Юристами АБ «Юрконсалт» были защищены интересы клиента в споре с ОАО «Райффайзен банк Аваль» в деле об обращении взыскания на предмет ипотеки.

В октябре 2013 года банк обратился с иском к клиенту, в связи с наличием несущественных просрочек по кредиту, просил обратить взыскание на предмет ипотеки — дом, в котором проживал заемщик и члены его семьи, размер долга перед банком составлял более 29 000,00 дол. США.

При рассмотрении дела были поданы возражения, согласно которых банком не было предоставлено доказательств направления на адрес заемщика уведомлений о досрочном возврате кредита, кроме того, сумма просрочки по задолженности была несущественной.

16.01.2014 г. решением первой инстанции банку в иске было отказано.

Банк с данным решением суда не согласился и подал апелляционную жалобу.

02.09.2014 г. решением апелляционной инстанции банку было отказано в иске в том числе с сылкой на Закон Украины «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

Решение суда от 16.01.2014 г.
Державний герб України

Дата документу 16.01.2014

 

                                                                                      Справа №  334/9795/13-ц

                                                                                    Провадження №  2/334/346/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

                   головуючого — судді: Лисенко Л.І.

                   при секретарі — Піка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції „Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за крединим договором в сумі 28509,48дол.США (227876,28грн.), вказавши в заяві, що 27.06.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов’язками є Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції і відповідачем ОСОБА_2  був укладений кредитний договір № 014/17-40/1093-36, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 30000,00 доларів США терміном з 27.06.2006р. по 27.06.2026р. включно, зі сплатою 12,00 % річних.

3.04.2009 року була укладена додаткова угода №1, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов’язалася щомісячно повертати кредитні кошти згідно графіку та щомісячно сплачувати відсотки.

Банк виконав умови договору повністю, а відповідач порушив умови договору. Відповідно до п.5.1 кредитного договору, позичальник зобов’язався щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати часткове погашення кредиту та відсотків згідно з п.1.3 кредитного договору та остаточне погашення здійснити до 27.06.2026р.

Згідно з п.6.5 договору банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорі, що забезпечують погашення кредиту.

Відповідно до п.9.1 кредитного договору, за порушення строків повернення боргу за кредитним договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми до оплати суми за кожен календарний день прострочення.

Оскільки позичальник ухиляється від виконання зобов’язань за кредитним договором, що виявляється в нездійсненні платежів, передбачених кредитним договором, та, відповідно, зростаючій простроченій заборгованості по кредиту та відсотках, а тому, банк вимушений був звернутися до суду.

Станом на 15.10.2013р. заборгованість складає 28509,48 доларів США, що складається з: заборгованості за тілом кредиту — 24658,25 доларів США (197093,39 грн.), нарахованих відсотків — 1489,1 доларів США (11902,38 грн.), нарахована пеня по кредиту — 2362,13 дол. США (18880,51 грн.).

Позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/17-40/1093-34 від 27.06.2006 року та додатковою угодою від 3.04.2009 року у сумі 28509,48 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки — житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2.

Відповідачка проти позову заперечує, вказавши, що вона погасила кредит, згідно до розрахунку, наданому банком на 15.10.2013 року по тілу кредиту планове погашення 6992,21 долар США, по процентам 23176,95 доларів США; фактично сплачено по тілу кредиту — 6528,18 доларів США, по процентам 21687,85 доларів США. По квитанції від 26.12.13 року вона сплатила тіло — 408,04 доларів США, по процентам — 1494,96 доларів США.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що 27.06.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов’язками є Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції і відповідачем ОСОБА_2  був укладений кредитний договір № 014/17-40/1093-36, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 30000,00 доларів США терміном з 27.06.2006р. по 27.06.2026р. включно, зі сплатою 12,00 % річних.

03.04.2009 року була укладена додаткова угода №1, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов’язалася щомісячно повертати кредитні кошти згідно графіку та щомісячно сплачувати відсотки. Позивачка отримала кредит.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов.

Позивач зазначив, що станом на 15.10.2013р. відповідачка має заборгованість перед банком у сумі  28509,48 доларів США, що складається з: заборгованості за тілом кредиту — 24658,25 доларів США (197093,39 грн.), нарахованих відсотків — 1489,1 доларів США (11902,38 грн.), нарахована пеня по кредиту — 2362,13 доларів США (18880,51 грн.). Просить  в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/17-40/1093-34 від 27.06.2006 року та додатковою угодою від 3.04.2009 року у сумі 28509,48 доларів США  звернути стягнення на предмет іпотеки — житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2. Із наданого банку розрахунку заборгованості на 15.10.2013 року вбачається, що по тілу кредиту планове погашення складає 6992,21 дол.США, по процентам планове погашення — 23176,95 дол.США; фактично сплачено по тілу кредиту — 6528,18 дол.США, по процентам — 21687,85 дол. США (а.с. ). До суду надано квитанцію від 26.12.13 року про  сплату по тілу кредиту — 408,04 дол.США, по процентам — 1494,96 дол.США (а.с.  ). Згідно до розрахунку поточної заборгованості немає.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.  Строк дії кредитного договору, укладеному з ОСОБА_2  до 27.06.2026 року, тому підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки — житловий будинок, який розташований за адресою:АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2 на теперішній час немає.

Оскільки у задоволенні позову необхідно відмовити, то не підлягають відшкодуванню і витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору.

Керуючись п.п.9,49 Положення НБУ «Про кредитування», ст.ст.526,610,615, 623-625,1050 ЦК України і ст.ст.10,60,88,212,213 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції „Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                                                               Лисенко Л.  І.

Решение суда от 02.09.2014 г.
Державний герб України

Дата документу       Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/3194/14                                                         Головуючий у 1 інстанції: Лисенко Л.І.

Суддя-доповідач: Кримська О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року                                                          м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючий      Бондар М.С.

Судді                 Кримська О.М.,

Воробйова І.А.

При секретарі    Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду із вказаним позовом.

Вимоги обґрунтовували тим, що 27.06.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов’язками є ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/17-40/1093-36, на підставі якого відповідачу надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 30 000 доларів США строком на 240 місяців з 27.06.2006 р. по 27.06.2026 р., зі сплатою 12,00% річних.

03 квітня 2009 року була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №014/17-40/1093-36 від 27.06.2006 року, відповідно до якої ОСОБА_4 зобов’язалася щомісячно повертати кредитні кошти та відсотки за користування кредитом згідно графіку погашення кредиту.

Згідно з п.6.5 кредитного договору банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорі, що забезпечують погашення кредиту.

Відповідно до п.9.1 кредитного договору, за порушення строків повернення боргу за кредитним договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми до оплати суми за кожен календарний день прострочення.

Станом на 15 жовтня 2013 року заборгованість за кредитним договором складає 28 509,48 доларів США (227 876,28 грн.), у тому числі: заборгованість за кредитом — 24 658,25 доларів США (197 093,39 грн.), заборгованість по сплаті відсотків — 1 489,1 доларів США (11 902,38 грн.), пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків — 2 362,13 доларів США (18 880,51 грн.).

У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 27.06.2006 року між сторонами у справі укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_4 надала позивачу в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,7 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 607 кв. м, та складається з літери «А» — жилий будинок (цегла), житловою площею 26,2 кв. м; літ. «В», «б» — сарай; літ. «У» — вбиральня, літ. «Б» — літня кухня; літ. «Г» — душ; літ. «пг» — погріб; 7 — паркан; 2 — водопровід; І — замощення; 8 — ворота; 9 — хвіртка, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого ОП ЗМБТІ 09.06.2006 року за №10892819.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/17-40/1093-34 від 27.06.2006 року та додатковою угодою від 03.04.2009 року у сумі 28 509,48 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки — жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною визначеною незалежним експертом в ході проведення виконавчих дій та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», стягнути з ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору в сумі 2 278 грн. 76 коп..

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю — доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що поточної заборгованості немає, строк дії кредитного договору не сплив ( до 27.06.2026 року), а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможна з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, 27 червня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов’язками є ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/17-40/1093-36, на підставі якого відповідачу надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 30 000 доларів США строком на 240 місяців з 27.06.2006 р. по 27.06.2026 р., згідно з графіком погашення кредиту, зі сплатою 12,00% річних.

          У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 27.06.2006 року між сторонами у справі укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_4 надала позивачу в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,7 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 607 кв. м, та складається з літери «А» — жилий будинок (цегла), житловою площею 26,2 кв. м; літ. «В», «б» — сарай; літ. «У» — вбиральня, літ. «Б» — літня кухня; літ. «Г» — душ; літ. «пг» — погріб; 7 — паркан; 2 — водопровід; І — замощення; 8 — ворота; 9 — хвіртка, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого ОП ЗМБТІ 09.06.2006 року за №10892819.

Позичальником належним чином не виконувались свої зобов’язання за кредитним договором та у зв’язку з цим утворилась заборгованість за кредитним договором.

За ст.. 626 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Статтею 259 ЦК України передбачена можливість збільшення позовної давності за письмовою домовленістю сторін.

Пунктом 10.4 кредитного договору сторони визначили, що до правовідносин, пов’язаних з укладенням та виконанням цього договору застосовується загальний строк позовної давності  тривалістю у три роки ( ст.. 257259 ЦК України) ( а.с.6)

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, сторони, укладаючи кредитний договір, дійшли згоди про зміну тривалості позовної давності до всіх елементів кредитних правовідносин, в тому числі щодо нарахування пені з одного року до трьох років.

Сторони установили інший період у часі, зі спливом якого наступають юридичні наслідки, передбачені ст.. 267 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи,  відповідачка не зверталась до суду із заявою про застосування строків позовної давності.

Відповідно до наданого банком довідки-розрахунку, станом на 15 жовтня 2013 року заборгованість за кредитним договором складає 28 509,48 доларів США (227 876,28 грн.), у тому числі: заборгованість за кредитом — 24 658,25 доларів США (197 093,39 грн.), заборгованість по сплаті відсотків — 1 489,1 доларів США (11 902,38 грн.), пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків — 2 362,13 доларів США (18 880,51 грн.).

Наданий банком розрахунок відповідачкою не спростовано у передбачений ЦПК України спосіб.

З огляду на вищевикладене, колегія судів приходить до висновку, що позичальник за кредитним договором допустила неналежне виконання його умов щодо повернення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, а тому застосовуються  наслідки, передбачені положеннями ЦК України,  умовами кредитного  та іпотечного договорів.

Згідно з п. 5.4. та п.6.5 кредитного договору банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорі, що забезпечують погашення кредиту.

У порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» банк направляв адресу ОСОБА_4 вимогу іпотекодержателя від 27 вересня 2013 року про дострокове виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, однак суму боргу сплачено не було ( а.с.16).

Банком доведено наявність у ОСОБА_4 невиконаних зобов’язань за кредитним договором №014/17-40/1093-34 від 27.06.2006 року та додатковою угодою від 03.04.2009 року у сумі 28 509,48 доларів США, що дає право банку на дострокове стягнення суми кредитних коштів та в  силу положень ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки від 27 червня 2006 року звернути стягнення на предмет іпотеки.

Разом з цим, на момент перегляду справи у апеляційному порядку, 7 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 3 червня 2014 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами — резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. У свою чергу, частиною 4 визначено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

У переданому  в іпотеку банку житловому будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_4, згідно паспортних даних ( а.с.18, 28).

З Реєстру прав власності на нерухоме майно та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок  по АДРЕСА_1 належить фізичній особі ОСОБА_4 та відомості про інші речові права відсутні ( а.с.83,84)

Таким чином, відповідачці  ОСОБА_4 був наданий кредит в іноземній валюті, даний кредит є споживчим кредитом та на його забезпечення вона передала в іпотеку банку житловий будинок, загальною площею 45,7 кв.м, який використовується нею як місце постійного проживання.

Враховуючи норми Закону № 1304-VII від 3 червня 2014 року, який є чинним на момент апеляційного розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

Відмова з цих підстав у задоволенні позову не позбавляє іпотекодержателя права на повторне звернення до суду в майбутньому після зняття мораторію на задоволення вимог кредитора за валютними кредитами.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307309313314317 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» — задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2014 року змінити в частині правового обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.