«ОТП Факторинг Україна» було відмовлено в позові на суму понад 330 000 грн.

Провадження N 2-п/331/11/2018

Справа N 331/361/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді Скользнєвої Н.Г., при секретарі Постарнак М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2017 року про справі N 331/361/17 (провадження N 2/331/422/2017) позов ТОВ ” ОТП Факторинг Україна” задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ ” ОТП Факторинг Україна” заборгованість за кредитним договором N CNL- 204/029/2007 від 21.11.2007 р., станом на 10.11.2016 р., у розмірі 344489 грн. 88 коп., з яких: заборгованість за кредитом 12199,18 євро, що за курсом НБУ станом на 24.11.2016 р. становить 330938, 14 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 499,55 євро, що за курсом НБУ станом на 24.11.2016 р. становить 13551, 74 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 5183, 96 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ” ОТП Факторинг Україна” заборгованість за кредитним договором N 204/670/07/1 від 21.11.2007 р., станом на 10.11.2016 р. в розмірі 1107, 51 грн., з яких: 834, 31 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 273, 20 грн. сума заборгованості за відсотками. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1,ОСОБА_2 на користь ТОВ ” ОТП Факторинг Україна” судовий збір в розмірі 5183, 96 грн.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, відповідачі 01 лютого 2018 року звернулися до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду, посилаючись на те, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи з наступних підстав.

По-перше, справу розглянуто за відсутності відповідачів, оскільки судових повісток в засідання вони не отримували, в зв’язку з тимчасовим перебуванням за межами м. Запоріжжя.

З огляду на наведене, було порушено їх право брати участь у змагальному процесі, а саме: надавати суду заперечення проти позову, докази на підтвердження своєї позиції тощо.

По-друге, судом під час ухвалення рішення не були враховані відомості про те, що банком у 2012 році на адресу позичальника було направлено вимогу про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про пропуск банком на момент подання позову строку пред’явлення вимог до поручителя. Такі відомості не були надані позивачем суду.

В зв’язку з цим позивач повинен був пред’явити позов до поручителя в строк до 11.12.2012 року. Оскільки ним це здійснено не було, порука за договором поруки припинилася.

Заявники, представник позивача в судове засідання не з’явилися, хоча всі про час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Представник позивача надав суду письмові заперечення проти вимоги, викладеній в заяві, в яких проти заяви заперечує з тих підстав, що заявниками не доведено поважності причин неявки у судові засідання. До того ж вказане рішення знаходиться на виконанні та відповідно до Закону України ” Про виконавче провадження” боржники про це повідомляються органом виконавчої служби заказаною кореспонденцією.

Одночасно заперечення містять клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача.

Представник заявників – ОСОБА_3 надав суду письмову заяву про розгляд заяви його довірителів про перегляд заочного рішення суду за його відсутності; вимогу, викладену в заяві підтримує та просить її задовольнити.

Суд, ознайомившись з доводами заявника, викладеними в заяві, взявши до уваги письмово викладену позицію представника позивача, перевіривши доводи заявника матеріалами цивільної справи N 331/361/17 (провадження N 2/331/422/2017), вважає, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Із змісту ч. 1 ст. 284 ЦПК України вбачається, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Як на думку суду, заява про перегляд заочного рішення суду є обґрунтованою та містить заперечення, які слід ретельним чином дослідити в судовому засіданні, що в свою чергу, може суттєво вплинути на прийняте судом рішення. Крім того, дійсно відповідачі не були присутніми в судовому засіданні і не мали можливості приймати участь у змагальному процесі.

На підставі викладеного, суд вбачає підстави для скасування заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 287, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 Олександрівни, ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 3 серпня 2017 року у справі N 2/331/422/2017 (ЄУН 331/361/17) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ” ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором N CNL- 204/029/2007 від 21.11.2007 року та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором N 204/670/07/1 від 21.11.2007 року скасувати.

Розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Призначити розгляд цієї справи у підготовче судове засідання, яке відбудеться в приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 17 травня 2018 року 11 годин 15 хвилин.

Встановити відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 15 (п’ятнадцятиденний)строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, в якому викладаються заперечення проти позову.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 178 ЦПК України до відзиву додаються: докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Зобов’язати відповідачів одночасно із надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) копію такого відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Роз’яснити, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Учасники процесу можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб адресою сторінки на офіційному веб порталі судової влади України: http://court. gov. ua/fair/sud0808.

Копію ухвали надіслати сторонам для відома та виконання.

У підготовче судове засідання викликати сторони по справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу підписано суддею 30 березня 2018 року.

Суддя: Скользнєва Н.Г.

30.03.2018

Провадження N 2/331/830/2018

Справа N 331/361/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого – судді – Скользнєвої Н.Г.,

за участю: секретаря – Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультурна, буд. N 28 “Д”) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2) про стягнення заборгованості за кредитним договором N CNL-204/029/2007 від 21.11.2007 року, –

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ТОВ “ОТП Факторинг Україна” звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором N CNL-204/029/2007 від 21 листопада 2007 року та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором N 204/670/07/1 від 21.11.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 листопада 2007 року між ЗАТ “ОТП Банк”, правонаступником якого є ПАТ “ОТП Банк”, правонаступником якого є ТОВ “ОТП Факторинг Україна” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір N CNL-204/029/2007 про надання кредиту в сумі 18000,00 Євро під 11,99 % річних для проведення ремонту нерухомого майна. Кредит був наданий строком до 21 листопада 2015 року.

В забезпечення зобов’язань ОСОБА_1 по кредитному договору N CNL-204/029/2007 від 21 листопада 2007 року, між ЗАТ “ОТП Банк, правонаступником якого є ПАТ “ОТП Банк, правонаступником якого є ТОВ “ОТП Факторинг Україна” та ОСОБА_2 було укладено договір поруки N SRCNL-204/029/2007 від 21 листопада 2007 року, відповідно до якого, остання зобов’язалася відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 боргових зобов’язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов’язань.

ОСОБА_1 не належним чином виконувала свої зобов’язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашений кредит та відсотки за користування кредитом.

Заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за зазначеним кредитом станом на 10 листопада 2016 становить 344 489 гривень 88 копійок (з яких: заборгованість за кредитом 12 199,18 євро, що за курсом НБУ станом на 24 листопада 2016 р. становить 330 938 гривень 14 копійок, заборгованість за нарахованими відсотками 499,55 євро, що за курсом НБУ станом на 24 листопада 2016 р. становить 13 551 гривня 74 копійки.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки від 21 листопада 2007 р. N SRCNL-204/029/2007, у випадку невиконання боржником боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором, кредитор має право звернутись з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до ОСОБА_1 так і до ОСОБА_2., чи до обох одночасно.

Відповідно до п. 3.2 договору поруки від 21 листопада 2007 р. N SRCNL-204/029/2007, поручитель приймає на себе зобов’язання у випадку невиконання боржником боргових зобов’язань, здійснити виконання боргових зобов’язань в обсязі, заявленому кредитором протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора.

Відповідно до п. 3.4 договору поруки від 21 листопада 2007 р. N SRCNL-204/029/2007, така вимога вважається отриманою поручителями, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі.

Окрім того, 21 листопада 2007 р. між ЗАТ “ОТП Банк”, правонаступником якого є ПАТ “ОТП Банк”, правонаступником якого є ТОВ “ОТП Факторинг Україна” та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір N 204/670/07/1.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору N 204/670/07/1 Банк надає Позичальнику шляхом кредитування поточного рахунку N 2620 6 401771813 в розмірі ліміту овердрафта, який становить 2 500,00 гривень, а Позичальник приймає Кредит, зобов’язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом та виконати всі інші зобов’язання, як це вказано у цьому Договорі.

Відповідно до п. 4 Кредитного договору N 204/670/07/1 за користування кредитом позичальник зобов’язаний сплатити відповідну плату в порядку та на умовах, передбачених ч. 4-5 договору.

Однак, всупереч умовам Кредитного договору N 204/670/07/1, вищевказані зобов’язання позичальником не виконуються.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором N 204/670/07/1 від 21.11.2007 р., станом на 10.11.2016 р., складає 1 107,51 грн., з яких: 834,31 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 273,20 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Обґрунтовуючи своє право вимоги, Позивач посилався на те, що згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю б/н від 23 вересня 2011 року та у відповідності до ст. ст. 512, 514, ЦК України ПАТ “ОТП Банк” (яке є правонаступником ЗАТ “ОТП Банк”) відступило, а ТОВ “ОТП Факторинг Україна” прийняло право вимоги за Кредитним договором N CNL-204/029/2007 від 21 листопада 2007 року та Договором поруки N SRCNL-204/029/2007 від 21 листопада 2007 року, укладеним між ЗАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_1 і ОСОБА_3

Згідно з умовами договору факторингу б/н від 27 січня 2012 року та у відповідності до ст. ст. 512, 514, ЦК України ПАТ “ОТП Банк” (яке є правонаступником ЗАТ “ОТП Банк”) відступило, а ТОВ “ОТП Факторинг Україна” прийняло право вимоги за Кредитним договором N 204/670/07/1, укладеним між ЗАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_1

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ “ОТП Факторинг Україна” заборгованість за кредитним договором N CNL-204/029/2007 від 21 листопада 2007 року, станом на 10 листопада 2016 року, у розмірі 344 489 гривень 88 копійок (з яких: заборгованість за кредитом 12 199,18 євро, що за курсом НБУ станом на 24 листопада 2016 р. становить 330 938 гривень 14 копійок, заборгованість за нарахованими відсотками 499,55 євро, що за курсом НБУ станом на 24 листопада 2016 р. становить 13 551 гривня 74 копійки) та сплачений судовий збір в розмірі 5 183 гривні 96 копійок; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ “ОТП Факторинг Україна” заборгованість за кредитним договором N 204/670/07/1 від 21.11.2007 р., станом на 10.11.2016 р. складає 1 107,51 грн., з яких: 834,31 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 273,20 грн. – сума заборгованості за відсотками, та судовий збір в сумі 3 654 грн.

15.08.2018 року представник позивача у судове засідання не з’явився, проте в матеріалах справи наявна його заява з проханням розглянути справу за його відсутності. (т. 2, а. с. 33)

Представник відповідачів ОСОБА_4 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. (т. 1, а. с. 36)

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Смолки І.А. від 10 лютого 2017 року відкрито провадження у справі. (т. 1, а. с. 50)

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30.05.2017 р. справу передано в провадження судді Скользнєвої Н.Г. (т. 1, а. с. 60).

Ухвалою від 02.06.2017 р. суддя Скользнєва Н.Г. прийняла справу у своє провадження (т. 1, а. с. 61).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2017 року позов задоволено: стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 (ІПН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Факторинг Україна”, юридична адреса: місто Київ, вулиця Фізкультури, буд. N 28-д, код ЄДРПОУ 36789421, п/р 26507002333333 в АТ “ОТП Банк” в м. Київ, МФО 300528 заборгованість за кредитним договором N CNL-204/029/2007 від 21 листопада 2007 року, станом на 10 листопада 2016 року, у розмірі 344 489 (триста сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят дев’ять) гривень 88 копійок, з яких: заборгованість за кредитом – 12 199,18 євро, що за курсом НБУ станом на 24 листопада 2016 р. становить 330 938 (триста тридцять тисяч дев’ятсот тридцять вісім) гривень 14 копійок; заборгованість за нарахованими відсотками – 499,55 євро, що за курсом НБУ станом на 24 листопада 2016 р. становить 13 551 (тринадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят одна) гривня 74 копійки та сплачений судовий збір в розмірі 5 183 (п’ять тисяч сто вісімдесят три) гривні 96 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Факторинг Україна”, юридична адреса: місто Київ, вулиця Фізкультури, буд. N 28-д, код ЄДРПОУ 36789421, п/р 26507002333333 в АТ “ОТП Банк” в м. Київ, МФО 300528 заборгованість за кредитним договором N 204/670/07/1 від 21.11.2007 р., станом на 10.11.2016 р. в розмірі 1 107 (одна тисяча сто сім) гривень 51 копійка, з яких: 834 (вісімсот тридцять чотири) гривні 31 копійка – сума заборгованості за тілом кредиту; 273 (двісті сімдесят три гривні) 20 копійок – сума заборгованості за відсотками. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 (ІПН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Факторинг Україна”, юридична адреса: місто Київ, вулиця Фізкультури, буд. N 28-д, код ЄДРПОУ 36789421, п/р 26507002333333 в АТ “ОТП Банк” в м. Київ, МФО 300528 судовий збір у розмірі 5 183 (п’ять тисяч сто вісімдесят три) гривні 96 копійок. (т. 1, а. с. 168-172)

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” N 2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК Українивикладено в новій редакції.

У відповідності до п. п. 9 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувався за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

01.02.2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду від 03.08.2017 р. (т. 1, а. с. 194-195)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2018 року заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишена без руху. Повідомлено заявників про необхідність у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали усунути недоліки заяви. (т. 1, а. с. 199-200)

14 березня 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 усунути недоліки заяви про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду від 03.08.2017 р., шляхом подання уточненої заяви з додатками та оригіналу квитанції про доплату судового збору (т. 1, а. с. 206-210)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2018 року прийнято до провадження заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду по справі N 331/361/17, а саме: заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2017 року по справі за позовом ТОВ ” ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором N 204/670/07/1 від 21.11.2007 року (т. 1, а. с. 213)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2018 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2017 року скасовано. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд цієї справи у підготовче судове засідання. (т. 1, а. с. 222-223)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті (т. 2, а. с. 10)

04.06.2018 р. від відповідачів в особі представника ОСОБА_5 до суду надійшов письмовий відзиви на позовну заяву, в якому представником відповідачів зазначено, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, в зв’язку з пропуском позивачем строків позовної давності, оскільки банком направлялася на адресу позичальника досудова вимога від 10.04.2012 р. N 52524 про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, якою було змінено строк повернення кредиту. Оскільки в межах строку позовної давності банком не було подано позову до суду, в позові просив відмовити. (т. 2, а. с. 16-18)

13.06.2018 р. від представника позивача на адресу суду надійшли письмова відповідь на відзив, в якій зазначено, що посилання представника відповідачів на сплив строку позовної давності спростовується тим, що у березні 2013 року ОСОБА_1 зверталася до ТОВ “ОТП Факторинг Україна” з заявою про врегулювання заборгованості за кредитним договором, що свідчить про вчинення нею дій про визнання боргових зобов’язань. (т. 1, а. с. 20-21)

Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги заяви представників позивача та відповідачів, кожного в окремості, наявні в матеріалах справи докази, письмові пояснення сторін, приходить до наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. N 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” роз’яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі “Христов проти України” суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21 листопада 2007 року між ЗАТ “ОТП Банк” правонаступником якого є ПАТ “ОТП Банк”, правонаступником якого є ТОВ “ОТП Факторинг Україна” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір N CNL-204/029/2007 про надання кредиту в сумі 18000,00 євро під 11,99 % річних для проведення ремонту нерухомого майна. Кредит був наданий строком до 21 листопада 2015 року (а. с. 5-9,11).

В забезпечення зобов’язань ОСОБА_1 по кредитному договору N CNL-204/029/2007 від 21 листопада 2007 року між ЗАТ “ОТП Банк”, правонаступником якого є ПАТ “ОТП Банк, правонаступником якого є ТОВ “ОТП Факторинг Україна” та ОСОБА_2 було укладено договір поруки N SRCNL-204/029/2007 від 21 листопада 2007 року, відповідно до якого, остання зобов’язалася відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 боргових зобов’язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов’язань (а. с. 12-14).

ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов’язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашала кредит та відсотки за користування кредитом.

Заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за зазначеним кредитом станом на 10 листопада 2016 становить 344 489 гривень 88 копійок (з яких: заборгованість за кредитом – 12 199,18 євро, що за курсом НБУ станом на 24 листопада 2016 р. становить 330 938 гривень 14 копійок, заборгованість за нарахованими відсотками – 499,55 євро, що за курсом НБУ станом на 24 листопада 2016 р. становить 13 551 гривня 74 копійки (а. с. 10).

Відповідно до п. 1.2 договору поруки від 21 листопада 2007 р. N SRCNL-204/029/2007, у випадку невиконання боржником боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором, кредитор має право звернутись з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до ОСОБА_1, так і до ОСОБА_2, чи до обох одночасно.

Відповідно до п. 3.2 договору поруки від 21 листопада 2007 р. N SRCNL-204/029/2007, поручитель приймає на себе зобов’язання у випадку невиконання боржником боргових зобов’язань, здійснити виконання боргових зобов’язань в обсязі, заявленому кредитором протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора.

Відповідно до п. 3.4 договору поруки від 21 листопада 2007 р. N SRCNL-204/029/2007, така вимога вважається отриманою поручителями, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачена можливість заміни кредитора у зобов’язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закрите акціонерне товариство “ОТП Банк” згідно рішення Позачергових Загальних зборів акціонерів від 23.04.2009 року змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк”, що підтверджується витягом з Статуту АТ “ОТП Банк”, який зареєстровано НБУ 18.06.2009 року, за реєстровим N 273 та Голосіївською районною у місті Києві адміністрацією 30.06.2009 року (а. с. 32).

23.09.2011 року між ТОВ “Факторинг Україна” та ПАТ “ОТП Банк” укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором N CNL-204/029/2007 від 21 листопада 2007 р. та договором поруки N SRCNL-204/029/2007 від 21 листопада 2007 р., перейшло до ТОВ “Факторинг Україна” (а. с. 19-26).

Таким чином, відповідно до умов Договору купівлі-продажу прав вимоги від 23.09.2011 року та згідно ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України у зобов’язанні Позичальника за Кредитним договором N CNL-204/029/2007 від 21 листопада 2007 р. та договором поруки N SRCNL-204/029/2007 від 21 листопада 2007 р., відбулася заміна кредитора, а тому ТОВ “Факторинг Україна” набуло статусу нового кредитора.

Окрім того, 21 листопада 2007 р. між ЗАТ “ОТП банк”, правонаступником якого є ПАТ “ОТП Банк”, правонаступником якого є ТОВ “ОТП Факторинг Україна” та громадянкою України ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір N 204/670/07/1 (а. с. 13-14).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору N 204/670/07/1 Банк надає Позичальнику шляхом кредитування поточного рахунку N 2620 6 401771813 в розмірі ліміту овердрафта, який становить 2 500,00 гривень, а Позичальник приймає Кредит, зобов’язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом та виконати всі інші зобов’язання, як це вказано у цьому Договорі.

Відповідно до п. 4 Кредитного договору N 204/670/07/1 за користування кредитом позичальник зобов’язаний сплатити відповідну плату в порядку та на умовах, передбачених ч. 4-5 договору.

Однак, всупереч умовам Кредитного договору, вищевказані зобов’язання Позичальником щодо повернення Кредиту не виконуються.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором N 204/670/07/1 від 21.11.2007 р., станом на 10.11.2016 р. складає 1 107,51 грн., з яких: 834,31 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 273,20 грн. – сума заборгованості за відсотками (а. с. 15).

27.01.2012 р. між ТОВ “ОТП Факторинг Україна” та ПАТ “ОТП Банк” у відповідності до ст. ст. 512, 514, Цивільного кодексу України було укладено договір факторингу N 27/01/12 (а. с. 27-31).

Згідно з вищевказаним договором ПАТ “ОТП Банк” відступило, а ТОВ “ОТП Факторинг Україна” прийняло право вимоги за кредитним договором N 204/670/07/1 від 21.11.2007 р. в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частині1 статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З норми частини 1 статті 553 ЦК України вбачається, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Частинами 1 та 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що у зв’язку з невиконанням боргового зобов’язання Боржником, в ОСОБА_1 виникло зобов’язання з дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів згідно п. 1.9. Частини N 2 Кредитного договору N CML-204/029/2007 від 21.11.2007 р.

Згідно частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Підпунктом 1.9.1. Частини N 2 Кредитного договору N CML-204/029/2007 від 21.11.2007 р. встановлено, що незважаючи на інші положення кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх Боргових та/чи інших зобов’язань за цим Договором чи іншими укладеними з Банком договорами га/або умов Документів забезпечення. При цьому, зобов’язання Позичальника щодо дострокового виконання Боргових зобов’язань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу Позичальника відповідної Вимоги та повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної Вимоги.

Встановлено, що Позивачем на адресу ОСОБА_1 була направлено досудову вимогу про дострокове повне погашення заборгованості за кредитним договором N CML-204/029/2007 від 21.11.2007 р., вихідний номер 52524 від 10.04.2012 р.

За правилами статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З вищенаведеного вбачається той факт, що строк повного виконання зобов’язання для ОСОБА_1 перед Кредитором змінився з 21.11.2015 р. на 10.05.2012 р.

За змістом норми 261 ЦК України вбачається, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (чч. 1,2 ст. 553 ЦК України).

Частиною 1ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За змістом зазначених норм матеріального права поручитель хоча й пов’язаний із боржником певними зобов’язальними відносинами, разом з тим є самостійним суб’єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

За змістом статей 559,598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право й кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.

Ужитий законодавцем у частині першій статті 559 ЦК України термін “порука” використовується в розумінні зобов’язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України, словосполучення “пред’явлення вимоги” до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку сааме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття “строк чинності поруки” повинен розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов’язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз’яснено, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Умовами договору поруки N SR-200/072/2005/2 від 21 грудня 2009 року конкретного строку дії договору поруки передбачено не було. Таким чином, строк дії договору поруки з зазначенням конкретної дати, сторонами погоджений не був.

Відповідно до ч. 1ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251.252 ЦК України).

Отже, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Судова практика Верховного Суду України в період з 17.09.2014 року свідчить, що порука безумовно припиняється в разі реалізації кредитором права на дострокове повернення кредиту шляхом направлення відповідної вимоги, та пропуску шестимісячного строку на подання позову до поручителя (постанови ВС України N 6-106цс 14, 6-75цс14, 6-190цс14, 6- 616цс15, 6-1085ц15, 6-933цс15, 6-213цс15, 6-352цс15, 6-263цс15, 6-2056цс15, 6-436цс15, 6- 2017ц15, 6-1599цс15, 6-18цс16, 6-2875цс15, 6-1301цс15. N 6-190цс14 від 21.01.2015 р. N 6-3831 1св14 від 03.12.2014 р. N 6-170цс14 від 17.09.2014 року).

Враховуючи положення ст. 257, 261, ч. 4. ст. 559 ЦК України, кінцевим строком пред’явлення позовної заяви ТОВ “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_1 є 10.05.2015 р., а до ОСОБА_3 – 10.11.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що позов ТОВ “ОТП Факторинг України” від 24.11.2016 р. про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором N CML-204/029/2007 від 21.11.2007 р. та звернення стягнення за кредитним договором N 204/670/07/1 від 21.11.2017 р. був поданий до канцелярії Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 18.01.2017 р. (т. 1, а. с. 1)

За частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Вказане підтверджується правовою позицією, викладеною в постанові Великої палати Верховного суду України від 28.03.2018 р. N 444/9519/12.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що “позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу” (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою N 14902/04 у справі ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”).

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ ” ОТП Факторинг Україна” задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526, 551, 553, 554, 559, 610, 611, 625, 1050 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультурна, буд. N 28 “Д”) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2) про стягнення заборгованості за кредитним договором N CNL-204/029/2007 від 21.11.2007 року, відмовити.

Повний текст рішення складено 22 серпня 2018 року.

Сторонам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п. п. 15.5) п. п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Скользнєва Н.Г.

15.08.2018