Отмена поручительства на сумму 2 785 762,39 грн. перед ООО “ОТП Факторинг Украина”

В июне 2015 г. к нам обратился клиент, с которого решением суда первой инстанции была взыскана задолженность по договору поручительства в размере  2 785 762,39 грн. в пользу ООО “ОТП Факторинг Украина”.

При этом, как объяснил клиент, дело в производстве суда находилось полтора года, в течении которого юрист клиента просто тянул процесс путем назначения почерковедческих экспертиз, проведение которых клиент оплачивал за свой счет а также оплачивал услуги данного “юриста” за решение вопроса. Но к сожалению, вопрос не решился, и суд взыскал с клиента почти три миллиона гривен.

После того, как юристы юридической компании “Юрконсалт” ознакомились с материалами дела, нами были установлены обстоятельства, которые свидетельствуют о прекращении поруки.

В связи с тем, что в суде первой инстанции предыдущий юрист клиента просто занимался затягиванием процесса, а не решал проблему глобально, суд не учел данных обстоятельств.

Нами была подготовлена обоснованная апелляционная жалоба, в которой была дана оценка материалам дела а также указаны ссылки на судебную практику.

26.08.2015 г. Апелляционный суд Запорожской области принял решение об отказе ООО “ОТП Факторинг Украина” в взыскании долга с нашего клиента и прекратил его поручительство.

Еще раз обращаем внимание тех, кто читает эту статью, юристов, которые действительно разбираются в банковской тематике и могут реально защитить интересы заемщиков, единицы. Подходите к выбору юриста обдуманно и интересуйтесь его специализацией и реальной практикой по данной практике.

Решение суда
Державний герб України

Дата документу       Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Єдиний унікальний № 333/45/15

Провадження № 22-ц/778/4789/15

Головуючий у 1-й інстанції: Стоматов Е.Г.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року                                                                                              місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:ОСОБА_2суддів:ОСОБА_3 ОСОБА_1при секретаріОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ Факторинг Україна» до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 25.04.2008р. між ОСОБА_6 С А. та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого з 10.12.2010 р. є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», був укладений кредитний договір № LL-204/009/2008 від 25.04.2008р., відповідно до якого було надано ОСОБА_6 кредит в сумі 43000 доларів США строком користування до 25.04.2028 року із сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5,99% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору) на придбання нерухомого майна. Умовами кредитного договору передбачено щомісячне часткове погашення кредиту та щомісячна сплата відсотків за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6 по кредитному договору № LL-204/009/2008, між банком та ОСОБА_7 був укладений договір поруки №SRLL-204/009/2008 від 25.04.2008 року, згідно якого ОСОБА_7 несе солідарну відповідальність перед банком за повне та своєчасне виконання зобов’язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку передбаченими в кредитному договорі.

У зв’язку з невиконанням позивачем умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків банком були направлені позичальнику та поручителю досудові вимоги від 09.12.2008р. №22-3-2/45575 та №22-3-2/45576 відповідно про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30-ти календарних днів, але досудова вимога позичальником та поручителем виконана не була, сума заборгованості не погашена.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог, у зв’язку з невиконанням позичальником передбачених кредитним договором грошових зобов’язань, станом на 06.06.2014р. загальна заборгованість за тілом кредиту, відсотками та пенею становить 2785762,39 грн., в тому числі: 42836,32 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.06.2014 р. складає 503766,26 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 6670,87 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.06.2014 р. складає 78451,17 грн. – сума заборгованості за процентами; 2125093,80 грн. – пеня, нарахована на суми заборгованості в розмірі 1% на кожен день прострочення сплати кредиту за період з 06.06.2013р. по 06.06.2014р.

Позивач просив стягнути солідарно з позичальника ОСОБА_6 та поручителя ОСОБА_7 на свою користь зазначену заборгованість за кредитним договором №LL-204/009/2008 від 25.04.2008р., а також судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором №LL-204/009/2008 від 25.04.2008 року в розмірі 2785762,39 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту – 503766,26 грн., заборгованості за відсотками -6670,87 грн., заборгованості за пенею – 2125093,80 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ Факторинг Україна» судовий збір в розмірі 3654 грн.

ОСОБА_5 звернувся до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову до нього та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з поручителя ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором, в звязку з припиненням договору поруки.

В частині задоволення позову до боржника ОСОБА_6 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз’яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року “Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” апеляційним судом не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В силу ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.04.2008р. між ОСОБА_6 С А. та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого з 10.12.2010 р. є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», був укладений кредитний договір № LL-204/009/2008 від 25.04.2008р., відповідно до якого було надано ОСОБА_6 кредит в сумі 43000 доларів США строком користування до 25.04.2028 року із сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5,99% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору) на придбання нерухомого майна.

Умовами кредитного договору передбачено щомісячне часткове погашення кредиту та щомісячна сплата відсотків за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6 по кредитному договору № LL-204/009/2008, між банком та ОСОБА_7 був укладений договір поруки №SRLL-204/009/2008 від 25.04.2008 року, згідно якого ОСОБА_7 несе солідарну відповідальність перед банком за повне та своєчасне виконання зобов’язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку передбаченими в кредитному договорі.

У зв’язку з невиконанням позивачем умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків банком були направлені позичальнику та поручителю досудові вимоги від 09.12.2008р. №22-3-2/45575 та №22-3-2/45576 відповідно про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30-ти календарних днів (а.с. 15, 16), але досудова вимога позичальником та поручителем виконана не була, сума заборгованості не погашена.

У зв’язку з невиконанням позичальником передбачених кредитним договором грошових зобов’язань, станом на 06.06.2014р. загальна заборгованість за тілом кредиту, відсотками та пенею становить 2785762,39 грн., в тому числі: 42836,32 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.06.2014 р. складає 503766,26 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 6670,87 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.06.2014 р. складає 78451,17 грн. – сума заборгованості за процентами; 2125093,80 грн. – пеня, нарахована на суми заборгованості в розмірі 1% на кожен день прострочення сплати кредиту за період з 06.06.2013р. по 06.06.2014р.

Виходячи з даних обставин суд першої інстанції задовольнив позов стягнувши вказану заборгованість солідарно з боржника та поручителя.

Проте, з такими висновками суду в оскаржуваній частині щодо стягнення заборгованості з поручителя не можна погодитись.

Колегія суддів апеляційного суду вважає неправильними висновки суду першої інстанції у частині обґрунтованості та законності солідарного стягнення зазначеної вище заборгованості за вказаним вище кредитним договором на користь банку з поручителя ОСОБА_5

Рішення суду першої інстанції у цій частині прийнято з порушенням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України. Має місце недоведеність обставин у цій частині позовних вимог, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; висновки суду першої інстанції у цій частині не відповідають обставинам справи; мають місце порушення та неправильне застосування норм матеріального права; внаслідок чого, в цій частині, суд першої інстанції неправильно вирішив спір.

Так, згідно із ст. 559 ч. 4 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором від 25.04.2008 року встановлений в п. 2 договору до 25.04.2028 року (а.с. 5) був змінений банком шляхом надіслання вимог банку про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов’язаних із ними платежів окремо боржнику і поручителю від 09.12.2008р. №22-3-2/45575 та №22-3-2/45576. Відповідно до поштового повідомлення боржник ОСОБА_6 отримав вказану вимогу банку 04.07.2009 року (а.с. 15 зворот).

При цьому, встановлено, що банк звернувся до суду з вищезазначеним позовом до суду про стягнення зазначеної вище заборгованості в тому числі з поручителя ОСОБА_5 лише 06.06.2014 року (відмітка суду першої інстанції на позові а.с.3), тобто поза межами 6 (шести) місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

У договорі поруки (а.с. 14), укладеному банком із ОСОБА_5 у забезпечення виконання зобов’язань позичальника конкретний строк припинення поруки не встановлений, він діє до припинення зобов’язання, що забезпечується (п. 4.1).

У зв’язку з порушенням боржником виконання зобов’язань за вищезазначеним кредитним договором, банк відповідно до ст. 1050 ЦК України і п. 1.9 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за цими договорами, надіславши претензії – повідомлення (вимоги) про дострокове повернення всіх сум кредиту й пов’язаних із ними платежів.

Отже, пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитами, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання і був зобов’язаний пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строку виконання основного зобов’язання передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Зазначений правовий висновок Верховного суду України викладений у постановах від 8 жовтня 2014 року у справі № 6-128цс14, від 21.01.2015 року у справі № 6-190цс14 та в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд першої інстанції безпідставно при вирішенні цієї справи не застосував положення ст. 559 ч. 4 ЦК України.

Таким чином рішення суду попередньої інстанції від 16 червня 2015 року у цій справі в частині задоволення позову до ОСОБА_5 необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові до поручителя.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2015 року у цій справі в частині задоволення позову до ОСОБА_5 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ Факторинг Україна» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: