В апеляційному суді скасували борг по ЕСВ на 35 000 грн!

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е мУ к р а ї н и

30 березня 2023 року м. Дніпросправа № 280/1073/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого – суддіГоловко О.В. (доповідач),

суддів:Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішенняЗапорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року (суддя Духневич О.С.) в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у Запорізькій області

провизнання протиправною та скасування вимоги, –

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату недоїмки з єдиного внеску від 18.11.2020 № Ф-2149-17У на суму 35586,44 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що наявність боргу зі сплати ЄСВ підтверджується інтегрованою карткою платника податків.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 27.09.2001 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що видано відповідне Свідоцтво № НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу № Ф-2149-17У від 18.11.2020 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 35588,74 грн. та вимогу № Ф-17655-13 від 25.06.2021 на суму недоїмки 35586,44 грн.

Згідно з інформацією Інтегрованої картки платника податків заборгованість ОСОБА_1 в розмірі 35586,44 грн. утворилася з сум єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 18.11.2020.

Позивач зазначає, що з моменту державної реєстрації підприємницьку діяльність не здійснював, дохід від такої діяльності не отримував, заяву про внесення відомостей до ЄДРПО не подавав, при цьому з 2011 року є найманим працівником, за якого ЄСВ сплачується роботодавцем.

Надаючи оцінку правомірності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 7 вказаного Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону,на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 3 розділу VIІнструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженоїнаказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пункту 4 розділу VIІнструкції передбачено, щовимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Таким чином дані інформаційної системи фіскального органу є належною підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що 01 липня 2004 року набрав чинностіЗакон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 755-IV.

Відповідно до частини 1 статті 42вказаного Закону для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осібплатників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, яким було внесено зміни доЗакону № 755-IV,було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинностіЗаконом № 755-IVпередбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП і строк для включення до ЄДР відповідних відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких була проведена до01 липня 2004 року, закінчився 03 березня 2012 року. Свідоцтва про державну реєстрацію ФОП, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, за відсутності відповідної заяви особи, вважаються недійсними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не включена до ЄДРПОУ як фізична особа-підприємець. Відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеномуЗаконом України № 755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, а також можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом та, як наслідок, виключає можливість формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 260/81/19.

Відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 фактично здійснювалася підприємницька діяльність, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність формування податковим органом оскаржуваної вимоги зі плати ЄСВ.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права,підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року в адміністративній справі № 280/1073/22 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 30 березня 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 30 березня 2023 року.

Головуючий – суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров