ООО “ОТП Факторинг Украина” отказано в взыскании долга в размере 34 500 000 грн.

В 2015 г. с иском к нашему клиенту обратилось ООО “ОТП Факторинг Украина” (которое является правонаследником ПАО “ОТП Банк”) с исковыми требованиями на 34 500 000 грн.

Фактически проблемы с обслуживанием кредита у клиента возникли еще в 2009 году, в связи с взлетом курса швейцарского франка.

Следует заметить, что это не первый суд по данному кредиту. Ранее мы добивались вывода поручителя по данному кредиту в другом процессе (решение).

Во время рассмотрения дела в суде были подготовлены аргументированные возражения по причине пропуска банком сроков исковой давности.

На підставі ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За правилами статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В частині 5 статті 261 ЦК України зазначається, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальний розмір позовної давності терміном у три роки. Згідно ст. 256 ЦК України Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 4 статті 267 ЦПК України зазначається, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-990цс15 від 27 січня 2016 року. 

Причиной пропуска сроков исковой давности послужило направление банком на адрес заемщика требований о полном возврате долга, обращение в третейский суд, предъявление исполнительной надписи.

16.02.2017 г. решением суда первой инстанции в иске банка было отказано.

07.06.2017 г. определением апелляционного суда данное решение было оставлено в силе.

Решение от 16.02.2017 г.
Державний герб України

1Справа № 335/7020/15-ц   2/335/25/2017

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року                                          м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Гашук К.В., при секретарі Гончаренко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 03 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», а в подальшому ТОВ «ОТП Факторинг Україна, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СМ-SME-201/188/2008.

За умовами кредитного договору, Банк здійснив видачу кредитних коштів ОСОБА_1 в сумі 312034,62 швейцарських франків двома траншами, а позичальник прийняла кредит та зобовязалася належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити плату за користування кредитом та виконати всі інші зобовязання, які передбачені договором.

02 квітня 2009 року між Банком та позичальником було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, згідно якого, сторони домовилися, що у період з 03 квітня 2008 року по 01 квітня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка у вигляді 5% річних + FIDR. У період з 02 квітня 2009 року по 05 жовтня 2009 року сторонами досягнуто домовленості про фіксовану процентну ставку у розмірі 6,5% річних, а з 06 жовтня 2009 року і до повного виконання боргових зобовязань за кредитним договором встановлено плаваючу процентну ставку в розмірі 5,3 річних + FIDR.

ОСОБА_1 своїх зобовязань за кредитним договором належним чином не виконувала, у звязку із чим утворилася заборгованість, яка станом на 16 липня 2015 року складає 34401929,73 грн., з яких:

– сума заборгованості за тілом кредиту у сумі 305286,80 швейцарських франків, що за курсом Національного Банку України складає 7117578,57 грн.;

– сума заборгованості за процентами за період з 06 жовтня 2009 року по 01 грудня 2009 року у сумі 280684,63 грн.;

– пеня, яка нарахована на суми заборгованості в розмірі 1% за кожен день прострочення з 16 липня 2014 року по 16 липня 2015 року у сумі 1158239,57 швейцарських франків, що за курсом Національного Банку України складає 27003665,26 грн.

На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008, 03 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобовязалась відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 боргових зобовязань, що виникають за кредитним договором.

Також, договором поруки сторони передбачили і те, що у випадку невиконання позичальником боргових зобовязань за кредитним договором, поручитель зобовязаний здійснити виконання боргових зобовязань, в обсязі заявленому Банком протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобовязань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

19 липня 2011 року позивачем ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направлено на адресу ОСОБА_2 відповідну досудову вимогу за № 21829, однак вказана вимога поручителем виконана не була.

Крім того, позивач у позові вказав, що 29 квітня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» у відповідності до ст. ст. 512514 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, за яким ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року та договором поруки № SR-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент укладання цих договорів.

Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд солідарно стягнути з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 34401929,73 грн. та судові витрати у сумі 3654,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, зазначила, що на даний час боржником частково погашено заборгованість за кредитним договором за рахунок продажу іпотечного майна, проте, позовні вимоги позивачем не зменшуються, оскільки на даний час заборгованість є значно більшою, оскільки правовідносини між сторонами не припинені у звязку з чим ТОВ «ОТП Факторинг Україна» так і продовжує нараховувати штрафні санкції. Підтримала позовні вимоги у розмірі, заявленому у первісному позові.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог в повному обсязі, подав суду заяву про застосування строків позовної давності та просив в задоволенні позову відмовити з підстав, які викладені у письмових запереченнях.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін по справі, суд приходить до наступних висновків.

Правилами ст. ст. 1060 ЦПК України, визначено обовязок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 104810501054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями ч. 1 ст. 553 та ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом встановлено, що 03 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», а в подальшому ТОВ «ОТП Факторинг Україна, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СМ-SME-201/188/2008.

Відповідно до умов кредитного договору, Банк зобовязався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 312034,62 швейцарських франків двома траншами (1-й транш у розмірі 260170,22 швейцарських франків, 2-й транш у розмірі 51864,40 швейцарських франків) на строк до 02 квітня 2023 року, а позичальник зобовязалася прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплати відповідну плату за його користування та виконати всі інші зобовязання, які визначені договором.

Згідно п. 3 частини № 1 кредитного договору, сторонами встановлено плаваючу процентну ставку за користування кредиту, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

За умовами пункту 4 частини № 1 кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів повинно відбуватися шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються (щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту).

В частині № 2 пункту 4 кредитного договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань по цьому договору позичальник несе відповідальність в порядку і на умовах, визначених в договорі. За порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобовязаний платити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання, за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

02 квітня 2009 року між Банком та позичальником ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору.

За умовами додаткового договору сторони домовилися, що у період з 03 квітня 2008 року по 01 квітня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка у вигляді 5% річних + FIDR.

У період з 02 квітня 2009 року по 05 жовтня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 6,5% річних, а з 06 жовтня 2009 року і до повного виконання боргових зобовязань за кредитним договором визначено плаваюча процентна ставка в розмірі 5,3 річних + FIDR.

29 квітня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» у відповідності до ст. ст. 512514 ЦК України укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н. За вищевказаним договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року та договором поруки № SR-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент укладання цих договорів.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008, внаслідок неналежного виконання позичальником зобовязань за укладеним між сторонами договором, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яка, як зазначено у позові, станом на 16 липня 2015 року складає 34401929,73 грн., з яких:

– сума заборгованості за тілом кредиту у сумі 305286,80 швейцарських франків, що за курсом Національного Банку України складає 7117578,57 грн.;

– сума заборгованості за процентами за період з 06 жовтня 2009 року по 01 грудня 2009 року у сумі 280684,63 грн.;

– пеня, яка нарахована на суми заборгованості в розмірі 1% на кожний день прострочення з 16 липня 2014 року по 16 липня 2015 року у сумі 1158239,57 швейцарських франків, що за курсом Національного Банку України складає 27003665,26 грн.

З наданого суду розрахунку заборгованості станом на 02.02.2017 року вбачається, що після звернення 20.07.2015 року до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 було погашено заборгованість по кредиту 26.01.2017 року в сумі 27964,86 швейцарських франків; заборгованість по відсоткам 05.08.2016 року в сумі 4000,02 швейцарських франків, 05.10.2016 року в сумі 1000,03 швейцарських франків, 26.01.2017 року в загальній сумі 7039,06 швейцарських франків, а всього після подачі позову погашено заборгованість по відсоткам на загальну суму 12039,11 швейцарських франків.

Тобто, станом на час розгляду справи судом, загальна сума заборгованості за кредитом становить 277311,94 швейцарських франків, а за відсотками заборгованість погашена у повному обсязі. У звязку із тим, що заборгованість за пенею в добровільному порядку боржником не погашалася, позовні вимоги позивачем, з урахуванням збільшення періоду нарахування пені, не збільшувалися, сума заборгованості за пенею про стягнення якої заявлено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» становить 1158239,57 швейцарських франків.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачами не ос порений.

Крім того, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що до звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до суду з позовом, останній платіж на погашення тіла кредиту ОСОБА_1 здійснено 02 грудня 2008 року, а на погашення відсотків за користування грошовими коштами 06.10.2009 року.

Пунктом 1.9.1 кредитного договору передбачено, що незважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати дострокове виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових зобовязань за цим договором. При цьому, зобовязання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобовязань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

18.06.2009 року, 31.08.2009 року та 10.11.2011 року ПАТ «ОТП Банк», в порядку, передбаченому п. 1.9.1. кредитного договору, ст. 10501054 ЦК України, направляло боржнику ОСОБА_1 досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008 від 03.04.2008 року, в яких вимагав від боржника протягом 30 днів з дня отримання вимоги достроково погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі (а.с. 217-219).

Таким чином, шляхом направлення 18.06.2009 року на імя боржника ОСОБА_1 першої досудової вимоги про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором, ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору, використало право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором та змінило строк виконання основного зобовязань за кредитним договором, який настав 19.07.2009 року.

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобовязання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до боржника протягом трьох років, від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-990цс15 від 27 січня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно вимог ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як передбачено ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В свою чергу, представник позивача не просив суд визнати причини пропуску позовної давності поважними.

Враховуючи те, що предявленням 18.06.2009 року першої досудової вимоги до ОСОБА_1 від 18 червня 2009 року кредитор змінив строк виконання основного зобовязання, у звязку з чим змінився і строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, суд приходить до висновку, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пропущено трьохрічній строк позовної давності, оскільки позов про стягнення заборгованості було предявлено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» лише 20 липня 2015 року.

Враховуючи викладені обставини суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором слід відмовити у звязку з пропуском строку позовної давності на звернення до суду з позовом до основного боржника.

Крім того, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором до поручителя ОСОБА_2 у звязку з їх необґрунтованість, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, на забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року, 03 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_2 укладено договір поруки СМ-SME-201/188/2008.

З договору поруки вбачається, що ОСОБА_2 зобовязалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобовязань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобовязань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобовязань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Проте, рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2013 року, яке набрало законної сили, договір поруки № СМ-SME-201/188/2008 від 03 квітня, укладений між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ОТП «Факторинг Україна» та ОСОБА_2 визнано припиненим.

З наведеного вбачається, що відповідальність поручителя ОСОБА_2 за виконання ОСОБА_1 її боргових зобовязань за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» припинилась з часу набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Враховуючи те, що існує судове рішення про припинення договору поруки, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором відсутні, у звязку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до поручителя у звязку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, а тому у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договоромслід відмовити у повному обсязі.

В силу ст. 88 ЦПК України, не підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача сплачений останнім судовий збір, оскільки судом у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. ст. 10116088208209212214215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 лютого 2017 року.

Повний текст рішення виготовлено 21 лютого 2017 року.

Суддя                                                                К.В. Гашук

Определение от 07.06.2017 г.
Державний герб України

Дата документу            Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 335/7020/15-ц                                                   Головуючий у 1-й інстанції: Гашук К.В.

Провадження № 22-ц/778/1591/17                              Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 червня 2017 року                                                                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                       Трофимової Д.А.,

Суддів:                                   Крилової О.В.,

                                                ОСОБА_2,

За участю секретаря:            Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 03.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», а в подальшому – ТОВ «ОТП Факторинг Україна, та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № СМ-SME-201/188/2008.

За умовами кредитного договору та кредитних заявок Банк здійснив видачу кредитних коштів ОСОБА_3 в сумі 312034,62 швейцарських франків двома траншами, а позичальник прийняла кредит та зобовязалася належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити плату за користування кредитом та виконати всі інші зобовязання, які передбачені договором.

Згідно п. 3 частини № 1 кредитного договору було встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5 % та FIDR.

02.04.2009 року між Банком та позичальником було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, згідно якого сторони домовилися, що у період з 03.04.2008 року по 01.04.2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка у вигляді 5 % річних + FIDR. У період з 02.04.2009 року по 05.10.2009 року сторонами досягнуто домовленості про фіксовану процентну ставку у розмірі 6,5 % річних, а з 06.10.2009 року і до повного виконання боргових зобовязань за кредитним договором встановлено плаваючу процентну ставку в розмірі 5,3 % річних + FIDR.

Вищевказані зобовязання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальником не виконуються.

У звязку з чим, Банком на підставі п. 1.9 частини № 2 кредитного договору було направлено ОСОБА_3 досудову вимогу № 22206 від 10.08.2011 року про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30 календарних днів, однак, вказана вимога позичальником не виконана, сума заборгованості не погашена.

ОСОБА_3 своїх зобовязань за кредитним договором належним чином не виконала, у звязку із чим утворилася заборгованість, яка станом на 16.07.2015 року склала 34401929,73 грн., з яких:

– сума заборгованості за тілом кредиту – 305286,80 швейцарських франків, що за курсом НБУ становить 7117578,57 грн.;

– сума заборгованості за процентами за період з 06.10.2009 року по 01.12.2009 року 12039,11 швейцарських франків, що за курсом НБУ склала 280684,63 грн.;

– пеня, яка нарахована на суми заборгованості в розмірі 1 % за кожен день прострочення з 16.07.2014 року по 16.07.2015 року у сумі 1158239,57 швейцарських франків, що за курсом НБУ склала 27003665,26 грн.

На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008, 03.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SR-SME201/188/2008/2, відповідно до якого поручитель зобовязалась відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 боргових зобовязань, що виникають за кредитним договором. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобовязань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Також, договором поруки сторони передбачили і те, що у випадку невиконання позичальником боргових зобовязань за кредитним договором, поручитель зобовязаний здійснити виконання боргових зобовязань, в обсязі заявленому Банком протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги.

19.07.2011 року позивачем було направлено на адресу ОСОБА_4 відповідну досудову вимогу за № 21829, однак вказана вимога поручителем виконана не була.

Крім того, 29.04.2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» у відповідності до ст.ст. 512514 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, за яким ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло, серед інших, право вимоги за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008 від 03.04.2008 року та договором поруки № SR-SME-201/188/2008 від 03.04.2008 року в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.

Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008 від 03.04.2008 року в розмірі 34401929,73 грн. та судовий збір у розмірі 3654 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610611 ЦК України).

Одним з видів порушення зобовязання є прострочення – невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

За положеннями ч. 1 ст. 553 та ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», а в подальшому – ТОВ «ОТП Факторинг Україна, та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № СМ-SME201/188/2008 (т. 1, а.с. 28-32).

Відповідно до умов кредитного договору, Банк зобовязався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 312034,62 швейцарських франків двома траншами (1-й транш у розмірі 260170,22 швейцарських франків, 2-й транш у розмірі 51864,40 швейцарських франків) на строк до 02 квітня 2023 року, а позичальник зобовязалася прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобовязання, які визначені договором.

Згідно п. 3 частини № 1 кредитного договору сторонами встановлено плаваючу процентну ставку за користування кредитом, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5% та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

За умовами пункту 4 частини № 1 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів повинно відбуватися шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються (щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту).

У частині № 2 пункту 4 кредитного договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань по цьому договору позичальник несе відповідальність в порядку і на умовах, визначених в договорі. За порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобовязаний платити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

02 квітня 2009 року між Банком та позичальником ОСОБА_3 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору.

За умовами додаткового договору сторони домовилися, що у період з дати підписання додаткової угоди до 01 квітня 2009 року включно для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка у вигляді 5% річних + FIDR. У період з 02 квітня 2009 року по 05 жовтня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 6,5% річних, а з 06 жовтня 2009 року і до повного виконання боргових зобовязань за кредитним договором визначено плаваюча процентна ставка в розмірі 5,3 річних + FIDR.

29 квітня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н. За вказаним договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло, серед інших, право вимоги за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року та договором поруки № SR-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року в обсязі і на умовах, що існують на момент укладання договору (т. 1, а.с. 10-16, 17-19).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008, внаслідок неналежного виконання позичальником зобовязань за укладеним між сторонами договором, ОСОБА_3 має заборгованість перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яка станом на 16 липня 2015 року складає 34401929,73 грн., з яких:

– сума заборгованості за тілом кредиту – 305286,80 швейцарських франків, що за курсом Національного Банку України складає 7117578,57 грн.;

– сума заборгованості за процентами за період з 06 жовтня 2009 року по 01 грудня 2009 року – 12039,11 швейцарських франків, що за курсом Національного Банку України складає 280684,63 грн.;

– пеня, яка нарахована на суми заборгованості в розмірі 1% на кожний день прострочення з 16 липня 2014 року по 16 липня 2015 року в сумі 1158239,57 швейцарських франків, що за курсом Національного Банку України складає 27003665,26 грн. (т. 1, а.с. 42).

З наданого суду першої інстанції розрахунку заборгованості станом на 02.02.2017 року вбачається, що після звернення 20.07.2015 року до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_3 було погашено заборгованість по кредиту 26.01.2017 року в сумі 27964,86 швейцарських франків; заборгованість по відсоткам – 05.08.2016 року в сумі 4 000,02 швейцарських франків, 05.10.2016 року в сумі 1 000,03 швейцарських франків, 26.01.2017 року в загальній сумі 7 039,06 швейцарських франків, а всього після подачі позову погашено заборгованість по відсоткам на загальну суму 12039,11 швейцарських франків (т. 1, а.с. 214).

Судом також встановлено, що до звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до суду з позовом, останній платіж на погашення тіла кредиту ОСОБА_3 було здійснено 02 грудня 2008 року, а на погашення відсотків за користування грошовими коштами 06.10.2009 року (т. 1, а.с. 214).

Пунктом 1.9.1 кредитного договору передбачено, що незважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати дострокове виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та інших зобовязань за цим договором. При цьому, зобовязання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобовязань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

18.06.2009 року, 31.08.2009 року та 10.08.2011 року Банк, в порядку, передбаченому п. 1.9 кредитного договору, направляв боржнику ОСОБА_3 досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008 від 03.04.2008 року, в яких вимагав від боржника протягом 30 днів з дня отримання вимоги достроково погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі (т. 1, а.с. 217, 218, 219).

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов вірного висновку, що шляхом направлення 18.06.2009 року на імя боржника ОСОБА_3 першої досудової вимоги про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором, ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору, використало право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором та змінило строк виконання основного зобовязання за кредитним договором.

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобовязання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до боржника протягом трьох років від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-990цс15 від 27 січня 2016 року.

Представник позивача не просив суд визнати причини пропуску позовної давності поважними.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов вірного висновку, що предявленням 18.06.2009 року першої досудової вимоги до ОСОБА_3 від 18 червня 2009 року кредитор змінив строк виконання основного зобовязання, у звязку з чим змінився і строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Отже, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пропущено трирічній строк позовної давності, оскільки позов про стягнення заборгованості було предявлено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» лише 20 липня 2015 року (т. 1, а.с. 2-4). Таким чином, суд першої інстанції з дотриманням вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України підставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у звязку з пропуском строку позовної давності на звернення до суду з позовом до основного боржника.

Також суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4

Як встановлено судом першої інстанції, на забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року, 03 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SR-SME201/188/2008/2 (т. 1, а.с. 40-41).

За умовами договору поруки ОСОБА_4 зобовязалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобовязань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобовязань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобовязань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2013 року, яке набрало законної сили 02.08.2013р., договір поруки № SR-SME201/188/2008/2 від 03 квітня 2008 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ОТП «Факторинг Україна», та ОСОБА_4 визнано припиненим (т. 1, а.с. 125-127).

Таким чином, відповідальність поручителя ОСОБА_4 за виконання ОСОБА_3 її боргових зобовязань за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008 від 03 квітня 2008 року перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» припинилась.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов вірного висновку, що підстави для стягнення зі ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором відсутні, тому відмовив у задоволенні позовних вимог до поручителя у звязку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Доводи апеляційної скарги про те, що перебіг позовної давності перервався вчиненням ОСОБА_3 дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, а саме, позичальник здійснила погашення заборгованості 26.01.2017р., правильність висновків суду не спростовують.

За змістомст. 264 ЦК Українипереривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Так, ОСОБА_3 було здійснено платежі в рахунок погашення заборгованості після спливу позовної давності, тому вказані дії не можуть вважатися підставою для переривання строку позовної давності.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про те, що з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором Банк звернувся з дотриманням строків позовної давності. Зазначені доводи суперечать ст.ст. 256266 ЦК України.

Посилання у скарзі на те, що при вирішенні питання стосовно стягнення заборгованості з поручителя суд не врахував, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2013 року припинено поруку за договором поруки № СМ-SME-201/188/2008 від 03 грудня 2008 року, тобто мова йде зовсім про інший договір, спростовані під час апеляційного розгляду справи.

У резолютивній частині рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2013 року, яке набрало законної сили 02.08.2013р., зазначено «визнати припиненим договір поруки № SR-SME201/188/2008/2 від 03 квітня 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП «Факторинг Україна», та ОСОБА_4»(т. 1, а.с. 125-127).

З описової та мотивувальної частин вказаного рішення також вбачається, що суд досліджував договір поруки № SR-SME201/188/2008/2 від 03 квітня 2008 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими представник позивача обґрунтовувала позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування і задоволення апеляційної скарги.

Крім того, у разі відмови ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у задоволенні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору, понесених при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303307308313 – 315317319324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

 

Яндекс.Метрика