Решение суда о прекращении поручительства с ООО «Порше Мобилити» поддержано апелляционной инстанцией.

07.12.2016 г. Хортицким районным судом г. Запорожья вынесено решение о признании прекращенной поруки по договору с ООО «Порше Мобилити».

Суд учеел тот факт, что направив на адрес заемщика требование о полном возврате кредита, кредитор изменил срок возврата кредита, в связи с чем должен был обратиться с иском к поручителю в течении шести месяцев, чего им совершено не было.

Не согласившись с решением суда, юристы ООО «Порше мобилити» подали апелляционную жалобу.

23.02.2017 р. определением апелляционной инстанции решение от 07.12.2016 было оставлено в силе. Апелляционный суд подтвердил основания для прекращения поручительства нашего клиента перед ООО «Порше Мобилити»

На сегодняшний день решение суда вступило в силу.

Державний герб України

07.12.2016                                                                                          ЄУН                                   № 337/2175/16-ц

Провадження                 №2/337/1216/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року                                                                                                  м. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Бредун Д.С., секретарі Медвідь Г.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальності «ПОРШЕ МОБІЛІТІ», ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати припиненою поруку ОСОБА_3 за кредитним договором №50010087 від 16 серпня 2013 року, укладеним між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальності «ПОРШЕ МОБІЛІТІ».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просив задовольнити позов в повному обсязі, та пояснив, що 29 травня 2015 року позичальником і поручителем за кредитним договором була отримана вимога щодо необхідності дострокового, протягом 30 днів з моменту отримання, повернення кредиту. Через 6 місяців після визначеного ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» строку, останнє не звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості з поручителі, у звязку з чим, порука є припиненою.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, та пояснив, що відповідно до наданої йому усно інформації, працівники ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» помилково направили в травні 2015 року вимогу про дострокове повернення кредиту, яка не була завірена належним чином, та відповідно не створювала юридичних наслідків. При цьому йому не відомо, щоб ОСОБА_4 чи ОСОБА_3 повідомляли про помилкове направлення досудової вимоги, чи про притягнення будь яких осіб до відповідальності за помилкове направлення. Досудову вимогу, яку ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» вважає належною, було отримано позичальником 28 листопада 2015 року, та протягом 6 місяців із наданого позичальнику і поручителю строку для повернення кредиту, 19 травня 2016 року до них було предявлено позов про стягнення заборгованості. Крім того, строк виконання зобовязань за кредитним договором встановлено до 15 серпня 2018 року. Таким чином, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4, будучи повідомленою про розгляд справи в передбаченому п.5 ч.5 ст. 74 ЦПК України порядку, до суду не зявилась, що зважаючи на її четверту неявку, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За частиною 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частина 3 статті 61 ЦПК України вказує, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що 16 серпня 2013 року укладено кредитний договір №50010087 (а.с.3-9), за яким Товариством з обмеженою відповідальності «ПОРШЕ МОБІЛІТІ», для придбання автомобіля марки VW Polo Sedan, обємом двигуна 1598 куб.см., 2013 року випуску, надало ОСОБА_4 кредит в сумі 111204,31 гривень (що еквівалентно 13685 доларів США) та додатковий кредит в сумі 34015,45 гривень (що еквівалентно 4186 доларів США), строком на 60 місяців, з процентною ставкою 9,90%. Договором передбачено щомісячне погашення кредиту рівними частинами, до 15 серпня 2018 року, відповідно до графіку погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору. Цей самий кредитний договір підписано ОСОБА_3, який в якості поручителя зобовязався нести матеріальну відповідальність перед ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» за виконання ОСОБА_4 своїх зобовязань.

19 травня 2015 року ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» направило вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором (а.с.10, 102-103, 104-105, 109), згідно якої ОСОБА_4 і ОСОБА_3 зобовязані протягом тридцяти календарних днів з дати одержання вимоги, достроково повернути суму кредиту в повному обсязі, що на той час становив 214630,29 гривень (з яких: невиплачена сума кредиту 8565,89 доларів США, що відповідає 185665,67 гривень; несплачені чергові платежі 24841,40 гривень; штрафні санкції 4123,22 гривень). Зазначена вимога підписана директором ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» ОСОБА_5, та завірена мокрою печаткою ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ».

Вимога була отримана позичальником 29 травня 2015 року (а.с.106, 107).

Відповідно до приписів частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Кредитним договором №50010087 від 16 серпня 2013 року (а.с.3-9) не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє (є чинним) до повного виконання всіх зобовязань позичальника за кредитним договором (а.с.9). Кінцевий термін повернення кредиту до 15 серпня 2018 року (а.с.3, 4зв.).

Унаслідок порушення позичальником виконання зобовязання за кредитним договором ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати з позичальника та поручителя стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до кредитного договору (пункт 3.3. розділу Порядок дострокового повернення кредиту Загальних умов кредитування) позичальник зобовязаний повернути у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про вимогу дострокового повернення кредиту (а.с.6).

Отже, предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування та пені, кредитор ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до поручителя протягом шести місяців від дати порушення позичальником і поручителем встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту (28 червня 2015 року).

Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобовязання, то передбачений ч.4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Направлення ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» позичальнику ще однієї вимоги від 05 жовтня 2015 року про необхідність дострокового повернення кредиту (а.с.38зв.-40) не спростовує направлення першої вимоги, та не продовжує вже визначений кредитором строк виконання зобовязання (до 28 червня 2015 року).

Будь-якого підтвердження помилковості направлення 19 травня 2015 року вимоги про дострокове повернення кредиту і належне про це повідомлення ОСОБА_4 і ОСОБА_3, у справі встановлено не було. Крім того, вимога від 19 травня 2015 року підписана директором ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» ОСОБА_5, та завірена мокрою печаткою підприємства, що спростовує сумніви у неналежному завіренні документу.

Оскільки, як вказав представник відповідача, з позовом до суду ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» про стягнення заборгованості з позичальника і поручителя, звернувся лише у травні 2016 року (а.с.65, 40зв., 56), то у звязку з пропуском шестимісячного строку, порука ОСОБА_3 за кредитним договором №50010087 від 16 серпня 2013 року є припиненою. Доказу подачі позову у строк до 28 грудня 2015 року суду не надано.

Вищевказані висновки також відповідають Правові позиції Верховного Суду України, висловлені в постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-691цс16.

Зважаючи на викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо відшкодування судових витрат в порядку ст. 88 ЦПК України у позові не заявлено, у звязку з чим, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦПК України, судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 57, 58, 59, 60, 169, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_3 за кредитним договором №50010087 від 16 серпня 2013 року, укладеним між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальності «ПОРШЕ МОБІЛІТІ».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя.

Суддя:                                                                                                                                      Д.С. Бредун

Державний герб України

Дата документу            Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №337/2175/16-ц             Головуючий у 1-й інстанції: Бредун Д.С.

Провадження №22-ц/778/916/17                    Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року                                                                          м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого                         Онищенка Е.А.

Суддів                                    Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

При секретарі                        Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Порше Мобіліті», ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим

В обґрунтування позову зазначав, що 16.08.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті», ОСОБА_4 як позичальником та ним як поручителем було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_4 отримала кредитні кошти в сумі 111 204,31 грн., суму додаткового кредиту 34 015,45 грн., зі сплатою процентів 9,90% річних та строком користування 60 місяців.

29 травня 2015 року він та ОСОБА_4 отримали вимогу щодо необхідності дострокового, протягом 30 днів з моменту отримання, повернення кредиту. Через 6 місяців після визначеного строку, ТОВ «Порше Мобіліті» не звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості з поручителя, у зв’язку з чим, порука є припиненою.

    Враховуючи вищевикладене просив суд визнати припиненою поруку ОСОБА_3 за кредитним договором від 16.08.2013 року, укладеним між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ТОВ «Порше Мобіліті».

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2016 року позов задоволено.

Визнано припиненою поруку ОСОБА_3 за кредитним договором від 16.08.2013 року, укладеним між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ТОВ «Порше Мобіліті».

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Порше Мобіліті» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Встановлено, що 16 серпня 2013 року укладено кредитний договір, за яким ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ», для придбання автомобіля марки VW Polo Sedan, надало ОСОБА_4 кредит в сумі 111204,31 гривень та додатковий кредит в сумі 34015,45 гривень.

Договором передбачено щомісячне погашення кредиту рівними частинами, до 15 серпня 2018 року, відповідно до графіку погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору. Цей самий кредитний договір підписано ОСОБА_3, який в якості поручителя зобов’язався нести матеріальну відповідальність перед ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» за виконання ОСОБА_4 своїх зобов’язань.

19 травня 2015 року ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» направило вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором , згідно якої ОСОБА_4 і ОСОБА_3 зобов’язані протягом тридцяти календарних днів з дати одержання вимоги, достроково повернути суму кредиту в повному обсязі.

Вимога була отримана позичальником 29 травня 2015 року (а.с.106, 107).

Відповідно до приписів частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Кредитним договором від 16 серпня 2013 року, не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється.

Унаслідок порушення позичальником виконання зобов’язання за кредитним договором ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати з позичальника та поручителя стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до кредитного договору (пункт 3.3. розділу Порядок дострокового повернення кредиту Загальних умов кредитування) позичальник зобов’язаний повернути у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції — протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про вимогу дострокового повернення кредиту (а.с.6).

Отже, пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування та пені, кредитор ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців від дати порушення позичальником і поручителем встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту (28 червня 2015 року).

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про припинення договору поруки на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України у зв’язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Висновки суду також відповідають Правові позиції Верховного Суду України, висловлені в постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-691цс16.

Посилання апелянта на те, що строк повинен обчислюватися з дати отримання вимоги відповідачами являються безпідставними, оскільки такий строк обчислюється з дня коли кредитор вирішив для себе змінити строк виконання грошового зобов’язання і з цією дати до спливу шестимісячного строку звернутися до суду.

Докази та обставини, ні які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *