Напис нотаріуса Сазонової на користь Сенс Банк – скасовано! Сума напису 41 000 грн., виконавець Котула

Справа № 336/7534/22

пр. № 2/336/824/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2023 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Працевитий Г.О. звернувся в інтересах ОСОБА_1 суду із позовом до акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В позові зазначає, що 22.09.2017 року між позивачем та публічним акціонерним товариством «Альфа-банк», яке було перейменовано на акціонерне товариство «Сенс Банк» укладено кредитний договір № 630738171, за умовами якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію у розмірі 200 000 грн. строком на три роки.

З сайту «Автоматизована система виконавчого провадження» позивачу стало відомо про відкриття виконавчого провадження №68718432 з примусового виконання виконавчого напису № 588 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. від 21.01.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь фінансової установи заборгованості за кредитним договором № 630738171 від 22.09.2017 року у розмірі 41 724 грн. 64 коп.

Вважає, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та статей 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, він є протиправним та таким, що не підлягає виконанню, тому вона вимушена звернутися до суду із позовом за захистом свого порушеного права.

Крім цього просив стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454 грн. та подання позову у розмірі 992,40 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 7172,46 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В. від 12.01.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду і в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заходи забезпечення позову, забезпечення доказів судом не застосовувались.

В судове засідання позивач не з`явився, його представник надав суду письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову і вирішення справи без його участі та участі позивача.

З аналогічною заявою в частині прохання про вирішення спору у його відсутність звернувся до суду і представник відповідача.

Наведені обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України є підставою для проведення судового розгляду у відсутність сторін.

Треті особи, належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, до суду не з`явилися; клопотання про відкладення судового розгляду, прохання про вирішення справи у їхню відсутність суду не надали.

Вказані обставини у відповідності до ст. 223 ЦПК України є підставою для розгляду справи без участі приватного нотаріуса, що вчинив оспорюваний напис, та приватного виконавця.

З відзиву відповідача випливає, що позовні вимоги ОСОБА_1 відповідач не визнає вважає, що виконавчий напис вчинено з дотриманням чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні, також відсутні підстави на стягнення витрат на правничу допомогу, позивачем не надано документального підтвердження понесення таких витрат.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Судом встановлено, що 22.09.2017 року між позивачем та публічним акціонерним товариством «Альфа-банк», яке було перейменовано на акціонерне товариство «Сенс Банк» укладено кредитний договір № 630738171, за умовами якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію у розмірі 200 000 грн. строком на три роки (а.с. 15, 16).

21 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинений виконавчий напис № 588 про стягнення з позивача на користь акціонерного товариства «»Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 630738171 від 22.09.2017 року у розмірі 41 144 грн. 64 коп. (а.с. 17).

21.02.2022 року приватними виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68718432 з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису (а.с. 18).

Право нотаріуса на вчинення виконавчого напису внормовано статтею ст. 18 ЦК України, відповідно до якої нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом, статтею статтями 87 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Відповідно до ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік таких документів встановлений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року, згідно з яким для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).

І хоча постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 662 від 26.11.2014 року у вказаний «Порядок…» внесено зміни в частині посилання на те, що для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, нотаріусу надається, зокрема, оригінал кредитного договору, проте Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, яка набрала законної сили, ці зміни визнані незаконними, що означає необхідність застосування постанови Кабінету Міністрів України Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.06.1999 року, в якій зазначено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).

За змістом правової позиції ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084/14 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, і її у відповідності до ст. 263 ЦПК України вважає за необхідне застосувати суд при розв”язанні аналогічних правовідносин.

Так як договір між позивачем та первісним кредитором нотаріально не посвідчувався, вчинення на ньому виконавчого напису є таким, що суперечить вимогам закону.

З наведених норм Закону України «Про нотаріат» (ст. ст. 87, 88 Закону) витікає, що лише безспірна заборгованість може стати підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Семантика прикметника «безспірна» означає, що така заборгованість є прийнятною для сторін, жодною з яких вона не оспорюється.

Між тим твердження позивача полягають в тому, що вона оспорює розмір заборгованості, наявності якої не визнає.

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мава безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, тим більш, з урахуванням неможливості для боржника через неотримання ним письмової вимоги протиставити означеній сумі будь-які фактичні дані про розмір цієї заборгованості.

Згаданою статтею 88 Закону України «Про нотаріат» внормовано право вчинення виконавчого напису лише за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Як встановлено судом, договір між позивачем та первісним кредитором укладений 22 вересня 2017 року.

Доказів про те, що останній кредитор не пропустив строк пред`явлення вимоги про видачу виконавчого напису, суду не надано, тому виконавчий напис не підлягає виконанню з цих підстав.

Як випливає із змісту правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 20.05.2015 року у справі № 6-0158цс15, можна говорити про правильність вчиненої нотаріальної дії у вчиненні виконавчого напису лише за умов, що 1) нотаріусу надані всі необхідні документи, визначені Переліком, що підтверджують безспірність заборгованості; 2) за наявності доказів належного направлення відповідачем письмової вимоги про усунення порушень; та 3) наявності доказів належного отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Вирішуючи позов на користь позивача, суд погоджується і з її твердженнями про відсутність доказів про дотримання відповідачем порядку досудового врегулювання спору, а саме: ненаправлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень.

Таким чином, суд доходить висновку, що сукупності умов, які свідчили б про правильність здійснення виконавчого напису, фінансовою установою дотримано не було.

У зв”язку з викладеним суд доходить висновку, що встановлений статтями 12, 81 ЦПК України обов”язок доказування не виконаний відповідачем, що є підставою для ухвалення рішення на користь позовних вимог.

Вирішуючи клопотання про покладення на відповідача видатків зі сплати професійної правничої допомоги, суд виходить з такого.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Як випливає з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

На обґрунтування вимог в цій частині представником позивача надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.11.2022 року (а.с. 8) та додатковий договір від 02.11.2022 року (а.с. 9), рахунки від 02.11.2022 року, видані адвокатом на ім`я позивача із зазначенням вартості послуг, акти про надання послуг (а.с. 10, 11).

Заперечення представника відповідача в задоволенні цих вимог полягають у їх недоведеності з підстав відсутності належного документального підтвердження понесення таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази щодо надання правничої допомоги, суд приходить до висновку, що позивачем фактично не були понесені витрати зі сплати професійної правничої допомоги, доказів такої сплати суду не надано, а тому суд відмовляє у задоволенні цих вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Вирішуючи питання про покладення на відповідача видатків зі сплати судового збору, суд враховує, що відповідно до ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, розподіл судових витрат.

Що стосується судового збору, то він у відповідності до правил цивільного процесуального законодавства у випадку повного задоволення позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Представником позивача заявлено вимогу щодо стягнення судового збору у розмірі 454 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ані позивачем ані його представником таку вимогу заявлено не було, будь-який фінансовий документ щодо сплати судового збору в означені сумі суд не надано, у зв`язку з чим судом не вирішуються питання про покладення на відповідача цих витрат.

Стягненню з відповідача підлягають витрати зі сплати судового у розмірі 992,40 грн. за звернення із позовною заявою, які попередньо сплачені позивачем.

Керуючись ст.ст.6-13,81,133,141, 258-273,280-289, 355 ЦПК України, ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714), задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 21 січня 2022 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за номером 588, про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 630738171 від 22.09.2017 року у розмірі 41 724 грн. 64 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Суддя О.В. Щаслива