КБ “Приватбанк” отказано в иске на сумму 1 083 478,07 грн.

приватбанк

22.05.2015 г. решением Запорожского районного суда Запорожской области были защищены интересы клиента по делу об обращении взыскания на предмет ипотеки и выселении.

Суд учел наши доводы и отказал банку в иске, сославшись на ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті» а также на отсутствие доказательств направления на адрес заемщика требования о досрочном возврате кредита.

Решение
Державний герб України

 

Справа № 317/3470/14-ц

№/п 2/317/106/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н

22 травня  2015року     Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого – судді             Громової І.Б..

при секретарі                 Вишнякової В.В.

за участю представника позивача:  Піскун О.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення, суд –

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 р. Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка уточнювалась у серпні 2014 року..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що № ZPJ0GA0000000111 від 12.06.2008 року ОСОБА_2 12.06.2008 року отримала кредит у розмірі 28145.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.06.2018 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідачка зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов’язкових платежів з цих коштів

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором Відповідач станом на 11.06.2014 року має заборгованість – 93162,34 доларів США, що за курсом 11,63грн. за 1долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.06.2014 року складає 1083478,07 грн., яка складається з наступного:

– 28107,42 доларів США – заборгованість за кредитом;

– 17231,11 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом;

– 3928,34 доларів США – заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

– 39438,70 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

а також штрафи відповідно до Договору:

– 21,50 доларів США – штраф (фіксована частина).

– 4435,28 доларів США – штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і Відповідачка 12.06.2008 року уклали договір іпотеки № ZPJ0GA0000000111. Згідно з договором іпотеки Відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 59.70 кв.м, житловою площею 29.80 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить Відповідачці на праві власності на підставі Договору дарування. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 194 128 грн. 00 коп.

Крім того. Позивач зазначив, що до звернення із позовом до суду, з метою надання можливості відновити платіжну дисципліну за кредитним зобов’язанням, надіслав повідомлення боржнику (іпотекодавцю, якщо він є відмінним від боржника) про порушення основного зобов’язання та/або іпотечного договору з вимогою добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення у разі продовження порушення. Однак Відповідачка до теперішнього часу продовжує ухилятись від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором та договором іпотеки.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Звернути стягнення на на будинок загальною площею 59.70 кв.м, житловою площею 29.80 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ZPJ0GA0000000111 від 12.06.2008 р.) ПАТТ КБ «Приватбанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. А також виселити Відповідачку та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.

В судове засідання з’явився представник позивача Піскун О.С. , яка діяла на підставі довіреності від 18.09.2013 р за №3633-О, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

В судові засідання відповідачка ОСОБА_2 особисто не з’являлася. Однак її представник ОСОБА_3 був присутній в судових засіданнях та надав письмові заперечення відповідачки ОСОБА_2 на позов. В своїх запереченнях відповідачка зазначила, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» не визнає. Оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» вводить суд в оману, вказуючи, що на момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотеко держателем не є вичерпним, при цьому посилаючись на ЗУ «Про іпотеку» та на сам договір іпотеки. Вказані твердження позивача спростовуються як самим договором, так і діючим законодавством. Також відповідачка зазначила, що відповідно до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №1304-VІІ, а саме ст.1, не може бути примусове стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст.4 ЗУ « Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно ст.5 ЗУ «Про іпотеку». Крім того, відповідачка надала суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого, зазначено, що будинок, який є предметом застави відповідно до договору іпотеки, є її єдиним житлом. В матеріалах відсутні докази вручення вимоги про виселення відповідачці, а тому відповідачка ОСОБА_2, вважає що такі позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», не підлягають задоволенню

Судом встановлено, та повністю підтверджується матеріалами справи, а саме документами, наданими представниками позивача та відповідачки, під час судового розгляду, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а їх оригінали були досліджені судом в судовому засіданні, що № ZPJ0GA0000000111 від 12.06.2008 року ОСОБА_2 12.06.2008 року отримала кредит у розмірі 28145.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.06.2018 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Відповідачка зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором Відповідно до наданого розрахунку за кредитним договором. відповідачка, станом на 11.06.2014 року має заборгованість – 93162,34 доларів США, що за курсом 11,63грн. за 1долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.06.2014 року складає 1083478,07 грн., яка складається з наступного:

– 28107,42 доларів США – заборгованість за кредитом;

– 17231,11 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом;

– 3928,34 доларів США – заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

– 39438,70 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

а також штрафи відповідно до Договору:

– 21,50 доларів США – штраф (фіксована частина).

– 4435,28 доларів США – штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і Відповідачка 12.06.2008 року уклали договір іпотеки № ZPJ0GA0000000111.

Вищевказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки.

Підпунктом 18.9 договору іпотеки, сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов’язання за цим договором або будь-якого зобов’язання, що забезпечений іпотекою за цим договором.

Відповідно до п.24 договору іпотеки. У випадках порушення умов кредитного договору, позичальником або цього договору іпотекодавцем, іпотеко держатель направляє іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. При звернені стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодили, що початкова ціна предмету іпотеки визначена п. 35 цього договору, тобто 31 495,00 доларів США.

Відповідно до п.35.3 договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки),а саме: будинок загальною площею 59.70 кв.м, житловою площею 29.80 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить Відповідачці на праві власності на підставі Договору дарування від 25.11.2003р.

Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не пропустив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ст.33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі виконавчого напису нотаріусу.

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з положеннями ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Статтею 40 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Таким чином законодавством чітко визначено, що передумовою для виселення громадян з житла. Яке являється предметом іпотеки, є вручення вказаним особам відповідного письмового повідомлення.

Суд зазначає, що позивачем так і не було надано доказу саме про вручення такого повідомлення.

Згідно ст.41 ЗУ «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за виконавчим написом нотаріуса, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження».

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Між тим, відповідно до Закону України  “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із  статтею 4 Закону України “Про заставу”  та/або предметом іпотеки згідно із  статтею 5 Закону України “Про іпотеку”, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Обов’язковою умовою застосування зазначеного  закону  є використання предмета іпотеки як місця постійного проживання майнового поручителя та відсутності іншого нерухомого житлового майна.

В даному випадку, в матеріалах справи мається витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого, зазначено, що будинок, який є предметом застави відповідно до договору іпотеки, є її єдиним житлом відповідачки ОСОБА_2. Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідачки іншого житла на праві власності.

Відповідно до  ст. 39 Закону України “Про іпотеку”, в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої  статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно із ч. 6 ст. 38 Закону України “Про іпотеку”ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до позовної заяви, позивач ПАТ КБ «Приватбанк» зазначив, що кінцевий строк повернення кредитних коштів є 12.06.2018р.

Тому, суд вважає, що права позивача не порушуються, кредитний договір діє до 12.06.2018 р., іпотека зберігається до виконання іпотекодавцем зобов’язань за кредитним договором, позивач не позбавлений права стягнути з відповідача існуючу заборгованість, так як питання про дострокове розірвання договору позивачем не порушувалось.

Також, в матеріалах справи містяться квитанції про сплату судового збору в розмірі 365,40 грн., при цьому позивач зазначає ціну позову 1083478,07 грн., тобто позивачем не доплачена сума судового збору відповідно до ЗУ «Про судовий збір».

У відповідності з вищевикладеним, суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 530, 536, 625, 1052 ЦК України, ст. 109 ЖК України , ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд, –

В И Р І Ш И В :

В позовних вимогах Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі заяви про його апеляційне оскарження.

Суддя:                                     І.Б. ГРОМОВА

Яндекс.Метрика