Виселяємо “лишніх” осіб для подальшої приватизації

❓ Чи можна виселити когось з неприватизованої квартири за позовом іншого співмешканця?

➡️ Існує вже сформована судова практика, згідно якої власник квартири може виселити з неї інших осіб, які там проживають або прописані.

🤔 Але що робити, якщо квартира не приватизована, але хтось продовжує в ній проживати та оплачувати коммунальні послуги – а хтось лише прописаний, але фактично в квартирі не живе.

🤝 З таким питаням до нас звернулася клієнтка, вона хотіла зайнятися приватизацією квартири, але в ній були прописані далекі родичі, і вони “теоретично” мали право на частку квартири в разі приватизації.

✍️ Нами було подано позов до суду, роз’яснено що один з квартиронаймачів має право вимагати виселення інших осіб які довгий час не проживають, навіть якщо квартира не приватизована та не перебуває у власності у позивача.

✅ Суд з нами погодився, та виселив таких осіб з квартири, зняв їх з реєстрації.

😎 Зараз клієнтка займається приватизацією квартири на себе.

Текст судового рішення:

№ 336/2913/22

н/п 2/336/3248/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суду м. Запоріжжя в складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Журавель Д.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району м.Запоріжжя, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В С Т А Н О В И В:

12.07.2022 р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м Запоріжжя із вказаним позовом, за яким просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням

Мотивує свої вимоги тим, що згідно з ордером № 3083 від 17.06.1988 року, виданого виконавчим комітетом Шевченківської районної ради народних депутатів в м. Запоріжжя на підставі рішення виконкому № 238 від 09.06.1988 р. ОСОБА_5 яка працювала в п/в «Моторобудівельник» комірником, як багатодітній сім`ї, як основному квартиронаймачу та на склад сім`ї: дочка ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_6 надано в користування житлову площу в розмірі 42,36 кв.м. у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , яка зареєстрована у вищевказаній квартирі зі своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зібравши свої та сина особисті речі, виїхала 01.01.2014 року із вказаної квартири, в зв`язку із виїздом за кордон на постійне місце проживання.

Місце перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачу не відомо.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла.

Таким чином, станом на поточний час в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований та фактично проживає позивач, який повністю утримує вказану квартиру.

Позивач зазначає, що факт реєстрації зазначених осіб у вищезазначеній квартирі завдають збитки йому, оскільки нарахування платежів за певні комунальні послуги здійснюються з розрахунку кількості зареєстрованих осіб.

На підставі вищенаведеного позивач просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2022 р. було відкрито провадження у справі та призначена справа до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2022 р. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

У судовому засідання представник позивача та позивач позов підтримали просили його задовольнити у повному обсязі проти винесення заочного рішення не заперечують.

Третя особа надала заяву, відповідно до якої заперечують проти задоволення позову, оскільки в них відсутні відомості щодо наявності у неповнолітнього ОСОБА_4 іншого житла. Просять розглядати справу без їх участі, рішення прийняти на розсуд суду.

Відповідачі до суду не з`явилися, відзиву, будь-яких заяв чи клопотань не надали.

Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_8 пояснила, що мешкає по сусідству із позивачем з кінця 90-х років. Вона добре знає його та його мати. Відповідачку майже не знала, не бачила дуже давно, оскільки у вказаній квартирі вона не мешкала. Свідок підтвердила, що брала участь у складенні акту щодо фактичного непроживання відповідачки із сином.

Заслухавши пояснення сторони позивача, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до ордеру № 3083 від 17.06.1988 року, виданого виконавчим комітетом Шевченківської районної ради народних депутатів в м. Запоріжжя на підставі рішення виконкому № 238 від 09.06.1988 р., ОСОБА_9 як багатодітній сім`ї на склад сім`ї: дочка ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_6 надано в користування житлову площу в розмірі 42,36 кв.м. у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_10 , яка після розірвання шлюбу 25.11.1992р. обрала прізвище ОСОБА_11 , та яка є основним квартиронаймачем, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано 09.06.2022 р.

Її дочка ОСОБА_6 , яка в подальшому обрала прізвище чоловіка - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 знялася з реєстрації із вказаної адреси, зареєструвавшись по АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи.

Витягами з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 13.07.2022 року встановлено що відповідачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Актом від 09.06.2022 року про непроживання особи за адресою реєстрації встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 ., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживають з 01.01.2014 року.

Також цей факт підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_13 , у судовому засідання.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що вказані правовідносини регулюються нормами ЖК України, ЦК України .

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За положеннями частини першої статті 71, статті 72ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні, Житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 107 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (із подальшими змінами та доповненнями) роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Оцінюючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , не проживають з 2014 року без поважних причин, не несуть витрат по утриманню житла у виді плати за комунальні послуги, які нараховуються на кількість зареєстрованих осіб.

Неповнолітньому ОСОБА_4 виповнилося 14 років, тобто він має можливість самостійно обирати житло, однак на день подачі позовної заяви він не мешкав без поважних причин за вказаною адресою більше 6 місяців після набуття вказаного віку, що спростовує заперечення органу опіки та піклування.

Таким чином, оскільки наявність у відповідачів реєстрації в квартирі порушує право майнові права позивача, який несе додаткові витрати на утримання житла, поведінка відповідачів свідчать про те, що вони не ставиться до вказаного житлового приміщення як до свого постійного місця проживання, позов підлягає задоволенню у зв`язку з втратою відповідачами права користування житловим приміщенням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 141, 263-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 265ч.5п.4ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району м.Запоріжжя, м.Запоріжжя, пр.Моторобудівників, 34.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.12.2022.

Суддя Є.С.Боєв 07.12.22

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *