Захистили Відповідача в спорі з Росвен Фінанс на 14 000 грн. Застосували позовну давність!

№ 336/3893/21

пр. № 2/336/3007/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2022 рокум. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

24 травня 2021 року представник позивача за довіреністю Кравчик І.П. звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що 12 червня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладеного кредитний Договір № 004-07038-120613 відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит на умовах поворотності, платності, строковості у сумі 13863,80 грн, з кінцевим строком погашення до 11 липня 2016 року.

27 квітня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та TOB «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 409/К відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» відступив на користь TOB «Росвен Інвест Україна» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 004-07038-120613 від 12 червня 2013 року.

Внаслідок невиконаня відповідачем умов Договору від 12.06.2013, станом на 14 травня 2021 року виникла заборгованість у загальному розмірі 21001,34 грн., з яких, 12873,02 грн.прострочена заборгованість по тілу кредиту, 4465,75 грнпрострочені відсотки за користування кредитом, 1143,76 грн.3% річних, 2518,81 грнінфляційні, тому просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі21001,34 грн. та сплачені судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.11.2021 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від16.05.2022р. заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Працевитого Г.О. про скасування заочного рішення від 03.11.2021 року задоволено, заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Від представника позивача надійшли до суду письмові пояснення, в яких просить задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у заяві про перегляд заочного рішення пояснив, що ним дійсно було укладено 12.06.2013 року кредитний Договір № 004-07038-120613 з ПАТ «Дельта Банк», строком на 37 місяців, тобто до 11.07.2016. Зазначає, що позивачем пропущений трирічний строк на пред`явлення позову до суду, адже з позовом новий кредитор звернувся лише 24.05.2021, а мав право звернутись до суду в строк до 11.07.2019 року. На підставі чого, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши надані сторонами письмові докази, оцінивши їх на предмет належності, допустимості, достовірності і достатності, суд на їх підставі встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено,що ОСОБА_111червня 2013року шляхомпідписання Заяви№004-07038-120613,уклав зПАТ “ДельтаБанк”договір пронадання банківськихпослуг,відповідно доякого отримавкредит врозмірі 13863,80грн,строком на 37 місяців. Тобто з кінцевим строком погашення до 11.07.2016 (а.с.11).

Відповідач зобов`язувався погашати кредитну заборгованість щомісячно не пізніше 12 числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 491,00 грн., у відповідності до Графіку платежів, наведеному у Додатку 1 до Пропозиції, який є невід`ємною частиною цієї пропозиції, на відкритий рахунок (п. 4 Заяви від 10.06.2013).

Сторони узгодили, що у разі пропущення строків сплати платежів, банк має право наступного календарного дня нарахувати та стягнути штрафні санкції в розмірі 10 % суми невиконаного зобов`язання, але не менше або не більше 250,00 грн (п. 5 Заяви від 10.06.2013).

27 квітня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та TOB «Росвен Інвест Україна» укладений договір №409/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» відступив на користь TOB «Росвен Інвест Україна», своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами (а.с.6-8).

Із витягу з Реєстру передачі прав вимоги до Договору факторингу № 409/К від 27 квітня 2018 року вбачається, що позивач TOB «Росвен Інвест Україна» набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором 004-07038-120613 від 12 червня 2013 року на загальну суму заборгованості за цим кредитним договором у розмірі 17338,77 грн., що складається із простроченої заборгованості по тілу кредиту 12873,02 грн та прострочених відсотків за користування кредитом 4465,75грн., які були нараховані первинним кредитором ПАТ «Дельта Банк» (а.с.8).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Крім того Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» просить стягнути із відповідача 3 % річних в розмірі 1143,76 грн. та інфляційних втрат 2518,81 грн.

Відповідно до ч.2ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу норм Цивільного кодексу України вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч.2ст.625 Цивільного кодексу України.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Згідно розрахунку позивача, який не спростований відповідачем, позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку первинному кредитору ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» не повернуті, позивач TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» як новий кредитор, який отримав право вимоги до відповідача за договором про відступлення прав вимоги, має право вимагати виконання боржником обов`язку з погашення заборгованості за кредитним договором, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, те, що відповідачем не спростовано розмір використаних кредитних коштів, нарахованих відсотків за користування кредитом та розрахованих позивачем сум заборгованості по 3 % річних та інфляційних втратах, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

В свою чергу, представником відповідача ОСОБА_2 заявлено про застосування строків позовної давності.

Згідно з п. 2.3. заяви, строк кредиту становить 37 місяців.

За змістом статей 256-258 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

З аналізу норм ЦК України вбачається, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, і це не спростовано сторонами, що відповідач, як позичальник за кредитним договором, не виконав своїх зобов`язань станом на час закінчення дії договору, тобто 11 липня 2016 року.

Згідно з п. 4 погашення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно до 12 числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів у відповідності до Графіку платежів, наведеному у Додатку 1 до цієї Пропозиції, який є невід`ємною частиною цієї Пропозиції на відкритий рахунок, згідно п. 2.7 ч. 2 цієї Пропозиції, відповідно до порядку і умов, визначених у п. 2.4 Глави 2 Правил.

Пунктом 5 передбачено, що у разі порушення строків сплати Платежів, Банк має право з наступного календарного дня за передбаченим цією Пропозицією днем сплати Платежу, нараховане стягнути із штрафними санкціями в розмірі 10% суми невиконаного зобов`язання, але не менше та/або не більше 250 грн.

У період часу з 11 липня 2016 року до 27 квітня 2018 року ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» вимоги щодо погашення заборгованості ОСОБА_1 не пред`являв.

27.04.2018 ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відповідно до Договору № 410/К відступив право вимоги за кредитними договорами ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА».

З часу передачі прав вимоги до дня подачі позову до суду минуло (з 27.04.2018 по 19.05.2021) 3 роки 22 дні.

На підставі наведеного суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду після спливу трирічного строку як з часу закінчення терміну виконання кредитного зобов`язання, так і з часу укладення договору про відступлення прав вимоги, за яким набув право вимоги і за вказаним кредитним договором, тобто з моменту, коли довідався про порушення свого права.

При цьому, позивачем не надано суду доказів, які б вказували на переривання строку позовної давності, заяв про поновлення позовної давності й доказів існування поважних причин пропуску строку звернення до суду. Суду також не надано доказів існування домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Враховуючи те, що позовні вимоги є обґрунтованими, тобто дійсно було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду, однак останнім було пропущено строк позовної давності, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати. Згідно з вимогами ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 509, 526, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 353, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:Ю.А.Галущенко