До позовів про визнання материнства не завжди застосовується позовна давність в 1 рік

Постанова КЦС ВС від 29.04.2022 в справі № 314/3131/20 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/104165205

У справі, що переглядається:
✏️суд першої інстанції вважав, що вимоги про визнання материнства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір`ю дитини (частина третя статті 139 СК України);
📚натомість апеляційний суд був переконаний в тому, що слід розмежовувати вимогу про визнання материнства на підставі статті 131 СК України, до якої позовна давність не застосовується, та  вимогу про визнання материнства з правових підстав визначених частиною другою статті 139 СК України до якої застосовується позовна давність в один рік, передбачена частиною третьою статті 139 СК України застосовується;
⁉️ключовим питанням на яке слід надати відповідь суду, з урахуванням меж оскарження та аргументів касацій, є те, чи підлягає застосуванню позовна давність до вимоги про визнання материнства на підставі статті 131 СК України.

Тлумачення норм СК України свідчить, що:
✅законодавець передбачив різні підстави для пред`явлення позовної вимоги про визнання материнства згідно статті 131 СК України та частини другої статті 139 СК України;
‼️у статті 131 СК України регулюється випадок, за якого державна реєстрація народження дитини проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім`я, по батькові дитини і відомості про батьків. Саме в такому разі особа, яка вважає себе матір`ю дитини, може подати до суду позовну заяву про визнання свого материнства. При цьому, з врахуванням змісту частини першої статті 20 СК України та статті 131 СК України, позовна вимога про визнання материнства згідно статті 131 СК України виключена законодавцем із сфери дії позовної давності;
✳️частина друга статті 139 СК України стосується ситуації, за якої оспорити материнство може жінка, яка вважає себе матір`ю дитини, а матір`ю дитини записана інша жінка. Тобто позивачем є жінка, яка вважає себе матір`ю дитини, а відповідачем – жінка, яка записана матір`ю дитини. Предметом доказування в цьому разі є відсутність кровної спорідненості між дитиною і жінкою, записаною як матір в актовому записі про народження дитини, та наявність такої спорідненості між дитиною й жінкою, яка вважає себе її матір`ю. До позовної вимоги про визнання материнства згідно частини другої статті 139 СК України застосовується позовна давність в один рік.

Додатково:  Претензія на виселення родича: Я не живу, але лінуватися бути виписаним

♻️Обміркувавши аргументи учасників справи колегія суддів вважає, що:
✏️апеляційний суд обґрунтовано розмежовував вимогу про визнання материнства на підставі статті 131 СК України, до якої позовна давність не застосовується, та вимогу про визнання материнства з правових підстав визначених частиною другою статті 139 СК України, до якої застосовується позовна давність в один рік, передбачена частиною третьою статті 139 СК України;
⚠️встановивши, що позивач є біологічною матір`ю малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про матір малолітньої дитини ОСОБА_5 були зазначені на підставі рішення органу опіки та піклування відповідно до частини другої статті 135 СК України, і така вимога виключена законодавцем із сфери дії позовної давності, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про задоволення позову.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.