Порше Мобіліті: забрали автівку, додатково хотіли ще 180 000 грн.

❗️Досить часто виникає ситуація, коли у боржника вилучають автомобіль, який було придбано в кредит. При цьому кредитор запевняє боржника, що за рахунок автомобіля буде повністю погашено заборгованість, і претензій до боржника в майбутньому не буде.

?Така ж ситуація виникла і з нашим клієнтом: ТОВ Порше Мобіліті в 2015 році примусово вилучило та в 2016 р. продало автомобіль клієнта – VW, модель Polo Sedan.

?Після продажу автомобіля клієнт вважав що заборгованість за кредитом є погашеною, оскільки він довгий час платив по кредиту, після чого автомобіль було продано.

?Нажаль, чинне законодавство не визначає, що в разі продажу предмету застави позичальник не зобовʼязаний погашати залишок «хвіст» по кредиту.

?В нашій практиці були непоодинокі ситуації, коли кредитор за безцінь продавав заставне майно боржника, після чого через суд додатково стягував залишок заборгованості.

❗️В цій справі кредитору виявилося мало – він звернувся до суду та стягнув з клієнта суму боргу, про що було винесено заочне рішення.

?Ми вказане заочне рішення скасували шляхом подання заяви про перегляд заочного рішення.

❇️При повторному розгляді справи ми довели суду, що звернення стягнення на предмет застави змінює строки давності за кредитом, а тому після продажу предмета застави в 2016 р. звернення до суду з позовом по залишку боргу – було за межами строків позовної давності.

✅В результаті клієнта було звільнено від боргу в розмірі 180 000 грн.

?Якщо у вас виникла проблемна ситуація з заставним кредитом – звертайтеся, ми допоможемо.

Дата документу 16.08.2022
Справа N 334/1335/20
Провадження N 2/334/2047/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року Ленінский районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого - судді Добрєва М.В.,
за участю секретаря Саламаха С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором N 50007271 від 09.01.2013 р. у розмірі 181119,72 гривень, яка складається з: 29241,26 грн. заборгованість з сплати чергових платежів по додатковому кредиту; 3188,49 грн. 3 % річних від суми простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів до додатковому кредиту; 11318,08 грн. інфляційні витрати на суму простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів до додатковому кредиту; 8964,95 грн. непогашена частина штрафу нарахованого на підставі п. 8.2 Загальних умов; 128406,74 грн. збитки завдані ТОВ "Порше Мобіліті" у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1. Кредитного договору та судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір N 50007271 від 09.01.2013, згідно з яким Компанія надала Позичальнику кредит у розмірі 87043,23 грн., що на дату укладення договору становило еквівалент 10788,70 доларів США на придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов N НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску- 2012 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до п. 2.3 Загалних умов є змінними, строк кредитування 60 місяців.
Між відповідачем та ТОВ "Автогранд Миколаїв" укладено договір купівлі-продажу автомобіля N 377219 від 09.01.2013 р., згідно до якого розрахунок за товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у два етапи: покупець сплачує продавцю 46869,43 грн. в ден укладення договору; ТОВ "Порше Мобіліті" перераховує продавцю 87043,23 грн. (сума кредиту) після державної реєстрації автомобіля в органах ДАІ і підписання покупцем кредитного договору з ТОВ "Порше Мобіліті".
23.01.2013 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинскою К.Т., реєстровий N 63, згідно до якого відповідач надав в заставу автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов N НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску - 2012, державний номер НОМЕР_2.
09.01.2013 р. між позивачем та відповідачем будо укладено Додаткову угоду N 1 до Кредитного договору N 50007271 від 09.01.2013 р., відповідно до якої позивач надав додаткову суму кредиту еквіваленту 3698,04 доларів США для сплати страхових платежів відповідно до Договору страхування N 28-0199-РМ2-13-00857, укладеного між відповідачем та ПАТ СК "Українська страхова група". Сторони домовилися, що на дату укладання Додаткової угоди N 1 еквівалент суми додаткового кредиту дорівнює 30771,39 грн.
На виконання умов Додаткової угоди б/н між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду від 29.04.2014 р. до Договору застави транспортного засобу, посвідчену приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинскою К.Т., реєстровий N 2233, щодо продовження дії договору застави у зв'язку із збільшенням строку кредиту до 84 місяців.
05.10.2015 року у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов Договору та допущення виникнення заборгованості більше ніж за 1 місяць на адресу Позичальника Позивачем було направлено Вимогу про дострокове повернення невиплаченої суми кредиту та погашення заборгованості.
У зв'язку з невиконанням відповідачем вимоги, позивач був змушений звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.
Приватним нотаріусом Київского міського нотаріального округу Семеновою Г.В. вчинено виконавчий напис від 28.12.2015 р., реєстровий N 1981, яким в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем звернуто стягнення на предмет застави.
Відповідно до Звіту N КТЗ-160630 від 30.06.2016 р. про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості, ринкова вартість автомобіля склала 177415,00 грн.
02.12.2016 року відбулися електронні торги на яких було реалізовано предмет застави, про що Олександрівським ВДВС м. Запоріжжя в межах ВП N 50323387 складено Акт від 14.12.2016 про проведені електронні торги.
15.12.2016 р. на рахунки позивача надійшли кошти у сумі 177474,19 грн. від реалізації заставного майна.
16.12.2016 р. виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із недостатністю коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна для задоволення вимог стягувача.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2020 року позов був задоволений у повному обсязі.
19.05.2022 року відповідач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Працевитого Г.О. звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2022 року заву про перегляд заочного рішення було задоволено, заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2020 року було скасовано.
Відповідач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Працевитого Г.О. надали суду відзив на позовну заяву, в якій вказав, що позовну вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із пропуском строку позовної давності. В обґрунтування вказав, що між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 було укладено 09.01.2013 року кредитний договір N 50007271, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 87043,23 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,9 % річних строком на 60 місяців. Кредитний договір складається з Кредитного договору, Загальних умов кредитування, Графіку погашення кредиту, а також додаткових угод до нього.
23.01.2013 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинскою К.Т., реєстровий N 63, згідно до якого відповідач надав в заставу автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов N НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску - 2012, державний номер НОМЕР_2.
Додатковою угодою від 09.01.2013 року до кредитного договору було погоджено збільшення строків кредиту до 84 місяців.
Однак, скориставшись своїм правом дострокового стягнення заборгованості, 28.12.2015 року приватним нотаріусом Київского міського нотаріального округу Семеновою Г.В. вчинено виконавчий напис від 28.12.2015 р., реєстровий N 1981, яким в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем звернуто стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог ТОВ "Порше Мобіліті" в розмірі 198228,87 грн.
Вважає, що вчинення виконавчого напису нотаріуса було реалізацією кредитором свого права про дострокове погашення кредиту, а отже строк позовної давності розпочався з 28.12.2015 року, строк позовної давності минув 28.12.2018 року, а позивач звернувся до суду у березні 2020 року.
Також вважає, що з реалізацію заставного майна борг був погашений, а позивач продовжив нараховувати заборгованість за кредитним договором відповідно до графіку погашення кредиту, що є неприпустимим.
Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
08.08.2022 року представник позивача ТОВ "Порше Мобіліті" надіслав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки в провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебувала справа N 331/6280/16 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Порше Мобіліті" про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2017 р. позов був задоволений.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19.10.2017 р. апеляційна скарга ТОВ "Порше Мобіліті" відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі N 331/6280/16 касаційна скарга ТОВ "Порше Мобіліті" залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. При цьому, правочин (електронні торги) на яких було реалізовано предмет застави недійним не визнано і отже, для позивача перебіг позовної давності почався саме з дати, коли рішенням суду касаційної інстанції, що набрало законної сили, виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, 15.12.2016 року на рахунок позивача надійшли кошти від реалізації предмету застави у розмірі 177474,19 грн. Коштів отриманих від реалізації предмету застави виявилося недостатньо, у зв'язку із чим. Олександрівським ВДВС винесено постанову від 16.12.2016 року про закінчення виконавчого провадження N 50323387 на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, повернути відзив заявнику, стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати понесені ТОВ "Порше Мобіліті" у зв'язку із розглядом справи N 334/1335/20 в сумі 6250,00 грн.
Представник позивача у судове засідання 16.08.2022 не з'явився, н7адав заяву про слухання справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання 16.08.2022 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання надав письмову заяву з прохання слухати справу за його відсутності.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір N 50007271 від 09.01.2013 року, згідно з яким Компанія надала Позичальнику кредит у розмірі 87043,23 грн., що на дату укладення договору становило еквівалент 10788,70 доларів США на придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов N НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску - 2012 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до п. 2.3 Загальних умов є змінними, строк кредитування 60 місяців.
Відповідно до п. 1.1. Загальних умов кредитування, що є додатком до Кредитного договору, компанія зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін
Пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування передбачено, розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення Кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до встановлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у Кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту. При цьому, для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка. Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни або обмінного курсу іноземної валюти за безготівковими операціями, чинного станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше ніж на 2 %, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником.
Відповідно до п. 1.2. загальних умов кредитування, позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору.
Пунктом 1.4.2 загальних умов кредитування передбачено, що повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (стаття 3).
Згідно п. 1.4.3 загальних умов кредитування, до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіку погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту.
Пунктом 2.4 загальних умов кредитування передбачено, що нарахування процентів відбувається щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховують методом "30/360" (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до Графіка погашення кредиту. Проценти нараховують на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою відповідно до Графіка погашення кредиту. При цьому проценти не нараховуються за період з дати отримання Кредиту і до першого календарного дня наступного місяця.
Відповідно до п. 3.2.1 договору у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати за користування Кредитом на строк щонайменше (один) календарний місяць, позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання договору.
Відповідно до додаткової угоди до Кредитного договору N 50007271 від 09.01.2013 року сторони домовились змінити строк кредиту на 84 місяці.
Згідно п. 1.6. Умов кредитування, виконання зобов'язання відповідача за цим договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами договору застави транспортного засобу N 50007271 від 09.01.2013 року, за яким з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов N НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску- 2012, заставною вартістю 133912,66 грн.
Відповідно до п. 3.2.1 Договору у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання договору.
Як вбачається з копії листа від 05 жовтня 2015 року позивач звернувся з вимогою щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором до позивача та вимагав достроково повернути суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, що разом станом на поточну дату становить 169030,50 грн.
Вказана вимога направлена адресату, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.11.2015 р.
Відповідач не повернув залишок суми кредиту та не сплатив прострочену заборгованість.
Згідно з п. 2.1.1. договору застави транспортного засобу N 50007271 від 09.01.2013 року у разі невиконання відповідачем зобов'язань за Договором, позивач має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку зазначеному у розділі 5 Договору застави, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету застави та його реалізацію.
Відповідно до п. 5.4. договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису.
У зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем, позивач скористався своїм правом, визначеним у пунктах 2.1.1. та 5.4. договору застави транспортного засобу.
Приватним нотаріусом Київского міського нотаріального округу Семеновою Г.В. вчинено виконавчий напис від 28.12.2015 р., реєстровий N 1981, яким в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем звернуто стягнення на предмет застави.
Відповідно до Звіту N КТЗ-160630 від 30.06.2016 р. про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості, ринкова вартість автомобіля склала 177415,00 грн.
02.12.2016 року відбулися електронні торги на яких було реалізовано предмет застави, про що Олександрівським ВДВС м. Запоріжжя в межах ВП N 50323387 складено Акт від 14.12.2016 про проведені електронні торги.
15.12.2016 р. на рахунки позивача надійшли кошти у сумі 177474,19 грн. від реалізації заставного майна.
Крім того, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат за кредитом у розмірі 11318,08 грн. відсутні.
За ч. 2 ст. 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 533ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За змістом статті 1Закону України "Про індексаціюгрошових доходівнаселення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Норми ч. 2 ст. 625ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з кредитного договору та умов кредитування вбачається, що сума кожного наступного платежу нараховувалася позивачем у доларах США та визначалася у гривневому еквівалентні, а тому були відсутніми підстави для застосування індексу інфляції до вказаної заборгованості. Втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Представник відповідача заявив про застосування строку позовної давності.
З аналізу норм чинного законодавства перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, з аналізу норм чинного законодавства випливає, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту.
Оскільки позивач направив вимогу про дострокове погашення заборгованості 05.10.2015 року строк позовної давності сплинув та вважається пропущеним. Щодо вимог по стягненню неустойки (пені та штрафів), то такі вимоги підлягають обмеженню річним строком позовної давності, і даному випадку строк позовної давності таких додаткових вимог також сплинув.
Положеннями п. 3.2 Загальних умов Сторони погодили, що ТОВ "Порше Мобіліті" має право достроково вимагати повернення Кредиту та Додаткового кредиту, серед іншого, у випадкупорушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) або плати за користування Кредитом на строк більше ніж 1 календарний місяць (п. 3.2.1 кредитного договору) Використовуючи вищезазначене положення 05.10.2015 року позивач направив вимогу позичальнику про повернення у 30-денний термін від дня отримання вимоги всієї суми кредиту за договором, процентів за користування кредитом та сплату штрафних санкцій. У даній вимозі також було вказано і про те, що у випадку неповернення суми кредиту та заборгованості протягом 30 календарних днів з дати дати одержання вимоги, відбудеться примусове їх стягнення, у тому числі за рахунок автомобіля, що був переданий позивачу у заставу. Відповідно до ч. 5 ст. 261ЦК України зазобов'язаннямиз визначенимстроком виконанняперебіг позовноїдавності починається зіспливом строкувиконання.За зобов'язаннями, строк виконанняяких невизначений абовизначений моментомвимоги, перебіг позовноїдавності починаєтьсявід дня, коли укредитора виникаєправо пред'явитивимогу провиконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починав спливом цього строку.
Таким чином, після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором. Отже, у позивача, який пред'явив вимогу щодо повернення всієї суми кредиту строк позовної давності закінчився 05.11.2015 року (позов пред'явлено до суду в березні 2020 року, тобто після спливу строку позовної давності).
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з вимогами ст. 611ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору N 50007271 від 09.01.2013 року та порушенням термінів сплати чергових платежів та інших платежів за Договором позивач звернувся до відповідача з вимогою, щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 09.01.2013, якою Позивач вимагав від Відповідача дострокового повернення Суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов Договору, які станом на дату направлення вимоги становили 169030,50 грн.
Пунктом 3.2. умов Договору передбачено, що компанія має право достроково вимагати повернення кредиту, у випадку порушення Позичальником терміну сплати будь якого чергового платежу або плати за користування кредитом на строк більше ніж 1 календарний місяць, зокрема у разі погіршення майнового стану позичальника або виникнення істотного ризику такого погіршення (п. 3.2.6 загальних умов Договору). Позичальник зобов'язується повернути Компанії в повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення Позичальником розраховується Компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником. Якщо з будь яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення (п. 3.3. загальних умов Договору).
Після зміни строку виконання зобов'язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою від 05.10.2015 року позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної у вимозі дати, а саме протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги.
Таким чином, після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.
Верховний суд у своїй постанові N 564/2199/15-п від 14.02.2018 року зазначив, що згідно ст. 611Цивільного кодексуУкраїни після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту.
Відповідач просить застосувати до даних правовідносин наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.
Отже, у позивача, який пред'явив вимогу, щодо повернення всієї суми кредиту строк позовної давності закінчився 05.10.2018 року.
Відповідно до ст. 256ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до вимогст. 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та пята статті 261 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.
Згідно з вимогами ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги. Оскільки позовна давність сплила до основної вимоги, то остання сплила і до вимог про стягнення заборгованості за відсотками.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, суддя приходить до висновку, що у позові слід відмовити на підставі недодержанням позивачем строків позовної давності для пред'явлення позовної заяви до суду, на що також наголошувала сторона відповідача.
Згідно з частиною першою та другою статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 22, 257, 267, 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитним договором - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя: Добрєв М.В.