?З накладенням арештів на зарплатні, пенсіонні та соціальні рахунки стикалися всі наші клієнти, оскільки ми є адвокатами по кредитах.
➡️Останні роки існувала така судова практика та відповідно, позиція державних чи приватних виконавців – що накладення арештів на рахунки є законною дією, оскільки після того як кошти поступають на рахунок фізособи – такі кошти стають вже не заробітною платою а просто «коштами» які належать фізособі.
❗️При цьому ні суди ні виконавці не брали до уваги логічне питання: якщо з зарплати вже відраховується 20% за постановою виконавця, чи має право виконавець арештовувати залишок зарплати, що надійшла на картку після відрахування?
✅Скажемо БРАВО Великій Палаті Верховного суду (Постанова Великої Палати ВС від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 (провадження № 14-218цс21). ), яка розібралася в даній ситуації та зазначила, що в тому випадку, якщо виконавець вже стягує з боржника кошти у розмірі відсотку від заробітної плати – подальше накладення арешту на зарплатний рахунок є незаконним.
➡️Звертаємо увагу, що законом передбачена необхідність подати виконавцю декларацію боржника, в якій зазначити зокрема, де боржник працює і отримує зарплатню – що б виконавець направив на місце вашої роботи або в пенсійний фонд відповідну постанову.
➡️Також виконавцю слід направити заяву на зняття коштів з картки, долучивши до неї докази того, що картка використовується для отримання зарплати.
❗️Додатково рекомендуємо не отримувати на зарплатну картку будь-які інші кошти окрім зарплати, інакше картку можуть заблокувати, оскільки вже буде змінено її цільове призначення. Як зазначено в даній постанові суду, арешт знімається з зарплатних коштів, а тому якщо на рахунок будуть заходити «ліві» надходження – у виконавця можуть бути підстави для відмови в знятті арешту з такого рахунку.
?Детальніше про рішення суду:
13 вересня 2022 Велика Палата Верховного Суду висловилася щодо обмеження звернення стягнення на кошти заробітної плати, які перебувають на рахунку боржника.
Про це повідомляється на сайті ВС.
Роботодавець на підставі виконавчих проваджень щомісячно проводив утримання в розмірі 20 % заробітної плати особи, щодо якої відкриті ці виконавчі провадження, і лише після проведення утримань перераховував заробітну плату на картковий рахунок особи.
Приватний виконавець наклав арешт на грошові кошти особи, які перебувають на цих карткових рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після ухвалення постанови про арешт коштів.
Особа звернулася до приватного виконавця із заявою про скасування арешту коштів заробітної плати, що перебувають на картковому рахунку, однак виконавець у задоволенні заяви відмовив.
Особа оскаржила бездіяльність приватного виконавця в суді.
Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Приватний виконавець оскаржив ці судові рішення до Верховного Суду.
Касаційний цивільний суд у складі ВС передав справу на розгляд Великої Палати ВС у зв’язку з наявністю різного підходу до застосування заборон на накладення арешту на заробітну плату.
За результатами розгляду ВП ВС відмовила в задоволенні касаційної скарги й залишила рішення судів попередніх інстанцій без змін.
ВП ВС виходила з того, що ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначає кошти, що становлять заробітну плату, як особливий об’єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об’єктів для стягнення, видами боргових зобов’язань (періодичні платежі) і сумою стягнення.
Накладення арешту на кошти, що становлять заробітну плату боржника, після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад установлений Законом України «Про виконавче провадження» розмір для відрахувань із заробітної плати – надмірний тягар для боржника й порушення його прав на одержання винагороди за працю і на гідні умови життя. ВП ВС констатувала: не може бути накладений арешт на кошти, що становлять заробітну плату боржника, після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на всі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених Законом України «Про виконавче провадження» розмірів відрахувань із такої заробітної плати.
Якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. Водночас на кошти, які перебувають на рахунках і не є коштами, що становлять заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
Якщо на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника – фізичної особи, що перебувають на рахунку боржника та є його заробітною платою, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено Законом України «Про виконавче провадження», то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього.
ВП ВС не погодилася з доводами скаржника про те, що рахунок, на якому перебували кошти, не є таким, на який Законом України «Про виконавче провадження» заборонено накладення арешту, оскільки: 1) арешт може накладатися на кошти, а не на рахунок (абз. 1 ч. 2 ст. 48 цього Закону); 2) обмеження звернення стягнення на кошти заробітної плати, які перебувають на рахунку боржника, стосуються категорії «кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом» (абз. 2 ч. 2 ст. 48 зазначеного Закону).
При цьому виконавець у касаційній скарзі не вказав, а суди не встановили, що кошти, які перебувають на картковому рахунку, не є заробітною платою.
Постанова Великої Палати ВС від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).
😎 Потрібна консультація?