Юридическая компания “Юрконсалт” имеет большую практику в спорах о защите поручителей, прекращении поручительства, признании договоров поруки прекращенными.

С практикой можно ознакомиться по ссылке: практика ЮК “Юрконсалт” о прекращении поручительства.

Существует несколько стандартных способов для прекращения поручительства:

В связи с односторонним изменением банком размера основного обязательства по кредитному договору:

На практике неоднократно бывали случаи, когда заемщик подписывал с банком дополнительные соглашения о реструктуризации кредита, в следствие чего могла повышаться процентная ставка по кредиту, продлеваться строк платежей по кредиту, или увеличивался ежемесячный платеж по кредиту на период времени. Также возникали ситуации, когда банк единолично изменял размер процентной ставки, без уведомления поручителя.

В таких случаях, если поручитель не давал согласия на такое изменение условий договора, или сам договор поручительства не предполагал таких изменений в будущем, поручительство по договору подлежит прекращению.

Ниже приложены разъяснения по применению норм материального права по прекращению поручительства:

Згідно із ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до абз. 2 п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” №5 від 30.03.2012 р., якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В листі Верховного суду України від 01.03.2013 р. “Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2012 р.” зазначається, що за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності

За змістом ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки зумовлюють такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

Внесення змін до кредитного договору в частині збільшення розміру процентів за відсутності згоди поручителя на таку зміну змінює обсяг його відповідальності (постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 р. у справі N 6-112цс12).

В постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 р. у справі N 6-112цс12, висновки в якого є обов’язковими для застосування судами всіх рівнів, зазначається, що припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Таким чином, в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України, без згоди поручителя, між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду до кредитного договору, за наслідками якої розмір основного зобов’язання за кредитним договором було збільшено, в зв’язку з міною порядку погашення тіла кредиту, що призвело до збільшення загального розміру відсотків, що є підставою для визнання договору поруки припиненим з моменту збільшення основного зобов’язання.

 

В связи с пропуском банком сроков предъявления иска к поручителю:

В том случае, если банк потребовал досрочного возврата кредита путем направления требований, предъявления исполнительных надписей, подачи исков, банк обязан предъявить иск к поручителю в течении шести месяцев с дня наступления такого срока.

Как правило, банки данные сроки пропускают, или устанавливают их неверно, что влечет за собой прекращение поручительства.

Ниже приложены разъяснения по применению норм материального права по прекращению поручительства:

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз’яснено, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

В постанові Верховного суду України №6-54цс13 зазначено правову позицію, згідно якої виходячи з тотожної природи зобов’язань, які регулюються реченнями першим і третім частини четвертої статті 559 ЦК України та реченням другим  частини четвертої цієї статті, правову конструкцію частини четвертої статті 559 ЦК України, викладену в одному абзаці, ототожнює правову природу усіх зобов’язань, преклюзивність строку дії договору поруки, необхідно дійти висновку, що такою вимогою може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку, оскільки пред’явлення іншої вимоги суперечить правовій природі поруки як строкового зобов’язання.

Постановою Верховного суду України №6-28цс14, встановлено, що у разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов‘язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, при цьому договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред‘явлення вимоги поручителю обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника.

Одночасне направлення боржнику та поручителю вимоги про дострокове повернення кредиту у зв’язку з наявністю заборгованості не є вимогою кредитора до поручителя в сенсі частини четвертої   статті 559 ЦК України.

Таким чином, Верховний суд роз’яснює, що направивши вимогу про дострокове повернення кредиту кредитор змінює строк виконання зобов’язань за кредитним договором, та на протязі шести місяців з моменту настання такого строку, кредитор в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України повинен пред’явити до поручителя вимогу оформлену в вигляді позову, а не письмової вимоги. Вимога, направлена на адресу боржника та поручителя щодо дострокового повернення боргу та вимога, направлена в порядку ч. 4 ст. 559 ЦК України є різними вимогами.

Постановою Верховного суду України від 17.09.2014 р. по справі №6-53цс14 зазначається, що вимога в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України є позовом, оскільки як зазначив суд, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Постановою Верховного суду України від 06.07.2016 р. №6-1199цс16 зазначається, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Постановою Верховного суду України від 20.04.2016 р. №6-2662цс15 зазначається, що вимогу до поручителя про виконання ним зобов’язання за договором поруки слід пред’явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

19.10.2016 р. постановою Верховного суду України №6-1265цс16 зазначається, що за змістом частини четвертої стаття 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від установлення строку її дії на підставі договору чи закону, сплив цього строку  припиняє суб’єктивне право кредитора вимагати від боржника виконання зобов’язання.

 

В случае необходимости наши юристы оперативно проведут анализ документов для принятия решения о возможности прекращения поручительства в Вашем деле.

 

практика о признании договоров поруки прекращенными: