Виграли в апеляційному суді справу проти Порше Мобіліті. Не дали кредитору вилучити та продати автомобіль клієнта!

22-ц/804/1843/21

223/499/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 18 ” серпня 2021 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 223/499/20

Номер провадження 22-ц/804/1843/21

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Пономарьової О.М., Попової С.А.

за участю секретаря: Грішко С.В.

учасники справи :

позивач – ТОВ «Порше Мобіліті»

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року головуючого судді Дочинець С.І. по цивільній справі про звернення стягнення на предмет застави та про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальність «Порше Мобіліті» (далі – ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 05 серпня 2020 року цивільні справи за вищезазначеними позовами 223/499/20 та 223/500/20 об`єднано в одне провадження за номером 2/223/264/2020 та присвоєно об`єднаній цивільній справі єдиний унікальний номер 223/499/20.

Позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про звернення стягнення на предмет застави мотивовані тим, що 22 серпня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50010166 , згідно з яким договір між сторонами складають цей договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту.

Між сторонами договору 18 грудня 2014 року було укладено додаткову угоду до кредитного договору, в якій сторони погодили збільшення строку кредиту до 63 місяців.

Позивачем на виконання умов кредитного договору надано ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 185 185 грн – еквівалент суми кредиту в іноземній валюті складає 22 750 доларів США та суму додаткового кредиту у розмірі 69 841,20 грн – еквівалент суми додаткового кредиту в іноземній валюті становить 8 580 доларів США, зі сплатою процентів користування кредитом у розмірі 9,90% на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту 15 серпня 2018 року, для купівлі автомобіля марки Volkswagev, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб.см. (далі – автомобіль) та оплати страхових платежів.

Зобов`язання відповідача за кредитним договором забезпечено договором застави № 50010166 від 30 серпня 2013 року, посвідченим державним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за № 901, згідно умов якого ОСОБА_1 надала в заставу автомобіль марки Volkswagev, модель Touran, що належить їй на праві власності.

Однак, відповідач свої зобов`язання зі сплати чергових платежів за листопад 2015 року – січень 2016 року, з повернення кредиту у строки узгоджені сторонами в графіку погашення кредиту не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість по їх сплаті у сумі 38 527,92 грн за кредитом та додатковим кредитом.

Відповідно до кредитного договору між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», як страховиком та ОСОБА_1 , як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №28-0199-РМ2-13-00602 від 28 серпня 2013 року, згідно якого вигодонабувачем за договором страхування вступає ТОВ «Порше Мобіліті». На виконання умов кредитного договору та договору страхування позивач сплачував страхові платежі страховику в повному обсязі.

ТОВ «Порше Мобіліті» на адресу реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_1 було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, якою позивач вимагав дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, які станом на дату направлення вимоги становили 465 044,67 грн, та повідомив, що у випадку неповернення суми кредиту та заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги, відбудеться їх примусове стягнення, в тому числі за рахунок автомобіля, що був переданий ТОВ «Порше Мобіліті» у заставу.

Однак, вимогу позивача щодо дострокового повернення кредиту у встановлені строки проігноровано ОСОБА_1 . Станом на дату складання даної позовної заяви ОСОБА_1 залишилась несплаченою сума заборгованості по сплаті чергових платежів за кредитом у розмірі 38 527,92 грн та суму кредиту у розмірі 342 937,22 грн.

Загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором станом на 11 червня 2020 року становить 507 865,74 грн та складається:

– з простроченої заборгованості в розмірі 51 407,13 грн, з яких: 38 527,92 грн – сума заборгованості за кредитом; 3 472,43 грн – сума 3% річних; 9 406,78 грн – сума інфляційних втрат;

– заборгованості з дострокового повернення суми кредиту в сумі 419 421,61 грн, з яких 342 937,22 грн – сума заборгованості за кредитом; 13 726,88 грн – 3% річних; 62 757,51 грн – сума інфляційних втрат, та суми штрафу, нарахованого за п. 8.2. загальних умов, у розмірі 37 037 грн.

Відповідно до інформації Головного сервісного центру МВС України вищезазначений автомобіль, який був переданий в заставу за договором застави № 50010166 від 30 серпня 2013 року, станом на день звернення з позовом до суду належить на праві власності ОСОБА_2 .

Станом на день вчинення ОСОБА_1 реєстраційної операції щодо зміни права власності на предмет застави, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містилися відомості про наявність обтяження – застави рухомого майна, згідно договору застави, у зв`язку з чим покупець мав реальну можливість бути обізнаним про наявність обмежень у вчиненні правочинів стосовно спірного автомобіля. З урахуванням зазначеного, фактично відбулась зміна заставодавця.

Позивачем 30 червня 2020 року зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, інші обтяжувачі предмета застави відсутні. Після реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» так і залишилось невиконаним.

Посилаючись на викладене ТОВ «Порше Мобіліті» просили в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором, розмір якої станом на 11 червня 2020 року складає 507 865,74 грн, звернути стягнення на предмет застави – автомобіль марки Volkswagev, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб.см., державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів , відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість у розмірі 264 550 грн згідно з договором застави № 50010166 від 30 серпня 2013 року, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення заборгованості, окрім мотивів викладених у вищезазначеній позовній заяві про звернення стягнення на предмет застави щодо укладення між сторонами кредитного договору, додаткових угод до кредитного договору, договору застави, договору добровільного страхування та зобов`язань за ними, мотивовані тим, що станом на 15 січня 2016 року, внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань з оплати чергових платежів з повернення кредиту за кредитним договором у строки, погоджені сторонами в графіку погашення кредиту, призвело до виникнення заборгованості по їх сплаті у сумі 38 527,92 грн за кредитом та додатковим кредитом.

Станом на дату підготовки даної позовної заяви, ОСОБА_1 залишилась несплачена сума заборгованості по сплаті чергових платежів за кредитом у розмірі 38 527,92 грн та сума кредиту у розмірі 342 937,22 грн. З урахуванням того, що станом на день подання позову, ОСОБА_1 не сплатила ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість по сплаті чергових платежів за кредитом у розмірі 38 527,92 грн, яку повинна була сплатити до 15 січня 2016 року, а також не сплатила заборгованість з дострокового повернення кредиту, позивач має право і вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 в судовому порядку 3% річних та інфляційних втрат за період з 12 червня 2017 року по 12 червня 2020 року у розмірі 127 529,70 грн, з яких: 3 472,43 грн – 3% річних у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів за період з 12 червня 2017 року по 12 червня 2020 року; 9 406,78 грн – інфляційні втрати у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів за кредитом за період з 12 червня 2017 року по 12 червня 2020 року; 30 920,72 грн – 3% річних у зв`язку з простроченням дострокового повернення кредиту за період з 12 червня 2017 року по 12 червня 2020 року; 83 729,77 грн – інфляційні втрати у зв`язку з простроченням дострокового повернення кредиту за період з 12 червня 2017 року по 12 червня 2020 року.

Тому, ТОВ «Порше Мобіліті» просили стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 50010166 від 22 серпня 2013 року у розмірі 127 529,70 грн, та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року, з урахуванням виправлення описки ухвалою суду від 27 травня 2021 року, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави – відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 500 грн; на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3 000 грн.

Позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором № 50010166 від 22 серпня 2013 року за період з 12 червня 2017 року по 12 червня 2020 року в сумі 34 331, 86 грн; судові витрати в розмірі 4603,97 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 500 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Порше Мобіліті» просить рішення суду в частині залишення позовних вимог без задоволення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та у разі, якщо суд прийде до висновку, що позивачем пропущено строки позовної давності, визнати причини пропуску строку позовної давності поважними, вирішити питання щодо розподілу судових витрат, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги зазначено, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено ст. 625 ЦК України – не застосовані норми права, які підлягали застосуванню, зокрема, незважаючи на документальне підтвердження заборгованості за кредитним договором, суд відмовив у її стягненні з відповідача.Судом не враховано висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, відповідно до яких стягнення інфляційних витрат за кредитним договором, предметом якого є грошові кошти в гривнях, узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України.Щодо порушень норм матеріального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог, зокрема зазначено, що позивач в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_1 має право на пред`явлення позовних вимог до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, оскільки у даному випадку застава зберігає свою силу для відповідача ОСОБА_2 , як нового власника майна. Щодо порушень норм матеріального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, зокрема зазначено, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині, застосовуючи висновки, викладені в постановах Верховного Суду України,оскільки зазначені судом постанови прийнято за результатом розгляду зовсім інших фактичних обставинах справи.

Також, в апеляційній скарзі порушено питання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності у разі, якщо суд прийде до висновку про їх порушення. Зазначено, що представник відповідачів у відзиві на позовну заяву просив застосувати позовну давність до позовних вимог, оскільки не погоджується з доводами позивача про відсутність пропуску строків позовної давності, що на думку позивача спростовується наступним.

У квітні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, за результатом розгляду якого рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року по справі № 223/312/16-ц позов задоволено частково, в рахунок часткового погашення боргу відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором № 50010166 від 22 серпня 2013 року, розмір якої складає 450 580,72 грн, звернуто стягнення на предмет застави – автомобіль Volkswagev модель Touran, 2013 року виробництва, що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів, відповідно до пролежень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача штраф в розмірі 26 455 грн. У задоволенні решти позовних вимог та у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2018 року, яка постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року залишена без змін, апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, вказане рішення суду першої інстанції від 06 грудня 2017 року в частині вимог про звернення стягнення на предмет застави та відшкодування витрат на правову допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У межах вказаної справи № 223/312/16-ц , позивачу відмовлено у задоволенні позову по тій причині, що до звернення до суду з позовною заявою позивач не зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, та не надав витягу з реєстру обтяжень на підтвердження наявності чи відсутності інших обтяжень для перевірки виконання вимог.

30 червня 2020 позивачем зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна номер 66745076 від 07 липня 2020 року , цим же витягом підтверджується відсутність інших обтяжувачів предмета застави. Після реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, зобов`язання відповідача ОСОБА_1 перед позивачем так і залишилось невиконаним, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

Зауважено, що Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не встановлює строків, у межах яких кредитор має зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. У зв`язку з тим, що після реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження зобов`язання відповідача ОСОБА_1 перед позивачем добровільно виконано не було, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При цьому позивач дізнався про порушення свого права на звернення стягнення на предмет застави після невиконання відповідачами у добровільному порядку свого зобов`язання після того, як позивач зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, таким чином саме з цієї дати починається перебіг позовної давності для звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави, що спростовує доводи відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Отже, позивач вважає, що строк позовної давності у справі, що розглядається, не сплинув, так як його перебіг почався з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження.

Якщо суд прийде до висновку, що позивачем пропущено строки позовної давності, то просять визнати причини такого пропуску поважними, оскільки на думку позивача , перебування справи у провадженні іншого судового органу протягом більше ніж чотирьох років є поважною причиною для захисту прав позивача у спірних правовідносинах, що підтверджуються практикою Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року в справі № 706/1272/14-ц, а також практикою Касаційного цивільного суду у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 204/4514/17. Зважаючи на те, що позивач через 3 місяці після направлення вимоги звернувся до суду за захистом своїх прав, тобто в межах трирічного строку позовної давності, а тривалий розгляд справи, більше ніж три роки, в судах не був зумовлений поведінкою позивача та ніяким чином не залежав від його волі, а перегляд справи № 223/312/16-ц у касаційному порядку було закінчено лише 29 квітня 2020 року, все зазначене вище свідчить про те, що позивач усіляко намагався захистити свої порушені права.

Звернення позивача через три місяці після прийняття постанови Верховного Суду у справі № 223/312/16-ц від 29 квітня 2020 року до суду з цією позовною заявою свідчить про добросовісну поведінку позивача та його наміри оперативно та в розумні строки захистити свої порушені права

Також, в апеляційній скарзі позивач просить розподілити судові витрати, та у разі задоволення апеляційної скарги покласти судові витрати на відповідачів, зазначаючи, що понесені позивачем на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом справи № 223/499/20, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на добросовісну поведінку позивача під час розгляду справи, а також на складність справи та виконаних за договором про надання юридичних послуг робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатами за договором на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, суттєвим значенням справи для ТОВ «Порше Мобіліті» є всі підстави для відшкодування понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 223/499/20 судом першої інстанції у розмірі 15 000 грн та під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «Порше Мобіліті» Донецьким апеляційним судом у розмірі 10800 грн. Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, які не додано до апеляційної скарги та відсутні в матеріалах справи, буде надано позивачем у порядку статті 141 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Працевитого Г.О. мотивований тим,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,оскільки судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем було пропущено строки позовної давності, так як момент, з якого слід обраховувати строк позовної давності товариства за вимогами слід обраховувати з 12 лютого 2016 року , як вже встановлено рішеннями суду у справі № 223/312/16-ц, оскільки вказане рішення встановило відповідний преюдиційний факт.

Загальна позовна давність встановлюється у три роки, а зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тому, враховуючи, що позивачем позов про звернення стягнення на заставлене майно було подано лише у вересні 2020 року, тобто більше ніж через три роки після настання строку виконання основного зобов`язання, що обраховується з дати 12 лютого 2016 року – за вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту, або з квітня 2016 року – дати звернення позивачем з минулим позовом по справі № 223/312/16-ц про звернення стягнення на предмет застави, підстави для задоволення позову відсутні .

Відповідачі погоджуються з твердженнями суду першої інстанції про те, що скаржником заявлено про нарахування заборгованості за період з 11 лютого 2016 року по 11 червня 2017 року, тобто за період, в який позичальник не користувався кредитними коштами. Крім того, ТОВ “Порше Мобіліті” заявлено вимоги про стягнення заборгованості за платежами по тілу кредиту та процентами, однак не наведено, що з вказаних сум є тілом та є процентами, та за який період вказані проценти нараховані. Не надано розрахунок того, з якої суми позивачем було обраховано розмір тіла кредиту. Таким чином, нарахування відсотків та санкцій після 12 лютого 2016 року є незаконним.

Статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, тобто за не повернення реально отриманих грошових коштів. Вказану норму закону не можна застосувати до зобов`язань із визначенням еквівалентів іноземних валют, оскільки позичальнику було видано кошти в сумі 185 185, 00 грн., а 3% річних розраховується виходячи з боргу в доларах США в еквіваленті на день платежу.

Апелянт в своїй скарзі посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 індексу інфляції на суми простроченої заборгованості за кредитом та заборгованості за достроковим поверненням кредиту.

Умовами кредитного договору та позовною заявою встановлено, що на позичальника було покладено обов`язок щодо повернення кредиту не в тій сумі, в якій він кредит отримав, а виходячи з еквівалентів долару США до гривні на момент повернення кредиту. Таким чином, не отримує будь- яких втрат внаслідок знецінення національної валюти, оскільки всі платежі (в тому числі за тілом кредиту) розраховує в залежності від курсу долару США.Листом Верховного суду України від 01 липня 2014 року зазначається, що, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28 березня 2012 року у справі N 6-36736цс10). Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, яке визначене у гривні.

В своїй апеляційній скарзі ТОВ «Порше Мобіліті» посилається на те, що відповідно до кредитного договору між ПАТ “Страхова компанія “Українська страхова група” як страховиком та ОСОБА_1 як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу N 28-0199-РМ2-13-00602 від 28 серпня 2013 року, згідно якого вигодонабувачем за договором страхування вступає ТОВ “Порше Мобіліті”. На виконання умов кредитного договору та договору страхування позивач сплачував страхові платежі страховику в повному обсязі. Проте, в матеріалах справи міститься вищевказаний договір добровільного страхування, який не підписаний жодною стороною.

Також, в своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що відповідачами не заперечувалась обставина, що станом на день вчинення відповідачем реєстраційної операції щодо зміни права власності на предмет застави, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна міститься відомості про наявність обтяжень. Проте, жодних доказів, які б підтверджували наведений правочин, апелянтом не було надано до матеріалів справи. Просив відмовити ТОВ «Порше Мобіліті» в задоволенні апеляційної скарги.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Порше Мобіліті» Чередніченко М.М. підтримав доводи апеляційної скарги . Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Працевитий Г.О. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення,рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору № 50010166 від 22 серпня 2013 року, укладеного між ТОВ «Порше мобіліті» та ОСОБА_1 , позивач надає відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 185 185 грн ,що еквівалентно 22 750 доларів США , додатковий кредит 69 841,20 грн ,що еквівалентно 8 580 доларів США строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою у розмірі 9,90%. Цільове призначення кредиту: на придбання автомобіля марки Volkswagen, модель Touran. Перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля в еквіваленті становить 9 750 доларів США. Ціна автомобіля відповідно до договору з дилером в еквіваленті – 32 500 доларів США.

Сторонами узгоджено, що всі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до статті 1.3. Загальних умов кредитування.

Поручителем в межах даного кредитного договору є ОСОБА_3 . Договір між сторонами та за участі поручителя складають цей договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами та поручителем у відношенні кредиту (т.1 а.с. 21, 99).

Додатковою угодою до вищезазначеного кредитного договору від 18 грудня 2014 року, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті», ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_3 , збільшено строк дії кредиту до 63 місяців, на період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2015 року надано позичальнику відстрочку по сплаті основного боргу за кредитним договором та процентів. Всі інші положення кредитного договору залишаються чинними та сторони підтвердили обов`язковість їх виконання (т. 1 а.с. 22, 100).

Відповідно до п.п. 1.1,1.2,1.3,1.3.1 загальних умов кредитування ТОВ «Порше мобіліті» зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. Компанія може надати позичальнику додатковий кредит на страхування майна, придбання якого є цільовим призначенням кредиту у сумі, визначеній у кредитному договорі. Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та додатковим кредитом, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору. Сторони погоджуються, що кошти у повернення кредиту та додаткового кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту та додаткового кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі. Розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у Графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у Кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей.

Відповідно до п.п. 1.4.2,1.6 загальних умов кредитування повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту. Виконання зобов`язання позичальника з цим кредитним договором забезпечується заставою майна відповідно до укладеного сторонами договору застави (та/або з третьою особою, яка надає згоду), а також усім майном позичальника, на яке може бути звернено стягнення за законодавством України. Сторони можуть домовитись про надання позичальником додаткових засобів забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, в тому числі застави іншого майна та поруки третіх осіб.

Відповідно до п. 2.3. загальних умов кредитування якщо сторони домовились про змінну проценту ставку, застосовуватимуться наступні правила. Графік погашення кредиту розраховуватиметься на основі змінної процентної ставки у розмірі трьохмісячної ставки EURIBOR, що публікується міжнародним інформаційним агентством Рейтерс (Reuters) та в інших засобах масової інформації, або оприлюднюється через інші загальнодоступні регулярні джерела (у випадку виникнення розбіжності пріоритет надаватиметься інформації, що публікується міжнародним інформаційним агентством Рейтерс (Reuters)).

Згідно п. 2.4. загальних умов кредитування нарахування процентів: щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіку погашення кредиту. При цьому проценти не нараховуються за період з дати отримання кредиту і до першого календарного дня наступного місяця.

Відповідно до п.п. 3.2.1. п. 3.2. загальних умов кредитування сторони погодили, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у разі, зокрема, порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування Кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.

Згідно п. 3.3. загальних умов кредитування позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується в повідомленні компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб).

Відповідно до п. 8.2. загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, передбаченої у статті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту (т.1 а.с. 23-30, 101-108).

Графіком погашення кредиту від 30 серпня 2013 року визначено, що усі платежі з кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту у доларах США, відповідно до ст. 1.3. загальних умов кредитування.

Графіком встановлено щомісячні платежі у еквіваленті у доларах США, які підлягають до сплати ОСОБА_1 . Орієнтована вартість кредиту (на рік) становить 25 078,61 гривень. Графік погашення кредиту є невід`ємною частиною кредитного договору (т. 1 а.с. 31-33, 109-111).

Відповідно до договору застави транспортного засобу № 50010166 від 30 серпня 2013 року (далі – договір застави), посвідченого державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори Бурш Л.І., укладеного між ТОВ «Порше мобіліті» як заставодержатель та ОСОБА_1 як заставодавець, остання з метою забезпечення виконання зобов`язань заставляє майно, а саме автомобіль марки Volkswagen, модель Touran. Заставна вартість предмета застави складає 264 550 грн. Предмет застави є власністю заставодавця на підставі договору купівлі-продажу №_1/Ф/22082013_від 22 серпня 2013 року, укладеного між заставодавцем з ТОВ Фортуна-ЛТД та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя за кредитним договором № 50010166 від 22 серпня 2013 року укладеним між сторонами.

Право власності на заставлене майно, яке є предметом застави за цим договором, залишається у заставодавця.

Згідно п. 1.3. договору застави заставою за цим договором забезпечується вимоги заставодержателя за кредитним договором № 50010166 від 22 серпня 2013 року, укладеним між сторонами, за яким: заставодержатель видає заставодавцю кредит за кредитним договором в сумі 185185 грн, що на день укладення кредитного договору складає еквівалент 22 750 доларів США та додатковий кредит в сумі 69 841,20 грн, що на день укладення кредитного договору складає еквівалент 8 580 доларів США, а заставодавець зобов`язується його використати за цільовим призначенням та згідно з встановленим строком використання, своєчасно сплачувати плату за користування кредитом (проценти за ставкою 9,90% та комісії: разова комісія за надання кредиту – 2,50 % від суми кредиту), а також своєчасно повернути кредит заставодержателю.

Згідно п. 1.3.2. договору застави строк користування кредитом за кредитним договором встановлено згідно з графіком погашення кредиту, що є невід*ємною частиною кредитного договору, але в будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 15 серпня 2018 року, якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до зазначеного кредитного договору.

Відповідно до п. 1.4. договору застави у випадку невиконання застоводавцем положень кредитного договору, заставодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі вимог, виключаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, витрати заставодержателя, а також видатки по зверненню стягнення на предмет застави та його реалізацію.

Згідно пункту 2.1. підпунктів 2.1.1., 2.1.5. права заставодержателя щодо предмету застави: у разі невиконання заставодавцем зобов`язань за договором, зазначеним у п. 1.3. цього договору – задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку, зазначеному в розділі 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету застави та його реалізацію. За рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. договору застави заставодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, яке виникає у заставодержателя у випадку невиконання (або частково невиконання) заставодавцем своїх зобов`язань перед заставодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором, при простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 цього договору. Заставлення вимог заставодержателя здійснюється, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Згідно п. 5.4. договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса (т. 1 а.с. 34-39, 112-117).

Відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-РМ2-13-00602 від 28 серпня 2013 року, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» як страховиком та ОСОБА_1 як страхувальником, вигодо- набувач ТОВ «Порше Мобіліті», автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, було застраховано (т.1 а.с. 40, 118).

Згідно з листом Головного сервісного центру МВС №31/617аз від 01 червня 2020 року станом на 01 червня 2020 року згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, автомобіль Volkswagev Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 62, 63, 64-66).

Також встановлено,що ТОВ «Порше Мобіліті» звертався до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як поручителя, з вимогами (повідомленнями) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 12 січня 2016 року, якими повідомлено останніх, що у зв`язку з перереєстрацією спірного автомобіля на третю особу, без згоди ТОВ «Порше Мобіліті», вимагають дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі, сплатити штраф за порушення умов договору застави у розмірі 10% від вартості предмета застави, суми додаткового кредиту, сплатити чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу), платити штрафні санкції. Загальна сума до сплати складає 465 044,67 грн. Попереджено, що за порушення терміну дострокового повернення кредиту на вимогу компанії до зазначеної суми заборгованості буде додано штраф у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 37 037 грн. (т.1 а.с. 41-46, 47, 119-125).

Відповідно до рахунків-фактур № 00277182 від 03 серпня 2015 року, № 00282211 від 02 вересня 2015 року, № 00287255 від 05 жовтня 2015 року, № 00292679 від 02 листопада 2015 року, № 00297506 від 04 грудня 2015 року, № 00302225 від 06 січня 2016 року, ТОВ «Порше Мобіліті» ОСОБА_1 визначено суми, які підлягали сплаті останньою у період з серпня 2015 року по січень 2016 року (т.1 а.с. 50-56, 128-133).

Листами від 04 серпня 2015 року, 17 серпня 2015 року, 08 вересня 2015 року, 18 вересня 2015 року, 05 жовтня 2015 року позивачем було повідомлено ОСОБА_1 про наявність та суми заборгованості за кредитним договором № 50010166 від 22 серпня 2013 року, нарахованих пенею та штрафами. ТОВ «Порше Мобіліті» просили сплатити зазначені суми заборгованості, попереджено ОСОБА_1 , що після того, як остання не сплатила необхідні платежі протягом більше 1 (одного) календарного місяця та не відреагували на лист позивача щодо сплати заборгованості, останній має право вимагати дострокового повернення кредиту та погашення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 56-60, 134-138).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 11 червня 2020 року сума боргу за кредитним договором № 50010166 становить 38 527,92 грн; 3 % річних за період з 16 листопада 2015 року до 11 червня 2017 року складає 3 472,43 грн , а сума інфляційних втрат за даний період – 9 406,78 грн.

Сума заборгованості за кредитом за графіком становить 14 540,48 доларів США, що виходячи з курсу долару до гривні станом на 11 січня 2016 року у 23,585 грн, складає суму заборгованості за кредитом у 342 937,22 грн. Сума 3% річних за період з 11 лютого 2016 року по 11 червня 2017 року складає 13 726,88 грн, а сума інфляційних втрат за зазначений період – 62 757,51 грн . Окрім того, у даному розрахунку визначено суму штрафу у 20% на підставі п. 8.2. кредитного договору у розмірі 37 037,00 гривень (т. 1 а.с. 17-20).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 50010166, складеного станом на 12 червня 2020 року, сума боргу за кредитним договором №50010166 становить 38 527,92 грн ; 3 % річних за період з 12 червня 2017 року до 12 червня 2020 року складає 3 472,43 грн , а сума інфляційних втрат за даний період – 9 406,78 грн.

Сума 3 % річних за період з 12 червня 2017 року до 12 червня 2020 року складає 30 920,72грн, а сума інфляційних втрат за даний період становить 83 729,77 грн (т. 1 а.с. 94-98).

Згідно Витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 48316374 від 13 листопада 2015 року та №66745076 від 07 липня 2020 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у періоди з 03 вересня 2013 року до 03 вересня 2018 року та з 08 жовтня 2018 року до 08 жовтня 2023 року зареєстроване обтяження – застава рухомого майна, а саме, автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, номер державної реєстрації НОМЕР_4 , з забороною його відчуження, на підставі договору застави № 901 від 30 серпня 2013 року. Обтяжувачем є ТОВ «Порше Мобіліті».

У даному реєстрі 30 червня 2020 року зареєстровано звернення стягнення на предмет застави (т. 1 а.с. 16, 61).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет застави в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_1 ,та частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того,що досліджені матеріали справи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у останньої перед ТОВ «Порше Мобіліті» утворилась заборгованість за кредитом, яка станом на 11 червня 2020 року становить 381 465,14 грн та складається з: 38 527,92 грн – сума простроченої заборгованості за кредитом та 342 937,22 грн – заборгованість з дострокового повернення суми кредиту. Також,суд зазначив,щодо правомірності нарахування відповідачу ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, і таке зобов`язання зводиться до сплати грошових коштів, тобто є грошовим зобов`язанням, яке ОСОБА_1 належним чином не виконувала, що дає підстави для нарахування та стягнення на користь позивача компенсації за користування утримуваними ОСОБА_1 грошовими коштами – 3% річних загальною сумою 17 199,31 гривень, з яких: 3 472,43 гривень – 3% річних нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 16 листопада 2015 року до 11 червня 2017 року, та 13 726,88 гривень – 3% річних нарахованих на заборгованість з дострокового повернення суми кредиту за період з 11 лютого 2016 року до 11 червня 2017 року.Щодо стягнення з ОСОБА_1 9406,78 грн інфляційних втрат,нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 16 листопада 2015 року до 11 червня 2017 року ; 62757,51 грн інфляційних втрат,нарахованих на суму заборгованості з дострокового повернення кредиту та 37 037 грн – штрафу на підставі п.8.2.загальних умов кредитування, суд першої інстанції зазначив , що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті – гривні, а не в іноземній валюті або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Так, ТОВ «Порше Мобіліті» у кредитному договорі, загальних умовах кредитування та графіку погашення кредиту вказує, що предметом договору між сторонами є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, а тому позивач не має права на стягнення з ОСОБА_1 індексу інфляції на суми простроченої заборгованості за кредитом та заборгованості з дострокового повернення кредиту. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 з 19 серпня 1989 року зареєстрована у місті Вугледар, віднесеному до населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція, з урахуванням приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд дійшов до висновку, щодо нарахування останній не підлягав штраф у розмірі 20% від суми кредиту, передбачений п. 8.2 загальних умов кредитування, що складає 37 037,00 грн.

Тобто,судом першої інстанції встановлено,що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 398 664,45 грн., яка складається з : 38 527,92 грн – сума простроченої заборгованості за кредитом ; 342 937,22 грн – заборгованість з дострокового повернення суми кредиту ; 3 472,43 грн – 3 % річних нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 16 листопада 2015 року до 11 червня 2017 року та 13 726,88- 3% річних нарахованих на заборгованість з дострокового повернення суми кредиту за період з 11 лютого 2016 року до 11 червня 2017 року .

Зважаючи на викладене вище, у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 1050 ЦК України, згідно з якими наслідком прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу 3% річних, що є компенсацією (плати) кредиторові від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові,суд дійшов висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів та правомірність нарахування останній заборгованості за кредитом. Окрім того, враховуючи, що представник відповідачів не заперечував проти вимог даного позову щодо нарахування та стягнення з ОСОБА_1 3% річних, суд вважав за доцільне та необхідне стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Порше Мобіліті» зазначений вид компенсації за користування утримуваними нею грошовими коштами у розмірі 34 331,86 грн , що складається з наступного: – 3 % річних у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів за кредитом за період з 12 червня 2017 року до 12 червня 2020 року у розмірі 3 467,51 грн (38 527,92 грн (несплачена сума заборгованості по сплаті чергових платежів за кредитом) / 100% * 3% * 3 роки = 3467,51 грн); – 3% річних у зв`язку з простроченням дострокового повернення кредиту за період з 12 червня 2017 року по 12 червня 2020 року у розмірі 30 864,35 грн (342 937,22 грн (сума кредиту, який підлягає дострокову поверненню) / 100% * 3% * 3 роки = 30 864,35 грн).

Оскільки предметом договору між сторонами є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, у зв`язку з чим позивач не має права на стягнення з ОСОБА_1 індексу інфляції на суми простроченої заборгованості за кредитом та заборгованості з дострокового повернення кредиту, суд вважав доцільним та необхідним відмовити ТОВ «Порше Мобіліті» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів за кредитом за період з 12 червня 2017 року до 12 червня 2020 року у розмірі 9 406,78 грн, а також інфляційних втрат у зв`язку з простроченням дострокового повернення кредиту за період з 12 червня 2017 року до 12 червня 2020 року у розмірі 83 729,77 грн.

При цьому, суд зауважив , що ТОВ «Порше Мобіліті», у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань по договору та відповідно до вимог п. 3.2. загальних умов кредитування, 12 січня 2016 року направило останній вимогу № 5001016 із зазначенням повної суми заборгованості у розмірі 465 044,67 грн, а отже, скористалося своїм правом визнання терміну повернення кредиту таким, що настав, та правом вимагати дострокового повернення всієї суми отриманого кредиту, нарахованих процентів та інших нарахованих за договором платежів.

Згідно ст. ст. 256, 257, 266 ЦК України, після спливу тридцяти календарних днів з дня отримання позичальником вказаної вище вимоги, позивач повинен був дізнатись про порушення свого права на повне дострокове повернення всієї суми кредиту та інших нарахувань за кредитним договором, і саме з вказаного часу відраховується загальний трирічний строк позовної давності. Отже, ТОВ «Порше Мобіліті», звернувшись до суду у липні 2020 року пропустив строк позовної давності.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На спростування доводів апеляційної скарги ТОВ « Порше Мобіліті « слід зазначити про таке.

Щодо вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави .

Так,судом апеляційним судом встановлено , що відповідно до кредитного договору № 50010166 від 22 серпня 2013 року, укладеного між ТОВ « Порше Мобіліті « та ОСОБА_1 , позивач надав відповідачу кредит у розмірі 185 185 грн, що еквівалентно 22 750 доларів США, додатковий кредит 69 841,20 грн, що еквівалентно 8 580 доларів США строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою у розмірі 9,9% річних. Цільове призначення кредиту: на придбання автомобіля марки Volkswagen, модель Touran. Перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля в еквіваленті становить 9 750 доларів США. Поручителем в межах даного кредитного договору є ОСОБА_3 . Договір між сторонами, за участю поручителя, складають цей договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами та поручителем у відношенні кредиту.

Додатковою угодою до вказаного кредитного договору від 18 травня 2014 року, укладеною між ТОВ « Порше Мобіліті» , ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_3 , збільшено строк дії кредиту до 63 місяців, та на період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2015 року надано позичальнику відстрочку зі сплати основного боргу за кредитним договором та процентами.

Відповідно до загальних умов кредитування ТОВ « Порше Мобіліті» зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. Компанія може надати позичальнику додатковий кредит на страхування майна, придбання якого є цільовим призначенням кредиту у сумі, визначеній у кредитному договорі. Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та додатковим кредитом, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні.

У разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3 договору, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, передбаченою у статті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту.

Пунктом 10.4 загальних умов передбачено, що додатковий кредит надається компанією позичальнику шляхом перерахування компанією на користь страхової компанії, зазначеної у кредитному договорі або іншому документі, грошових коштів за страхові премії відповідно до договору страхування, що підлягають сплаті компанією рівними місячними платежами.

Графіком погашення кредиту від 30 серпня 2013 року визначено щомісячні платежі у еквіваленті доларів США, які підлягають до сплати ОСОБА_1 . Орієнтована вартість кредиту (на рік) становить 25 078,61 грн. Графік погашення кредиту є невід`ємною частиною кредитного договору.

Із платіжного доручення № 50004335 від 03 вересня 2013 року вбачається , що на виконання умов кредитного договору № 50010166 від 22 серпня 2013 року ТОВ «Порше-Мобіліті» 03 вересня 2013 року перераховано на рахунок ТОВ Фортуна-ЛТД оплату за автомобіль, зазначений у кредитному договорі, в сумі 185 185 грн.

Також , що відповідно до умов нотаріально посвідченого договору застави транспортного засобу № 50010166 від 30 серпня 2013 року, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» , як заставодержателем, та ОСОБА_1 , як заставодавцем, відповідач з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань передає в заставу майно, а саме автомобіль марки Volkswagen, модель Touran. Заставна вартість предмета застави складає 264 550 грн. Предмет застави є власністю заставодавця на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2013 року, укладеного заставодавцем із ТОВ Фортуна-ЛТД та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя за кредитним договором № 50010166 від 22 серпня 2013 року.

Встановлено, що 30 серпня 2013 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на предмет застави.

16 жовтня 2015 року, за існуючого обтяження, була проведена перереєстрація права власності на заставний автомобіль на нового власника ОСОБА_2 .

Згідно полісу № АС/4573849 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 28 серпня 2013 року, укладеним між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» , як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, вигодонабувачем за яким є ТОВ «Порше Мобіліті» , автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, було застраховано.

Із платіжного доручення № 56 від 13 січня 2016 року встановлено, що ТОВ Порше Мобіліті перерахувало на рахунок ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» страховий платіж за договором страхування наземного транспорту № 28-0199-РМ2-13-00602 від 28 серпня 2013 року у сумі 26 981,24 грн.

Умовами п. 10.10.3. загальних умов кредитування до кредитного договору № 50010166 від 22 серпня 2013 року визначено, що повернення додаткового кредиту здійснюється позичальником в повному обсязі в строки, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.

В положеннях п. 3.2. загальних умов сторони погодили, що ТОВ «Порше Мобіліті» має право достроково вимагати повернення кредиту та додаткового кредиту, серед іншого, у випадку порушення ОСОБА_1 терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) або плати за користування кредитом на строк більше ніж 1 (один) календарний місяць (п. 3.2.1 загальних умов).

Як встановлено, що ТОВ «Порше Мобіліті» направляло ОСОБА_1 вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 12 січня 2016 року, якою повідомлено, що у зв`язку з перереєстрацією спірного автомобіля на третю особу, без згоди ТОВ «Порше Мобіліті» , вона повинна достроково повернути суму кредиту в повному обсязі, сплатити штраф за порушення умов договору застави у розмірі 10% від вартості предмета застави, суми додаткового кредиту, сплатити чергові платежі (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу), платити штрафні санкції. Загальна сума до сплати складає 465 044,67 грн.

За порушення терміну дострокового повернення кредиту на вимогу компанії до зазначеної суми заборгованості буде нараховано штраф у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 37 037 грн.

Також встановлено,що рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року по справі № 223/312/16-ц позов ТОВ « Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави задоволено частково.

В рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором № 50010166 від 22 серпня 2013 року, розмір якої складає 450 580,72 грн, звернуто стягнення на предмет застави – автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, 2013 року виробництва, що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» штраф в розмірі 26 455 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ « Порше Мобіліті» витрати по сплаті суми судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

У задоволенні іншої частині позовних вимог та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ « Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2018 року апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року в частині вимог про звернення стягнення на предмет застави та відшкодування витрат на правову допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.Відмовляючи у задоволенні первісного позову в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави,апеляційний суд виходив з того,що в матеріалах справи відсутні відомості про реєстрацію позивачем відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження у відповідному державному реєстрі,а тому рішення суду про задоволення вимог ТОВ « Порше Мобіліті» про звернення стягнення на предмет застави є передчасним,оскільки позивачем не дотримано процедури звернення стягнення відповідно до закону .При цьому,апеляційний суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду,викладену в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15 -ц (провадження № 14-83цс18).

Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року по справі № 223/312/16-ц постанову апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2018 року залишено без змін.

Верховний Суд у вищезазначеній постанові погодився з висновками апеляційного суду Донецької області про відсутність підстав для задоволення позову по справі № 223/312/16-ц, зазначивши про те,що статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень « визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Встановивши, що ТОВ «Порше Мобіліті» не виконало вимоги, передбачені статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і не надало доказів реєстрації в державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, до початку процедури звернення стягнення, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави.Вказане відповідає висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/29241/13-ц (провадження № 14-114цс18) та постанові Верховного Суду від 06 грудня 2019 року в справі № 759/4658/17 ,в яких встановлені подібні обставини.

Таким чином, зазначеним судовим рішенням у справі № 223/312/16-ц встановлено, що 16 жовтня 2015 року, за існуючого обтяження, була проведена перереєстрація права власності на заставний автомобіль на нового власника відповідача ОСОБА_2 (частина перша та четверта ст.82 ЦПК України ) .

30 червня 2020 року ТОВ « Порше Мобіліті» зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження,що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна номер 66745076 від 07 липня 2020 року . Цим же витягом підтверджується відсутність інших обтяжувачів предмета застави.

Як вбачається з матеріалів справи 09 липня 2020 року (т.1.а.с.79) позивачем ТОВ « Порше Мобіліті»,після реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження,спрямовано позовну заяву до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,відповідно якої позивач просив також,в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором № 50010166 від 22 серпня 2013 року , розмір якої станом на 11 червня 2020 року складає 507 865,74 грн, звернути стягнення на предмет застави – автомобіль марки Volkswagev, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб.см., державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів , відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість у розмірі 264 550 грн згідно з договором застави № 50010166 від 30 серпня 2013 року(т.1.а.с.1-13) .

Відповідно до положень частин першої, другої статті 11 ЦК України права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України, якою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За загальним визначенням частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою (стаття 546 ЦК України).

Відповідно до визначення частини першої статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 574 ЦК України); предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (частина перша статті 576 ЦК України).

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 586 ЦК України заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави; заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (частини перша, друга статті 589 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом (частина перша статті 591 ЦК України).

Аналогічно наведеному Законом України «Про заставу» передбачено, що застава це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами; застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 1 названого Закону). Предметом застави можуть бути майно та майнові права (стаття 4 Закону). Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором, заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону). За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (стаття 19 Закону).

Відповідно до положень статей 20, 21 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором; при частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов`язання застава зберігається в початковому обсязі. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється, зокрема, за рішенням суду. Реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, виключно з аукціонів (публічних торгів).

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

За визначенням статті 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна; відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором.

Відповідно до положень статті 4 названого Закону обтяження поділяються на публічні та приватні, при цьому приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними; забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов`язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

Предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення (стаття 5 зазначеного Закону). Якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого виникло обтяження, боржник, у володінні якого знаходиться предмет обтяження, може використовувати його відповідно до цільового призначення, а також отримувати продукцію, плоди і доходи від предмета обтяження (стаття 8 цього Закону).

Згідно з приписами статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 зазначеного Закону прямо визначено, що в разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна; добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом; реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом; у разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Таким чином, на підставі аналізу наведених приписів статей 9, 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» можна зробити висновок, що в разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; особа може бути добросовісним набувачем лише за умови, якщо на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу не було відповідного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; відчуження майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, а тому вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи (зокрема, постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 555/661/16-ц).

Зважаючи на наведене вище та враховуючи відчуження спірного транспортного засобу без згоди позивача як заставодержателем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застава цього транспортного засобу зберігла свою чинність для нового власника ОСОБА_2 , оскільки, як зазначалося вище, відповідне обтяження за договором застави транспортного засобу, було зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відтак, через наявність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на час проведення перереєстрації права власності на заставний автомобіль на нового власника ОСОБА_2 16 жовтня 2015 року , відповідного запису щодо зареєстрованого обтяження відносно спірного транспортного засобу, тому відповідач ОСОБА_2 у даному випадку не є добросовісним набувачем заставного транспортного засобу.І в цій частині доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу .

Крім того, статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом; використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду; обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження (постанова Верховного Суду від 06 листопада 2020 року у справі №273/1667/18).

Зазначені законодавчі вимоги позивачем дотримано, оскільки, як встановлено судом та наведено вище, до подання 09 липня 2020 року до суду цього позову у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 07 липня 2020 року зареєстровано зміну відповідного обтяження, а саме: зареєстровано звернення стягнення 30 червня 2020 року за договором застави заставного транспортного засобу, що підтверджено витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 07 липня 2020 року за № 66745076 ( т.1. а.с.16) .

З досліджених матеріалів справи вбачається,що 26 травня 2020 року звертаючись до Головного сервісного центру МВС України ,представник позивача ТОВ « Порше Мобіліті» зазначав,що у липні 2016 року з листа Головного сервісного центру МВС України № 31/27-1790 від 23 червня 2016 року ТОВ « Порше Мобіліті» дізналось,що автомобіль марки Volkswagev, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб.см., державний номер НОМЕР_4 ,що був переданий в заставу за договором застави № 50010166 від 30 серпня 2013 року,посвідчений державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори Бурш Л.І.,зареєстрований в реєстрі № 901,був знятий з реєстраційного обліку для реалізації,внаслідок чого 16 жовтня 2015 року був перереєстрований за свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_5 на нового власника ОСОБА_2 . Отже,останньою відомою інформацією щодо права власності на предмет застави є те,що станом 23 червня 2016 року автомобіль марки Volkswagev, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб.см., державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 (т.1.а.с.64-65,66-77).

Крім того,як було встановлено судом та наведено вище,договір застави транспортного засобу,укладений для забезпечення виконання зобов*язань за кредитним договором від 22 серпня 2013 року № 50010166 ,строк користування кредитом за кредитним договором встановлено згідно з графіком погашення кредиту,що є невід*ємною частиною до кредитного договору,але у будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 15 серпня 2018 року ,якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до зазначеного кредитного договору (п.1.3.2. ) (т.1.а.с.34), відповідно до п.1.4.2 загальних умов кредитування повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни,встановлені графіком погашення кредиту,за винятком випадків,у яких цими загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (стаття 3 -порядок дострокового повернення кредиту ) (т.1.а.с.23,25), згідно графіку погашення кредиту,що є невід*ємною частиною кредитного договору , (додаток до кредитного договору), усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом,що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту у доларах США ,відповідно до статті 1.3 загальних умов кредитування з 15 вересня 2013 року по 15 вересня 2018 року (т.1.а.с.31-32). З наданих ОСОБА_1 квитанцій під час розгляду справи № 223/312/16-ц (т.2.а.с.194-204,т.3.а.с.120-153) встановлено,що у період з серпня 2013 року по травень 2016 року,щомісячно ОСОБА_1 сплачувала грошові кошти позивачу в погашення суми кредиту,додаткового кредиту та відсотків за користування кредитом та,сума сплачених коштів у період з серпня 2013 року по 06 січня 2016 року становить 164 796,16 грн ,а в період з 07 січня 2016 року по 27 травня 2016 року включно ,сума сплачених відповідачем ОСОБА_1 платежів складає 24150 грн ,тобто всього за вказаний період сплачено 188 946,16 грн.

Встановлено,що останній платіж у розмірі 2794,27 грн був здійснений саме 27 травня 2016 року,що також вбачається з наданого та дослідженого розрахунку заборгованості (т.1.а.с.20) .

Крім того,ТОВ «Порше Мобіліті» 12 січня 2016 року направляло ОСОБА_1 вимогу щодо дострокового повернення кредиту (у зв*язку з порушенням ст.1.7,ст.2.3.4. договору застави транспортного засобі від 30 серпня 2012 року за реєстровим № 901 на підставі ст.3.2. договору та ст.4 договору застави ) та сплати заборгованості за кредитним договором, якою повідомлено ,що у зв*язку з перереєстрацією спірного автомобіля на третю особу,без згоди ТОВ « Порше Мобіліті»,вона повинна достроково повернути суму кредиту у повному обсязі,сплатити штраф за порушення умов договору застави у розмірі 10% від вартості предмета застави,суми дострокового кредиту,сплатити чергові платежі (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу),сплатити штрафні санкції.Загальна сума до сплати складає 465 044,67 грн.За порушення терміну дострокового повернення кредиту на вимогу компанії до зазначеної суми заборгованості буде нараховано штраф у розмірі 20% від суми кредиту ,що складає 37 037 грн (т.1.а.с.42) .

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність – строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, в постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №401/3136/16-ц, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Стосовно позовної давності, про сплив строку якої представник відповідачів зазначав у відзиві на позовну заяву ( т.1.а.с.207-213 ) та у відповіді на відзив позивача,який посилався на те,що перегляд справи № 223/312/16-ц ,де позивач ТОВ « Порше Мобіліті» звернувся за захистом своїх порушених прав в 2016 році в межах позовної давності ,а у касаційному порядку було закінчено лише 29 квітня 2020 року шляхом прийняття Верховним Судом постанови по вказаній справі та позивач вважав ,що є всі підстави для визнання поважними причини пропуску строків позовної заяви (т.1. а.с.215-229), та в апеляційній скарзі ,де позивач апелянт ТОВ « Порше Мобіліті» вважає,що строк позовної давності у справі ,що розглядається не сплинув,так як його перебіг почався з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження,тобто з 30 червня 2020 року , суд апеляційної інстанції виходить з того ,що перебіг позовної давності для позивача починається від дня,коли позивач ТОВ «Порше Мобіліті» довідався про порушення його права .

У цій справі позивач у липні 2016 року дізнався,що заставний транспортний засіб було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 з листа Головного сервісного центра МВС України № 31/27-1790 від 23 червня 2016 року ,а не від дня судових рішень по справі № 223/312/16-ц. Позивач,скориставшись своїм правом на дострокове повернення кредиту,пред*явив до позичальника ОСОБА_1 вимогу від 12 січня 2016 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитом, і таким чином змінив строк виконання основного зобов*язання,при цьому позивач вже зазначав про те,що йому відомо про перереєстрацію автомобіля на третю особу,а з позовом звернувся до суду 09 липня 2020 року,тобто за межами трирічного строку позовної давності ,а зазначені скаржником причини для поновлення строку не є поважними,оскільки не свідчать про наявність об*єктивних та непереборних труднощів для своєчасного звернення в межах встановленого строку .

Отже,зважаючи на усе викладене,суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав спливу строку позовної давності .

Щодо стягнення інфляційних втрат,слід зазначити ,що у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15 міститься правовий висновок про те, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.Представник відповідачів вказував на те, що кредитор, який сам визначив заборгованість у національній грошовій одиниці, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), і Верховний Суд у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 370/2093/16-ц, та суд першої інстанції правильно взяв до уваги правову позицію.Також ,представник відповідачів посилався на безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму заборгованості, що визначена в еквіваленті до іноземної валюти, про що викладено висновок Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 205/6431/16. Також вказував на безпідставність стягнення інфляційних втрат, у випадку якщо зобов`язання з дострокового погашення кредиту визначене в іноземній валюті (висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 426/1201/16, від 26 червня 2019 року у справі № 756/6767/17 та ін.).

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції з огляду на таке.

Пунктом 1.3.1 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору, передбачено, що розмір платежів, які підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту згідно з виставленими компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів в іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунку з урахуванням передбачених нижче особливостей.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення належним чином дослідив наданий позивачем розрахунок заборгованості у взаємозв`язку з пунктом 1.3.1 загальних умов кредитування, з урахуванням того, що всі платежі за кредитним договором самостійно коригувалися кредитором під час виставлення рахунків позичальнику відповідно до офіційного курсу долара США, в тому числі – станом на момент звернення до суду з цим позовом,тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у стягненні інфляційних втрат ( аналогічні висновки містяться у постанові Верховного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 205/6431/16-ц ).

З урахуванням обставин справи та приймаючи оскаржуване позивачем рішення,суд першої інстанції врахував існуючі позиції Верховного Суду з приводу вирішення спірних правовідносин , тому доводи апеляційної скарги у вказаній частині не є слушними.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення. Аргументи відзиву на апеляційну скаргу є прийнятними .

При апеляційному розгляді суд апеляційної інстанції детально перевірив усі обставини та вірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Порушень не встановлено,та рішення не підлягає скасуванню з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» – залишити без задоволення.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 25 серпня 2021 року .

Судді: