Порше Мобіліті відмовлено в позові на 732 000 грн.

📌 Продовження історії боротьби з ТОВ «Порше Мобіліті».

😎 Раніше по вказаному клієнту ми вже вигравали справу про звернення стягнення на предмет застави та змогли довести суду що кредитором не було виконано вимог закону при поданні позову про звернення стягнення (вилучення) автомобіля.

➡️ З рішенням можна ознайомитися за посиланням.

🆘 Проте Порше Мобіліті цього програшу було замало і юристи компанії вирішили ще раз звернутися до суду з аналогічним позовом та вимогами.

😎 В ході розгляду справи ми звернули увагу суду на те, що поки компанія судилася попереднього разу, пройшли всі строки давності, і підстав для їх поновлення немає.

✅ Суд першої інстанції з нами погодився, Порше Мобіліті в позові відмовив.

💰 Наш клієнт залишився з автомобілем і фактично звільнений від сплати боргу на 732 000 грн.

➡️ Додатково відповім на питання щодо історії кредиту: ще в 2014 році, коли курс долару почав швидко рости, багато клієнтів Порше Мобіліті через мене намагалися в добровільному порядку вирішити порядок погашення заборгованості перед вказаною компанією. Нажаль, компанія обрала шлях не врегулювання боргу, а його приимусове стягнення в судовому порядку. В результаті – багато справ ними було програно.

🧷 24.11.22, 14:19 РІШЕННЯ ВІД 02.08.2022 № 334/912/20 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
https://verdictum.ligazakon.net/document/107218764 1/14
Дата документу 02.08.2022
Справа N 334/912/20
Провадження N 2/334/168/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної
Т.Ф., при секретарі Кузьменко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі
цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Порше Мобіліті” до
ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,-
ВСТАНОВИВ:
21.02.2020 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет
застави.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.07.2012 року між ТОВ “Порше Мобіліті” та ОСОБА_1
укладено кредитний договір N 50005171, який складається з Загальних умов кредитування та
Графіку погашення кредиту, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у сумі
287258,40 грн., що еквівалентно на дату укладання договору 35454,00 доларів США, строком на 60
місяців, зі змінною процентною ставкою 9,9 %, з цільовим призначенням для придбання
автомобіля VW, модель Passat B7, кузов N НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2012.
Відповідно до п. 1.1. умов договору, позичальник зобов’язався прийняти, належним чином
використати і повернути кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання
кредиту та інші платежі відповідно до умов договору.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 11.07.2012 р. між ТОВ “Порше
Мобіліті” та ОСОБА_1 був укладений договір застави транспортного засобу, відповідно до якого
відповідач передав у заставу позивачу транспортний засіб – VW, модель Passat B7, кузов N НОМЕР_1,
об’єм двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2012.
Відповідно до п. 1.1 договору застави, сторони визначили в договорі, що вартість предмету
застави складає 359073,00 грн.
Відповідно до п. 1.4 договору застави, у випадку порушення заставодавцем умов кредитного
договору, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави.
Крім того, 26.06.2013 року між ТОВ “Порше Мобіліті” та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до
кредитного договору, відповідно до якого позивач надав додатковий кредит у сумі 78086,41 грн., що
є еквівалентом 9575,28 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з
цільовим призначенням оплата страхових платежів згідно з договором страхування, а відповідач
зобов’язався належним чином використовувати і повернути додатковий кредит, сплатити проценти
за використання кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов договору.
Згідно з п. 1.4.2, 2.4, 2.5 умов договору, повернення кредиту та процентів за їх використання
здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені графіком
погашення кредиту по договору не пізніше 15-го числа кожного місяця. Період нарахування
процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним
24.11.22, 14:19 РІШЕННЯ ВІД 02.08.2022 № 334/912/20 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
https://verdictum.ligazakon.net/document/107218764 2/14
днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом “30/360” (для цілей розрахунку один
календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до
графіку погашення кредиту.
Відповідно до п. 3.2.1. умов договору, у випадку порушення відповідачем терміну сплати будьякого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до графіка погашення
кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний
місяць позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав.
У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань позивач звернувся з вимогою від 04.03.2016 року
про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, яка була
отримана відповідачем 15.03.2016 року.
До дати повернення кредиту, тобто до 14.04.2016 року, борг сплачено не було, у зв’язку з чим
позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави. За результатами
розгляду справи постановою Запорізького апеляційного суду від 20.03.2019 року у задоволенні
позову було відмовлено у зв’язку з невиконанням вимог ст. 24 Закону України “Про забезпечення
вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” до початку процедури звернення стягнення.
Виконавши зазначені вимоги закону, позивач у лютому 2020 року звернувся до суду з позовом про
звернення стягнення на предмет застави – автомобіль VW, модель Passat B7, кузов N НОМЕР_1, об’єм
двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2012, згідно договору застави N 50005171 від 11.07.2012 року,
шляхом його реалізації на торгах відповідно до положень Закону України “Про виконавче
провадження”, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором N 50005171 від
09.07.2012 станом на 10.02.2020 року у розмірі 732566 грн. 86 коп., яка складається із:
– заборгованості за щомісячними платежами з повернення кредиту за період з серпня 2015 року
по лютий 2016 року (до вимоги) з платежів у повернення кредиту та сплати процентів в розмірі
108026,01 грн.; 3 % річних за час прострочення оплати рахунків на сплату платежів у повернення
кредиту та сплати процентів в розмірі 14493,71 грн., втрат від інфляції за час прострочення оплати
рахунків на сплату платежів у повернення кредиту та сплати процентів в розмірі 53280 грн. 53 коп.,
– заборгованості по виставленим рахункам за період з березня 2016 року (після вимоги) по
червень 2017 року з платежів у повернення додаткового кредиту та сплати процентів в розмірі
83613,77 грн., 3 % річних за час прострочення оплати рахунків на сплату платежів у повернення
додаткового кредиту та сплати процентів в розмірі 8211,72 грн., втрат від інфляції за час
прострочення оплати рахунків на сплату платежів у повернення додаткового кредиту та сплати
процентів в розмірі 26903,20 грн.
– заборгованості за тілом кредиту (невиплачена сума кредиту) у розмірі 239746,76 грн., 3 % річних
за час прострочення повернення тіла кредиту в розмірі 27511,92 грн., втрат від інфляції за час
прострочення повернення тіла кредиту в розмірі 104847,99 грн., штрафу у розмірі 20 % від суми
кредиту, згідно п. 8.2 Загальних умов кредитування в розмірі 57451,68 грн., штрафних санкцій
відповідно до п. 8.3 Загальних умов в розмірі 8479,57 грн.
Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
В судовому засіданні представник ТОВ “Порше Мобіліті” адвокат Здоренко В.Є. підтримав позовні
вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Працевитий Г.О. надав відзив на позовну заяву, у
якому заявив про застосування позовної давності, просить застосувати ч. 4 ст. 267 ЦК України і
відмовити у задоволенні позову з цих підстав. Одночасно у запереченнях проти позову вказує на
безпідставність нарахування банком відсотків, пені та штрафів після направлення вимоги про
дострокове повернення кредиту. Вказує на відсутність належних доказів щодо розміру
заборгованості, розрахунок заборгованості вважає необґрунтованим. Вважає, що розрахунок
24.11.22, 14:19 РІШЕННЯ ВІД 02.08.2022 № 334/912/20 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
https://verdictum.ligazakon.net/document/107218764 3/14
основного боргу має здійснюватись за обмінним курсом, що передує дню укладення кредитного
договору відповідно до п. 1.3.1. договору, а заборгованість за процентами підлягає коригуванню за
курсом, який чинний на день виставлення рахунку. Також вважає необґрунтованим нарахування 3
% річних та інфляційних втрат.
У судове засідання не з’явився, просив розглянути справу без його участі та відмовити у
задоволенні позову в повному обсязі з наведених у відзиві підстав.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши
письмові докази, приходить до таких висновків.
Відповідно до положень ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому
цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,
свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси
фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб,
визначений законом або договором.
За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі
його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу,
який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право
звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова
установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі
та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити
проценти.
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від
позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір
одержання процентів встановлюється договором.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та
в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника
повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової
частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що
залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1050 ЦК України також передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму
позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним
чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,
а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язань або одностороння зміна його умов не
допускається.
Відповідно до частини першої статті 598, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється
частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов’язання
припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених
змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
(стаття 611 ЦК України).
24.11.22, 14:19 РІШЕННЯ ВІД 02.08.2022 № 334/912/20 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
https://verdictum.ligazakon.net/document/107218764 4/14
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив,
якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений
договором або законом.
Для належного виконання зобов’язань ст. 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення
виконання зобов’язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, завдаток.
Згідно з ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі
невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати
задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього
боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за
рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статті 19, 20 Закону України “Про заставу” встановлюють, що за рахунок заставленого майна
заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на
момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на
предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язань, забезпеченого
заставою, воно не буде виконано.
Судом встановлено, що 09.07.2012 року між ТОВ “Порше Мобіліті” та ОСОБА_1 укладено
кредитний договір N 50005171, який складається з Загальних умов кредитування та Графіку
погашення кредиту, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 287258,40
грн., що еквівалентно на дату укладання договору 35454,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі
змінною процентною ставкою 9,9 %, з цільовим призначенням для придбання автомобіля VW,
модель Passat B7, кузов N НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2012.
Відповідно до п. 1.1. умов договору, позичальник зобов’язався прийняти, належним чином
використати і повернути кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання
кредиту та інші платежі відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1.3.1. загальних умов кредитування, що становлять невід’ємну частину
кредитного договору, відповідач зобов’язався здійснювати щомісячні платежі відповідно до графіку
погашення. Розмір платежів, що підлягають сплаті відповідачем, визначено відповідно до
виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом
застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту,
чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного в договорі.
Згідно з п. 1.4.2, 2.4, 2.5 умов кредитування, повернення кредиту та процентів за їх використання
здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені графіком
погашення кредиту по договору не пізніше 15-го числа кожного місяця. Період нарахування
процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним
днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом “30/360” (для цілей розрахунку один
календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до
графіку погашення кредиту.
Графіком погашення кредиту визначено щомісячну суму платежу за розрахунковий період у
розмірі 6088,26 грн., яка складається із суми платежу на погашення кредиту і суми платежу на
погашення процентів за користування кредитом, наведених у графіку.
Відповідно до п. 3.2.1. умов кредитування у випадку порушення відповідачем терміну сплати
будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до графіка
погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один)
календарний місяць позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/
або вимагати дострокового розірвання договору.
24.11.22, 14:19 РІШЕННЯ ВІД 02.08.2022 № 334/912/20 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
https://verdictum.ligazakon.net/document/107218764 5/14
Пунктом 3.3 умов кредитування встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути компанії у
повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають
застосуванню протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу
позичальником.
Згідно п. 1.6. умов кредитування, виконання зобов’язання відповідача за цим договором
забезпечується договором застави транспортного засобу, за яким для забезпечення виконання
зобов’язань за договором відповідачем було передано у заставу позивачу транспортний засіб – VW,
модель Passat B7, кузов N НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2012.
Так, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 11.07.2012 р. між ТОВ
“Порше Мобіліті” та ОСОБА_1 був укладений договір застави транспортного засобу, відповідно до
якого відповідач передав у заставу позивачу транспортний засіб – VW, модель Passat B7, кузов N
НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2012.
Відповідно до п. 1.1 договору застави, сторони визначили в договорі, що вартість предмету
застави складає 359073,00 грн.
Відповідно до п. 1.4 договору застави, у випадку порушення заставодавцем умов кредитного
договору, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави.
Згідно п. 2.1.1. договору застави у разі невиконання відповідачем зобов’язань за договором,
позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Порше Мобіліті” має право задовольнити за
рахунок предмету застави свої вимоги у порядку зазначеному у розділі 5 договору застави, у
повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом,
відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на
отримання предмету застави та його реалізацію.
Крім того, 26.06.2013 року між ТОВ “Порше Мобіліті” та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду N
1 до кредитного договору, відповідно до якого позивач надав додатковий кредит у сумі,
еквівалентній 9575,28 доларів США, в українських гривнях (додатковий кредит). Цільове
призначення додаткового кредиту оплата страхових платежів відповідно до договору страхування
N РМ85339Га/12СВК від 11.07.2012 року.
Відповідач зобов’язався належним чином використовувати і повернути додатковий кредит,
сплатити проценти за використання кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі
відповідно до умов договору.
Згідно п. 1.10.3 додаткової угоди N 1 строк кредитування за цією угодою дорівнює строку, що
лишається до припинення кредитного договору.
Згідно п. 1.11 додаткової угоди N 1 зобов’язання позичальника за додатковою угодою є
незабезпеченим. Умови договору застави, укладеного сторонами, передбачені загальними умовами
кредитування, не застосовуються до зобов’язання з повернення суми Додаткового кредиту.
У зв’язку з укладенням додаткової угоди N 1 пункт 1.1 кредитного договору доповнено реченням
наступного змісту “Сума кредиту включає також непогашену частину додаткового кредиту,
наданого позичальнику згідно з відповідною додатковою угодою сторін”.
Пункт 1.6 кредитного договору викладено у новій редакції “Виконання зобов’язання
позичальника за цим кредитним договором (окрім зобов’язання, що виникає у зв’язку з наданням
додаткового кредиту, про що сторони уклали відповідну додаткову угоду) забезпечується заставою
майна відповідно до укладеного сторонами договору застави”.
24.11.22, 14:19 РІШЕННЯ ВІД 02.08.2022 № 334/912/20 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
https://verdictum.ligazakon.net/document/107218764 6/14
Сторони також узгодили новий Графік погашення кредиту, яким визначено щомісячну суму
платежу за розрахунковий період у доларах США, яка складається із наведених у графіку суми
платежу на погашення кредиту і суми платежу на погашення процентів за користування кредитом
(за період з 15.08.2012 по 15.06.2013), та яка складається із наведених у графіку суми платежу на
погашення кредиту і суми платежу на погашення процентів за користування кредитом, та суми
погашення додаткового кредиту і процентів за користування додатковим кредитом (за період з
15.07.2013 по 15.07.2017).
У Графіку погашення кредиту також зазначено, що усі платежі за кредитним договором повинні
бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що
застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США відповідно до ст. 1.3 Загальних
умов кредитування.
Відповідно до пункту 3.2 Загальних умов кредитування сторони погоджуються, що компанія має
право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав, та/або
вимагати дострокового розірвання кредитного договору, зокрема, у випадку порушення
позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту
та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати плати за
користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць.
Згідно з пунктом 3.3 Загальних умов кредитування позичальник зобов’язаний повернути
компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні
санкції, які підлягають застосуванню (сума до повернення розраховується компанією та вказується
у повідомленні) протягом 30 днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником
(для фізичних осіб).
У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за кредитним договором, позивач
звернувся з вимогою N 50005171 від 04.03.2016 про дострокове повернення кредиту та сплати
заборгованості за кредитним договором відповідно до п. 3.2 умов кредитного договору, яка станом
на 04.03.2016 становить 475661,73 грн.
За вказаним повідомленням, станом на 04.03.2016 загальна заборгованість становила 475661,73
грн. та склададася із: несплаченої суми кредиту в еквіваленті 9162,88 доларів США, що відповідно
до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ “Креді Агріколь Банк” станом на 03.03.2016
становить 239746,76 грн.; несплачених чергових платежів (прострочені відсотки та прострочені
сума основного боргу) в розмірі 199406,48 грн.; штрафних санкцій відповідно до п. 8.3 Договору в
розмірі 10411,52 грн.; суми додаткового кредиту (до кінця страхового року, якщо передбачено
договором) 26096,97 грн.
Вказана вимога (повідомлення) була тримана відповідачем 15.03.2016 року.
Пред’явивши 04.03.2016 року вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за
користування ним, отриману боржником 15.03.2016 року, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК
України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов’язання, який настав
14.04.2016 року.
ОСОБА_1 у встановлений строк вимогу не виконав, надіслав кредитору заяву від 23.03.2016 про
незгоду з розміром заборгованості по кредиту.
В червні 2016 року ТОВ “Порше Мобіліті” звернулось до суду з позовом про звернення стягнення
на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі
481137,89 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20.03.2019 було скасовано рішення Ленінського
районного суду м. Запоріжжя у даній справі та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні
позову ТОВ “Порше Мобіліті” у зв’язку з невиконанням стягувачем до початку процедури звернення
24.11.22, 14:19 РІШЕННЯ ВІД 02.08.2022 № 334/912/20 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
https://verdictum.ligazakon.net/document/107218764 7/14
стягнення вимог ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію
обтяжень”.
21 лютого 2020 року ТОВ “Порше Мобіліті” звернулось до суду з позовом про звернення стягнення
на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
На виконання вимог ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію
обтяжень” 11.02.2020 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано відомості
про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження – автомобіль VW, модель Passat
B7, кузов N НОМЕР_1, об’єм двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2012.
Розмір заборгованості, в рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на
предмет застави, розрахований станом на 10.02.2020 року і становить 732566,86 грн., та
складається з наступного:
– заборгованості за щомісячними платежами з повернення кредиту за період з серпня 2015 року
по лютий 2016 року (до вимоги) з платежів у повернення кредиту та сплати процентів в розмірі
108026,01 грн.;
– 3 % річних за час прострочення оплати рахунків на сплату платежів у повернення кредиту та
сплати процентів в розмірі 14493,71 грн.,
– втрат від інфляції за час прострочення оплати рахунків на сплату платежів у повернення
кредиту та сплати процентів в розмірі 53280,53 грн.,
– заборгованості по виставленим рахункам за період з березня 2016 року (після вимоги) по
червень 2017 року з платежів у повернення додаткового кредиту та сплати процентів в розмірі
83613,77 грн.,
– 3 % річних за час прострочення оплати рахунків на сплату платежів у повернення додаткового
кредиту та сплати процентів в розмірі 8211,72 грн.,
– втрат від інфляції за час прострочення оплати рахунків на сплату платежів у повернення
додаткового кредиту та сплати процентів в розмірі 26903,20 грн.
– заборгованості за тілом кредиту (невиплачена сума кредиту) у розмірі 239746,76 грн.,
– 3 % річних за час прострочення повернення тіла кредиту в розмірі 27511,92 грн.,
– втрат від інфляції за час прострочення повернення тіла кредиту в розмірі 104847,99 грн.,
– штрафу у розмірі 20 % від суми кредиту, згідно п. 8.2 Загальних умов кредитування в розмірі
57451,68 грн.,
– штрафних санкцій відповідно до п. 8.3 Загальних умов в розмірі 8479,57 грн.
На підтвердження заборгованості відповідача кредитор надав у якості доказу зведену облікову
виписку з рахунку клієнта станом на 04.03.2016, у якій відображаються рахунки, які виставлялися
для сплати, та отримані кошти, які сплачені відповідачем. Згідно цього документа ОСОБА_1 у
період з 15.08.2012 року до 01.04.2015 року сплачував грошові кошти на погашення кредиту і
процентів за користування кредитом, а також штраф і пеню за прострочення платежу. Станом на
04.03.2016 загальна заборгованість відповідача по виставленим рахункам на оплату кредиту і
процентів за користування кредитом, а також штрафу і пені, становила 209818,00 грн.
Згідно зведеної облікової виписки з рахунку клієнта станом на 07.02.2020, ОСОБА_1 05.09.2016
здійснив платежі, які були зараховані на погашення кредиту і процентів, штрафу і пені,
нарахованих за період з 06.04.2015 по 03.07.2015, і частково на погашення кредиту і процентів,
нарахованих 03.08.2015. В подальшому жодних платежів боржник не здійснював, станом на
24.11.22, 14:19 РІШЕННЯ ВІД 02.08.2022 № 334/912/20 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
https://verdictum.ligazakon.net/document/107218764 8/14
07.02.2020 загальна заборгованість відповідача по виставленим рахункам на оплату кредиту і
процентів за користування кредитом, а також штрафу і пені та інших витрат відповідно до
договору, становила 200803,30 грн.
При цьому суд звертає увагу, що з урахуванням зміни строку виконання основного зобов’язання
за кредитним договором, позивач втратив право на нарахування процентів та штрафних санкцій з
14.04.2016, однак всупереч цьому продовжував виставляти рахунки на сплату процентів за
користування кредитом до 01.06.2017.
Крім того, боржнику виставлялися рахунки на оплату інших витрат відповідно до договору,
зокрема, 25.05.2016 на суму 12000,00 грн., 07.02.2020 на суму 7200,00 грн., однак ні у позовній
заяві, ні у розрахунку заборгованості позивач не зазначає і не посилається на умови договору, за
якими виставлялись ці рахунки.
Разом з тим, оскільки позивач просить за рахунок заставного майна погасити заборгованість по
рахункам на погашення кредиту і процентів, які не були сплачені боржником за період з серпня
2015 року по лютий 2016 року (до вимоги про дострокове повернення кредиту), у сумі 108026,01
грн., такі вимоги на думку суду відповідають умовам договору і вимогам закону, як і щодо штрафу у
розмірі 20 % від суми кредиту в розмірі 57451,68 грн., який нарахований у зв’язку з невиконанням
вимоги N 50005171 від 04.03.2016 про дострокове погашення кредиту і сплати процентів згідно п.
8.2 Загальних умов кредитування.
Згідно наданих доказів та доводів позивача в обґрунтування позовних вимог, заборгованість за
тілом кредиту (невиплачена сума кредиту) станом на 04.03.2016 (на день формування вимоги про
дострокове повернення кредиту) становила еквівалент 9162,88 доларів США, що відповідно до
обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ “Креді Агріколь Банк” станом на 03.03.2016
становить 239746,76 грн.
Відповідач, посилаючись на необґрунтованість розміру заборгованості по тілу кредиту, не вказує і
не надає свій контр розрахунок заборгованості, із заявами чи клопотаннями щодо сприяння у
отриманні доказів на підтвердження таких обставин до суду не звертався.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється
після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника
вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та
інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки
прострочення виконання грошового зобов’язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від
28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12, провадження N 14-10цс18).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання
грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, вимоги позову про стягнення трьох процентів річних за час прострочення оплати
рахунків на сплату платежів у повернення кредиту та сплати процентів та за час прострочення
повернення тіла кредиту, розрахунок яких відповідачем не спростований, є обґрунтованими.
Щодо заборгованості з суми інфляційних втрат суд зазначає, що ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо
сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на
випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначене договором у
національній валюті – гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому
індексація у цьому випадку не застосовується. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного
Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі N 296/10217/15-ц (провадження N 14-727цс19).
24.11.22, 14:19 РІШЕННЯ ВІД 02.08.2022 № 334/912/20 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
https://verdictum.ligazakon.net/document/107218764 9/14
Позивачем при зверненні з вимогою про дострокове погашення заборгованості визначено її
розмір з урахуванням курсу гривні до долара станом на поточну дату.
З огляду на те, що розмір заборгованості товариство визначило в еквіваленті до іноземної валюти,
вимоги позову про погашення заборгованості з інфляційних втрат за рахунок заставного майна є
необґрунтованими.
Позивач просить також звернути стягнення в рахунок повернення суми додаткового кредиту,
який був отриманий ОСОБА_1 26.06.2013 року в результаті підписання Додаткової угоди N 1 до
кредитного договору (додатковий кредит) та згідно якого ТОВ “Порше Мобіліті” надало додатковий
кредит у розмірі 78086,41 грн., що еквівалентно 9575,28 доларів США.
Згідно виставленим рахункам за період з березня 2016 року (після вимоги) по червень 2017 року з
платежів у повернення додаткового кредиту та сплати процентів, заборгованість становить
83613,77 грн.
Згідно п. 1.9 додаткової угоди, до відносин сторін, що виникають з додаткової угоди,
застосовуються положення Загальних умов кредитування з урахуванням змін, внесених розділом 2
додаткової угоди.
Згідно п. 1.10.3 додаткової угоди N 1 строк кредитування за цією угодою дорівнює строку, що
лишається до припинення кредитного договору.
Згідно п. 1.11 додаткової угоди N 1 зобов’язання позичальника за додатковою угодою є
незабезпеченим. Умови договору застави, укладеного сторонами, передбачені загальними умовами
кредитування, не застосовуються до зобов’язання з повернення суми Додаткового кредиту.
Згідно розділу 2 додаткової угоди, сторони внесли зміни до загальних умов кредитування. У
зв’язку з укладенням додаткової угоди N 1 пункт 1.1 кредитного договору доповнено реченням
наступного змісту “Сума кредиту включає також непогашену частину додаткового кредиту,
наданого позичальнику згідно з відповідною додатковою угодою сторін”.
Пункт 1.6 кредитного договору викладено у новій редакції “Виконання зобов’язання
позичальника за цим кредитним договором (окрім зобов’язання, що виникає у зв’язку з наданням
додаткового кредиту, про що сторони уклали відповідну додаткову угоду) забезпечується заставою
майна відповідно до укладеного сторонами договору застави”.
Тобто, сторони визначили, що зобов’язання позичальника за додатковою угодою є
незабезпеченим, умови договору застави, укладеного сторонами, передбачені загальними умовами
кредитування, не застосовуються до зобов’язання з повернення суми Додаткового кредиту.
Згідно з ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі
невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати
задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього
боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Таким чином, приймаючи до уваги, що виконання зобов’язань за Додатковою угодою N 1
(додатковий кредит), не забезпечене заставою, вимоги позову про звернення стягнення на
автомобіль з метою погашення заборгованості, яка утворилась за додатковим кредитом, є
необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного, у зв’язку із неналежним виконанням боржником основного
зобов’язання позивач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням щодо
заборгованості, яка виникла до вимоги про дострокове повернення кредиту, штрафу згідно п. 8.2
Загальних умов кредитування, заборгованості по тілу кредиту, 3 % річних за прострочення
зобов’язання, шляхом звернення стягнення на предмет застави.
24.11.22, 14:19 РІШЕННЯ ВІД 02.08.2022 № 334/912/20 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
https://verdictum.ligazakon.net/document/107218764 10/14
Представник відповідача в ході судового розгляду звернувся із заявою про застосування позовної
давності.
Відповідно до положень ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах
якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності
починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або
про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у
спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої
заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд виходить з того, що в період з
15.08.2012 року до 01.04.2015 року ОСОБА_1 щомісячно сплачував грошові кошти позивачу на
погашення суми кредиту, додаткового кредиту та відсотків за користування кредитом.
04 березня 2016 року ТОВ “Порше Мобіліті” надіслало ОСОБА_1 вимогу щодо дострокового
повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, яка станом на 04.03.2016
складала 209818,00 грн.
Кредитор зазначив про обов’язковість виконання цієї вимоги протягом тридцяти календарних
днів з дати її одержання.
Вимога була отримана боржником 15.03.2016, отже крайній строк виконання вимоги та
дострокового повернення кредиту настав 14.04.2016.
ОСОБА_1 після отримання вимоги у своїй заяві від 23.03.2016 повідомив кредитора про
невизнання розміру заборгованості.
Надіславши вимогу про дострокове повернення кредиту, ТОВ “Порше Мобіліті” змінило строк
виконання зобов’язання, який настав 14.04.2016, і міг пред’явити позов в межах трирічного строку
позовної давності, тобто до 14.04.2019.
ТОВ “Порше Мобіліті” 07.06.2016 року, в межах позовної давності, звернулося до Ленінського
районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2018 про задоволення позову у цій
справі (N 334/3528/16-ц) постановою Запорізького апеляційного суду від 20.03.2019 було скасовано,
ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ “Порше Мобіліті” до ОСОБА_1
про звернення стягнення на предмет застави.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, апеляційний суд виходив із того, що в матеріалах
справи немає відомостей про виконання позивачем вимог статті 24 Закону України “Про
забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, зокрема про реєстрацію позивачем
відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження у відповідному
державному реєстрі, а тому рішення суду про задоволення вимог ТОВ “Порше Мобіліті” про
звернення стягнення на предмет застави є передчасним, оскільки позивачем не дотримано
процедури звернення стягнення відповідно до закону. При цьому апеляційний суд послався на
правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 24.04.2018 року у
справі N 202/29241/13-ц (провадження N 14-118цс18).
11 лютого 2020 року ТОВ “Порше Мобіліті” зареєструвало в Державному реєстрі обтяжень
рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
19 лютого 2020 року ТОВ “Порше Мобіліті” звернулося до суду з даним позовом, що розглядається.
24.11.22, 14:19 РІШЕННЯ ВІД 02.08.2022 № 334/912/20 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
https://verdictum.ligazakon.net/document/107218764 11/14
Суд відхиляє доводи позивача щодо переривання позовної давності на період розгляду судом
справи N 334/3528/16-ц і що перебіг позовної давності розпочинається після того, як суд
апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову ТОВ “Порше Мобіліті” про звернення
стягнення на предмет застави у справі N 334/3528/16-ц, тобто з 20.03.2019 року.
На думку суду, перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався про
порушення його права, а не від дня ухвалення остаточного судового рішення у справі N
334/3528/16-ц.
Зазначені позивачем причини для поновлення строку у заяві від 07.07.2020 стосуються доводів
щодо переривання строку позовної давності, не є поважними, оскільки не свідчать про наявність
об’єктивних та непереборних труднощів для своєчасного звернення з позовом в межах
встановленого законом строку.
Як зазначалося судом, у червні 2016 рокуТОВ “Порше Мобіліті” зверталося в межах позовної
давності з позовом про звернення стягнення на предмет застави, але спір у справі N 334/3528/16-ц
остаточно вирішено 20.03.2019 року.
Суд враховує, що в постанові від 20.03.2019 року Запорізький апеляційний суд, врахувавши
висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 24.04.2018 року у справі N
202/29241/13-ц (провадження N 14-118цс18), дійшов переконання про недотримання позивачем
процедури звернення стягнення відповідно до статті 24 Закону України “Про забезпечення вимог
кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Поважності причин, через які ТОВ “Порше Мобіліті” своєчасно не виконало обов’язкові вимоги
частини третьоїстатті 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію
обтяжень” щодо реєстрації обтяження до початку процедури звернення стягнення та наслідки
недотримання цієї вимоги закону, не наведено.
Висновки про обов’язковість виконання вимог частини третьоїстатті 24 зазначеного Закону,
викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 року усправі N 202/29241/13-
ц підлягали врахуванню судом щодо застосування відповідних норм права, а отже ТОВ “Порше
Мобіліті” не могло мати законних сподівань на неврахування судом висновків Великої Палати
Верховного Суду, викладених в зазначеній постанові.
Відповідно до статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної
відповідальності, тобто діє презумпція знання законодавства. Отже, оскільки саме незнання
позивачем наведеного положення закону або свідоме небажання його виконувати свого часу
призвело до ухвалення судового рішення про відмову в задоволенні позову про звернення
стягнення на предмет застави, тому відповідальність (а так само й негативні наслідки такої
поведінки) ТОВ “Порше Мобіліті” не може бути перекладено на інших осіб.
Отже, ТОВ “Порше Мобіліті” не було позбавлене можливості виконати вимоги частини
третьоїстатті24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” та
зареєструвати звернення стягнення після роз’яснення цієї вимоги Закону судом апеляційної
інстанції у постанові від 20.03.2019 у справі N 334/3528/16-ц, проте ТОВ “Порше Мобіліті”
зареєструвало в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення
на предмет обтяження лише 11.02.2020 року. Позивач не надав доказів на підтвердження
неможливості, викликаної об’єктивними та непереборними обставинами, вчинити дії з реєстрації
звернення стягнення до цієї дати та повторно звернутися до суду після виконання вимог закону в
межах позовної давності, яка сплила 06.09.2019 року.
Реєстрація обтяження є лише умовою, необхідною для позитивного вирішення питання про
звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі рішення суду,
виконавчого напису нотаріуса або в позасудовому порядку. При цьому звернення стягнення на
24.11.22, 14:19 РІШЕННЯ ВІД 02.08.2022 № 334/912/20 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
https://verdictum.ligazakon.net/document/107218764 12/14
предмет застави відбувається у зв’язку з порушенням позичальником умов кредитного договору,
договору застави. Тобто зверненню стягнення завжди передує порушення договірних умов, тому
саме факт порушення взятих на себе зобов’язань позичальником, заставодавцем свідчить про
порушення прав кредитора, заставодержателя й саме з часу, коли позивач довідався або міг
довідатися про порушення свого права, розпочинається перебіг позовної давності.
У справі позивач дізнався про порушення свого права, а саме про неповернення кредиту та
несплату заборгованості за кредитним договором, з 15.04.2016, а не у день ухвалення рішення суду
апеляційної інстанції від 20.03.2019 про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на
предмет застави.
Щодо переривання позовної давності суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 264 ЦК України вчинення боржником дій з визнання боргу свідчать про
переривання позовної давності, після чого її обчислення розпочинається з початку. Позовна
давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також
якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання
перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної
давності, до нового строку не зараховується.
Пред’явивши 04.03.2016 року вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за
користування ним, отриману боржником 15.03.2016 року, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК
України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов’язання, який настав
14.04.2016 року.
Пред’явивши 07.06.2016 року, тобто в межах позовної давності, позов про звернення стягнення на
предмет застави, кредитор перервав перебіг позовної давності, новий перебіг якого почався з
наступного дня після подання цього позову, тобто з 08.06.2016 року.
Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від
30.10.2019 N 369/7610/17, від 25.11.2019 N 201/13722/13-ц.
Крім того, зі зведеної облікової виписки з рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 05.09.2016 боржник
здійснив платежі, які були зараховані на погашення кредиту і процентів, штрафу і пені,
нарахованих за період з 06.04.2015 по 03.07.2015, і частково на погашення кредиту і процентів,
нарахованих 03.08.2015. В подальшому жодних платежів боржник не здійснював.
Враховуючи, що проведена боржником 05.09.2016 часткова оплата заборгованості свідчить про
переривання позовної давності, її обчислення розпочинається з початку, тобто з 06.09.2016 року.
Отже, ТОВ “ПоршеМобіліті” могло звернутися звимогою прозахист своїх прав в межах загального
строку позовної даності, з 06.09.2016 року по 06.09.2019 року.
З позовом ТОВ “Порше Мобіліті” звернулось 19.02.2020, тобто за межами трирічного строку
позовної давності.
Факт ухвалення Запорізьким апеляційним судом постанови від 20.03.2019у справіу справі N
334/3528/16-цжодним чиномне вплинувна правопозивача звернутисьз вимогоюпрозахист
своїхправ в межах загального строкупозовної даностів строкдо 06.09.2019 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі N 904/5726/19
(провадження N 12-95гс20) зроблено висновок про те, що: “Закон не наводить переліку причин, які
можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з
пропуском строку позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який
розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску
строку позовної давності можна дійти лише після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки
24.11.22, 14:19 РІШЕННЯ ВІД 02.08.2022 № 334/912/20 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
https://verdictum.ligazakon.net/document/107218764 13/14
доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної
давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред’явлення позову неможливим або
утрудненим”.
Встановивши фактичні обставини справи та надавши оцінку доказам, поданим учасниками
справи, суд дійшов висновку про те, що ТОВ “Порше Мобіліті” звернулося до суду з пропуском
позовної давності щодо вимог про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення
заборгованості за кредитом, процентів та штрафу, нарахованих до 04.03.2016, заборгованості по
тілу кредиту, 3 % річних. Ним не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про
наявність поважних причин пропуску позовної давності, тому підстав для визнання поважними
причин пропуску цього строку та його поновлення не встановлено. З цих підстав суд відмовляє у
задоволенні позову у зазначеній частині.
З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12,
позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав та інтересів. Оскільки
правові підстави для нарахування інфляційних втрат у кредитора були відсутні, зобов’язання за
додатковим кредитом, наданим на підставі додаткової угоди, не є забезпеченими договором
застави транспортного засобу, суд відмовляє у позові в цій частині у зв’язку необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв’язку з відмовою у позові понесені судові витрати
покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4,12,13,141, 261,264,265,354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Порше Мобіліті” до ОСОБА_1 про
звернення стягнення на предмет застави відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма
учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після
повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або
прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду
шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового
рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на
поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана
протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Складення повного рішення суду 14.08.2022 року.
Суддя: Турбіна Т.Ф.
24.11.22, 14:19 РІШЕННЯ ВІД 02.08.2022 № 334/912/20 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ
https://verdictum.ligazakon.net/document/107218764 14/14
(Рішення від 02.08.2022 № 334/912/20 Ленінський районний суд м. Запоріжжя)
https://reyestr.court.gov.ua/Review/107218764
Система аналізу судових рішень VERDICTUM.
© ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА ЗАКОН”, 2022