Скасовано виконавчий напис Мілолан на 28 000 грн., витрати на адвоката 6000 грн. повернуто клієнту!

Справа № 314/700/21

Провадження № 2/314/671/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2021м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді -Свідунович Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу № 314/700/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал”, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець Сколибог Олександр Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представникаадвоката Працевитого Г.О. звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову зазначив, що 01.12.2018 між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ “Мілоан”, правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ “Фінансова компанія “Кредит-Капітал” було укладено договір № 393360, за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 10000,00 грн. строком на 30 днів на умовах безпроцентної позики, без укладення кредитного договору. У січні 2021 року з Єдиного реєстру боржників України позивачу стало відомо, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. перебуває виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого напису № 11351 від 19.11.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., про стягнення з нього на користь ТОВ “Фінансова компанія “Кредит-Капітал” заборгованості за кредитним договором № 393360 від 01.12.2018 у розмірі 28020,00 грн.

Вважає, що вищевказаний виконавчий напис вчинений з численними порушеннями законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що, по-перше, на момент вчинення виконавчого напису законом не було передбачено права його вчиняти на кредитних договорах, та по-друге, виконавчий напис не було вчинено на документів, що встановлює зобов`язання за договором.

Ухвалою суду від 22.02.2021 задоволено заяву адвоката Працевитого Г.О. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення за виконавчим провадженням № 63987490, яке відкрите приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. щодо примусового виконання виконавчого напису № 11351, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. 19.11.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Фінансова компанія “Кредит-Капітал” заборгованості в розмірі 28020,00 грн.

Ухвалою суду від 22.02.2021 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників. Сторонам надано строк для надання відзиву, пояснень, відповіді на відзив та заперечень.

26.03.2021 на адресу суду від ТОВ “Фінансова компанія “Кредит-Капітал” надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, по-перше, 01.12.2018 ТОВ “Мілоан” та ОСОБА_1 уклади кредитний договір № 393360, за умовами якого позивачу надані кредитні кошти в сумі 10000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом. ТОВ “Мілоан” свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши позивачеві кредитні кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті miloan.ua. В свою чергу, позивач не виконав своїх зобов`язань.15.03.2019 між ТОВ “Мілоан” та відповідачем було укладено договір відступлення прав вимоги № 26-МЛ, на підставі якого відповідач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ “Мілоан”, у тому числі ОСОБА_1 за кредитним договором № 393360 від 01.12.2018. Після набуття статусу нового кредитора та отримання права грошової вимоги відповідачем не нараховувалась пеня або будь-які штрафи.

По-друге, для виконання зобов`язань за кредитним договором позивачу була надіслана 08.10.2020 письмова претензія про погашення кредитної заборгованості на адресу, вказану в кредитному договорі.

По-третє, при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. були дотримані вимоги ст.ст. 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999. Зокрема, відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису були надані оригінал кредитного договору та документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а саме виписку з особового рахунку за кредитним договором № 393360 від 01.12.2018.

По-четверте, відповідач не погоджується із заявленими позивачем витратами на професійну правничу допомогу, вважає їх надто завищеними та такими, що не відповідають складності справи.

На підставі викладеного відповідач просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

20.04.2021 на адресу суду від представника позивачаадвоката Працевитого Г.О. надійшла відповідь на відзив, у якій останній, не погоджуючись з доводами відповідача щодо безспірності заборгованості, зазначає, що надані нотаріусу документи, які встановлювали заборгованість були не однозначними, не беззаперечними та не підтверджували наявність у боржника заборгованості перед кредитором. Крім того, нотаріусу не наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, а тому виконавчий напис вчинено з порушенням процедури. Заперечуючи щодо зменшення витрат на правничу допомогу представник позивача посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, згідно з якою розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. За таких обставин, представник позивача просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

21.04.2021 на адресу суду від ТОВ “Фінансова компанія “Кредит-Капітал” надійшли заперечення щодо наведених у відповіді на відзив аргументів, у яких відповідач наполягає на тому, що виконавчий напис вчинено відповідно до вимог ст.ст. 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, нотаріусу надані оригінал кредитного договору та виписка з особового рахунку, яка і підтверджує безспірність заборгованості. Щодо витрат на правову допомогу відповідач повністю заперечує та просить суд відмовити у їх відшкодуванні, оскільки сума та вид виконаної роботи є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг, а час, витрачений на підготовку позовної заяви, є невиправданим та явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт, так як, на думку відповідача, проведення дій по даній справі не вимагає значного обсягу юридичної та технічної роботи, так само як сума на проведення консультації та підготовку заперечень/заяв/клопотань є явно неспівмірною з часом, витраченим на таку роботу.

Визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України строк для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив.

Відповідач та треті особи у наданий судом строк та станом на момент розгляду справи своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін не скористались, заперечень щодо розгляду справи в спрощеному порядку подано не було, відтак відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.

01.12.2018 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мілоан” укладено кредитний договір № 393360, відповідно до якого позивач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. строком на 30 днів з кінцевим терміном повернення 31.12.2018.

На підставі договору відступлення прав вимоги № 26-МЛ від 15.03.2019 правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ “Мілоан” є Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал”.

19.11.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 11351, про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 393360 від 01.12.2018, укладеним з ТОВ “Мілоан”, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал” заборгованості за вказаним кредитним договором за період з 15.03.2019 по 30.10.2020 у розмірі 27050,00 грн., у т.ч. прострочена заборгованість за сумою кредиту10000,00 грн., прострочена заборгованість за комісією2300,00 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом9750,00 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенею (нараховано з 01.01.2019 по 15.03.2019)5000,00 грн., а також стягнуто з боржника на користь банку плату за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 970 грн.

За вказаним виконавчим написом нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. відкрито виконавче провадження № 63987490 за постановою від 24.12.2020.

Відповідно до ст. 87 Закону України “Про нотаріат”, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 88 вказаного Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п. 1.2 гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині доповнення переліку після розділу “Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами” новим розділом “Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин”, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у ст. 88 Закону України “Про нотаріат”. Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені ст. 88 Закону України “Про нотаріат” умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням ст. 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 “Про судове рішення в адміністративній справі”, згідно якого визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Київський апеляційний адміністративний суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, з моменту її прийняття.

Ухвалою від 06.03.2017 у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.

Касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017. Тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 була відновлена.

Встановлено, що резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені “Офіційний вісник України” № 23 від 21.03.2017. Резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені “Офіційний вісник України” № 92 від 24.11.2017.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає саме Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 2075 від 11.11.1999, № 693 від 24.04.2000 та № 1602 від 29.11.2001.

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів нотаріально посвідчених договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Для вчинення виконавчого напису відповідачем до приватного нотаріуса була подана заява про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором № 393360 від 01.12.2018, кредитний договір, розрахунок судим заборгованості, копія претензії до боржника з копією реєстру поштових відправлень рекомендованих листів.

Отже, для вчинення виконавчого напису відповідачем до приватного нотаріуса був поданий нотаріально не посвідчений кредитний договір.

З огляду на вказане, подані відповідачем для вчинення виконавчого напису документи не відповідали вимогам, які пред`являються вище приведеним Переліком, а, отже, в момент вчинення виконавчого напису 19.11.2020 були відсутні правові підстави для його вчинення.

Крім того, на думку суду, неможливість вчинення виконавчого напису у цій справі була обумовлена й іншими обставинами.

Так, вчинення нотаріусом виконавчого написуце нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого написунадання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 310/9293/15-ц зазначено, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону “Про нотаріат” у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена також Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

Зі змісту заяви про вчинення виконавчого напису випливає, що заборгованість розміром 27050,00 грн. стягується за період з 15.03.2019 по 18.11.2020. В той же час, у виписці з особового рахунку, долученій до цієї заяви, відсутні відомості про період утворення заборгованості, а лише вказано про її розмір 27050,00 грн. станом на 18.11.2020. Отже, зміст вказаних заяви та виписки у частині визначення періоду утворення заборгованості за кредитним договором не відповідають один одному.

Крім того, безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється таким чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Разом з тим, про неможливість встановлення за поданими документами безспірності заборгованості свідчить і те, що стягувачем не було долучено до заяви про вчинення виконавчого напису доказів отримання боржником вимоги (претензії) про погашення суми заборгованості за кредитом (усунення порушень вимог кредитного договору).

Так, до заяви провчинення виконавчогонапису не додано доказів отримання позивачем письмової претензії від ТОВ “Фінансова компанія “Кредит-Капітал”, оскільки доданий реєстр поштових відправлень рекомендованих листів не містить інформації про отримання боржником претензії кредитора.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України “Про нотаріат” та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, враховуючи, що станом на час вчинення виконавчого напису зазначена у ньому заборгованість не була безспірною, а також, що нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису застосовано не чинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі, суд приходить висновку, що спірний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частинітакими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 454,00 грн. А в силу вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд стягує із відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 908,00 грн., від сплати яких позивач була звільнений при подачі позову до суду.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат суд,відповідно доч.3ст.141ЦПК України,враховує:1)чи пов`язаніці витратиз розглядомсправи; 2)чи єрозмір такихвитрат обґрунтованимта пропорційнимдо предметаспору зурахуванням цінипозову,значення справидля сторін,в томучислі чиміг результатїї вирішеннявплинути нарепутацію сторониабо чивикликала справапублічний інтерес; 3)поведінку сторонипід часрозгляду справи,що призвеладо затягуваннярозгляду справи,зокрема,подання стороноюявно необґрунтованихзаяв іклопотань,безпідставне твердженняабо запереченнястороною певнихобставин,які маютьзначення длясправи,безпідставне завищенняпозивачем позовнихвимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6ст.137ЦПК Україниобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі “”Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 1933/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим (п. 268).

А у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 вказано, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір про правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано вимог ст. 137 ЦПК України та на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 04.01.2021, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро “ЮРКОНСАЛТ” Геннадія Працевитого”, акт № 1 від 03.02.2021 надання послуг до договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 та рахунок-фактура № 1 від 03.02.2021 до договору про надання правової допомоги від 04.01.2021, а також акт № 2 від 19.03.2021 надання послуг до договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 та рахунок-фактура № 2 від 19.03.2021 до договору про надання правової допомоги від 04.01.2021. Згідно з даними документами розмір витрат позивача на правову допомогу складає 5380,00 грн. Крім того, вказані документи містять інформацію щодо детального опису робіт, часу, витраченого на виконання цих робіт, їх вартість, а також підтверджують оплату позивачем послуг адвоката.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Працевитого Г.О. враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною. Суд вважає такими, що пов`язані з розглядом справи, написання адвокатом позовної заяви, сплата судового збору, а також написання відповіді на відзив. Із матеріалів справи вбачається, що такі дії відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання цих документів, є обґрунтованим. На думку суду, витрати на професійну правничу допомогу на вищевказану суму є співмірними зі складністю справи, наданий адвокатом обсяг послуг відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведені понесені ним витрати на правничу допомогу, а тому, на підставі ст. 141 ЦПК України, ці витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 12, 13, 81, 133-134, 137, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал” (код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович (адреса місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська/пров. Георгіївський, 6-3 літ. А), приватний виконавець Сколибог Олександр Сергійович (адреса місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 50, офіс 102), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюзадовольнити.

Визнати виконавчий напис № 11351 від 19.11.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал” заборгованості за кредитним договором № 393360 від 01.12.2018 у розмірі 28020,00 грн, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал” (код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 454,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5380,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал” (код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяНаталія Миколаївна Свідунович

21.04.2021