ТОВ Порше Мобіліті відмовлено в позові про звернення стягнення на автомобіль клієнта. Також суттєво зменшено суму заборгованості боржника!

Єдиний унікальний номер: 223/499/20

Провадження номер: 2/223/16/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 р. м. Вугледар

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Лифенко Н.Г., за участі представника позивача Чередніченко М.М. , представника відповідачів Працевитого Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави та позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальність «Порше Мобіліті» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави та позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 05 серпня 2020 року об`єднано цивільні справи за вищезазначеними позовами 223/499/20 та 223/500/20 в одне провадження за номером 2/223/264/2020 та присвоєно об`єднаній цивільній справі Єдиний унікальний номер 223/499/20.

Позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави мотивовані тим, що 22.08.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №50010166 (далі – Кредитний договір), згідно з яким договір між сторонами складають цей договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту. Між сторонами зазначеного договору 18.12.2014 року було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, в якій сторони погодили збільшення строку кредиту до 63 місяців. Позивачем на виконання умов Кредитного договору надано ОСОБА_2 суму кредиту у розмірі 185185,00 гривень – еквівалент суми кредиту в іноземній валюті складає 22750 доларів США 00 центів та суму додаткового кредиту у розмірі 69841,20 гривень – еквівалент суми додаткового кредиту в іноземній валюті становить 8580 доларів 00 центів, зі сплатою процентів користування кредитом у розмірі 9,90% на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту 15.08.2018 року, для купівлі автомобіля марки Volkswagev, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб.см. (далі – автомобіль) та оплати страхових платежів.

Зобов`язання відповідачки за Кредитним договором забезпечено договором застави №50010166 від 30.08.2013 року, посвідченим державним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за №901, згідно умов якого ОСОБА_2 надала в заставу автомобіль марки Volkswagev, модель Touran, що належить їй на праві власності.

Однак, відповідачка свої зобов`язання зі сплати чергових платежів за листопад 2015 року – січень 2016 року, з повернення кредиту у строки узгоджені сторонами в графіку погашення кредиту не виконала у зв`язку з чим виникла заборгованість по їх сплаті у сумі 38527,92 гривень за кредитом та додатковим кредитом.

Відповідно до кредитного договору між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» як страховиком та ОСОБА_2 як страхувальником укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №28-0199-РМ2-13-00602 від 28.08.2013 року, згідно якого вигодонабувачем за договором страхування вступає ТОВ «Порше Мобіліті». На виконання умов Кредитного договору та Договору страхування позивач сплачував страхові платежі Страховику в повному обсязі.

ТОВ «Порше Мобіліті» на адресу реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_2 було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором, якою позивач вимагав дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, які станом на дату направлення вимоги становили 465044,67 гривень, та повідомив що у випадку неповернення суми кредиту та заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги, відбудеться їх примусове стягнення, в тому числі за рахунок автомобіля, що був переданий ТОВ «Порше Мобіліті» у заставу. Однак, вимогу позивача щодо дострокового повернення кредиту у встановлені строки проігноровано ОСОБА_2 .

Станом на дату складання даної позовної заяви ОСОБА_2 залишилась несплаченою сума заборгованості по сплаті чергових платежів за Кредитом у розмірі 38527,92 гривень та суму кредиту у розмірі 342937,22 гривень. Загальна заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за Кредитним договором станом на 11.06.2020 року становить 507865,74 гривень та складається з простроченої заборгованості в розмірі 51407,13 гривень, з яких: 38527,92 гривень – сума заборгованості за Кредитом; 3472,43 гривень – сума 3% річних; 9406,78 гривень – сума інфляційних втрат, заборгованості з дострокового повернення суми кредиту в сумі 419421,61 гривень, з яких 342937,22 гривень – сума заборгованості за Кредитом; 13726,88 гривень – 3% річних; 62757,51 гривень – сума інфляційних втрат, та суми штрафу, нарахованого за п. 8.2. Загальних умов, у розмірі 37037,00 гривень.

Відповідно до інформації Головного сервісного центру МВС України вищезазначений автомобіль, який був переданий в заставу за Договором застави №50010166 від 30.08.2013 року, станом на день звернення з позовом до суду належить на праві власності ОСОБА_3 . Станом на день вчинення ОСОБА_2 реєстраційної операції щодо зміни права власності на предмет застави, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містилися відомості про наявність обтяження – застави рухомого майна, згідно Договору застави, у зв`язку з чим покупець мав реальну можливість бути обізнаним про наявність обмежень у вчиненні правочинів стосовно спірного автомобіля. З урахуванням зазначеного, фактично відбулась зміна заставодавця.

Позивачем 30.06.2020 року зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, інші обтяжувачі Предмета застави відсутні. Після реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, зобов`язання ОСОБА_2 перед ТОВ «Порше Мобіліті» так і залишилось невиконаним.

Посилаючись на вищевикладене ТОВ «Порше Мобіліті» просить суд в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_2 перед позивачем за Кредитним договором, розмір якої станом на 11.06.2020 року складає 507865,74 гривень, звернути стягнення на предмет застави – автомобіль марки Volkswagev, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб.см., державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість у розмірі 264550,00 гривень згідно з Договором застави №50010166 від 30.08.2013 року, а також просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, окрім мотивів викладених у вищезазначеній позовній заяві про звернення стягнення на предмет застави щодо укладення між сторонами Кредитного договору, Додаткових угод до Кредитного договору, Договору застави, Договору добровільного страхування та зобов`язань за ними, мотивує тим, що станом на 15.01.2016 року, внаслідок невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань з оплати чергових платежів з повернення кредиту за Кредитним договором у строки, погоджені Сторонами в Графіку погашення кредиту, призвело до виникнення заборгованості по їх сплаті у сумі 38527,92 гривень за Кредитом та Додатковим кредитом. Станом на дату підготовки даної позовної заяви, ОСОБА_2 залишилась несплачена сума заборгованості по сплаті чергових платежів за Кредитом у розмірі 38527,92 гривень та сума кредиту у розмірі 342937,22 гривень. З урахуванням того, що станом на день подання цього позову, ОСОБА_2 не сплатила ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість по сплаті чергових платежів за Кредитом у розмірі 38527,92 гривень, яку повинна була сплатити до 15.01.2016 року, а також не сплатила заборгованість з дострокового повернення кредиту, позивач має право і вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 в судовому порядку 3% річних та інфляційних втрат за період з 12.06.2017 року по 12.06.2020 року у розмірі 127529,70 гривень, з яких: 3472,43 гривень – 3% річних у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів за період з 12.06.2017 року по 12.06.2020 року; 9406,78 гривень – інфляційні втрати у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів за Кредитом за період з 12.06.2017 року по 12.06.2020 року; 30920,72 гривень – 3% річних у зв`язку з простроченням дострокового повернення Кредиту за період з 12.06.2017 року по 12.06.2020 року; 83729,77 гривень – інфляційні втрати у зв`язку з простроченням дострокового повернення Кредиту за період з 12.06.2017 року по 12.06.2020 року.

З огляду на викладене, ТОВ «Порше Мобіліті» просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №50010166 від 22.08.2013 року у розмірі 127529,70 гривень, з яких 3472,43 гривень – 3% річних у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів за Кредитом за період з 12.06.2017 року по 12.06.2020 року; 9406,78 гривень – інфляційні втрати у зв`язку з простроченням сплати % річних у зв`язку з простроченням дострокового повернення Кредиту за період з 12.06.2017 року по 12.06.2020 року; 83729,77 гривень – інфляційні втрати у зв`язку з простроченням дострокового повернення Кредиту за період з 12.06.2017 року по 12.06.2020 року, а також позивач просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

Від представника відповідачів ОСОБА_4 на адресу суду надійшли письмовий відзив на позовну заяву та заява про застосування строків позовної давності, згідно з якими останній зазначає, що 12.01.2016 року у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, ТОВ «Порше Мобіліті» було направлено на адресу ОСОБА_2 вимогу (повідомлення), щодо дострокового повернення усієї суми кредиту, в порядку п. 3.2. умов кредитування Кредитного договору. В квітні 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулось до Вугледарського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №50010166 від 22.08.2013 року звернути стягнення на Предмет застави, що належить на праві власності ОСОБА_3 – автомобіль марки Volkswagev, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб.см., державний номер НОМЕР_3 . Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 06.12.2017 року по справі №223/312/16-ц встановлено факт направлення 12.01.2016 року відповідачу вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення всієї суми кредиту, та відповідно, початку строку обрахування позовної давності за вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитом, та договорами забезпечення за ним починаючи з 12.02.2016 року (протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником). Тому, вказані обставини щодо направлення відповідачу вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення усієї суми кредиту, відтак настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором №50010166 від 22.08.2013 року, починаючи з 12.02.2016 року, в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають. В постанові Апеляційного суду Донецької області від 25.06.2018 року встановлено, що строк повернення кредиту за договором настав 12.02.2016 року.

Таким чином, момент з якого слід обраховувати строк позовної давності ТОВ «Порше Мобіліті» за вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором слід обраховувати з 12.02.2016 року, як встановлено вищезазначеними рішеннями суду у справі №223/312/16-ц, оскільки вказане рішення встановило відповідний преюдиційний факт. Загальна позовна давність встановлюється у три роки, а зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тому, враховуючи, що позивачем позов про звернення стягнення на заставлене майно було подано лише у вересні 2020 року, тобто більше ніж через три роки після настання строку виконання основного зобов`язання, що обраховується з дати 12.02.2016 року – за вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту, або з квітня 2016 року – дати звернення позивачем з минулим позовом про звернення стягнення на предмет застави, банку слід відмовити в позові з підстав пропуску строків позовної давності.

Окрім того, представник відповідачів, зазначає, що оскільки вимога банку виконана не була, 12.02.2016 року настав строк виконання зобов`язань за кредитним договором та договором застави. В позові про звернення стягнення на предмет застави позивачем заявлено про нарахування заборгованості за період з 11.02.2016 року по 11.06.2017 року, тобто за період, в який позичальник не користувався кредитними коштами. Крім того, ТОВ «Порше Мобіліті» заявлено вимоги про стягнення заборгованості за платежами по тілу кредиту та процентами, однак не наведено, що з вказаних сум є тілом та є процентами, та за який період вказані проценти нараховані. Не надано розрахунок того, з якої суми позивачем було обраховано розмір тіла кредиту. Таким чином, нарахування відсотків та санкцій після 12.02.2016 року є незаконним.

Більш того, у відзиві представник відповідача наголошує на тому, що в п. 1.3.1. Кредитного договору сторони визначили, що розрахунок основної заборгованості (тіла кредиту) здійснюється за обмінним курсом, що передує дню укладення кредитного договору – тобто за курсом 8,1400 гривень за 1 долар США, а заборгованість за відсотками – підлягає коригуванню за змінним курсом – який є чинним на день виставлення рахунку. Жодними з умов договору не передбачається право кредитодавця застосовувати еквівалент долару США до тіла кредиту за іншим курсом, ніж тому, що передував дню укладення кредитного договору. При цьому, при направленні рахунків-фактур на погашення чергової заборгованості, кредитор розраховував суму тіла кредиту за курсом 8,1400 гривень за 1 долар США, а вже до відсотків використовував актуальний курс на момент виставлення рахунку, у відповідності до п 1.3.1. Договору.

Кредитним договором визначено, що за кредитним договором встановлено змінну відсоткову ставку, яка на момент укладення договору становить 9,99% річних. Однак, в порушення п. 2.3 Загальних умов кредитування позивач не надав суду інформацію про розміри відсоткової ставки, яка діяла на момент подання позову, зокрема не надав інформації про розміри плаваючої ставки EURIBOR/LIBOR, яка згідно з умовами договору застосовується до спірних правовідносин. Замість цього розрахунок відсотків виконано за ставкою 9,99% річних, що не передбачено умовами договору. Окрім того, позивач здійснив розрахунок заборгованості за відсотками шляхом простого множення відсоткової ставки до еквіваленту тіла кредиту та множення на 365 днів у році, що суперечить матеріалам справи та не може бути застосовано до кредитного договору, укладеного сторонами.

Більш того, оскільки умовами кредитного договору було погоджено погашення на користь кредитора процентів на рівні 9,90% річних, вимоги щодо стягнення 3% річних не підлягають задоволенню, є безпідставними та свідчать про намагання кредитора стягнути з позичальника подвійну суму процентів.

Умовами кредитного договору та позовною заявою встановлено, що на позичальника було покладено обов`язок щодо повернення кредиту не в тій сумі, в якій він отримав кредит, а виходячи з еквіваленту долару США до гривні на момент повернення кредиту. Таким чином, позивач не отримує будь-яких втрат внаслідок знецінення національної валюти, оскільки всі платежі (в тому числі за тілом кредиту) розраховує в залежності від курсу долару США, розмір інфляції якого не регулюється Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат задоволенню не підлягають.

Окрім того, представником відповідачів у відзиві на позов зазначено, що відповідно до договір про надання правової допомоги від 26.08.2020 року та додаткових угоди до них від 26.08.2020 року, укладених окремо з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Так, вартість послуг наданих ОСОБА_3 становить: написання відзиву на позовну заяву становить 3000,00 гривень, вартість участі у судовому засіданні 1000,00 гривень, гонорар за ведення справи у суді 12752,00 гривень. Вартість послуг наданих ОСОБА_2 становить: написання відзиву на позовні заяви – 5000,00 гривень + 3000,00 гривень, вартість участі у судовому засіданні 1000,00 гривень, гонорар за ведення справи у суді 63537,00 гривень.

Посилаючись на вищевикладене, представник відповідачів ОСОБА_4 просить суд відмовити ТОВ «Порше Мобіліті» в позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, а також у позові до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, у зв`язку з пропуском строків давності, необґрунтованістю розрахунків заборгованості, не вірно визначеним розміром заборгованості. Стягнути з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати та витрати на правову допомогу (Т. 1: а.с. 207-213).

Від позивача ТОВ «Порше Мобіліті» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою останній не погоджується з обґрунтуваннями заперечень на позов та доводами, які виклав представник відповідачів у відзиві на позовну заяву, оскільки як вбачається з розрахунку заборгованості за період з 11.02.2016 року по 11.06.2017 року позивачем не нараховано відсотки за користування кредитними коштами, а нараховано суму 3% річних та інфляційних втрат за час прострочення ОСОБА_2 виконання грошового зобов`язання з дострокового повернення суми кредиту на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Окрім того, у Кредитному договорі сторони погодили, що усі платежі за Кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до п. 1.3. Загальних умов кредитування. Як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем застосовано курс долару США до гривні до суми кредиту станом на 11.01.2016 року, тобто на день, що перебував дню складення Вимоги. Отже, позивачем на підставі положень Кредитного договору визначено Суму кредиту в еквіваленті до долару США на дату, що передувала дню складання Вимоги.

Щодо стягнення інфляційних втрат позивач зазначає, що після спливу визначеного договором кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Окрім того, нарахування індексу інфляції на суму основної заборгованості є правомірним, оскільки позивач скористався своїм правом обирати валюту зобов`язання та пред`явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, а тому з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України – гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним. Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних та встановленого індексу інфляції має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При цьому, передбачені відсотки за Кредитним договором та 3% річних мають зовсім різну правову природу, а тому не є подвійним стягненням з відповідачів процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційний процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштам, належними до сплати кредиторові.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат не є санкцією, передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входить до складу основного зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Так, загальна заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за Кредитним договором, складається з: простроченої заборгованості в розмірі 51407,13 гривень за кредитом з яких: 38527,92 гривень – сума заборгованості за Кредитом; 3472,43 гривень – сума 3% річних; 9406,78 гривень – сума інфляційних втрат; заборгованості з дострокового повернення Суми кредиту в сумі 419421,61 гривень, з яких: 342937,22 гривень – сума заборгованості за Кредитом; 13726,88 гривень – сума 3% річних; 62757,51 гривень – сума інфляційних втрат; сума штрафу, нарахованого за п. 8.2. Загальних умов у розмірі 37037,00 гривень; 3472,43 гривень – 3% річних у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів за Кредитом за період з 12.06.2017 року по 12.06.2020 року; 9406,78 гривень – інфляційні втрати у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів за Кредитом за період з 12.06.2017 року по 12.06.2020 року; 30920,72 гривень – 3% річних у зв`язку з простроченням дострокового повернення Кредиту за період з 12.06.2017 року по 12.06.2020 року; 83729,77 гривень – інфляційні втрати у зв`язку з простроченням дострокового повернення Кредиту за період з 12.06.2017 року по 12.06.2020 року.

Щодо строків позовної давності позивач зазначає, що в межах справи №223/312/16-ц ТОВ «Порше Мобіліті» відмовлено у задоволенні позову по тій причині, що до звернення до суду з позовною заявою позивач не зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, та не надав витягу з державного реєстру обтяжень на підтвердження наявності чи відсутності інших обтяжувачів для перевірки виконання вимог. Позивач 30.06.2020 року зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, яким також підтверджується відсутність інших обтяжувачів предмета застави. Після реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, зобов`язання ОСОБА_2 перед позивачем так і залишилось невиконаним, у зв`язку з чим ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся з цим позовом до суду, яким просить в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_2 перед позивачем за Кредитним договором №50010166 від 22.08.2013 року, розмір якої станом на 11.06.2020 року складає 507865,74 гривень, звернути стягнення на предмет застави – автомобіль марки Volkswagev, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб.см., державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 . Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не встановлює строків, у межах яких кредитор має зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. У зв`язку з тим, що після реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження зобов`язання ОСОБА_2 перед позивачем добровільно виконано не було, ТОВ «Порше Мобіліті» звернулось з відповідним позовом до суду. При цьому, позивач дізнався про порушення свого права на звернення стягнення на предмет застави після невиконання відповідачами у добровільному порядку свого зобов`язання після того, як позивач зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, таким чином, саме з цієї дати починається перебіг позовної давності для звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави, що спростовує доводи відповідача про пропуск ТОВ «Порше Мобіліті» строків позовної давності для звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави. Тому, позивач вважає, що строк позовної давності у справі, що розглядається не сплинув, так як його перебіг почався з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження. Однак, у разі, якщо суд дійде до висновку про пропущення позивачем строку позовної давності, останній просив визнати причини такого пропуску поважними, оскільки з моменту ухвалення рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 06.12.2017 року до моменту набрання законної сили постановою Апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2018 року у справі №223/312/16-ц (17.11.2017 року) право позивача щодо задоволення своїх майнових вимог по зверненню стягнення на предмет застави порушено не було, а було захищено рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 06.12.2017 року. Окрім того, ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2018 року по справі №223/312/16-ц зупинено дію постанови Апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2018 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку. Перегляд зазначеної справи у касаційному порядку було закінчено лише 29 квітня 2020 року шляхом прийняття постанови Верховного Суду від 29 квітня 2020 року. У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що перебування справи у провадженні іншого судового органу протягом більше ніж чотирьох років є поважною причиною для захисту права ТОВ «Порше Мобіліті» у спірних правовідносинах, що підтверджується практикою Великої Палати Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 року у справі №706/1272/14-ц та від 18.05.2020 року №204/4514/17. З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права позивача на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, ТОВ «Порше Мобіліті» вважає, що є всі підстави для визнання поважними причини пропуску строків позовної давності.

Окрім того, ТОВ «Порше Мобіліті» зазначає, що розмір заявлених представником відповідачів витрат на правову допомогу є повністю необґрунтованим та непропорційним до предмета спору, є очевидно завищеним та не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Т. 1: а.с. 235-249).

Пізніше на адресу суду від представника відповідачів надійшло письмове клопотання про надання доказів понесених судових витрат, згідно з яким у звязку з наданням адвокатом клієнту ОСОБА_2 правової допомоги, між сторонами були підписані відповідні акти надання правової допомоги, та виставлені рахунки на їх оплату у розмірі 68537,00 гривень, що складається з 5000,00 гривень – написання відзиву по справі №223/499/20; 63537,00 гривень – гонорар за ведення справи у суді з датою оплати 10 днів з моменту набрання сили рішенням суду.

У зв`язку з наданням адвокатом клієнту ОСОБА_3 правової допомоги, між сторонами були підписані відвідні акти надання правової допомоги, та виставлені рахунки на їх оплату в розмірі 15752,00 гривень, що складається з: 3000,00 гривень – написання відзиву по справі №223/500/20; 12752,00 гривень – гонорар за ведення справи у суді з датою оплати 10 днів з моменту набрання сили рішенням суду.

Посилаючись на викладене представник відповідачів просить суд стягнути з позивача ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в розмірі 68537,00 гривень та на користь ОСОБА_3 судові витрати на правову допомогу в сумі 15752,00 гривень (Т. 2: а.с. 28-29)

Від ТОВ «Порше Мобіліті» до суду надійшло письмове клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та заперечення проти заяви представника відповідачів про стягнення витрат на правову допомогу, які обґрунтовані тим, що розмір витрат відповідачів на оплату правничої допомоги адвоката у зв`язку з їх не співмірністю та недоведеністю. Суми судових витрат, які представник відповідачів просить стягнути, та суми судових витрат, які зазначені в тексті відповідних процесуальних документах, не співпадають. До заяви представником відповідачів додано копії договорів про надання правової допомоги від 26.08.2020 року, копії додатків до договорів №1, копії актів наданих послуг та копії виставлених рахунків-фактур на оплату послуг, отже доказів понесених відповідачами судових витрат, а саме платіжних доручень або квитанцій, які б підтверджували факт оплати наданих послуг, представником відповідачів не надано, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Окрім того, представником відповідачів не надано ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, ні доказів сплати відповідачами судових витрат у заявленому розмірі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до додаткових договорів №1 від 26.08.2020 року та актів наданих послуг від 26.08.2020 року оплата послуг адвоката має бути здійснена відповідачами не пізніше 10 днів з дня винесення судом рішення по справі, а гонорар адвокату виплачується протягом 10 днів з дня фактичного отримання Клієнтом суми відшкодованих судових витрат. З огляду на такі умови договорів про надання правової допомоги, відповідачі у суді першої інстанції до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення не зможуть надати документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Разом з тим, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Позивач вважає, що заявлені витрати відповідачів на правову допомогу такими, що не відповідають вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України, оскільки є неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Так, як вбачається з заяви представника відповідачів, останні виконано такі роботи: щодо ОСОБА_2 складання відзиву по справі №223/499/20 – 5 годин; написання відзиву по справі №223/500/20 – 3 години; щодо ОСОБА_3 – написання відзиву по справі №223/500/20 – 3 години. Однак, представником відповідачів підготовлено всього один відзив, замість трьох заявлених, брати участь у судових засіданнях останній буде одночасно, представляючи інтереси обох відповідачів, а тому розмір заявлених судових витрат на правничу допомогу не відповідає вимогам його реальності та співмірності із витраченим часом. Посилаючись на вищевикладене ТОВ «Порше Мобіліті» просить суд відмовити у задоволенні вимог представника відповідачів про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, у разі залишення позову без задоволення, а у випадку, якщо суд прийде до висновку про задоволення заяви представника відповідачів про відшкодування судових витрат, зменшити їх розмір (Т. 2: а.с. 46-50)

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовів підтримав посилаючись на обставини та обґрунтування, викладені в позовах, відповіді на відзив на позови та інших наданих до суду заявах. Заперечував проти задоволення клопотання представника відповідачів щодо відшкодування судових витрат.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується розписками щодо отримання судових повісток про виклик до суду (Т. 2: а.с. 19-20, 69-70) Причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог позовних заяв, посилаючись на мотиви, викладені у відзиві на позовні заяви. Заявив клопотання про застосування до вимог ТОВ «Порше Мобіліті» строків позовної давності. Окрім того, представник відповідачів просив суд задовольнити заяву про відшкодування відповідачам судових витрат з надання професійної правничої допомоги у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, враховуючи обґрунтування сторін викладені у позовах, відзиві на позови, відповіді на відзив на позови, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши та оцінивши надані до суду докази та документи, як в сукупності, так і кожен доказ окремо, приходить до наступних висновків.

Відповідно до кредитного договору №50010166 від 22.08.2013 року, укладеного між ТОВ «Порше мобіліті» та ОСОБА_2 , позивач за первісним позовом надає відповідачці за первісним позовам ОСОБА_2 кредит у розмірі 185185,00 гривень (еквівалент суми кредиту в дол. США:22750,00), додатковий кредит 69841,20 гривень (еквівалент суми кредиту в дол. США: 8580,00 дол. США) строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою у розмірі 9,90%. Цільове призначення кредиту: на придбання автомобіля марки Volkswagen, модель Touran. Перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля в еквіваленті становить 9750,00 дол. США. Ціна автомобіля відповідно до Договору з дилером в еквіваленті – 32500,00 дол. США.

Сторонами узгоджено, що всі платежі за Кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним корсом, що застосовуватиметься до еквіваленту Суми кредиту в дол. США, визначеному вище, відповідно до статті 1.3. Загальних умов кредитування.

Поручителем в межах даного кредитного договору є ОСОБА_5 . Договір між сторонами та за участі поручителя складають цей Договір, Загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані Сторонами та Поручителем у відношенні кредиту (Т.1: а.с. 21, 99).

Додатковою угодою до вищезазначеного кредитного договору від 18.12.2014 року, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті», ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_5 , збільшено строк дії кредиту до 63 місяців, на період з 01.01.2015 року по 31.03.2015 року надано позичальнику відстрочку по сплаті основного боргу за кредитним договором та процентів. Всі інші положення Кредитного договору залишаються чинними та сторони підтвердили обов`язковість їх виконання (Т. 1: а.с. 22, 100).

Відповідно до п. 1.1. Загальних умов кредитування ТОВ «Порше мобіліті» зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. Компанія може надати позичальнику додатковий кредит на страхування майна, придбання якого є цільовим призначенням кредиту у сумі, визначеній у кредитному договорі.

Як вбачається з п. 1.2. Загальних умов кредитування позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та додатковим кредитом, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Пунктом 1.3. Загальних умов кредитування визначено, що сторони погоджуються, що кошти у повернення кредиту та додаткового кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту та додаткового кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі.

Згідно п. 1.3.1. Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у Графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у Кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей.

Відповідно до п. 1.4.2. Загальних умов кредитування повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.

Згідно п. 1.6. Загальних умов кредитування забезпечення: виконання зобов`язання позичальника з цим Кредитним договором забезпечується заставою майна відповідно до укладеного Сторонами договору застави (та/або з третьою особою, яка надає згоду), а також усім майном позичальника, на яке може бути звернено стягнення за законодавством України. Сторони можуть домовитись про надання Позичальником додаткових засобів забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі застави іншого майна та поруки третіх осіб.

Відповідно до п. 2.3. Загальних умов кредитування якщо сторони домовились про змінну проценту ставку, застосовуватимуться наступні правила. Графік погашення кредиту розраховуватиметься на основі змінної процентної ставки у розмірі трьохмісячної ставки EURIBOR, що публікується міжнародним інформаційним агентством Рейтерс (Reuters) та в інших засобах масової інформації, або оприлюднюється через інші загальнодоступні регулярні джерела (у випадку виникнення розбіжності пріоритет надаватиметься інформації, що публікується міжнародним інформаційним агентством Рейтерс (Reuters)).

Згідно п. 2.4. Загальних умов кредитування нарахування процентів: щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» відповідно до Графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до Графіку погашення кредиту. При цьому проценти не нараховуються за період з дати отримання кредиту і до першого календарного дня наступного місяця.

Відповідно до п.п. 3.2.1. п. 3.2. Загальних умов кредитування сторони погодили, що Компанія має право визнати термін повернення Кредиту та Додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання Кредитного договору у разі, зокрема, порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення Кредиту та/або Додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування Кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.

Згідно п. 3.3. Загальних умов кредитування позичальник зобов`язаний повернути Компанії у повному обсязі суму кредиту та суму Додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення Позичальником розраховується компанією і вказується в повідомленні Компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб).

Відповідно до п. 8.2. Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіку погашення кредиту, передбаченої у статті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту (Т.1: а.с. 23-30, 101-108).

Графіком погашення кредиту від 30.08.2013 року визначено, що усі платежі з Кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту Суми кредиту у дол. США, відповідно до ст. 1.3. Загальних умов кредитування. Графіком встановлено помісячні платежі у еквіваленті у дол. США, які підлягають до сплати ОСОБА_2 . Орієнтована вартість кредиту (на рік) становить 25078,61 гривень. Графік погашення кредиту є невід`ємною частиною Кредитного договору (Т. 1: а.с. 31-33, 109-111).

Відповідно до Договору застави транспортного засобу №50010166 від 30.08.2013 року (далі – Договір застави), посвідченого державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори Бурш Л.І., укладеного між ТОВ «Порше мобіліті» як заставодержатель та ОСОБА_2 як заставодавець, остання з метою забезпечення виконання зобов`язань заставляє майно, а саме автомобіль марки Volkswagen, модель Touran. Заставна вартість предмета застави складає 264550,00 гривень. Предмет застави є власністю заставодавця на підставі договору купівлі-продажу №_1/Ф/22082013_від 22 серпня 2013 року, укладеного між заставодавцем з ТОВ Фортуна-ЛТД та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . Заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя за кредитним договором №50010166 від 22.08.2013 року укладеним між сторонами.

Право власності на заставлене майно, яке є предметом застави за цим Договором, залишається у Заставодавця.

Згідно п. 1.3. Договору застави заставою за цим Договором забезпечується вимоги Заставодержателя за Кредитним договором №50010166 від 22.08.2013 року, укладеним між сторонами, за яким: заставодержатель видає заставодавцю кредит за кредитним договором в сумі 185185,00 гривень, що на день укладення кредитного договору складає еквівалент 22750,00 дол. США та додатковий кредит в сумі 69841,20 гривень, що на день укладення Кредитного договору складає еквівалент 8580,00 дол. США, а застоводавець зобов`язується його використати за цільовим призначенням та згідно з встановленим строком використання, своєчасно сплачувати плату за користування кредитом (проценти за ставкою 9,90% та комісії: разова комісія за надання кредиту – 2,50 % від суми кредиту), а також своєчасно повернути кредит заставодержателю.

Згідно п. 1.3.2. Договору застави строк користування кредитом за Кредитним договором встановлено згідно з Графіком погашення кредиту, що є невідємною чатиною кредитного договору, але в будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 15.08.2018 року, якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до зазначеного Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору застави у випадку невиконання застоводавцем положень Кредитного договору, заставодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета застави переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі вимог, виключаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, витрати застоводержателя, а також видатки по зверненню стягнення на предмет застави та його реалізацію.

Згідно пункту 2.1. підпунктів 2.1.1., 2.1.5. права заставодержателя щодо предмету застави: у разі невиконання заставодавцем зобов`язань за договором, зазначеним у п. 1.3. цього Договору – задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку, зазначеному в розділі 5 цього Договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету застави та його реалізацію. За рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору застави заставодержатель має право задоволення своїх вимог за цим Договором та за Кредитним договором, яке виникає у заставодержателя у випадку невиконання (або частково невиконання) заставодавцем своїх зобов`язань перед заставодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим Договором, при простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 цього Договору. Заставлення вимог заставодержателя здійснюється, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Згідно п. 5.4. Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса (Т. 1: а.с. 34-39, 112-117).

Відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-РМ2-13-00602 від 28.08.2013 року, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» як страховиком та ОСОБА_2 як страхувальником, вигодо набувач ТОВ «Порше Мобіліті», автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, було застраховано (Т.1: а.с. 40, 118).

Згідно з листом Головного сервісного центру МВС №31/617аз від 01.06.2020 року станом на 01.06.2020 року згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, автомобіль Volkswagev Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 (Т. 1: а.с. 62, 63, 64-66).

Позивач ТОВ «Порше Мобіліті» звертався до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , як поручителя, з вимогами (повідомленнями) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 12.01.2016 року, якими повідомлено останніх, що у зв`язку з перереєстрацією спірного автомобіля на третю особу, без згоди ТОВ «Порше Мобіліті», вимагають дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі, сплатити штраф за порушення умов договору застави у розмірі 10% від вартості предмета застави, суми додаткового кредиту, сплатити чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу), платити штрафні санкції. Загальна ума до сплати складає 465044,67 гривень. Попереджено, що за порушення терміну дострокового повернення кредиту на вимоку компанії до зазначеної суми заборгованості буде додано штраф у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 37037,00 гривень (Т.1: а.с. 41-46, 47, 119-125).

Відповідно до рахунків-фактур №00277182 від 03.08.2015 року, №00282211 від 02.09.2015 року, №00287255 від 05.10.2015 року, №00292679 від 02.11.2015 року, №00297506 від 04.12.2015 року, №00302225 від 06.01.2016 року, ТОВ «Порше Мобіліті» ОСОБА_2 визначено суми, які підлягали сплаті останньою у період з серпня 2015 року по січень 2016 року (Т.1: а.с. 50-56, 128-133).

Листами від 04.08.2015 року, 17.08.2015 року, 08.09.2015 року, 18.09.2015 року, 05.10.2015 року позивачем було повідомлено ОСОБА_2 про наявність та суми заборгованості за кредитним договором №50010166 від 22.08.2013 року, нарахованих пенею та штрафами. ТОВ «Порше Мобіліті» просили сплатити зазначені суми заборгованості, попереджено ОСОБА_2 , що після того, як остання не сплатила необхідні платежі протягом більше 1 (одного) календарного місяця та не відреагували на лист позивача щодо сплати заборгованості, останній має право вимагати дострокового повернення кредиту та погашення заборгованості за кредитним договором (Т. 1: а.с. 56-60, 134-138).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 11.06.2020 року сума боргу за Кредитним договором №50010166 становить 38527,92 гривень; 3 % річних за період з 16.11.2015 року до 11.06.2017 року складає 3472,43 гривень, а сума інфляційних втрат за даний період – 9406,78 гривень.

Сума заборгованості за кредитом за графіком становить 14540,48 доларів США, що виходячи з курсу долару до гривні станом на 11.01.2016 року у 23,585 гривень, складає суму заборгованості за кредитом у 342937,22 гривень. Сума 3% річних за період з 11.02.2016 року по 11.06.2017 року складає 13726,88 гривень, а сума інфляційних втрат за зазначений період – 62757,51 гривень. Окрім того, у даному розрахунку визначено суму штрафу у 20% на підставі п. 8.2. Кредитного договору у розмірі 37037,00 гривень (Т. 1: а.с. 17-20).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №50010166, складеного станом на 12.06.2020 року, Сума боргу за Кредитним договором №50010166 становить 38527,92 гривень; 3 % річних за період з 12.06.2017 року до 12.06.2020 року складає 3472,43 гривень, а сума інфляційних втрат за даний період – 9406,78 гривень.

Сума 3 % річних за період з 12.06.2017 року до 12.06.2020 року складає 30920,72 гривень, а сума інфляційних втрат за даний період становить 83729,77 гривень (Т. 1: а.с. 94-98).

Згідно Витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 48316374 від 13.11.2015 року та №66745076 від 07 липня 2020 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у періоди з 03.09.2013 року до 03.09.2018 року та з 08.10.2018 року до 08.10.2023 року зареєстроване обтяження – застава рухомого майна, а саме, автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, номер державної реєстрації НОМЕР_3 , з забороною його відчуження, на підставі договору застави №901 від 30.08.2013 року. Обтяжувачем є ТОВ «Порше Мобіліті».

У даному реєстрі 30.06.2020 року зареєстровано звернення стягнення на предмет застави (Т. 1: а.с. 16, 61).

Вирішуючи питання щодо звернення стягнення на предмет застави в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. п. 4.1., 5.1. Загальних умов кредитування компанія зобов`язується надати кредит та додатковий кредит позичальнику відповідно до умов кредитного договору. Позичальник зобов`язується використовувати кредит та додатковий кредит відповідно до цільового призначення, визначеного кредитним договором, забезпечити повернення кредиту та додаткового кредиту та сплату оплати за користування кредитом та додатковим кредитом у повному обсязі на умовах кредитного договору.

Розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у Графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні.

Відповідно до п. п. 1.4.2., 1.4.3. Загальних умов повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту. До 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до Графіка погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.1. Загальних умов за використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою, визначеною у кредитному договорі.

Як встановлено в судовому засіданні 22.08.2013 року відповідачка ОСОБА_2 своїм підписом на кредитному договорі №50010166 засвідчила, що їй відомо, що Договір між сторонами та за участі поручителя складають цей Договір, Загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані Сторонами та Поручителем у відношенні кредиту.

Таким чином, відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 погодилася на всі запропоновані умови ТОВ «Порше Мобіліті».

Відповідно до п. 3.2.1 Загальних умов ТОВ «Порше Мобіліті» має право дострокового вимагання повернення кредиту та додаткового кредиту, зокрема, у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменш 1 (один) календарний місяць.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала належним чином, що у відповідності до п. 3.2.1. Загальних умов, є підставою для стягнення з неї, зокрема, заборгованості з дострокового повернення кредиту.

Досліджені матеріали справи свідчать про те, що позивач свої зобов`язання за договором виконав, а відповідачка ОСОБА_2 в свою чергу зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у останньої перед ТОВ «Порше Мобіліті» утворилась заборгованість за кредитом, яка станом на 11.06.2020 року становить 381465,14 гривен та складається з: 38527,92 гривень – сума простроченої заборгованості за кредитом та 342937,22 гривень – заборгованість з дострокового повернення суми кредиту.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, та не є тотожними та не відноситься до штрафних санкцій, пені або неустойки.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 06 червня 2012 року у справі №6-38цс11.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачці ОСОБА_2 заборгованості за кредитом і таке зобов`язання зводиться до сплати грошових коштів, отже є грошовим зобов`язанням, яке ОСОБА_2 належним чином не виконувала, що дає підстави для нарахування та стягнення на користь позивача компенсації за користування утримуваними ОСОБА_2 грошовими коштами – 3% річних загальною сумою 17199,31 гривень, з яких: 3472,43 гривень – 3% річних нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 16.11.2015 року до 11.06.2017 року, та 13726,88 гривень – 3% річних нарахованих на заборгованість з дострокового повернення суми кредиту за період з 11.02.2016 року до 11.06.2017 року.

Як вбачається з позовної заяви ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави та долученого до нього розрахунку заборгованості, до складу визначеної позивачем загальної суми заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 507865,74 гривень включено: 9406,78 гривень -інфляційні втрати, нараховані на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 16.11.2015 року до 11.06.2017 року; 62757,51 гривень – інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості з дострокового повернення кредиту; та 37037,00 гривень – штраф на підставі п. 8.2. Загальних умов кредитування.

Так, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті – гривні, а не в іноземній валюті або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постановах від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, а також Верховний Суд у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.

Так, ТОВ «Порше Мобіліті» у Кредитному договорі, Загальних умовах кредитування та Графіку погашення кредиту вказує, що предметом договору між сторонами є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, а тому позивач не має права на стягнення з ОСОБА_2 індексу інфляції на суми простроченої заборгованості за кредитом та заборгованості з дострокового повернення кредиту.

Більш того, як вбачається з копії паспорта відповідачки ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , остання з 19 серпня 1989 року і по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується листами-відповідями Виконавчого комітету Вугледарської міської ради №0.53/37-4659/0/8-2 від 07.08.2020 року та № 0.53/37-4660/0/8-20 від 07.08.2020 року (Т.1: а.с. 48-49, 83, 126-127, 153).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції – час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України

На даний час Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України відсутній, а з Указу Президента України №116/2018 від 30 квітня 2018 року про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» вбачається лише введення в дію зазначеного рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року, однак зазначене рішення у вільному доступі відсутнє, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити, що проведення антитерористичної операції було завершено, а тому приходить до висновку, що положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» діють і на теперішній час.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» місто Вугледар Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Отже, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 з 19 серпня 1989 року зареєстрована у місті Вугледар, віднесеному до населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція, з урахуванням приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд приходить до висновку, що до нарахування останній не підлягав штраф у розмірі 20% від суми кредиту, передбачений п. 8.2 Загальних умов кредитування, що складає 37037,00 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до нарахування та стягнення з ОСОБА_2 підлягають грошові кошти загальною сумою 398664,45 гривень, яка складається з: 38527,92 гривень – сума простроченої заборгованості за кредитом; 342937,22 гривень – заборгованість з дострокового повернення суми кредиту; 3472,43 гривень – 3% річних нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 16.11.2015 року до 11.06.2017 року, та 13726,88 гривень – 3% річних нарахованих на заборгованість з дострокового повернення суми кредиту за період з 11.02.2016 року до 11.06.2017 року. При цьому, безпідставними є нарахування та включення до складу заборгованості ОСОБА_2 : 9406,78 гривень -інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 16.11.2015 року до 11.06.2017 року; 62757,51 гривень – інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості з дострокового повернення кредиту; та 37037,00 гривень – штрафу на підставі п. 8.2. Загальних умов кредитування.

Вирішуючи питання щодо звернення стягнення на предмет застави, суд виходить з того, що згідно ч. ч.1, 2 ст. 589 ЦК України уразі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1.4. Договору застави транспортного засобу №50010166 від 30.08.2013 року у разі невиконання заставодавцем положень кредитного договору, заставодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно пере іншими кредиторами в повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків завданих про строчкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, витрати заставодержателя, а також видатки по зверненню стягнення на предмет застави та його реалізацію.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде узгоджено сторонами або дозволено законодавством. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі, зазначеному в пункті 1.1. цього договору, або за вимогою заставодержателя, визначається незалежними суб`єктами оціночної діяльності, призначеними заставодержателем.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про заставу» (далі – Закон України №2654-XII від 02.10.1992 року) заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України №2654-XII від 02.10.1992 року заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 27 Закону України №2654-XII від 02.10.1992 року застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі – Закон України №1255-IV від 18.11.2003 року) якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 27 Закону України №2654-XII від 02.10.1992 року та ч. 3 ст. 9 Закону України №1255-IV від 18.11.2003 року дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто, на предмет застави може бути звернено стягнення у відповідності до статей 25, 26 Закону України №1255-IV від 18.11.2003 року.

Статтею 10 Закону України №1255-IV від 18.11.2003 року визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі – Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі ст. 12 Закону України №1255-IV від 18.11.2003 року взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави і є чинними на момент його відчуження. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18, від 05 лютого 2020 року у справі № 569/11433/15-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 761/3615/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 200/17569/18.

Статтею 44 Закону України №1255-IV від 18.11.2003 року встановлений порядок внесення записів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Так, записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року по справі №521/6687/17.

Судом в судовому засіданні встановлено, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у періоди з 03.09.2013 року до 03.09.2018 року та з 08.10.2018 року до 08.10.2023 року, було зареєстроване обтяження – застава рухомого майна, а саме, автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , з забороною його відчуження.

Таким чином, з часу укладення між ТОВ «Порше мобіліті», як заставодержателем, та ОСОБА_2 , як заставодавцем, – 30.08.2013 року до 03.09.2013 року, а також у період часу з 03.09.2018 року до 08.10.2018 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній запис про наявність обтяжень, накладених на вищезазначений автомобіль Volkswagev Touran. При цьому, зважаючи, що ні з наданого до суду листа Головного сервісного центру МВС №31/617аз від 01.06.2020 року, ні з будь-яких інших доказів, не вбачається дата переходу права власності на даний автомобіль до ОСОБА_3 , у суду відсутня можливість визначити, чи зберігає у даному випадку застава свою силу для ОСОБА_3 як нового власника майна, який придбав предмет застави за час наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про його обтяження, та які були чинними на момент відчуження заставленого майна, або ОСОБА_3 слід вважати добросовісним набувачем і остання набула право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Окрім того, слід відзначити, що саме ТОВ «Порше Мобіліті» має нести ризик невнесення (несвоєчасного внесення) відомостей про обтяження автомобіля марки Volkswagen, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

З огляду на викладене, зважаючи, що ТОВ «Порше Мобіліті» заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет застави – автомобіль марки Volkswagev, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_2 за Кредитним договором, суд, розглядаючи справу не інакше як в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні виявилось неможливим визначити чи є ОСОБА_3 добросовісним набувачем права власності на вищезазначений автомобіль, чи для неї як для нового власника заставленого рухомого майна застава зберегла свою силу, приходить до висновку про необґрунтованість, недоведеність даних позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Суд, розглядаючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, викладені у відповідній позовній заяві, приходить до висновку про доцільність їх часткового задоволення, виходячи з наступного.

Зважаючи на викладене судом вище, у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 1050 ЦК України, згідно з якими наслідком прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу 3% річних, що є компенсацією (плати) кредиторові від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачкою ОСОБА_2 своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів та правомірність нарахування останній заборгованості за кредитом. Окрім того, враховуючи, що представник відповідачів не заперечував проти вимог даного позову щодо нарахування та стягнення з ОСОБА_2 3% річних, тому суд вважає за доцільне та необхідне стягнути з ОСОБА_2 на корить ТОВ «Порше Мобіліті» зазначений вид компенсації за користування утримуваними нею грошовими коштами у розмірі 34331,86 гривень, що складається з наступного:

– 3 % річних у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів за Кредитом за період з 12.06.2017 року до 12.06.2020 року у розмірі 3467,51 гривень(38527,92 гривень (несплачена сума заборгованості по сплаті чергових платежів з Кредитом) / 100% * 3% * 3 роки = 3467,51 гривень);

– 3% річних у зв`язку з простроченням дострокового повернення Кредиту за період з 12.06.2017 року по 12.06.2020 року у розмірі 30864,35 гривень (342937,22 гривень (сума кредиту, який підлягає дострокову поверненню) / 100% * 3% * 3 роки = 30864,35 гривень).

Окрім того, як вже зазначалось вище, оскільки предметом договору між сторонами є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, у зв`язку з чим позивач не має права на стягнення з ОСОБА_2 індексу інфляції на суми простроченої заборгованості за кредитом та заборгованості з дострокового повернення кредиту, тому суд вважає доцільним та необхідним відмовити ТОВ «Порше Мобіліті» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 інфляційних втрат у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів за Кредитом за період з 12.06.2017 року до 12.06.2020 року у розмірі 9406,78 гривень, а також інфляційних втрат у зв`язку з простроченням дострокового повернення Кредиту за період з 12.06.2017 року до 12.06.2020 року у розмірі 83729,77 гривень.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що ТОВ «Порше Мобіліті», у зв`язку з неналежним виконання ОСОБА_2 зобов`язань по договору та відповідно до вимог п. 3.2. Загальних умов кредитування, 12 січня 2016 року направило останній вимогу № 5001016 із зазначенням повної суми заборгованості у розмірі 465044,67 гривень, а отже, скористалося своїм правом визнання терміну повернення кредиту таким, що настав, та правом вимагати дострокового повернення всієї суми отриманого кредиту, нарахованих процентів та інших нарахованих за договором платежів.

Таким чином, згідно ст. ст. 256, 257, 266 ЦК України, після спливу тридцяти календарних днів з дня отримання позичальником вказаної вище вимоги, позивач повинен був дізнатись про порушення свого права на повне дострокове повернення всієї суми кредиту та інших нарахувань за кредитним договором і саме з вказаного часу відраховується загальний трирічний строк позовної давності. Отже, ТОВ «Порше Мобіліті», звернувшись до суду у липні 2020 року з вимогами про стягнення з ОСОБА_2 3 % річних у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів за кредитом та у зв`язку з простроченням дострокового повернення кредиту за період з 12.06.2017 року до 12.06.2020 року, а також інфляційних втрат у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів за кредитом та у зв`язку з простроченням дострокового повернення кредиту за період з 12.06.2017 року до 12.06.2020 року, пропустив строк позовної давності.

Однак, від сторін не надходило клопотань про застосування до зазначених вимог ТОВ «Порше Мобіліті» строків позовної давності, у наданому до суду відзиві на позови представником відповідачів заявлено клопотання про застосування строків позовної давності виключно в межах позовної заяви щодо звернення стягнення на предмет застави, що також було підтверджено останнім в судовому засіданні, а тому, спираючись на положення ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд позбавлений можливості самостійно (за відсутності заяви сторони у справі) застосувати до вищезазначених позовних вимог позивач трирічних строк позовної давності.

Вирішуючи питання щодо розподілу між сторонами судових втрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, згідно платіжного доручення №0051002194 від 23 червня 2020 року ТОВ «Порше Мобіліті» сплачено судовий збір за звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави у розмірі 7646,79 гривень (Т.1: а.с. 15).

Відповідно до договору про надання юридичних послуг від 10 квітня 2018 року, укладеного між ТОВ «КПД Консалтинг» як виконавцем та ТОВ «Порше Мобіліті» як замовником щодо надання юридичних послуг, Заявки на надання юридичних послуг №90 від 10 квітня 2018 року, Рахунком на оплату №180410_90_1 від 15 травня 2020 року, випискою по картковому рахунку за 28.05.2020 року, Актом №1 про надані послуги до заявки на надання юридичних послуг №90 від 15 травня 2020 року, ТОВ «Порше Мобіліті» було замовлено та отримано у ТОВ «КПД Консалтинг» юридичну послугу у вигляді представництва інтересів позивача у суді першої інстанції по справі за позовом ТОВ «Пооше Мобіліті» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави за Кредитним договором №50010166 від 22.08.2013 року. За отримання зазначеної послуги ТОВ «Порше Мобіліті» сплачено 15000,00 гривень (Т.1: а.с. 73,139-140, 141-143, 144, 146).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про не доцільність задоволення вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд не вбачає будь-яких правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат зі сплати судового збору у сумі 7646,79 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 гривень, а тому в дані частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до платіжного доручення №0051002195 від 23 червня 2020 року позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2102,00 гривень за звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості (Т. 1: а.с. 93).

Як вбачається з договору про надання юридичних послуг від 10 квітня 2018 року, укладеного між ТОВ «КПД Консалтинг» як виконавцем та ТОВ «Порше Мобіліті» як замовником щодо надання юридичних послуг, Заявки на надання юридичних послуг №89 від 10 квітня 2018 року, Рахунком на оплату №180410_89_1 від 15 травня 2020 року, випискою по картковому рахунку за 28.05.2020 року, Актом №1 про надані послуги до заявки на надання юридичних послуг №89 від 15 травня 2020 року, ТОВ «Порше мобіліті» було замовлено та отримано у ТОВ «КПД Консалтинг» юридичну послугу у вигляді представництва інтересів позивача у суді першої інстанції по справі за позовом ТОВ «Пооше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №50010166 від 22.08.2013 року. За отримання зазначеної послуги ТОВ «Порше мобіліті» сплачено 15000,00 гривень (Т.1: а.с. 67-68, 69-71, 72, 74, 145).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про доцільність часткового задоволення вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд, на виконання вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, 565,87 гривень(34331,86грн.*2102,00 грн. / 127529,70грн. = 565,87 грн.).

Окрім того, на виконанняч. 2 ст. 141 ЦПК України, зважаючи на надані позивачем докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу та часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача понесені останнім витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, 4038,10 гривень(34331,86грн.*15000,00 грн. / 127529,70грн. = 4038,10 грн.).

Таким чином загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_2 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» становить 4603,97 гривень(565,87 гривень (сума судових витрат позивача зі сплати судового збору) + 4038,10 гривень (судові витрати на професійну правничу допомогу) = 4603,97 гривень).

Щодо витрат відповідачів, понесених ними у зв`язку з розглядом даної об`єднаної цивільної справи та отриманою правничою допомогою суд, враховує, щозгідно договору про надання правової допомоги від 26.08.2020 року та додаткової угоди до нього від 26.08.2020 року, орієнтований перелік послуг, що можуть бути надані ОСОБА_3 становить: написання відзиву на позовну заяву становить 3000,00 гривень, вартість участі у судовому засіданні 1000,00 гривень, гонорар за ведення справи у суді 12752,00 гривень (Т. 2: а.с. 28-29).

Відповідно до акту наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 26.08.2020 року №1 від 26.08.2020 року та рахунку-фактури №1 від 26.08.2020 року ОСОБА_3 було сплачено 3000,00 гривень за написання відзиву по справі №223/500/20 (Т.2: а.с. 32).

Згідно Акту №2 наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 26.08.2020 року від 26.08.2020 року та рахунку-фактури №2 від 26.08.2020 року ОСОБА_3 нараховано до сплати гонорар представнику за ведення справи №223/500/20 у суді в розмірі 12572,00 гривень, який не було сплачено, а згідно п. 5.2 Додаткового договору №1 від 26.08.2020 року гонорар адвокату виплачується протягом 10 днів з дня фактичного отримання клієнтом суми відшкодованих судових витрат (Т. 2: а.с. 33).

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 26.08.2020 року та додаткової угоди до нього від 26.08.2020 року, орієнтований перелік послуг, що можуть бути надані ОСОБА_2 становить: написання відзиву по справі №223/499/20 – 5000,00 гривень; написання відзиву по справі 223/500/20 – 3000,00 гривень, вартість участі у судовому засіданні 1000,00 гривень, гонорар за ведення справи у суді 63537,00 гривень (Т. 2: а.с. 34-35).

Відповідно до акту наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 26.08.2020 року №1 від 26.08.2020 року та рахунку-фактури №1 від 26.08.2020 року ОСОБА_2 було сплачено 5000,00 гривень за написання відзиву по справі №223/499/20 (Т.2: а.с.36).

Згідно Акту №2 наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 26.08.2020 року від 26.08.2020 року та рахунку-фактури №2 від 26.08.2020 року ОСОБА_2 нараховано до сплати гонорар представнику за ведення справи №223/500/20 у суді в розмірі 63537,00 гривень, який не було сплачено, а згідно п. 5.2 Додаткового договору №1 від 26.08.2020 року гонорар адвокату виплачується протягом 10 днів з дня фактичного отримання клієнтом суми відшкодованих судових витрат (Т. 2: а.с. 37).

З огляду на викладене, дослідивши надані представником відповідачів докази на підтвердження понесених останніми судових витрат на професійну правову допомогу в межах даної об`єднаної цивільної справи, приймаючи до уваги складність справи, час витрачений адвокатом, пов`язаний з веденням справи, зокрема, безпосередня участь виключно в одному судовому засіданні з її розгляду, а також обсяг наданих адвокатом послуг, а саме складання одного відзиву на два позови, суд, спираючись на положення статті 137 ЦПК України, вважає співмірним, справедливим і таким, що відповідатиме обставинам справи, стягнути з ТОВ «Порше Мобіліті»:

– в межах позовної заяви про звернення стягнення на предмет застави на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 3000,00 гривень та на користь ОСОБА_2 – у розмірі 2500,00 гривень;

– в межах позовної заяви про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_2 2500,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 388, 526, 530, 536, 589-591 610, 612, 625, 628, 629, 1049, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. ст. 17, 20, 27 Закону України «Про заставу», ст. ст. 9, 10, 12, 25, 26, 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст. 1, 2 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ст. ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» ЄДРПОУ – 36422974на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_6 судові витрати в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» ЄДРПОУ – 36422974на користь ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_7 судові витрати в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованост – задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» ЄДРПОУ – 36422974 заборгованість за кредитним договором № 50010166 від 22.08.2013 року за період з 12 червня 2017 року по 12 червня 2020 року в сумі 34 331 (тридцять чотири тисячі тристо тридцять одна) гривня 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» ЄДРПОУ – 36422974 судові витрати в розмірі 565 (п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 87 копійок.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованост – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» ЄДРПОУ – 36422974на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_6 судові витрати в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом п`яти днів.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Вугледарського

міського суду Донецької області Дочинець С.І.