Скасували припис Дніпровської міськради щодо розміщення реклами. Табличка це не реклама!

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДРІШЕННЯІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 рокуСправа № 160/13094/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради про визнання протиправнимта скасування припису, –

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2023 року фізична особа-підприємць ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, в якому позивач просить суд:

– визнати незаконним та скасувати припис №000221/23 від 06.04.2023 року, складений відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Департаментом торгівлі та реклами Дніпровської міської Ради.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що спірним приписом від 06.04.2023 року вимагається: «очищення поверхні фасаду будівлі від самовільно встановлених рекламних конструкцій, які суперечать вимогам. Документація надана магазином « ІНФОРМАЦІЯ_1 »», тобто, на думку позивача, порушення, встановлені відповідачем, стосуються розміщення саме рекламних засобів. Проте, позивачем зауважено, що вивіска магазину ” ІНФОРМАЦІЯ_1 ” є інформаційною табличкою про зареєстровану торгову марку ” ОСОБА_2 ” (свідоцтво на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 ), під брендом якої діє магазин, та вивіска магазину ” ІНФОРМАЦІЯ_1 “, на думку позивача, не відноситься до рекламних.

Позивачем також вказано, що вивіска магазину ” ІНФОРМАЦІЯ_1 ” не порушує жодних з вимог Типових правил розміщення зовнішньої реклами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067. Доказів іншого припис не містить. Отже, позивач вважає припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у відзиві від 24.07.2023 року проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного припису. Зазначив, що посадовою особою Департаменту – головним спеціалістом управління споживчого ринку та реклами, за результатами здійснення заходів самоврядного контролю за додержанням законодавства в сфері благоустрою та реклами було складено і видано ФОП ОСОБА_1 припис від 06.04.2023 № 000221/23, у якому було вказано всі відомості щодо виявлених порушень у сфері благоустрою та реклами, місце їх виявлення із зазначенням повної адреси та найменування суб`єкта господарювання, який здійснював відповідну діяльність, конкретні вимоги стосовно усунення виявлених порушень шляхом очищення поверхні фасаду будівлі від самовільно розміщеної рекламної конструкції, а також строк виконання Припису і наслідки його невиконання. Зокрема, під час самоврядного контролю було виявлено, що розташована за вказаною адресою фасадна конструкція «КОRА. Українська Трикотажна Фабрика «Кора» не відповідає положенням пп. 19.2.1, 19.2.18 Правил благоустрою, п. 3 Типових правил, а також вимогам щодо заборонених зон встановлення фасадних конструкцій, передбачених пп. 4.5.3 та 4.5.6 Принципів, які є обов`язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування на території міста Дніпра. Отже, відповідач вважає, що посадовою особою в межах повноважень було правомірно вчинено дії щодо складання Припису за результатами виявлених порушень розміщення конструкції на фасаді будівлі за відповідною адресою, яку було ідентифіковано як рекламний засіб, розміщений без отриманого у встановленому порядку дозволу на розміщення зовнішньої реклами та з порушенням допустимої зони його встановлення. Також відповідач зауважив, що технічний опис та зовнішній вигляд конструкції, на його думку, не співпадають з даними, які зафіксовані у наданому позивачем свідоцтві на знак для товарів та послуг № 57566 від 15.12.2005. Також відповідач вважає, що долучений до матеріалів справи паспорт вивіски магазину «Кора» в м. Дніпрі є неналежним доказом з огляду на відсутність належним чином його оформлення у встановленому порядку.

04.08.2023 року від позивача до суду надійшли заперечення на відзив, в яких він, зокрема, зазначив, що спірні правовідносини не регулюються законодавством про рекламу.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем та здійснює діяльність щодо реалізації одягу в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди від 01.09.2016 р., витягом з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтвом на знак для товарів та послуг.

06.04.2023 року головним спеціалістом управління споживчого ринку та реклами департаменту торгівлітареклами Дніпровської міської ради Петраковим Максимом Юрійовичемна підставі вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою території міста Дніпра, затверджених рішенням міської ради віл 27.11.2013 № 44/43 (зі змінами), Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (зі змінами), Принципів візуальної організації розміщення рекламних засобів, вивісок і табличок на фасадах будівель м. Дніпра, затверджених рішенням виконкому міської ради від 18.12.2018 № 1250, та Положення про департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 26.05.2021 № 91/7, було складено припис №000221/23.

В приписі зазначено про порушення позивачем вимог:

– пп. 19.2.1; 19.2.18 Правил благоустрою території міста Дніпра;

– п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами;

– п. 4.5.3, 4.5.6 Принципів візуальної організації розміщення рекламних засобів, вивісок і табличок на фасадах будівель м. Дніпра.

Приписом від 06.04.2023 року вимагається: «очищення поверхні фасаду будівлі від самовільно встановлених рекламних конструкцій які суперечать вимогам. Документація надана магазином «Кора» в термін до 20.04.2023 року».

Позивач, не погодившись з приписом суб`єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено перелік власних (самоврядних) та делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку.

Зокрема, цією статтею врегульовано право виконавчих органів відповідних рад на організацію благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах із цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, тощо.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України “Про благоустрій населених пунктів”, благоустрій населених пунктів – комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Частиною першою статті 21 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” встановлено, що елементами (частинами) об`єктів благоустрою є, зокрема, засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами та малі архітектурні форми. Крім того, частиною другою цієї ж статті передбачено, що до малих архітектурних форм належать, зокрема, інформаційні стенди, дошки, вивіски.

Порядком розміщення зовнішньої реклами в м. Дніпрі від 16.02.2004 №325 передбачено порядок розміщення реклами не інформаційних стендів чи вивісок.

Вказаним порядком регламентовано отримання дозволу виключно на розміщення реклами, а не інформаційних стендів чи вивісок.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.11.2013 № 44/43 (зі змінами) були затверджені Правила благоустрою території міста Дніпра (далі – Правила благоустрою).

Пп. 19.2.1 Правил благоустрою визначено, що розташування засобів зовнішньої реклами на території міста здійснюється на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, наданих у порядку, встановленому міською радою.

Положеннями пп. 19.2.11 Правил благоустрою встановлено, що розташування всіх видів рекламних засобів, вивісок і табличок в оновлених частинах міста обмежене необхідністю збереження просторового сприйняття площ, проспектів та вулиць міста після їх реконструкції, а також Принципами.

Пп. 19.2.18 Правил благоустрою визначено, що рекламні засоби, вивіски і таблички, які розташовуються на будинках (дахах) і впритул до них, не повинні вступати у візуальний конфлікт з архітектурою цих будинків та суттєво міняти вигляд фасадів, а також суперечити Принципам.

Засади рекламної діяльності в Україні, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами на території України регулює Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96- ВР (даліЗакон України «Про рекламу»).

Статтею 1 Закону України «Про рекламу» визначено, що реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Цією ж статтею передбачено, що зовнішня реклама – це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях – рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з ч. 8 ст. 8 Закону України «Про рекламу», розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Положеннями ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Статтею 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів – на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, не є рекламою у розумінні ч. 8 ст. 8 та ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу», а отже її розміщення не потребує одержання відповідного дозволу.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29 грудня 2003 року (далі – Типові правила).

При цьому, відповідно до п. 2 Типових правил, спеціальні конструкції – тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та не наземні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка – елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

У п. 3 Типових правил зазначається, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно доЗакону України«Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

За приписами п. 45 Типових правил, контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 46 Типових правил, у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих правил звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Згідно з п. 48 Типових правил №2067, вивіски чи таблички повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; не повинні розміщуватися на будинках або спорудах – об`єктах незавершеного будівництва; площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів. Забороняється вимагати від суб`єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.

Відповідно до п. 49 Типових правил, демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі: припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи – підприємця; невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам; порушення благоустрою території.

Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців, якими вони були встановлені.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, не є рекламою у розумінні частини сьомої статті 8 та частини шостої статті 9 Закону України “Про рекламу”.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 323/1360/17 (2-а/323/37/17), від 18 грудня 2019 року у справі № 809/459/18 та від 25 березня 2020 року у справі № 461/4489/16-а.

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.12.2018 № 1250 були затверджені Принципи візуальної організації розміщення рекламних засобів, вивісок і табличок на фасадах будівель міста Дніпра.

Згідно з Розділом 1 Принципів візуальної організації, ці Принципи розроблені з метою забезпечення дотримання Правил благоустрою території міста, захисту культурних і майнових інтересів територіальної громади м. Дніпра, поліпшення зовнішнього вигляду міського середовища та врегулювання візуальної організації розміщення рекламних засобів, вивісок і табличок на фасадах будинків, будівель чи споруд (п. 1.1), та є обов`язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування, а також фізичними особами, які здійснюють розміщення рекламних конструкцій, вивісок та табличок на фасадах будинків, будівель чи спорудах на території м. Дніпра (п.1.2).

Таким чином, суд зазначає, що Принципи візуальної організації розміщення рекламних засобів, вивісок і табличок на фасадах будівель м. Дніпра, затверджені рішенням Виконавчого комітету міської ради від 18.12.2018 року №1250, можуть бути застосовані виключно у випадках, якщо на такі конструкції поширюються вимоги Закону України “Про рекламу”.

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на фасаді будівлі, а саме, на частині приміщення що орендується позивачем, над входом розмішена інформаційна вивіска з написом “Кора”, що, на переконання суду, носить інформаційний характер про зареєстроване найменування особи, не містить закликів до придбання товару чи надання послуги, не є інформацією, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару (послуги), така вивіска розміщена не вище поверху, де знаходиться приміщення, що використовується як магазин “Кора”, при цьому вивіска не закриває жодних архітектурних чи декоративних елементів будинку, в зв`язку з їх фактичною відсутністю.

Відповідач у відзиві зазначає, що згідно із п. 6 Типових правил, до повноважень робочого органу належать, зокрема, розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради.

Разом з цим, суд зазначає, що законного порядку отримання дозволу на розміщення таблички, яка не є рекламою, відповідач не наводить.

Також, відповідач зазначає, що Положеннями пп. 4.5.3, 4.5.6 Принципів встановлено, що фасадні конструкції забороняється встановлювати паралельно до фасаду, поверх будь-яких архітектурних і декоративних елементів, а також з виходом за межі одного архітектурного елемента, за винятком рустового малюнка.

Суд звертає увагу, що оскаржуваний припис не містить жодних доказів того, що табличка магазину перекриває якісь архітектурні або декоративні елементи. Відповідачем не наведено, який саме архітектурний елемент (його назва, вид, історична чи декоративна цінність) перекривається вивіскою.

З матеріалів справи вбачається, що табличка перекриває лише рустовий малюнок будинку, на якому, в свою чергу, архітектором передбачалась наявність вивісок. Візуально вивіска повністю відповідає вказаному у свідоцтві на знак для товарів та послуг № 57566 від 15.12.2005 товарному знаку. Відповідно до паспорту вивіски магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площа вивіски не перевищує 3 кв.м.

Враховуючи зазначене вище, суд зазначає, що вивіска ані за площею, ані за місцем свого розташування не суперечить типовим правилам, а надані до суду копії документів: свідоцтво на знак для товарів та послуг та паспорт вивіски свідчать про те, що вивіска не є рекламою, оскільки зазначає виключно про зареєстрований товарний знак, відтак, на переконання суду, доводи відповідача, що спірна вивіска є самовільно встановленою рекламною конструкцією та не відповідає ознакам вивіски, визначеним законодавством, зокрема, Типовими правилами № 2067, суд відхиляє як безпідставні.

У постанові Верховного Суду від 11.08.2021 по справі №323/809/17 зазначено наступне: «Оскільки вивіска з написом, зображення мали світу, Ейфелевої вежі не містять закликів до придбання конкретного товару чи формування інтересу щодо конкретної особи, не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється /надається підприємством, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказані вивіски не є рекламою у розумінні Закону України «Про рекламу» та не потребують спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами».

Також, у постанові Верховного Суду від 04 09.2019 по справі №1340/4421/18 зазначено: «Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що певна інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісні показники, країну походження, виробника тощо. Враховуючи те, що на спірній вивісці міститься інформація, яка не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг позивача, вона не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, а тому суди вважали, що така вивіска не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами».

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, вивіска магазину «Кора» повністю підпадає під поняття вивіски, яке надає законодавець, що означає, що вона не є рекламною конструкцією, а отже, не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами та не підлягає демонтажу.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про наявність правових підстав для їх задоволення.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява №65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява №63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» серія А. 303-А; пункт 29).

Відповідно до ч.1ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч.1ст.9 КАС Українивстановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1, 2ст.77 КАС України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, з огляду на те, що на вивіску магазину «Кора», не розповсюджується діяЗакону України “Про рекламу”, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст.139 КАС України,при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5статті 134 КАС Українивизначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючисьст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради про визнання протиправнимта скасування приписузадовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис №000221/23 від 06.04.2023 року, складений відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Департаментом торгівлі та реклами Дніпровської міської Ради.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбаченістаттею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВ.В. Кальник