Скасували рішення реєстратора на користь ТОВ “Кей-Колект”. Повернули право власності на будинок нашому клієнту!

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року14 год. 30 хв.Справа № 808/641/16м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Стрельнікової Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

позивача-1: ОСОБА_1, м. Запоріжжя,

позивача-2: ОСОБА_2, м. Запоріжжя,

до: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, м. Київ,

тертя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», м. Київ,

про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі – позивачі) звернулись до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (далі – відповідач, приватний нотаріус Кобелєва А.М.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі – третя особа, ТОВ «Кей-Колект»), в якому просять суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27070270 від 14.12.2015 16:01:25, яким зареєстроване право власності за ТОВ «Кей-Колект» на нерухоме майно – житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що у відповідача були відсутні правові підстави проводити державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, оскільки на час проведення державної реєстрації на спірне майно був чинним Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», крім цього, реєстрація права власності на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки була здійснена без дотримання умов договору іпотеки.

Представник позивачів у судове засідання, призначене на 13.04.2016, не з’явився, однак подав до суду письмове клопотання (вх.№11830 від 13.04.2016) про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, причини суду не відомі. На виконання ухвали суду від 14.03.2016 про відкриття провадження у справі відповідачем були надіслані на адресу суду копії документів на підставі яких було проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно (вх.№9743 від 24.03.2016). Однак, жодних письмових заперечень на позов чи пояснень по суті спору відповідачем суду надано не було.

Представник третьої особи, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 13.04.2016 також не з’явився. Натомість представник третьої особи подав до суду письмові пояснення (вх.№10661 від 04.04.2016). У свої письмових поясненнях представник третьої особи зазначив, що ТОВ «Кей-Колект» цілком правомірно набув право власності на предмет іпотеки. Представник третьої особи вказує у письмових поясненнях на те, що пунктом 5 договору іпотеки №11385067000 від 19.08.2008 внесено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, сторонами погоджено про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Представник третьої особи вважає, що дане застереження прирівнюється до такого окремого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок основного зобов’язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що представником позивачів заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, а відповідач та представник третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, суд вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних в ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

19 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі – Банк, АКІБ «УкрСиббанк») та громадянкою ОСОБА_6 був укладений договір про надання споживчого кредиту №1135067000 та додаткова угоду до цього договору. Предмет договору – надання ОСОБА_6 кредиту в іноземній валюті у розмірі 66414 дол. США.

Разом з цим, 19.08.2008, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7, спадкоємцями якого є позивачі у справі, був укладений договір іпотеки №11385067000, відповідно до якого ОСОБА_7 для забезпечення виконання всіх грошових зобов’язань за кредитним договором №1135067000 від 19.08.2008 передав в іпотеку нерухоме майно – житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який є його власністю на підставі відповідного договору купівлі-продажу.

Так розділом 5 Договору іпотеки встановлені застереження щодо задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до п. 5.2 зазначеного договору позасудове врегулювання здійснюється одним із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: 5.2.1. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; 5.2.2. Отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

12 грудня 2011 року між Банком (Клієнт) та ТОВ «Кей-Колект» (Фактор) було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого Банк зобов’язується передати у власність ТОВ «Кей-Колект», а Фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладення цього договору визначений у додатку №1 до договору. Одночасно із відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення. У виписці з додатку №1 до договору факторингу №1 від 12.12.2011 зазначений кредитний договір №1135067000 від 19.08.2008.

Разом з цим, 12.12.2011 між Банком (цедент) та ТОВ «Кей-Колект» (цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, в тому числі і за договором іпотеки №11385067000 від 19.08.2008, укладеного між Банком та ОСОБА_7, про що свідчить виписка з додатку №1 до договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011.

14 грудня 2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Кобелєва А.М., Київський міський нотаріальний округ, розглянувши заяву ТОВ «Кей-Колект» від 14.12.2015 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 14838925, керуючись ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 за №703, прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Кей-Колект», податковий номер 37825968.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (далі – Закон №1952-IV).

Відповідно до ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону №1952-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

Згідно до ч. 1 ст. 19 Закону №1952-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов’язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

На час виникнення спірних правовідносин процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна було врегульовано Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 за №868 (далі – Порядок №868).

Відповідно до п. 8 Порядку №868, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін’юст. Заява подається окремо щодо кожного об’єкта нерухомого майна.

Частиною 1 п. 36 Порядку №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно до абзацу 1 п. 37 Порядку №868, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до п. 39 Порядку №868, для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке набувається у зв’язку з настанням або ненастанням певної події, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт настання або ненастання такої події.

В пункті 40 Порядку №868 зазначено, що для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна. Дія цього пункту не поширюється на випадки внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до п. 42 Порядку №868, для проведення державної реєстрації речових прав на об’єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об’єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна.

Згідно із пунктом 46 Порядку №868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідно до п. 63 Порядку №868, під час проведення державної реєстрації іпотеки заінтересованою особою є іпотекодержатель. У разі проведення державної реєстрації припинення іпотеки заінтересованою особою також є особа, якою припинена іпотека, особа, в інтересах якої припинено іпотеку, та у випадку, передбаченому Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, – державний виконавець.

Отже, з наведених норм Порядку №868 вбачається, що обов’язковою умовою для проведення державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомості, що перебуває в іпотеці є подання заявником документу, що підтверджує перехід права власності на предмет іпотеки, технічного паспорту на об’єкт нерухомого майна та копії письмової вимоги про усунення порушень разом із документом, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги.

Як встановлено судом, 14.12.2015 ТОВ «Кей-Колект» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме мано, а саме: житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 15 Порядку №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов’язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно п. 20 Порядку №868, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. Київського міського нотаріального округу було прийнято рішення №27070270 від 14.12.2015 про державну реєстрацію, яким було проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок , що розташований за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

В той же час, судом встановлено, що по-перше, статтею 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 5.2.1. договору Іпотеки від 19.08.2008, укладеного АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7, встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання можливе лише на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на час укладення договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що у даному випадку жодних окремих договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, як то передбачено ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на час укладення договору іпотеки, не укладалося. Доказів протилежного ані відповідачем, ані третьою особою суду не надано.

По-друге, 7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/ або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов’язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов’язання, а не звільненням від його виконання. Тому установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в разі невиконання боржником зобов’язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника).

Згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний Закон не зупиняє дії нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов’язань, проте є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Наведену правову позицію відображено у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 по справі № 6-9цс15, врахування якої при здійсненні правосуддя є обов’язковим в силу приписів ст. 244-2 КАС України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у даному випадку предмет іпотеки (житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1) підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, загальна площа якого не перевищує 250 кв. метрів.

По-третє, згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно доданої позивачами до позовної заяви копії свідоцтва про смерть №319190, виданого 13.03.2015 Міським відділом РАЦС реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. З огляду на наведену обставину, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не виконано вимоги ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодавця про порушення умов основного зобов’язання.

Крім того, п.п. 2 п. 46 Порядку №868 передбачено необхідність подання заявником для проведення державної реєстрації документу, що підтверджує звершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця письмової вимоги іпотекодержателя. Як вбачається з надісланої відповідачем на вимогу суду копії свідоцтва від 18.11.2015 (а.с.41), заява про вимогу була передана ОСОБА_7 цінним рекомендованим листом із описом вкладення та зворотнім повідомленням через ДП «Укрпошта» та повернуто з закінченням терміну зберігання 03.11.2015р., отже ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не було і не могло бути надано відповідачеві доказу завершення 30-денного строку саме з моменту отримання ОСОБА_7 письмової вимоги.

По-четверте, частиною 1 ст. 9 Закону №1952 зокрема передбачено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.9 ст. 15 Закону №1952, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Пунктом 2 Порядку №868 зокрема передбачено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Отже законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку. З огляду на наведене, реєструючи прав власності на вищевказаний житловий будинок за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відповідачем порушено вищезазначені приписи законодавства, оскільки вчинена ним дія не була пов’язаною із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про відсутність у даному випадку правових підстав для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, оскільки, по-перше, предмет іпотеки підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, по-друге, між сторонами не було укладено окремого договору на задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, по-третє, не виконано вимоги ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодавця про порушення умов основного зобов’язання, по-четверте, всупереч чинному законодавству, вчинена відповідачем дія не була пов’язаною із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

Таким чином, суд вважає, що не врахування відповідачем зазначених обставин призвело до вчинення ним реєстраційних дій з порушенням встановленого порядку.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. чого в даному випадку відповідачем зроблено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни від 14 грудня 2015 року №27070270 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

Стягнути за рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 33, офіс 2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) грн. 21 коп.

Стягнути за рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 33, офіс 2) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова