Адвокатами АБ «ЮРКОНСАЛТ» защищены интересы клиента в споре с Приватбанком. Банку отказано в иске на сумму более 116 000,00 грн.
В 2007 г. клиент оформил карту в Приватбанке, некоторое время пользовался ею. В 2018 г. Приватбанк подал на клиента в суд иск на сумму более 116 000 грн. Клиент получил решение суда в пользу банка, после чего обратился в АБ «ЮРКОНСАЛТ».
После обращения клиента к адвокату, была подготовлена апелляционная жалоба на решение суда. В жалобе было указано о пропуске банком сроков исковой давности и не верном расчете долга.
13.08.2019 г. удовлетворив апелляционную жалобу Адвоката по кредитам, апелляционным судом было вынесено решение об отказе банку в иске в полном объеме.
После получения решения суда в пользу клиента, адвокатом было подано заявление в исполнительную службу для закрытия производства и отмены арестов.
Текст решения суда:
Дата документу 13.08.2019 Справа № 336/8076/18
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2019 року
м. Запоріжжя
Єдиний унікальний №336/8076/18
Провадження №22-ц/807/2301/19
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого — Кримської О.М. (суддя-доповідач),
суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника — адвоката Працевитого Геннадія Олександровича на рішення Шевченківського районного суд м. Запоріжжя від 22 березня 2019 року в складі судді Суркової В.П. в справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, —
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 05 травня 2007 року, розмір якої станом на 31 жовтня 2018 року складає 116 454,57 грн, із яких: 7 894,15 грн — заборгованість за кредитом, 108 560,42 грн — заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 07.05.2007 року по 30.07.2017 року.
Рішенням Шевченківського районного суд м. Запоріжжя від 22 березня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором без номеру від 05.05.2007 року у розмірі 116 454 грн. 57 коп., з яких: тіло кредиту — 7894,15 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 07.05.2007 року по 30.07.2017 року — 108 560,42 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 1762 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконував свої зобов`язання та не повернув кредитні кошти в строк, встановлений договором.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника — адвоката Працевитого Г.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в зв`язку із пропуском строків позовної давності та ненаданням доказів укладення кредитного договору між сторонами.
Копії апеляційної скарги і ухвали про відкриття апеляційного провадження отримані представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 14 червня 2019 року, що підтверджується розпискою (а.с.105). Відзив на апеляційну скаргу від банку не надходив.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Встановлено, що 05 травня 2007 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно із якою отримав кредитну картку Універсальна «30 днів пільгового періоду», із базовою процентною ставкою 3% на місяць на залишок заборгованості (а.с.11).
Своїм підписом на заяві відповідач підтвердив свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір про надання банківських послуг.
При цьому ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку.
До позовної заяви ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» додано копію Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.12-17).
Згідно із випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та здійснював їх часткове повернення (а.с.50-71).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 31 жовтня 2018 року, яку банк вимагає до сплати, складає 116 454,57 грн, із яких: 7 894,15 грн — заборгованість за кредитом, 108 560,42 грн — заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 07.05.2007 року по 30.07.2017 року (а.с.5-10).
АТ КБ «Приватбанк» обґрунтувало свій позов тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, останній не виконав зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість та просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав позичальник), стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку заборгованості за кредитним договором від 05 травня 2007 року, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг.
Вказані Умови не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Колегія суддів звертає увагу, що у разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальником.
Надані Умови та Правила надання банківських послуг, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не повинні оцінюватися судами, як належний доказ у справах з аналогічними фактичними обставинами.
Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 3 липня 2019 року в справі №342/180/17.
Разом із тим, колегія суддів, вирішуючи спір, зважає на наявність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості та визнання відповідачем того, що він отримував кредитні кошти від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за заявою від 05 травня 2007 року, користувався кредитною карткою із встановленим кредитним лімітом в період з 07.05.2007 року по листопад 2013 року, про що зазначено в апеляційній скарзі.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту — шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах — процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше — регулятивне, друге — охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.
Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі — зі спливом останнього дня місяця дії картки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Згідно із випискою по картковому рахунку останній платіж за кредитом ОСОБА_1 здійснив 30 грудня 2013 року шляхом поповнення карки готівкою через відділення ПриватБанку (а.с.57).
У справі відсутні докази щодо строку дії виданої відповідачеві платіжної картки.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заява не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не скористалося своїм правом на надання доказів в суді першої інстанції, а також правом на наданні відзиву на апеляційну скаргу в суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 заявлено про застосування строку позовної давності в своїй апеляційній скарзі, та така заява приймається колегією суддів, оскільки відповідач не був повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції. Така позиція відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 17 квітня 2018 року в справі №200/11343/14ц.
Враховуючи, що між сторонами встановлено існування відносин з позики, натомість позивачем не дотримано строку позовної давності звернення до суду за захистом своїх інтересів (з урахуванням того, що останній платіж за договором здійснений в 2013 році, із позовом банк звернувся у 2018 році) підстав для задоволення позовних вимог судова колегія не вбачає.
Таким чином, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог в зв`язку зі спливом строку позовної давності.
З урахуванням задоволення вимог апеляційної скарги понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають компенсації на суму 2 643 грн.
Керуючись ст. ст. 268, 369 ч.1, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника — адвоката Працевитого Геннадія Олександровича задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суд м. Запоріжжя від 22 березня 2019 року в цій справі скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривні.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Текст постанови складено 13 серпня 2019 року.
Головуючий О.М. Кримська
Судді: А.В. Дашковська
І.В. Кочеткова
😎 Потрібна консультація?