Квартирный вопрос – острая проблема еще со времен Булгакова, которая с развалом союза и приватизацией только усугубилась.

Статистика говорит о миллионах судебных дел, связанных с жилплощадью: кто-то делит имущество, кому-то не досталась часть наследства, кого-то не устраивает условия купли-продажи, и т.д.

Однако без суда нельзя обойтись и в тех случаях, когда явного спора за жилье нет.

В современных реалиях бывает, что родственники уезжая на заработки, часто остаются там надолго или вообще решают не возвращаться, пытаясь обустроиться на новом месте и при лучших обстоятельствах. А что с жильем, которое оставили, и другим имуществом?

Кто-то все распродает, кто-то передаривает родственникам, или просто уступает им свое право на заветные квадратные метры. Однако при этом остается ряд юридических формальностей, которые следует «уладить».

К примеру, снятие с места регистрации.

В марте 2021 года,  адвокатом бюро был подготовлен иск в суд о выселении, с требованиями которого в ходе разбирательства согласились ответчики.

Суть проблемы заключалась в том, что родственники продавца, числившиеся прописанными в доме после продажи, сами, ввиду обстоятельств и отсутствия в стране, не могли заняться вопросами выписки. Это привело и продавца и покупателя к нам.

По результатам нашей работы ответчиков было признано утратившими право пользования жилым домом. Продавец и покупатель наконец-то смогли завершить сделку.

Текст судебного решения

Провадження N 2/317/448/2021

Справа N 317/297/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мінгазова Р.В.

при секретарі Герман Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначили, що вони є власниками житлового будинку АДРЕСА_1. Право власності на будинок було набуто на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом Якіб’юк Ю.А. за реєстровим N 4972.

Також за вказаною адресою зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є родичами попереднього власника будинку — ОСОБА_5. Після укладення договору купівлі-продажу відповідачі не можуть самостійно знятись з реєстраційного обліку оскільки перебувають за кордоном та не можуть повернутись до України.

З огляду на вищевикладене, посилаючись на ст. ст. 317319328383405 ЦК Українист. 156 ЖК УРСР позивачі вказують на те, що право членів сім’ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності в особи, членами сім’ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім’ї. У зв’язку з чим просять визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинок.

Додатково:  Законен ли кредит в валюте?

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи позивачі у судове засідання не з’явились.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились, однак надали заяви в яких позовні вимоги визнали в повному обсязі та не заперечували проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно договору купівлі-продажу від 08.12.2020 ОСОБА_2, та ОСОБА_1 придбали у ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1. (а. с. 6-9).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 04.12.2020 N 08-23/0815 встановлено, що в житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За змістом ч. 1 ст. 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 вересня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який визначає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

У ч. 1 ст. 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Додатково:  Выиграно дело с "ОТП Факторинг" на 34 млн грн.

Відповідно до ст. 328 ЦК України таке право власника виникає тоді, коли він набув право власності на підставах, що не заборонені законом, в тому числі на підставі договору купівлі-продажу.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що право членів сім’ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім’ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім’ї.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зазначається, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення.

Згідно з абзацом 8 п. 26 Постанови КМУ від 2 березня 2016 р N 207 «Про затвердження правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного Державного демографічного реєстру» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється з підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дію договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Додатково:  Приватбанку отказано в иске по кредитной карте в размере 55 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідачі зареєстровані у спірному будинку як члени сім’ї попереднього власника, право власності якого, на житловий будинок, на час звернення до суду припинено, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 412131977-8114125989264-265267268 Цивільного процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2), до ОСОБА_3 (АДРЕСА_3), ОСОБА_4 (АДРЕСА_3), про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Запорізького апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: Мінгазов Р.В.

 

Leave a Reply

Your email address will not be published.