого закончился.

Также нами был подан иск о признании недействительным пункта договора об оплате комисий заемщику, дело было выиграно, почитать подробнее можно тут:

После в системе «Приват-24» удалось получить справку об отсутствии долга перед Приватбанком. На данную справку в любом отделении банка можно поставить мокрую печать, что и было сделано.

Справка выглядит так:

Инструкция как получить справку

Приват24 — Все услуги — Услуги — Сервис справок — Создать справку

На основании сбораных документов, доказательств и возражений, 20.07.2018 г. судом было вынесено решение об отказе Приватбанку в взыскании долга с должника и поручителя.

[irp]
Решение от 20.07.2018 г. об отказе в иске банка

Справа N 311/3889/15-ц

Провадження N 2/311/58/2018

20.07.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого — судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» (юридична адреса: вул.Грушевського буд. 1 «Д» м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків — НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3,зареєстрована заадресою:ІНФОРМАЦІЯ_4 (реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків -НОМЕР_2)про стягненнязаборгованості закредитним договором, —

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2015 року позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство ОСОБА_2 «ПриватБанк» звернулося до Василівського районного суду Запорізької області з позовом, який в подальшому був уточнений в редакції від 09.02.2017 року (т. 1 а. с. 171-178), до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить: стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором N ZPVAGK00002557 від 22.08.2007 року в розмірі 7584,35 доларів США (що за курсом 21,99 грн., відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.09.2015 року, складає 166779,79 гривень), а також судові витрати по справі. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 22.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір N ZPVAGK00002557 від 22.08.2007 року, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов?язався надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 21644,00 доларів США, на термін до 20.08.2027 року, а позичальник ОСОБА_3 зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановленими кредитним договором.

Відповідно до укладеного кредитного Договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальнику ОСОБА_3 повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору, у випадку порушення зобов’язань за кредитним договором, позичальник ОСОБА_3 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за кредитним договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 21644,00 доларів СІЛА.

В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором N ZPVAGK00002557 від 22.08.2007 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та поручителем ОСОБА_4 було укладено 22.08.2007 року Договір поруки.

Відповідно до п. 5 вказаного Договору поруки ПАТ КБ «ПриватБанк» було направлено на адресу відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 письмову вимогу із зазначенням невиконання зобов’язань за кредитним договором N ZPVAGK00002557 від 22.08.2007 року.

В порушенняумов кредитногоДоговору, станом на16.09.2015 року відповідачіОСОБА_3та ОСОБА_4 мають заборгованістьза кредитнимдоговором N ZPVAGK00002557від 22.08.2007 року узагальному розмірі-7584,35 доларів США, яка складаєтьсяіз:заборгованості закредитом всумі 6433,28 доларів США;заборгованості попроцентам закористування кредитомв сумі 424,56 доларів США, заборгованості покомісії закористування кредитом- 252,00 доларів США, пені занесвоєчасність виконаннязобов’язань задоговором -102,52 доларів США, а такожштрафи, відповідно доДоговору, а саме:штраф (фіксованачастина) 11,37 доларів США, штраф (процентнаскладова) 360,62 доларів США.До теперішньогочасу відповідачіОСОБА_3,ОСОБА_4заборгованість закредитним договором N ZPVAGK00002557від 22.08.2007 року удобровільному порядкуне погасили, тому позивачАТ КБ «ПриватБанк» вимушенийзвернутися досуду зданим позовомза захистомсвоїх порушенихправ таохоронюваних закономінтересів.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2015 року відкрито провадження у даній цивільній справі (а. с. 28 том N 1)

25 листопада 2015 року відповідачем ОСОБА_3 подана апеляційна скарга на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області про відкриття провадження по справі від 22.10.2015 року (а. с. 44 том N 1).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 січня 2016 року задоволено клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 (а. с. 57 том N 1).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2016 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 призначено до розгляду (а. с. 59 том N 1).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, ухвалу судді Василівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2015 року в цій справі залишено без змін (а. с. 67-69 том N 1).

16 березня 2016 року відповідачкою ОСОБА_6 подана апеляційна скарга на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області про відкриття провадження по справі від 22.10.2015 року (а. с. 79 том N 1).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу судді Василівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2015 року у цій справі визнано неподаною та повернуто останній (а. с. 100,121 том N 1).

05 грудня 2016 року відповідачем ОСОБА_3 подані заперечення на позовну заяву (а. с. 144-146 т. 1).

10 лютого 2017 року в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_8 акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» ОСОБА_9 подано уточнену позовну заяву в редакції від 09.02.2017 року до справи N 311/3889/15-ц (22ц/778/391/16) про стягнення заборгованості (а. с. 171-172 т. 1), а також подані письмові пояснення з обґрунтуваннями заявлених позовних вимог (т. 1 а. с. 173-178).

24 лютого 2017 року представником відповідачів ОСОБА_3. ОСОБА_4Ю — адвокатом ОСОБА_10 подано письмові заперечення на позовну заяву (а. с. 196-197 том N 1).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 14 червня 2017 року за клопотанням представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 — адвоката ОСОБА_11 — зупинено провадження у даній цивільній справі до набрання законної сили судового рішення по цивільній справі N /317/722/2017 (провадження N 2/317/523/2017), яка перебуває в провадженні Запорізького районного суду Запорізької області, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору поруки недійсними, застосування наслідків недійсності правочину (а. с. 236 том N 1).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2018 року поновлено провадження по цивільній справі (а. с. 2 том N 2).

07.05.2018 року представником відповідача ОСОБА_3 — ОСОБА_10 подано відзив на позовну заяву (а. с. 5-6, 18-21 том N 2).

Відповідно до наданого позивачем листа за N Е.65.0.0.0/3-365676 від 07.07.2018 року позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» змінено назву на Акціонерне товариство КБ «ПриватБанк», з 21.05.2018 року.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 товариства КБ «ПриватБанк» повторно не з?явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте у п. 3 змісту уточненої позовної заяви в редакції від 09.02.2017 року (т. 1 а. с. 171-172) та в письмовій заяві представника ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_9, яка міститься в матеріалах справи (т. 1 а. с. 138) висловлено прохання розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, їх представник в особі адвоката ОСОБА_10, в судове засідання повторно не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку (т. 2 а. с. 14-16,27). Проте, у письмовій заяві про доручення письмового доказу, представник відповідачів адвокат ОСОБА_10 висловив прохання проводити судовий розгляд без його участі та у відсутність відповідачів по справі, за наявними в матеріалах справи доказами (т. 2 а. с. 22,23,28).

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, об’єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку в сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 134381 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов’язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною2 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Статтею 204Цивільного кодексуУкраїни проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що 22 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством ОСОБА_2 банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір N ZPVAGK00002557 від 22.08.2007 року, за умовами якого ОСОБА_2 надав позичальнику ОСОБА_3 кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу, на строк по 20.08.2027 року включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 21644,0 долара США на наступні цілі: 18000 доларів США на придбання житлової нерухомості, а також у розмірі 3644 доларів США на сплату страхових платежів (п. п. 2.1.3, 2.2.7 Договору), зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 00 % від суми виданого кредиту, щомісячної комісії 0,2 % від суми наданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту позичальник додатково сплачує за користування кредитом 00 % від суми кредиту, що погашається достроково (п. 3.11, п. 7.5 Договору) та винагороди за проведення додаткового моніторингу, що дорівнює сумі залишку коштів між сплаченими Позичальником на день здійснення моніторингу коштами і нарахованими Банком на останній день сплати (п. 6.2 Договору), що підтверджується кредитним договором N ZPVAGK00002557 від 22.08.2007 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а. с. 15-17).

Для забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 своїх зобов’язань перед кредитором, відповідно до кредитного договору N ZPVAGK00002557 від 22.08.2007 року, між Закритим акціонерним товариством ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір від 22.08.2007 року, який було зареєстровано за N 2504 приватним нотаріусом Василівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_12. Предметом іпотеки за Іпотечним договором виступило нерухоме майно, а саме будинок N 4, яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 61,2 кв. м, житловою площею 37,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область Василівський район смт Степногірськ вул. Лесі Українки, копія якого міститься в матеріалах справи (а. с. 220-223).

22 серпня 2007 року, з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань перед кредитором, відповідно до кредитного договору N ZPVAGK00002557 від 22.08.2007 року, між Закритим акціонерним товариством ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки N ZPVAGK00002557, копія якого міститься в матеріалах справи (а. с. 18), та у відповідності до пункту 1 вказаного Договору поруки, поручитель ОСОБА_6 зобов’язалася перед Кредитором нести відповідальність у повному обсязі за виконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань по кредитному договору N ZPVAGK00002557 від 22.08.2007 року, у тому ж розмірі що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (п. 2 Договору поруки).

Відповідно до п. 4 договору поруки N ZPVAGK00002557 від 22.08.2007, у разі невиконання (неналежного виконання) боржником ОСОБА_3В своїх зобов’язань по кредитному договору N ZPVAGK00002557 від 22.08.2007 року, поручитель ОСОБА_6Ю та боржник ОСОБА_3 несуть відповідальність перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. п. 7.1.,7.2 позичальник зобов’язався щомісячно надавати Банку кредитні кошти у розмірі 212,34 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсоткам, винагороди. Для виконання даного кредитного договору, ОСОБА_2 відкриває Позичальникові рахунок N 29093055730194 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам. (а. с. 17 т. 1)

Пунктом 7.1 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов’язується щомісячно у період з «22» по «29» число кожного місяця, здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані Банком проценти мінімально необхідний платіж у сумі 212,34 доларів США, з кінцевим терміном повернення кредиту 20.08.2027 року.

Відповідно до п. 7.1 у разі порушення вищевказаних термінів оплати чи оплати заборгованості не в повному обсязі на 120 календарних днів, — Позичальник зобов’язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

На виконанняумов Кредитногодоговору N ZPVAGK00002557від 22.08.2007 року, ОСОБА_2 належним чиннимвиконав взятіна себезобов’язання та надавпозичальнику ОСОБА_3кредитні коштив сумі 21644,00 доларів США (т. 1 а. с. 187).

01листопада 2007 року ЗАТКБ «ПриватБанк» уклав зЗАТ «Акцент-Банк» договір факторингу N 1,за якимкредитор заплату відступивправа вимогидо боржників, у томучислі іза вищевказанимкредитним договором N ZPVAGK00002557від 22.08.2007 року, що підтверджується копією договору факторингу N 1 від 01.11.2007 року та Витягом з додатка до договору факторинга, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а. с. 179-180,181).

У жовтні2015 року ПАТКБ «ПриватБанк» звернувся досуду ізпозовом’який вподальшому уточнивв редакціївід 09.02.2017 року допозичальника ОСОБА_3про стягненнясолідарно звідповідачів заборгованостіза кредитнимдоговором N ZPVAGK00002557від 22.08.2007 року, яка виникла станом на 16.09.2015 року, у загальному розмірі в розмірі 7584,35 доларів США (що за курсом 21,99 грн., відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.09.2015 року, складає 166779,79 гривень), а також стягнути судові витрати по справі (т. 1 а. с. 171-172).

ПАТ КБ «ПриватБанк» є неналежним позивачем.

З моменту укладення договору факторингу право вимоги за кредитним договором N ZPVAGK00002557 від 22 серпня 2007 року перейшло від ПАТ КБ «ПриватБанк» до ЗАТ «Акцент-Банк».

Проте, незважаючи на це, ПАТ КБ «ПриватБанк» від свого імені 21 жовтня 2015 року звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості, посилаючись на порушення своїх прав щодо неотримання всіх нарахованих сум заборгованості, та просить стягнути їх на свою користь.

Відповідно дост. 4 ЦПК України, права ПАТ КБ «ПриватБанк» не були порушені відповідачами, оскільки ще 01 листопада 2007 року відбулось відступлення права вимоги за цим кредитним договором ЗАТ «А-Банк», що, в свою чергу, припинило права ПриватБанк на отримання будь-яких грошових коштів за вищевказаним кредитним договором на свою користь.

Посилання представникаПАТ КБ «ПриватБанк» про таке його право, надане за договором аутсорсингу, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного

Зміст договору аутсорсингу полягає у виконанні певних функції і робіт, які традиційно вважаються «внутрішніми» і виконуються штатними працівниками, шляхом залучення зовнішніх незалежних сторін на договірній основі, та використовується такий договір для оптимізації витрат і процесів у банку. Відповідно до договору аутсорсингу замовник доручає підряднику виконання робіт, таких як здійснення частини виробничого процесу або навіть усього виробничого процесу, надання послуг із залучення робочої сили або забезпечення допоміжної діяльності.

В матеріалах справи мається також договір N 1.07 надання послуг (аутсорсингу) від 01 листопада 2007 року, укладений між ЗАТ «Акцент-Банк» як замовником та ЗАТ «ПриватБанк» як виконавцем про надання у розпорядження замовника своїх працівників для надання послуг (т. 1 а. с. 182-183).

Пунктом 1.4 Додаткової угоди N 1 від 26 грудня 2007 року до договору аутсорсингу передбачено, що до числа послуг замовника включено надання виконавцем послуг щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, а саме: здійснення від свого імені або від імені замовника дій, спрямованих на погашення заборгованості, яка виникла за кредитними договорами, стороною в яких виступає замовник, у звязку з чим представляти інтереси замовника в судах всіх інстанцій з правами, які надані позивачу. Замовник видає виконавцю довіреність, в якій детально відображено зміст повноважень, які виконавець виконує від імені замовника (а. с. 184-185).

01.11.2012 року між сторонами ПАТ «А-Банк» як замовником та ПАТ «ПриватБанк» було укладено додаткову угоду N 2 до договору аутсорсингу N 1.07, згідно якого пункт 1.4 договору також передбачав видачу замовнику відповідної довіреності на представлення інтересів замовника (т. 1 а. с. 186).

Таким чином, за своєю правовою природою договір аутсорсингу є договором щодо надання послуг із залученням персоналу виконавця для виконання внутрішньої роботи замовника, що зазначається, зокрема, в договорі аутсорсингу N 1.07 та вищевказаній додатковій угоді N 1 від 26 грудня 2007 року. Виходячи зі змісту аутсорсингу та умов укладеного між двома банками договору аутсорсингу, ПАТ КБ «ПриватБанк» може тільки представляти інтереси ПАТ «Акцент-Банк» у суді з усіма правами позивача на підставі наданої довіреності, але не може самостійно виступати позивачем у справі про стягнення на свою користь заборгованості за кредитним договором, права за яким були відступлені ЗАТ «Акцент-Банк» згідно з договором факторингу N 1 від 01 листопада 2007 року, оскільки це суперечить умовам договору факторингу та правовій природі цього договору.

Вищевикладені обставини також підтверджуються рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17.08.2017 року (справа N /317/722/2017; провадження N 2/317/523/2017), яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ КБ «Акцент-Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору поруки недійсними, застосування наслідків недійсності правочину — задоволені частково. Визнано пункт 7.1 Кредитного договору N ZPVАGK00002557 від 22.08.2007 року, укладений між Закритим акціонерним товариством ОСОБА_2 банк «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк») та ОСОБА_3 в частині сплати позичальником щомісячної комісії на користь банку в розмірі 0,2 % від суми наданого кредитунедійсним з моменту укладення кредитного договору. Застосувано наслідки недійсності правочину та зобов?язано ПАТ «Акцент-Банк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором шляхом зарахування сплаченої комісії в рахунок погашення кредиту та перерахуванням розміру нарахованих відсотків у зв?язку з зміною розміру заборгованості за тілом кредиту. В решті позовних вимог відмовлено.

Дане рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17.08.2017 року сторонами не оскаржено та набрало законної сили 29.08.2017 року, копія якого міститься в матеріалах справи (т. 2 а. с. 7-9).

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вищевказаним судовим рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17.08.2017 року встановлено, що 22.08.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк», та ОСОБА_3булоукладенокредитний договір N ZPVAGK00002557 на суму 18 000,00 доларів США.

Згідно із п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази щодо набуття ПАТ КБ ПриватБанк права нового кредитора.

Заміна кредитора у зобов’язанні — це така правова конструкція, що передбачає перехід від первісного кредитора до нового прав та обов’язків у зобов’язанні.

За змістом п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК Українивідступлення права вимоги ототожнюється з заміною кредитора, що здійснюється у зв’язку з переданням ним своїх прав іншій особі на підставі правочину, що спрямований на здійснення такої заміни.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна кредитора у зобов’язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є частковим правонаступництвом (сингулярним правонаступництвом).

Пунктом 3 вищенаведеного договору передбачено використання на умовах договору аутсорсингу працівників публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» по усім напрямкам поточної діяльності публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк».

За змістом договору між публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» про надання послуг (аутсорсинг) від 1 листопада 2007 року N 1.07 замовником є ОСОБА_5 акціонерне товариство «Акцент-Банк», виконавцем — ОСОБА_5 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Згідно із п. 1.1 наведеного договору виконавець надає у розпорядження замовника своїх працівників для здійснення послуг замовника, а замовник зобов’язується оплатити послугу виконавця на умовах, встановлених у додатку 1, яке є невід’ємною частиною договору.

Аутсорсинг — передача компанією частини її завдань або процесів стороннім виконавцям на умовах субпідряду, тобто це угода, за якою робота виконується людьми з зовнішньої компанії.

На підставі п. 1 додаткової угоди N 1від 26 грудня 2007 року додоговору між публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» про надання послуг (аутсорсинг) від 1 листопада 2007 року N 1.07 до колапослуг включено надання виконавцем замовнику послуг щодо стягнення заборгованості із боржників замовника, а саме здійснення від свого імені або від імені замовника дій, спрямованих на погашення заборгованості, яка виникла із кредитних договорів, стороною у яких є замовник.

Отже, договір між ОСОБА_5 акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_5 акціонерним товариством «Акцент-Банк» про надання послуг (аутсорсинг) від 1 листопада 2007 року N 1.07 не дає підставдля висновку про заміну кредитора у зобов’язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) та різновид правонаступництва.

У даному випадку ОСОБА_5 акціонерним товариством «ПриватБанк» вчинено дії з стягнення заборгованості із боржників ОСОБА_8 акціонерного товариства комерційного банку «Акцент-Банк», за відсутністю визначених повноважень.

У відповідності дост. 30 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідност. 124 Конституції Українита ч. 1, 2ст. 3 ЦПКкожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Спором визнаються будь-які непорозуміння між субєктами права і достатньою підставою для вступу у процес і набуття правового статусу позивача є суб’єктивна впевненість, що права особи порушені, оспорені чи невизнані.

Наявність чи відсутність між сторонами правовідносин, суд вирішує під час ухвалення рішення, зокрема, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин (п. 3 ч. 1ст. 214 ЦПК).

З огляду на викладені правові норми, позивачем є особа, на захист прав та інтересів якої відкрито провадження у справі. З цього випливає, що позовна заява подається для захисту порушених прав, а саме порушення в часі повинно існувати до відкриття провадження у справі.

Таким чином, зважаючи на обставини справи та викладені правові норми, що внаслідок відступлення ПАТ КБ «ПриватБанк» права вимоги ПАТ «Акцен-Банк», до відповідача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, між позивачем та відповідачами відсутні будь-які правовідносини, а тому права ПАТ КБ «ПриватБанк» не порушені, а ті права, які порушені, ПАТ КБ «ПриватБанк» не належать.

Окрім того, укладений 01 листопада 2007 року Договір N 1.07 надання послуг (аутсорсинг) між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцен-Банк», лише делегує право представництва інтересів «Акцен-Банк», а не заміну сторони у зобов’язанні.

За таких обставин, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_8 акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів немає.

Та, крім того, в ході судового розгляду справи представником відповідачів ОСОБА_10 надано оригінал довідки ПАТ КБ ПриватБанк за вих. N А1F5VV9ОТ9452VR2 від 15.06.2018 року, з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором N ZPVAGK00002557 від 22.08.2007 року немає. Дата закриття кредиту — 28.12.2007 року (т. 2 а. с. 29).

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає необхідним відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову в повному обсязі.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд також відмовляє позивачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у відшкодуванні понесених ним судових витрат у вигляді судового збору, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 9,12,13,81,141,259,263-265268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п. п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_13

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.