Еще в 2014 г. к нам обратился клиент с проблемным кредитом, указав на то, что в 2009 г. судом было вынесено заочное  решение в пользу КБ «Приватбанк» об обращение взыскания на его дом путем продажи.

Ряд юристов советовали отменить данное решение суда, при этом не видя дальнейшей стратегии по данному делу, главным мотивом было отменить решение, а дальше «будь как будет».

Проанализировав данное решение суда, мы определили, что оно заведомо не подлежит исполнению и если мы данное решение отменим, это даст возможность банку в рамках данного дела уточнить исковые требования в соответствии с действующим законодательством, пересчитать остаток долга по кредиту по новому курсу и создать в перспективе заемщику намного больше проблем, в сравнении с уже существующими. Кроме того, мы понимали, что подав данный иск банк еще в 2009 г. прервал срок исковой давности и этот факт мы сможем использовать в будущем.

в 2016 г. банком был подан иск к заемщику о взыскании суммы долга в размере более 80 000,00 дол. США.

Юристы ЮК «Юрконсалт» подготовили возражения на исковое заявление, основываясь на пропуск банком сроков исковой давности.

24.04.2017 г. решением районного суда банку в иске было отказано.

За змістом ст. ст. 256257261 ЦК України позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю в три роки, перебіг якого починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк, а згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

При цьому перебіг позовної давності відповідно до частини п’ятоїстатті 261 ЦК Україниза зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як випливає з підпункту 2.3.3 (а) банк має право змінити умови договору вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії і відсотків за його користування, виконання інших зобовязань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому згідно із ст. 212611651 ЦК України по зобовязанням, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали, в зазначену в повідомленні дату.

В силу ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не знайде підстав для визнання поважними причини пропущення позовної давності.

У звязку з викладеним, виходячи з принципів диспозитивності і змагальності цивільного судочинства, суд вважає, що представник позивача не довела ґрунтовності стягнення належних за договором коштів в сумі, що утворює ціну позову, про причини пропуску давності звернення до суду, яка не переривалася, суду не повідомила, заявляючи, що вона не пропущена, що не дає підстав для ухвалення рішення на користь позивача.

 

 

30.08.2017 г. определением апелляционного суда решение первой инстанции было оставлено без изменений.

Таким образом, благодаря верным и квалифицированным действиям юристов ЮК «Юрконсалт» мы добились реальной защиты интересов клиента, а не создания «процесса ради процесса».

В связи с этим, нужно понимать, что не всегда «атака в лоб» будет иметь результаты.

Иногда лучше выждать нужный момент, дать банку допустить ошибки (как в нашем случае — пропустить сроки исковой давности), которые будут использованы в будущем.

Решение от 24.04.2017
Державний герб України

Справа № 336/7009/16-ц

Пр. № 2/336/392/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитування,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами 26 липня 2005 року.

В позові зазначає, що відповідно до договору кредиту № ZPSOGF50080225 від 26.07.2005 року відповідач отримала кредит у сумі 23200 доларів США зі сплатою відсотків з кінцевим строком погашення заборгованості до 25 липня 2025 року. Оскільки відповідач виконувала свої зобовязання неналежним чином, станом на 7 листопада 2016 року у неї виникла заборгованість за договором в сумі 80843 долари США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 1796 7,48 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 18453,17 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором у сумі 41544,69 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2878,14 доларів США. У звязку з порушенням позичальником прийнятих на себе зобовязань просить про стягнення з неї лише заборгованості за кредитом в розмірі 17967,48 доларів США, які еквівалентні 459428 грн. 46 коп., а також судового збору в розмірі 6891 грн. 43 коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала вимоги позову, просить про його задоволення.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, зазначивши, що позивачем пропущена давність звернення за захистом права, а про визнання поважності причин пропущення позивач не просить. Між тим фінансова установа, скориставшись правом, передбаченим законом і пунктами 2.3.3., 2.3.7 договору між сторонами, змінила строк виконання зобовязання, вимагаючи дострокового повернення кредиту в строк до 25 серпня 2009 року, а також звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який задоволений рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2009 року, що набрало законної сили. Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом до спливу дії договору, кредитор змінив строк виконання зобовязання, що означає його право предявити позов протягом трьох років після визначеної ним дати повного виконання зобовязання.

На підставі викладеного просить застосувати положення закону про давність звернення до суду за захистом права та відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що 26 липня 2005 року сторони уклали договір кредиту № ZPSOGF50080225, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 23200 доларів США зі сплатою відсотків з кінцевим строком погашення заборгованості до 25 липня 2025 року (а. с. 10-12). Станом на 7 листопада 2016 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за договором в сумі 80843 долари США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 1796 7,48 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 18453,17 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором у сумі 41544,69 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2878,14 доларів США (а. с. 4-8).

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Із змісту ст. 611 ЦК України випливає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Надані суду письмові докази, зокрема: кредитний договір, розрахунок заборгованості, інформація про курси валют, копія банківської ліцензії від 05.10.2011 року вказують на характер правовідносин сторін і підтверджують обґрунтованість позову.

Між тим суд не вбачає підстав для ухвалення рішення на користь позивача, виходячи з таких міркувань.

За змістом ст. ст. 256257261 ЦК України позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю в три роки, перебіг якого починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк, а згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, відповідно до умов кредитного договору сторони домовилися про прийняття кредитодавцем від позичальника щомісячних чергових платежів, які утворюють загальне зобовязання, в період з 26 по 2 число наступного місяця.

Відповідно до пункту 2.2.4. цього договору позичальник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктами 1.1, 2.3.3. договору.

Останній платіж за кредитним договором позичальник внесла 20 серпня 2009 року.

Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення — невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності відповідно до частини п’ятоїстатті 261 ЦК Україниза зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як випливає з підпункту 2.3.3 (а) банк має право змінити умови договору вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії і відсотків за його користування, виконання інших зобовязань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому згідно із ст. 212611651 ЦК України по зобовязанням, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали, в зазначену в повідомленні дату.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Зазначене правило узгоджується зі змістом частини другої статті 1050 ЦК України, відповідно до якої, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач скористався таким правом, направивши 18 серпня 2009 року вимогу про дострокове повернення усієї суми заборгованості протягом тижня після отримання цієї вимоги, яка отримана відповідачем (а. с. 38).

Оскільки строк виконання основного зобов’язання було змінено на25 серпня 2009 року (18 серпня 2009 року + 7 днів), то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 21 листопада 2016 року, тобто з пропуском позовної давності.

На зазначений висновок суду не впливають твердження представника позивача про те, що строк дії договору продовжується, а зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином, оскільки поняття строку дії договору і строку виконання зобовязань не є тотожними, між тим аналіз змісту ст. ст. 1050 ч. 2 та 261 ч. 2 ЦК України свідчить про початок перебігу давності по зобовязанням, строк виконання яких був змінений, за спливом вказаного строку.

З описаних міркувань виходить суд і відкидаючи твердження представника позивача про те, що зміни в умови договору, які не втілені в ту ж саму форму, що і договір, не є дійсними, так як банк скористався правом, передбаченим п. 2.3.3 (а) договору, змінити умови договору шляхом висування вимоги до позичальника про дострокове повернення кредиту, втіливши цю вимогу в передбачену договором форму.

Окрім того, на користь висновку про зміну строку виконання зобов»язань свідчить і звернення банку до суду з вимогою про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, яке увінчалось ухваленням рішення на користь цього позову (а. с. 34-35, 39-40).

В силу ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не знайде підстав для визнання поважними причини пропущення позовної давності.

У звязку з викладеним, виходячи з принципів диспозитивності і змагальності цивільного судочинства, суд вважає, що представник позивача не довела ґрунтовності стягнення належних за договором коштів в сумі, що утворює ціну позову, про причини пропуску давності звернення до суду, яка не переривалася, суду не повідомила, заявляючи, що вона не пропущена, що не дає підстав для ухвалення рішення на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 25425625726126752552661110501054 ЦК України, ст.ст. 105960212-215292294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 залишити без задоволення.

              Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, — в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                                                       О.В. Щаслива

Определение от 30.08.2017 г.
Державний герб України

Дата документу            Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №336/7009/16-ц       Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.

        Провадження № 22-ц/778/2480/17                    Суддя-доповідач: Поляков О.З.

У Х В А Л А

              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

             30 серпня 2017 року                                                     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:       Полякова О.З.,

суддів:                 Воробйової І.А.

Кухаря С.В.

при секретарі:      Евальд Д.Д.,

             розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2016 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.07.2005 року між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 23 200 доларів США, з кінцевим строком погашення до 25.07.2025 року. Відповідач виконувала свої зобов’язання неналежним чином, тому станом на 07.11.2016 року виникла заборгованість в сумі 80843 долари США, з яких основна сума заборгованості 17967,48 доларів США; 18453,17 дол. США заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2878,14 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом; 41544,69 дол. США пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» лише основну заборгованість за кредитом в розмірі  17967,48 доларів США, що еквівалентно 459428 грн. 46 коп., а також судовий збір в розмірі 6891 грн. 43 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу , судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

           Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

           Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи 26 липня 2005 року сторони уклали договір  кредиту № ZPSOGF50080225,  відповідно до якого  відповідач отримала кредит у сумі 23200 доларів США зі сплатою відсотків з кінцевим строком погашення заборгованості до 25 липня 2025 року (а. с. 10-12).

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Із змісту ст. 611 ЦК України випливає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов договору Банк зазначає ,що станом на 7 листопада 2016 року у ОСОБА_4 виникла заборгованість за договором в сумі 80843 долари США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 1796 7,48 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 18453,17 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором у сумі 41544,69 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2878,14 доларів США (а. с. 4-8).

За змістом ст. ст. 256257261 ЦК України позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю в три роки, перебіг якого починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк, а згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, відповідно до умов кредитного договору сторони домовилися про прийняття кредитодавцем від позичальника щомісячних  чергових платежів, які утворюють загальне зобов’язання,  в період з 26 по 2 число наступного місяця.

Відповідно до пункту 2.2.4. цього договору позичальник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктами 1.1, 2.3.3.  договору.

Останній платіж за кредитним договором позичальник внесла  20 серпня 2009 року.

Окрім цього, як випливає з підпункту 2.3.3 (а) банк має право змінити умови договору — вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії і відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому згідно із ст. 212611651 ЦК України по зобов’язанням, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали, в зазначену в повідомленні дату.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Зазначене правило узгоджується зі змістом частини другої статті 1050 ЦК України, відповідно до якої, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач скористався таким правом, направивши 18 серпня 2009 року вимогу про дострокове повернення усієї суми заборгованості протягом тижня після отримання цієї вимоги, яка отримана відповідачем (а. с. 38).

Оскільки строк виконання основного зобов’язання було змінено на   25 серпня 2009 року (18 серпня 2009 року + 7 днів), то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 21 листопада 2016 року, тобто з пропуском позовної давності.

           Згідно частини 4 сст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові

Така заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності зроблена представником відповідача під час розгляду справи у суді першої інстанції.\а.с.32-33\ і висновок про відмову у позові з цих правових підстав є обґрунтованим.

           На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

   Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» — відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2017 року у цій справі — залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді:

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.