Зменшено суму заборгованості перед банком ПУМБ з 113000 до 42000 грн. Наш клієнт зекономив більше 70 тисяч гривень!

324/769/20

2/311/120/2021

09.04.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючий – суддя Нікандрова С.О., секретар судового засідання Дудка Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про захист прав споживача, визнання пункту кредитного договору недійсним, –

В С Т А Н О В И В:

В червні 2020 року позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 31.10.2013 року на підставі кредитного договору №GP-5338727 видано кредит у сумі 45 760 грн. 19.07.2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк». Зазначена обставина підтверджується випискою з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал», що підтверджується випискою та Статутом. Відповідач, не виконує свої зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.05.2020 р. складає 113 677,73 грн., з яких: 35 420,51 грн. – заборгованість за кредитом; 8 380,47 грн. – заборгованість процентами; 46 996,77 грн. – заборгованість за комісією; 22 879,98 грн. – штрафні санкції, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою Пологівського районного суду запорізької області від 04 серпня 2020 року цивільна справу передано на розгляд за підсудністю Василівського районного суду запорізької області.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

27 жовтня 2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» захист прав споживача, визнання пункту кредитного договору недійсним, у якому позивач просить визнати недійсним пункт 2.4. Кредитного договору №GP-5338727 від 31.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Ренесанс Капітал», щодо встановлення обов`язку сплачувати на користь банку комісію за обслуговування кредиту у розмірі 2,4% на місяць від початкової суми кредиту. Також відповідачем по первинному позову ОСОБА_1 подано відзив на позову заяву.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області

від 28 жовтня 2020 року задоволено клопотання представника відповідача – адвоката Працевитого Г.О. про витребування доказів, витребувано у ПАТ «ПУМБ» повний розрахунок заборгованості за кредитним договором, докази укладення договору страхування, та докази оплати за договором страхування, виписку по рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» захист прав споживача, визнання пункту кредитного договору недійсним, прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2021 року закрито підготовче провадження, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача за первинним позовом і відповідача за зустрічним позовом АТ «ПУМБ» за довіреністю від 04 березня 2021 року Кущ Я.В. не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника АТ «ПУМБ», позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, відмовити в задоволенні зустрічних вимог.

Відповідач і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник – адвокат Працевитий Г.О. в судове засідання не з`явилися, представник відповідача надав клопотання про розгляд справи без його участі.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши надані сторонами заяви і письмові докази, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що первинний позов підлягає задоволенню частково, а зустрічним позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 підписана пропозиція укласти договір (оферта)№GP-5338727 (а.с.5-7), на підставі якої остання отримала кредит в сумі 45 760 грн. на строк 60 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом 12% річних, комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,4% в сумі 1098,24 грн. щомісяця, з погашенням згідно графіку платежів, встановленого на період з 31.10.2013 року по 31.10.2018 року.

В тексті пропозиції зазначено, що ОСОБА_1 (далі – Клієнт, Позичальник, Страхувальник) пропонує АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» та ПрАТ «УАСК «АСКА-Життя», від імені якого на підставі агентського договору діє Банк, на умовах, зазначених у цій пропозиції, а також відповідно до чинних Загальних умов договорів, відкриття та ведення рахунків Банку, які разом з умовами є невід`ємною частиною цієї Пропозиції й чинних Правил добровільного страхування життя Страховика №003.2 від 30.12.2003р., зареєстрованих Держфінпослуг 20.02.2004 року №0104169: 1) укласти з ним договір про надання споживчого кредиту на умовах, викладених у ч. 2 цієї пропозиції з метою надання йому коштів на загальні споживчі цілі, оплати комісійної винагороди банку за переказ коштів у розмірі, визначеному в п.2.6 цієї Пропозиції (далі – Разова комісія), сплати ціни Договору страхування; 2) укласти з ним Договір карткового рахунку; укласти з ним Договір страхування.

Цією пропозицію, засвідченою особистим підписом, ОСОБА_1 підтвердила, що в день подання цієї Пропозиції вона ознайомлена з останньою чинною редакцією Умов з усіма змінами, Правил користування платіжними картками Банку та Тарифами банку,

отримала від Банку автентичний примірник (оригінал) цієї пропозиції разом із Графіком платежів, Умовами та тарифами, що підтверджуються її підписом та підписом уповноваженої особи банку, а також уповноважила та надала Банку доручення в порядку договірного списання списувати з будь-якого рахунку, відкритого, чи того, який буде відкрито на її ім`я у Банку, грошові кошти для погашення суми кредиту, заборгованості, що виникла на підставі Договору карткового рахунку.

19.07.2016 р. Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк».

Згідно копії статуту ПАТ «ПУМБ», останній є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» в результаті реорганізації АТ «Банк Ренесанс капітал» шляхом приєднання до банку згідно рішення загальних зборів акціонерів банку (протокол №68 від 14 березня 2015 року) та згідно рішення єдиного акціонера АТ Банк Ренесанс Капітал».

На баланс Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» внаслідок приєднання Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал» була передана заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Згідно ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписала Пропозицію укласти договір (оферта) з графіком платежів, Загальні умови договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, отже слід виходити з того, що сторони – Банк і ОСОБА_1 , у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За вимогами статей 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно вимог ст.1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 2 ст.1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша

фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, 26 червня 2017 року АТ «ПУМБ» на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України і ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу ОСОБА_1 про дострокове виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором №GP-5338727 від 31.10.2013 року на суму 99 585,98 грн. в строк до 03.07.2017 року (а.с.8).

Згідно довідки про стан та історію заборгованості за кредитним договором за кредитним договором №GP-5338727 від 31.10.2013 року (а.с.26-28), розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №GP-5338727 від 31.10.2013 року станом на 28.05.2020 року (а.с174-176) заборгованість ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» за Кредитним договором складає 113 677,73 грн., в тому числі: 35 420,51 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 46 669,77 грн. – прострочена заборгованість за комісією; 8 380,47 грн. – прострочена заборгованість за процентами; 22 879,98 грн. – неустойка за порушення зобов`язань по кредиту.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,4% в сумі 1098,24 грн. щомісяця на загальну суму 46 996,77 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до положень абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на дату укладення договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

У кредитному договорі, що укладений 31 жовтня 2013 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» і ОСОБА_1 , встановлений обов`язок позичальника сплачувати щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, проте не зазначено, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику.

Оскільки недійсність умови кредитного договору, якою встановлена плата за обслуговування кредиту (комісія) без визначення її змісту, прямо передбачена законом (абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»), то вимога Банку про стягнення комісії ґрунтується на нікчемній умові договору (ч.2 ст.215 ЦК України), у зв`язку з чим не може бути задоволена.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16, постанові Верховного Суду від 04.09.2019 року при розгляді справи № 553/4163/15-ц.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог про стягнення неустойки за порушення зобов`язань за кредитом в розмірі 22 879,98 грн., суд виходить з наступного.

За приписами ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до п.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.6.2. Загальних умов кредитування, відкриття та ведення рахунків, на які йдеться посилання у Пропозиції укласти договори (оферта), за повне або часткове прострочення повернення кредиту, сплати процентів, комісії у терміни, передбачені графіком платежів за кредитним договором, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку.

Згідно п.8.3. Загальних умов кредитування, відкриття та ведення рахунків, у випадку невиконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення кредиту та відповідно щодо виконання інших зобов`язань за Кредитним договором у строк, встановлений п.8.1 цього Розділу припиняється нарахування процентів, комісії та штрафів згідно п.6.2. цього Розділу.

Абзацом третім п.8.3 Загальних умов кредитування, відкриття та ведення рахунків встановлена відповідальність позичальника у виді сплати 20% річних від суми простроченої заборгованості в порядку ст.625 ЦК України.

Між тим, у самому позові та додатках до нього відсутній розрахунок, з якого можна було б встановити порядок і підстави нарахування штрафних санкцій (неустойки і штрафу): з чого вона складається (штраф за п.6.2 чи 20% за п.8.3), за який період і на яку суму простроченого зобов`язання вона нарахована, тощо.

Приймаючи до уваги, що на підставі долучених позивачем до позовної заяви доказів суд не може встановити і перевірити розмір заборгованості за неустойкою за порушення зобов`язань по кредиту, вимога про стягнення неустойки не є доведеною належними, достовірними і достатніми доказами, отже вона не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом на суму 8380,47 грн., суд виходить з наступного.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2

частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18), які суд приймає до уваги відповідно до положень ст. 263 ЦПК України при розгляді цієї цивільної справи.

Як встановлено з досліджених судом доказів, 26 червня 2017 року АТ «ПУМБ» на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України направило письмову вимогу (повідомлення) відповідачу ОСОБА_1 про дострокове виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором №GP-5338727 від 31.10.2013 року на суму 99 585,98 грн. в строк до 03.07.2017 року (а.с.8).

Отже, звернувшись до позичальника із вимогою про дострокове повернення кредиту, банк реалізував своє право на пред`явлення вимоги в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України, та змінив строк виконання в повному обсязі кредитного зобов`язання.

Таким чином, позивач не мав права після прийняття ним рішення про дострокове стягнення з позичальника загальної суми заборгованості за кредитним договором, нараховувати після цієї дати будь-які відсотки за користування кредитом, передбачені кредитним договором, тому позовні вимоги АТ «ПУМБ» про стягнення відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню частково на суму 7064,10 грн., яка виникла станом на 01.07.2017 року.

Враховуючиненалежне виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №GP-5338727 від 31.10.2013 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «ПУМБ» на суму 42 484 гривні 61 копійка, яка складається з: 35 420,51 грн. – заборгованості за кредитом; 7064,10 грн. – заборгованості за процентами.

Вирішуючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про захист прав споживача та визнання недійсним пункту 2.4. Кредитного договору №GP-5338727 від 31.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Ренесанс Капітал», щодо встановлення обов`язку сплачувати на користь банку комісію за обслуговування кредиту у розмірі 2,4% на місяць від початкової суми кредиту, суд виходить з наступного.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

За змістом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Згідно з ч.2 ст.5 ЦПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання правочину недійсним застосовується до оспорюваних правочинів.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

З огляду на викладене визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав

позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Належним способом захисту у подібному випадку є саме визнання відповідного права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України) або застосування наслідків недійсності правочину.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі №916/3156/17, провадження № 12-304гс18.

Отже, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним нікчемних умов договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту не може бути задоволена, оскільки позивач просить застосувати неналежний спосіб захисту.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки первинні позовні вимоги АТ «ПУМБ» задоволені частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 пропорційно задоволеним вимогам, (розмір заявлених вимог 113 677,73 грн. (100%), розмір вимог, що підлягають задоволенню 42 484,61 грн. (37%), розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 777,74 грн.)

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»(юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість кредитним договором №GP-533 8727 від 31.10.2013 року в розмірі 42 484 (сорок дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривні 61 копійки, в тому числі: 35 420,51 грн. – заборгованість за кредитом; 7064,10 грн. – заборгованість за процентами.

В іншій частині позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»(юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) судовий збір в розмірі 777 (сімсот сімдесят сім) гривень 74 копійки.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про захист прав споживача, визнання пункту кредитного договору недійсним – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної

системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений і підписаний 19 квітня 2021 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О.Нікандрова