В Верховному суді захистили права позичальника проти Приватбанку. Справа слухалася шість років!

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 335/3267/14

провадження № 61-4800св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Сімоненко В. М.,

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2014 року у складі судді Макарова В. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2019 року у складі суддів: Гончар М. С., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,

учасники справи:

позивач -публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач -ОСОБА_1 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2011 рокупублічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов кредитного договору від 02 серпня 2005 року ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в розмірі 26 880,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 04 серпня 2025 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 49,18 кв. м, житловою площею 31,75 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 . 15 березня 2011 року рішенням суду ОСОБА_2 оголошено померлим. Станом на 04 квітня 2013 року за кредитним договором рахується заборгованість 59 341,44 доларів США, що еквівалентно 474 138,11 грн. Єдиним спадкоємцем померлого є ОСОБА_1 , правонаступник ОСОБА_2 , яка повинна відповідати за зобов`язання ОСОБА_2 . Посилаючись на ці обставини, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки із застосуванням процедури, передбаченої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Під час розгляду справи, про смерть боржникаОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ще до пред`явлення зазначених позовних вимог,24 квітня 2012 рокуповідомила районний суд спадкоємець ОСОБА_1 , та долучила до заяви рішення суду про оголошення його померлим й актовий запис про смертьОСОБА_2 .

З вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки до спадкоємця померлого боржника ОСОБА_1 порядку статті 1281 ЦК України ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду 06 квітня 2013 року, подавши уточнений позов, в якому розмір заборгованості ним було визначено у сумі 59 341,44 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPФФGF50090015 від 02 серпня 2005 року в розмірі 59 341 долар 44 центи США, що еквівалентно 474 138 грн 11 коп., звернуто стягнення на квартиру загальною площею 49,18 кв. м, житловою площею 31,75 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки банком з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно де поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативне-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоу результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку позичальник ОСОБА_2 не погасив, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, який після його смерті успадкувала його мати ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Справа розглядалась апеляційним судом неодноразово.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2019 року рішення суду першої інстанції змінено в частині суми заборгованості станом на 04 квітня 2013 року, в рахунок погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки у цій справі, вказано останню «22152,55 доларів США, що складає 111 870,38 грн, та яка складається з заборгованості за кредитом – 20717,34 доларів США, що складає 104 622,57 грн, простроченої заборгованості за кредитом – 122,05 доларів США, що складає 616,35 грн, заборгованості за відсотками – 57,26 доларів США, що складає 289,16 грн, простроченої заборгованості за відсотками – 962,10 доларів США, що складає 4 858,61 грн, простроченої комісії 189,00 доларів США, що складає 954,45 грн, пені – 104,80 доларів США, що складає 529,24 грн», та доповнено резолютивну частину рішення суду першої інстанції у цій справі реченням «Звернення стягнення на предмет іпотеки провести у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку». Встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки 265 732,00 грн». Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь банку судових витрат скасовано. Ухвалити у цій частині нове рішення. Судові витрати ухвалено компенсувати за рахунок держави. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що улипні 2006 року банк звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із позовом доОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за вищезазначеним договором з ОСОБА_2 , який рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2006 року задоволено. При вищевикладених обставинах, банк, скориставшись своїм правом на дострокове стягнення вказаної заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, змінив таким чином строк виконання основного зобов`язання за останнім, який настав на час звернення банку із вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у липні 2006 року, не пізніше 11 липня 2006 року. У цій справі банк звернувся до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення 04 жовтня 2011 року. Суд першої інстанції у цій справі мав відмовити банку у зверненні стягнення на предмет іпотеки в рахунок, погашення заборгованості ОСОБА_2 за вищезазначеним кредитним договором, яка становить більший розмір та період нарахування, ніж раніше була вже стягнута за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2006 року станом на 11 липня 2006 року, за безпідставністю нарахування останньої.До заборгованості станом на 11 липня 2006 року у розмірі 22152,55 доларів США та яка складалась з заборгованості за кредитом у розмірі 20717,34 доларів США, простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 122,05 доларів США, заборгованості за відсотками у розмірі 57,26 доларів США, простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 962,10 доларів США, простроченої комісії у розмірі 189,00 доларів США та пені у розмірі 104,80 доларів США, яка є складовою частини заборгованості, заявленої банком у цій справі у своєму позові, в рахунок погашення якої у тому числі банк просив звернути стягнення у цій справі, що визнається сторонами у цій справі, та яка раніше вже була стягнута з ОСОБА_2 за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2006 року в іншій цивільній справі № 2-3050/06, не може бути застосована позовна давність, остання є вже безспірною, тому банк мав право звернути стягнення в рахунок погашення цієї заборгованості на вищезазначений предмет іпотеки у цій справі. Про смерть боржника ОСОБА_2 спадкоємець ОСОБА_1 повідомила Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя 24 квітня 2012 року. З вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки до спадкоємця померлого боржника в порядку статті 1281 ЦК України банк звернувся до суду 06 квітня 2013 року, подавши уточнений позов, в якому розмір заборгованості ним було визначено у сумі 59341,44 доларів США. Крім того, правила статті 1281 ЦК України щодо строку пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємця не застосовуються до зобов`язань, забезпечених іпотекою. Встановлено, що ОСОБА_1 вважається спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину у вигляді вищезазначеної іпотечної квартири після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Оскільки остання своєчасно 11 травня 2011 року звернулась до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття цієї спадщини. Вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 22152,55 доларів США, що за курсом Національного банку України складало станом на 11 липня 2006 року 111870,38 грн, які підлягають задоволенню у цій справі, є в межах строку позовної давності та вартості предмета іпотеки.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзіОСОБА_1просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що перебіг позовної давності за вимогами банку про звернення стягнення на предмет іпотеки почався з моменту набрання законної сили рішеннямЛенінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2006 року про дострокове стягнення кредиту, тобто до суду банк звернувся із пропуском вказаного строку. Матеріали справи не містять досудової вимоги про сунення порушень, тому позов є передчасним. Позичальник за життя не допустив порушень кредитного договору та 10 жовтня 2005 року пропав безвісти. Обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не передбачений законом.

(2) Позиція банку

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено як іпотечним договором, так і Законом України «Про іпотеку». 11 травня 2011 рокуОСОБА_1 прийняла спадщину та з цього часу вона їй належить, а тому банк звернувся до суду в межах заявленої позовної давності.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано ізОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2014 рокуцивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі – Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 серпня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 26 880 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення коштів до 04 серпня 2025 року.

На забезпечення виконання зобов`язанняза кредитним договором сторони 03 серпня 2005 року уклали договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 49,18 кв. м, житловою площею 31,75 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2011 рокуОСОБА_2 оголошено померлим, рішеннянабрало законної сили 15 березня 2011 року.

19 квітня 2011 року Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції вчинено актовий запис про смерть ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 року .

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є його мати – ОСОБА_1 , яка у встановлений законом строк прийняла спадщину, проте свідоцтва про право на спадщину не отримала.

ОСОБА_1 подала суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності після залучення її до участі у цій справі в якості правонаступника.

Загальна позовна давність згідно із статтею 257 ЦК встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4).

Таким чином, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК і вирішити питання про наслідки такого спливу (або відмовити у задоволенні заявлених вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення – захистити порушене право).

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявлених банком позовних вимог, іпотекодержатель має у позасудовому порядку здійснювати захист свого цивільного права та інтересу, оскільки з приводу реалізації цього способу захисту сторони досягли домовленості у договорі іпотеки.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з частиною першою статті 33 Законуу разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки(частина друга статті 36 Закону).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Сторони іпотечного договору у пункті 26 договору іпотеки досягли домовленості про позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя, про який просить суд позивач – шляхом продажу іпотекодержателем від власного імені предмета іпотеки третій особі.

На відміну від такого різновиду позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (що може передбачати способи задоволення вимог іпотекодержателя, визначені у частині третій статті 36 Закону), судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Законупередбачає, що суд у резолютивній частині відповідного рішення обов`язково визначає спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 вказаного Закону (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16).

Процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону, може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Закону має вказати у судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Проте звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19).

Таким чином, у спірних правовідносинах продаж іпотекодержателем предмета іпотеки третій особі відповідно до статей 36, 38 Закону України «Про іпотеку» та згідно з умовами іпотечного застереження, визначеного у договорі іпотеки, є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Отже, позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя, а суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, безпідставно задовольнили вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу позивачем від власного імені цього предмета будь-якій особі-покупцеві на підставі статті 38 ЗаконуУкраїни «Про іпотеку».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення законуабо застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку аргументам учасників справи та висновкам судів першої й апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає касаційну скаргу обґрунтованою. Отже, рішення судів слід скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2014 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2019 року скасувати.

У задоволенні позовупублічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» доОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик