Приватбанку відмовлено в позові на 40 000 грн.

?Знову справа за позовом Приватбанка до позичальника за кредитною карткою.

❗️Клієнт отримав кредитку ще в 2012 році, підписавши лише заяву на її отримання. Умов щодо процентів та пені клієнт не підписував, що не заважало банку на свій розсуд встановлювати відсоткові ставки та штрафи.

?Ми одразу встановили, що проценти банк нараховувати не мав право. Тому було необхідно прорахувати скільки клієнт зняв коштів за 10 років і скільки повернув.

✅У відзиві ми зазначили: в період з 05.03.2014 року по 10.08.2021 року відповідачем було знято коштів в сумі 1 588 849,97 грн., внесено на картковий рахунок 1 586 128,11 грн., заборгованість складала 2721,86 грн. 11.08.2021 року позичальником було зараховано на картку кошти в сумі 2750,00 грн. Таким чином, сума балансу становить 28,14 грн.

❇️Як бачите, було проаналізована операцій за 10 років більше ніж на 1.5 млн. грн, – і в результаті суд погодився з нами, що заборгованість відсутня.

 ?Обсяг контррозрахунку – 40 аркушів, але ця робота того вартувала:

Посилання на рішення суду: https://verdictum.ligazakon.net/document/99194798

РІШЕННЯ ВІД 17.08.2021 № 334/3009/21 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
Дата документу 17.08.2021

Справа N 334/3009/21

Провадження N 2/334/2588/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Добрєва М.В.,

за участі секретаря Піка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву б/н від 15.05.2012 року, підтвердивши свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг. Цією заявою відповідача підтверджується, що він був повністю проінформаний про умови кредитування, які були йому надані в письмовій формі. При укладанні договору сторони керувалися положеннями ч. 1ст. 634 ЦК Українищодо договору приєднання.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач при укладанні договору надав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою банку. Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п. 1.1.1.51 Договору - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною картою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту, відповідно до п. 2.1.1.12.3 договору. На підставі п. 2.1.1.5.5 договору відповідач зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором. Згідно п. 2.1.12.7.2 договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідкує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, визначеному Тарифами, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік. У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.12.6.1 договору клієнт сплачує банку сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених у Тарифах, що діють на дату нарахування.

Відповідач порушив умови договору, у зв'язку з чим станом на 13.04.2021 року заборгованість становить 39135,43 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту 37001,29 грн. заборгованість за простроченими відсотками 2134,14 грн.

16.08.2021 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, проте вказаний відзив був поданий з пропуском строку встановленого в ухвалі суду про відкриття провадження, тому суд не приймає його до уваги.

Позивач в судове засідання не з'явився, разом з позовною заявою подав письмове клопотання, в якому просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги просить задовольнити з підстав, зазначених у позові, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Представник відповідача звертає увагу суду, що за період з 05.03.2014 року по 10.08.2021 року відповідачем було знято коштів в сумі 1588849,97 грн., внесено на картковий рахунок 1586128,11 грн., заборгованість складала 2721,86 грн. 11.08.2021 року позичальником було зараховано на картку кошти в сумі 2750,00 грн. Таким чином, сума балансу становить 28,14 грн. При цьому, банк самовільно списував кошти у якості самостійного списання банком відсотків та пені, які були включені до тіла кредиту. Крім того, суму коштів, які вносив відповідач з метою повернення отриманих кредитних коштів, банк неправомірно зараховував на погашення пені, комісії та відсотків на прострочену заборгованість. Також, представник відповідача зазначає, що єдиний документ, який свідчить про укладення кредитного договору між сторонами - це анкета - заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка не містить інформації про розмір кредитного ліміту, розміру процентної ставки, а також інших умов кредитного договору. Просить суд стягнути з позивача кошти на послуги адвоката в сумі 10827,09 грн.

Суд дослідивши письмові докази, вислухавши пояснення представника відповідача, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до ПАТ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15.05.2012 року, згідно якої відповідач погодився, що вказана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складають між банком та відповідачем договір про надання банківських послуг. Частина анкети "додаткова інформація (обов'язкова для отримання кредиту/кредитної картки)" не заповнена, у розділі "ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанка бажаю оформити на своє ім'я" відмітка не проставлена.

14.06.2018 року відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПАТ КБ "Приватбанк" на АТ КБ "Приватбанк", що підтверджується копією статуту позивача.

На підтвердження умов надання кредиту відповідачу та порушення зобов'язання останнім позивач надав суду анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна": "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold", витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), згідно якого 05.03.2014 року відбувся старт карткового рахунку і 10.06.2016 року був встановлений кредитний ліміт в розмірі 1 300,00 грн., який у подальшому банком був змінений; довідка з інформацією про надані ОСОБА_1 кредитні картки, зокрема, їх номер, дату відкриття та термін дії, виписку по рахунку за період з 01.06.2015 року по 30.06.2019 року.

Згідно з наданим банком розрахунком, у ОСОБА_1 станом на 13.04.2021 року виникла заборгованість за кредитним договором б/н від 15.05.2012 року в розмірі 39135,43 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту 37001,29 грн. заборгованість за простроченими відсотками 2134,14 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач посилається на те, що умови кредитного договору, укладеного між ним та відповідачем, визначені в Умовах та правилах наданнях банківських послуг в ПриватБанку, а також у витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна".

При укладанні договору сторони керувалися ч. 1ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку застосування конструкції договору приєднання його умови розробляв АТ КБ "ПриватБанк". Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Стаття 1054 ЦК Українипередбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За положеннямист. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У долученій заяві-анкеті позичальника процентна ставка не зазначена.

Згідно зіст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З долучених до позовної заяви розрахунків заборгованості за договором N б/н від 15.05.2012 року, виписки по рахунку за період з 01.06.2015 року по 30.06.2019 року вбачається, що відповідач отримував кошти з кредитної картки.

АТ КБ "ПриватБанк", обґрунтовуючи право вимоги в частині нарахування процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна": "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на його сайті.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився й погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо підстав нарахування, розміру та порядку сплати процентів та пені.

Крім того, витяг з Тарифів містить умови щодо карток "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold", тому не можливо встановити, який саме тариф собі обрав і на який погодився відповідач, та якою карткою користувався.

Позивач хоча і долучає довідку з інформацією про надані кредитні картки відповідачу, однак в ній відсутні дані про те, якими саме ці кратки були і відповідно яким тарифом останній користувався.

Також позивачем не долучено жодного доказу, що, змінивши умови кредитування, в тому числі щодо нарахування процентів у розмірі, встановленому Банком, він повідомив про це боржника, а останній погодився з таким розміром.

Роздруківка із сайту позивача певних витягів з Умов та посилання на нього належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Тарифи банку та Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява N 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії", заява N 76943/11, § 123).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, а також відсутність будь-яких інших погоджених у встановленому порядку домовленостей про їх нарахування та розмір чи ознайомлення з ними відповідач, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Наведена правова позиція викладена в постанові Великою Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (справа N 342/180/17).

Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника є аналітичним документом банку, складений в односторонньому порядку і не погоджений з відповідачем, тому не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Належних і допустимих доказів заборгованості у відповідача у розумінні положеньст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" позивач, при наявності процесуальної можливості, до суду не надав.

При цьому, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 21.05.2014 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Згідно наданої позивачем виписки по рахунку за період з 01.06.2015 року по 30.06.2019 року відповідач періодично погашав заборгованість. 05.03.2014 року по 10.08.2021 року відповідачем було знято коштів в сумі 1588849,97 грн., внесено на картковий рахунок 1586128,11 грн., заборгованість складала 2721,86 грн. 11.08.2021 року позичальником було зараховано на картку кошти в сумі 2750,00 грн. Таким чином, сума балансу становить 28,14 грн., тобто, відповідач повернув фактично отримані кредитні кошти.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати, згідност. 141 ЦПКсудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 в справі N 826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав суду рахунок N 175 від 134.08.2021 р. де зазначено, що відповідач повинен сплатити за складання відзиву на позовну заяву 3000,00 грн.

Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що ОСОБА_1 дійсно поніс витрати на правничу допомогу, матеріали заяви не містять. Надані представником відповідача акт наданих послуг, рахунок не є належним доказом таких витрат.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу.

Керуючись 4, 12, 13, 76- 81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 354, 355ЦПК України, ст. ст. 207,526,625,626,634,638,1048,1049,1050,1054,1055 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Добрєв М.В.